Постанова

від 24.10.2017 по справі 906/880/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 906/880/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Житомирській області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі№ 906/880/16 Господарського суду Житомирської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Житомирській області доПриватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Іванківська сільська рада про стягнення 163224,69 грн. за участю представників: позивачане з'явився; відповідачане з'явився; третьої особине з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Житомирській області звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське" 163224,69 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення та забруднення земельної ділянки, на користь Іванківської сільської ради, обґрунтовуючи позов приписами статей 12, 96 Земельного кодексу України, статей 5, 46, 47, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 17, 33 Закону України "Про відходи", статей 35, 56 Закону України "Про охорону земель", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначав, що позивач невірно визначив розмір шкоди, не довів факт наявності шкоди.

Іванківська сільська рада проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що земельна ділянка, на якій виявлено факт засмічення, не перебувала ні у власності ні у користуванні відповідача та знаходиться на стадії передачі іншій особі; розміщення відповідачем відходів здійснювалось у чітко відведеному для цього місці та з обов'язковою умовою проведення заходів по відновленню ґрунту.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2016 (суддя Маріщенко Л.О.) позов задоволено, стягнуто з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське" на користь Іванківської сільської ради 163224,69 грн. шкоди, завданої державі внаслідок засмічення та забруднення земельної ділянки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (судді: Крейбух О.Г. - головуючий, Савченко Г.І., Юрчук М.І.) рішення Господарського суду Житомирської області скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна екологічна інспекція у Житомирській області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про безпідставність розрахунку розміру збитків відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 № 171 щодо застосування понижувального коефіцієнту до нормативно-грошової оцінки угідь як до перелогів, а не до земель забудови, помилково ототожнивши спірну земельну ділянку з земельною ділянкою, на якій розташовані господарські будівлі, споруди відповідача, в той час як засмічена земельна ділянка є прилеглою до господарського двору відповідача та у власності чи користуванні останнього не знаходилась.

Сторони правом на участь у судовому засідання не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, Державна екологічна інспекція у Житомирській області з 23.04.2014 по 25.04.2014 провела планову перевірку ґрунтів на території Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства України відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в ході якої виявлено та в Акті перевірки зафіксовано ряд порушень природоохоронного законодавства на об'єкті за адресою: 13410, Андрушівський район, с. Іванків, вул. Колгоспна, 2; 25.04.2014 складено акт відбору ґрунтів № 2-14, відповідно до якого 30.04.2014 проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, зазначених в протоколі № 2-14, де зафіксовано перевищення показників.

Про усунення ряду порушень природоохоронного законодавства, в тому числі і завдання шкоди державі, зазначено в приписі від 30.04.2014 № 67/3 про усунення порушень.

08.05.2014 держекоінспектор Іванюк Є.А. притягнув до адміністративної відповідальності директора Приватного орендованого сільськогосподарського підприємства "Іванківське" ОСОБА_7 за статтями 52, 78, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що відповідно складено постанову № 04331 від 08.05.2014; постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 26.11.2014 у справі № 272/689/14-а в задоволені позову ОСОБА_8 до ДЕІ у Житомирській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.

Проведеною 17.06.2014 Державною екологічною інспекцією у Житомирській області позаплановою перевіркою відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено та в акті зафіксовано що відповідач здійснював розміщення відходів на відкритій земельній ділянці, що призвело до забруднення земельної ділянки.

За результатами аналізу ґрунтів, спеціалісти Державної екологічної інспекції у Житомирській області провели розрахунок розміру завданих державі збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, що складає 163224,69 грн.; відмова відповідача відшкодувати вказану суму і стала підставою для звернення з позовом.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначав, що порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке полягає у засмічені земельної ділянки, встановлене належними та допустимими доказами, розрахунок розміру збитків позивачем здійснив на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997; шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок протиправних дій відповідача, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, натомість, дійшов висновку, що на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, на якій виявлено засмічення, розташовані господарські будівлі, споруди та господарський двір (забудовані землі) ПОСП "Іванківське", відтак, ці землі не відносяться до категорії сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), а тому розмір шкоди позивач визначив не у відповідності до вимог пунктів 4.2, 4.7.1, 5.2, 5.6.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Судова колегія зазначає про таке.

Законом України "Про відходи" визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

За статтею 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

За змістом статті 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); на кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів; зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, наведений у статті 42 Закону України "Про відходи", включає, зокрема, порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; цивільна відповідальність за таке порушення передбачена статтею 43 цього Закону та може бути застосована до будь-якої особи, що підпадає під регулювання вказаного Закону та зобов'язана додержуватися встановленого порядку.

Закон України "Про охорону земель" визначив правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Визначення розміру заподіяної шкоди у даних правовідносинах здійснюється відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Мінекобезпеки України № 171 від 27.10.1997; за пунктами 3.1-3.3 вказаної Методики землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Розміри шкоди внаслідок забруднення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення (пункти 4.1, 4.2 Методики).

Грошова оцінка земель, по яких не проведено її визначення, здійснюється із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки угідь, зазначених нижче, по відповідному адміністративному району (місту обласного підпорядкування): а) для перелогів - до нормативної грошової оцінки орних земель: 0,95; б) для лісових земель - до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь: 0,7; в) для полезахисних лісосмуг та насаджень - до нормативної грошової оцінки орних земель: 0,9; г) для чагарників - до нормативної грошової оцінки пасовищ: 0,8; ґ) для забудованих земель - до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь: 0,2; д) для заболочених земель - до нормативної грошової оцінки сіножатей: 0,5; е) для відкритих земель - до нормативної грошової оцінки пасовищ: 0,5. Довідку про нормативну грошову оцінку відповідних угідь по адміністративному району (місту обласного підпорядкування) надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункт 4.7.1. Методики).

27.05.2014 відділ Держземагенства в Андрушівському районі Житомирської області повідомив на запит Державної екологічної інспекції у Житомирській області за № 4005/03-14 щодо надання інформації стосовно категорії земель та нормативно грошову оцінку земельної ділянки, розташованої на території Іванківської сільської ради, що межує з земельною ділянкою ПОСП "Іванківське", листом за № 1584/03/01-6 таке: згідно з картографічними матеріалів ця земельна ділянка за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення; відомості щодо нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки у відділі відсутні.

Таким чином, у формулі розрахунку розміру шкоди позивач застосував понижувальний коефіцієнт для перелогів до нормативно грошової оцінки ріллі по Андрушівському району (підпункт а) пункту 4.7.1 Методики) та визначив нормативно грошову оцінку земельної ділянки у сумі 2,03 грн./м 2 .

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав, що на визначеній як засміченій земельній ділянці сільськогосподарського призначення розташовані господарські будівлі, споруди та господарський двір (забудовані землі) ПОСП "Іванківське", відтак, ці землі не відносяться до категорії сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому апеляційний суд послався на довідки відділу Держземагенства в Андрушівському районі Житомирської області від 13.06.2014 №№ 1701/03/01-6 та 1696/03/01-6 за змістом яких щодо земельних ділянок, які передбачено передати в оренду ПОСП "Іванківське", вбачається, що орієнтовна площа земельних ділянок, що плануються передати в оренду складає: 3,3120 га та 10,0432 га; категорія земель за рахунок яких надається земельна ділянка та форма власності: землі сільськогосподарського призначення державної власності; орієнтовний склад угідь: господарські будівлі і двори; цільове призначення земельної ділянки за якими планується використання: ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також суд взяв до уваги, що відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відділ в Андрушівському районі № 0-60.20-24/101-17 від 21.02.2017 земельна ділянка, що знаходиться за межами населеного пункту с.Іванків, Іванківської сільської ради, Анрушівського району Житомирької області, орієнтованою площею 3,3100 га, на якій розташовані господарські будівлі, споруди та господарський двір (забудовані землі) ПОСП "Іванківське", віднесені до сільськогосподарських земель, але не є сільськогосподарськими угіддями (рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища). На вказаній земельній ділянці особливо цінні землі відсутні.

Водночас, за змістом листа Відділу Держземагенства в Андрушівському районі Житомирської області від 27.05.2014, пояснень Державної екологічної інспекції у Житомирській області з наданням інформації з Державного земельного кадастру, відзивів Іванківської сільської ради, наявних у матеріалах справи, забруднена земельна ділянка межує з земельною ділянкою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванківське"; земельна ділянка, на якій було виявлено факт засмічення та забруднення, не перебувала ні у власності ні у користування відповідача, тобто, спірна земельна ділянка не є частиною господарського двору (забудовані землі) ПОСП "Іванківське", а є прилеглою до нього. Наведені доводи залишились за межами судового дослідження апеляційної інстанції.

З наведеного вбачається, що висновок суду апеляційної інстанції щодо помилкового віднесення судом першої інстанції спірної земельної ділянки до відповідної категорії земель ґрунтується на неповному з'ясуванні фактичних обставин справи без дослідження належних доказів та неврахуванні доводів та пояснень сторін. Відтак, суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову не перевірив та не спростував мотивовано обставини, наведені у позовній заяві та встановлені судом першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другу статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не проаналізував належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, не надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов не обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги, скасувавши рішення місцевого господарського суду.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 у справі № 906/880/16 Господарського суду Житомирської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Т. Дроботова