Рішення

від 10.10.2017 по справі 909/811/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 р. Справа № 909/811/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 07.08.2017),

від відповідача представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" (вул. І. Лепсе, буд. 8, м. Київ, 03680)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ІФ" (вул. Вовчинецька, буд. 28, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення заборгованості в сумі 180719,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фарма Старт" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Адоніс ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 203635,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалося тим, що всупереч умов договору відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав, вартість поставленої продукції у повному обсязі не сплатив, виникла заборгованість в розмірі 203 635,83 грн., з яких: 144062,28 грн. - сума основного боргу, 25481,26 грн. - пеня, 28089,04 грн. - інфляційні втрати, 6003,25 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 21.08.2017 (суддя Цюх Г.З.), прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №909/811/17, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 05.09.2017.

Розпорядженням заступника керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області №55 від 31.08.2017, у зв'язку із звільненням судді Цюх Г.З. з посади судді господарського суду Івано-Франківської області, проведено повторний автоматизований розподіл справи 909/811/17, згідно якого дану справу передано на розгляд судді Гриці Ю.І.

Ухвалою суду від 05.09.2017 розгляд справи призначено на 10.10.2017.

09.10.2017 від позивача на адресу суду поступила заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 10682/17 від 09.10.2017), в якій позивач зазначає, що під час підрахунку позовних вимог було допущено арифметичну помилку, оскільки 25.07.2017 відповідачем було погашено борг в розмірі 2000,00 грн., а після звернення з позовом ще 07.09.2017 - 20000,00 грн., в зв'язку з чим, позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути 122062,28 грн. - суми основного боргу, 25127,52 грн. - пені, 27699,30 грн. - інфляційних втрат, 5908,23 грн. - трьох процентів річних. В підтвердження своїх посилань позивач подає новий розрахунок боргу та копії платіжних доручень. Судом прийнято до розгляду вказану заяву.

Представником позивача в судовому засіданні 10.10.2017 позовні вимоги підтримано з підстав, викладених в позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передбаченому законодавством.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 21.08.2017 та від 05.09.2017 надіслано відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто.

Отже, відповідача слід вважати повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, судом його було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, тому справу розглянуто на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

11.02.2016 між ТОВ "Фарма Старт" (позивач, постачальник) та ОВ "Адоніс ІФ" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № Адоніс2016 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та/або дієтичні (біологічні активні) добавки (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити вартість товару на умовах передбачених цим договором.

Згідно п.1.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок покупця на поставку товару (надалі - заявка). Умови щодо кількості, асортименту, серії, терміну, придатності та ціни товару визначаються у цьому договору, заявках та відображаються у підписаних сторонами видаткових накладних (надалі - видаткові накладні) або, які є невід'ємною частиною цього договору.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч.1,6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість, асортимент, та ціна товару яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок та виставлення рахунку.

На виконання вимог договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на суму 159250,61 грн. З матеріалів справи випливає, що товар відповідачем отримано, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних, які підписано уповноваженим представником відповідача та скріплено печаткою ТОВ "Адоніс ІФ".

Згідно з п. п. 3.5, 3.6 договору оплата товару за цим договором здійснюється на умовах, що узгоджуються сторонами та фіксуються у додатковій угоді до договору. Покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника, визначений у цьому договорі.

Пунктом 2 додаткової угоди від 11.02.2016 до даного договору передбачено, що продавець при кожній поставці надає покупцю знижку у розмірі 5% від цін, зазначених в прайс-листі. Знижка відображається в кожній видатковій накладній, що супроводжує кожну окрему поставку.

У пункті 3 цієї ж додаткової угоди сторони погодили, що оплата товару за цим договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Проте, в порушення умов договору відповідачем не виконав взяті на себе за договором зобов'язання та не сплатив в повному розмірі та в погоджений термін вказану суму за отриманий товар, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

З листів електронної пошти, які долучено до матеріалів справи, вбачається, що директором ТОВ "Адоніс ІФ" визнано факт існування боргу, при чому відповідач неодноразово зобов'язувався сплатити суму боргу та надсилав позивачу графік проплат.

Згідно акту звіряння розрахунків, складеного представниками сторін, станом на 05.04.2017 сума боргу становить 144062,28 грн. Даний акт підписано представниками сторін та скріплено їхніми печатками.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні випливає, що станом на час розгляду судом справи свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару відповідачем в повному розмірі не виконано і сума боргу не погашена. В підтвердження заяви про зменшення позовних вимог, позивачем зазначено, що відповідачем 25.07.2017 було погашено борг в розмірі 2000,00 грн., а після звернення з позовом до суду - 07.09.2017 - 20000,00 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, спір виник в зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду із позовною заявою відповідачем було здійснено оплату по виконанню зобов'язань за договором, зокрема, погашено заборгованість в частині основного боргу в розмірі 20000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №891 від 07.09.2017.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що в даній частині спір врегульовано сторонами шляхом перерахування боргу після звернення стягувача з позовом та подано докази такого врегулювання, а тому відсутній предмет спору, то провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 20000,00 грн. слід припинити.

Таким чином, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, здійсненої відповідачем проплати в розмірі 2000,00 грн. 25.07.2012, припинення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 20000,00 грн., сума основного боргу, що підлягає до стягнення становить 122062,28 грн.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та три проценти річних.

Пунктом 9.5 договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати за одержаний товар, поставлений на умовах відстрочення платежу, покупець зобов'язаний на вимогу постачальника сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім цього, покупець, у разі прострочення грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) відсотки річних від простроченої суми.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 55 ГПК України при перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань за допомогою прогарами ІПС Законодавство , встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 25058,85 грн., 27699,08 грн. та 5899,30 грн. відповідно, а в решті сум слід відмовити через невірний розрахунок.

Враховуючи те, що заборгованість виникла з вини ТОВ "Адоніс ІФ", з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та того, що після звернення ТОВ "Фарма Старт" з позовом до суду боржником частково погашено суму основного боргу в розмірі 20000,00 грн., суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22, 49, 55, 75, 80, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ІФ" (вул. Вовчинецька, буд. 28, м. Івано-Франківськ, 76018, код 37409086) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" (вул. І. Лепсе, буд. 8, м. Київ, 03680, код 30117001) 122062,28 грн. (сто двадцять дві тисячі шістдесят дві гривні двадцять вісім копійок) - основного боргу, 25058,85 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят вісім гривень вісімдесят п'ять копійок) - пені, 27699,08 грн. (двадцять сім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень вісім копійок) - інфляційних втрат та 5899,30 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень тридцять копійок) - трьох процентів річних, а всього суму в розмірі - 180719,51 грн. (сто вісімдесят тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень п'ятдесят однак копійка) та 2710,79 грн. (дві тисячі сімсот десять гривень сімдесят дев'ять копійок) судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень нуль копійок) - припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю. І.

Повний текст рішення складено 02.11.2017.