Постанова

від 12.12.2017 по справі 909/811/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 909/811/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Дубник О.П. Хабіб М.І.,

за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 07.12.2017);

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-ІФ» від 09.11.2017

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 (суддя Грица Ю.І.)

у справі № 909/811/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Старт» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-ІФ» , м. Івано-Франківськ

про стягнення коштів

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарма Старт» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-ІФ» про стягнення 144 062, 28 грн основного боргу, 25 481, 26 грн пені, 28 089, 04 грн інфляційних втрат та 6 003, 25 грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки, укладеного сторонами у справі, зокрема в частині оплати за поставлений товар.

9 жовтня 2017 року позивач надіслав на адресу місцевого господарського суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказував, що під час перерахунку сум позовних вимог було допущено арифметичну помилку, зокрема не враховано проплати відповідача в розмірі 2 000, 00 грн, яка здійснена 25.07.2017. Отже, вказує, що на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становила 142 062, 28 грн.

Також в заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначає про сплату відповідачем 07.09.2017, тобто після подання позовної заяви, 20 000, 00 грн. Таким чином, просить стягнути з відповідача на його користь 122 062, 28 грн основного боргу, 25 127, 52 грн пені за період з 27.03.2016 - 25.09.2016, 27 699, 30 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2016 - 30.06.2017 та 5 908, 23 грн 3% річних за період з 26.03.2016 - 14.08.2017. Судом прийнято вказану заяву до розгляду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 у справі № 909/811/17 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача - 122 062, 28 грн основного боргу, 25 058, 85 грн пені, 27 699, 08 грн інфляційних втрат, 5 899, 30 грн 3% річних та 2 710, 79 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000, 00 грн припинено.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт поставки товару позивачем відповідачу та наявності заборгованості на загальну суму 122 062, 28 грн, за прострочення оплати якої нараховано також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Крім того, судом припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000, 00 грн, з огляду на його сплату під час розгляду справи судом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс-ІФ» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 в частині стягнення 20 448, 14 грн пені та відмовити в ній, мотивуючи власні доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, покликається на те, що позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 27.03.2016-25.09.2016. Позовну заяву подано до місцевого господарського суду 15.08.2017. Отже до вимог позивача про стягнення пені, нарахованої за один рік до дня пред'явлення позову, тобто до 15.08.2016, необхідно застосувати наслідки спливу позовної давності.

Зазначає, що заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідач не мав змоги подати, оскільки не був повідомлений про час та місце розгляду спору.

11 грудня 2017 року позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про безпідставність посилань відповідача на сплив позовної давності, оскільки така переривалась здійсненими відповідачем оплатами, зокрема, 26.08.2016 на суму 8 000, 00 грн, 28.02.2017 на суму 5 000, 00 грн, 25.07.2017 на суму 2 000, 00 грн. Крім того, 02.02.2017 позивач отримав від відповідач по електронній пошті лист з визнанням існуючого боргу та обіцянкою погасити заборгованість до 28.02.2017, що також перериває перебіг позовної давності. Таким чином позивач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 Товариству з обмеженою відповідальністю Адоніс-ІФ поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду від 10.10.2017, розгляд справи призначено на 12.12.2017.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 у справі № 909/811/17 скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково, виходячи з наступного.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Призначено справу до розгляду на 05.09.2017.

Доказів отримання відповідачем вказаної ухвали матеріали справи не містять. Однак місцевим господарським судом долучено витяг з реєстру № 346 на відправлення простої кореспонденції за 21.08.2017.

Ухвалою місцевого господарського суду від 05.09.2017 призначено розгляд даної справи в судовому засіданні 10.10.2017.

На підтвердження надсилання ухвали суду від 05.09.2017 матеріали справи містять витяг з реєстру № 367 на відправлення простої кореспонденції за 13.09.2017.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Однак, в порушення вищевказаних норм, місцевим господарським судом ухвали суду від 21.08.2017 та 05.09.2017 надсилались сторонам простою кореспонденцією. Відтак доказів отримання відповідачем вказаних процесуальних документів матеріали справи не містять, що є порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що місцевий господарський суд не повідомляв його про час та місце судового засідання, на якому постановлено рішення, отже такий не мав можливості заявити клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Враховуючи порушення місцевим господарським судом порядку повідомлення сторін у даній справі, колегія суддів визнає поважними причини неподання відповідачем до Господарського суду Івано-Франківської області заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Отже така підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2016 ТОВ "Фарма Старт" (постачальник) та ОВ "Адоніс ІФ" (покупець) укладено договір поставки № Адоніс2016 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та/або дієтичні (біологічні активні) добавки (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити вартість товару на умовах передбачених цим договором.

Згідно з п.1.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі заявок покупця на поставку товару (надалі - заявка). Умови щодо кількості, асортименту, серії, терміну, придатності та ціни товару визначаються у цьому договору, заявках та відображаються у підписаних сторонами видаткових накладних (надалі - видаткові накладні) або, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з ч. ч.1,6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість, асортимент, та ціна товару яких визначається сторонами шляхом оформлення заявок та виставлення рахунку.

На виконання вимог договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на суму 159 250, 61 грн. З матеріалів справи випливає, що товар відповідачем отримано, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних від 24.02.2016, які підписано уповноваженим представником відповідача та скріплено печаткою ТОВ "Адоніс ІФ".

Згідно з п. п. 3.5, 3.6 договору оплата товару за цим договором здійснюється на умовах, що узгоджуються сторонами та фіксуються у додатковій угоді до договору. Покупець здійснює оплату товару шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника, визначений у цьому договорі.

Пунктом 2 додаткової угоди від 11.02.2016 до даного договору передбачено, що продавець при кожній поставці надає покупцю знижку у розмірі 5% від цін, зазначених в прайс-листі. Знижка відображається в кожній видатковій накладній, що супроводжує кожну окрему поставку.

У пункті 3 цієї ж додаткової угоди сторони погодили, що оплата товару за цим договором здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Проте, в порушення умов договору відповідачем не виконав взяті на себе зобов'язання, зокрема не сплачено в повному розмірі та в погоджений термін кошти за отриманий товар, в зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість.

Матеріали справи містять докази електронної переписки, з яких вбачається, що директором ТОВ "Адоніс ІФ" визнано факт існування боргу, при чому відповідач неодноразово зобов'язувався сплатити суму боргу та надсилав позивачу графік проплат.

Згідно з актом звіряння розрахунків, складеного представниками сторін, станом на 05.04.2017 сума боргу становить 144 062, 28 грн. Даний акт підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності належних та допустимих доказів, що підтверджують заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в розмірі 142 062, 28 грн.

Також слід зазначити, що 07.09.2017, тобто після порушення провадження у даній справі, відповідач перерахував позивачу 20 000, 00 грн.

Позивач подав до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь, посеред іншого - 122 062, 28 грн основного боргу. Судом прийнято до розгляду вказану заяву.

Поряд з цим, рішенням Господарським судом Івано-Франківської області від 10.10.2017 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000, 00 грн припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій від 26.12.2011 № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відтак, місцевим господарським судом безпідставно припинено провадження в частині стягнення 20 000, 00 грн основного боргу, оскільки таким прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог на ті ж 20 000, 00 грн та розглянуто спір, виходячи з нової ціни позову.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені, судова колегія зазначає наступне.

При поданні позовної заяви (з урахуванням зменшених позовних вимог) позивач просив стягнути з відповідача на його користь за прострочення з оплати 142 062, 28 грн вартості товару - 25 127, 52 грн пені за період з 27.03.2016-25.09.2016.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вказано вище, п. 3 додаткової угоди до договору сторонами погоджено, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Товар поставлено відповідачу 24.02.2016. Тобто строк оплати товару - до 25.03.2016. Отже, 26.03.2016 почався перебіг позовної давності.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10).

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 26.08.2016 здійснив проплату на виконання умов договору в розмірі 8 000, 00 грн.

Отже, вказана часткова сплата перервала строк позовної давності та такий почався заново і тривав до 26.08.2017.

Крім того, матеріали справи містять переписку сторін по справі від 02.02.2017, з якої вбачається визнання відповідачем заборгованості за поставлений товар, а також 28.02.2017 та 25.07.2017 відповідачем здійснювались проплати за товар згідно з договором. Вказані дії відповідача також свідчать про визнання боргу та переривання позовної давності.

З відтиску поштового штемпеля на конверті вбачається, що позовна заява була надіслана на адресу місцевого господарського суду 14.08.2017.

Відтак спеціальну позовну давність позивачем не пропущено.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів встановила, що підлягає до стягнення 25 058, 85 грн (розрахунок долучається).

Також позивачем заявлено до стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 27 699, 30 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2016 - 30.06.2017 та 5 908, 23 грн 3% річних за період з 26.03.2016 - 14.08.2017.

Здійснивши перерахунок позовних вимог, колегія суддів встановила, що до стягнення підлягає 27 699, 09 грн інфляційних втрат та 5 908, 23 грн - 3% річних (розрахунки долучаються).

Частиною 2 ст.101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд не повідомив сторін про розгляд даної справи в порядку, передбаченому ст. 87 ГПК України та безпідставно припинив провадження в частині стягнення 20 000, 00 грн основного боргу, в той час, як прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог на ту ж суму.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір за перегляд рішення судом апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. В задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс ІФ" ідент. код 37409086, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Вовчинецька, будинок 28 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма Старт" ідент. код 30117001, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар І.Лепсе, будинок 8 - 122 062, 28 грн - основного боргу, 25 058, 85 грн пені, 27 699, 09 грн - інфляційних втрат, 5 908, 23 грн 3% річних та 2 710, 93 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 13.12.2017

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Хабіб М.І.