Рішення

від 26.10.2017 по справі 910/14140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017Справа №910/14140/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія

Добробут

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне акціонерне товариство Київенерго

про стягнення 90.108,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Шевченко О.М., довіреність № 531 від 02.10.2017

Дорошенко М.В., довіреність № 603 від 09.10.2017

від відповідача Лозенко В.А., керівник

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал до Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Добробут про стягнення 90.108,65 грн., з яких: 73.465,85 грн. боргу за надані послуги з водопостачання і водовідведення за період з грудня 2016 року по червень 2017 року, 4.948,32 грн. пені, 7.346,58 грн. штрафу, 3.814,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 533,48 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 14390/4-1-08 від 10.11.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2017 порушено провадження у справі № 910/14140/17 та призначено справу до розгляду на 28.09.2017.

Позивачем 26.09.2017 до відділу діловодства суду подано документи по справі.

Позивачем 28.09.2017 до відділу діловодства суду подано документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14140/17 від 28.09.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.08.2017, розгляд справи відкладено на 12.10.2017.

Позивачем 11.10.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких зазначає, що оскільки тепловий пункт, в якому підігрівається питна вода для будинків відповідача перебуває на балансі ТОВ УК Добробут , то й обов'язок по сплаті питної води, що йде на підігрів лежить на ньому у відповідності з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлового комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Позивачем 11.10.2017 до відділу діловодства суду подано документи по справі.

Позивачем 12.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/14140/17 на ознайомлення. Представник позивача 13.10.2017 ознайомився з матеріали справи № 910/14140/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи відміткою останнього.

Відповідачем 12.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.10.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.10.2017.

Позивачем 18.10.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких зазначає, що заборгованість відповідача за кодом 8-51743 включає в себе не лише вартість питної води на підігрів, але й вартість стоків гарячої води. Предметом договору про співпрацю, що наданий відповідачем, не є постачання гарячої води ПАТ Київенерго до ТОВ УК Добробут . Крім того, п. 4.1 договору про співпрацю передбачено, що зобов'язання сторін за цим договором виконуються на безоплатній основі. Відповідач не довів відсутність свого обов'язку з оплати питної води для підігріву та не надав жодного договору відповідно до якого ПАТ Київенерго постачає саме гарячу воду мешканцям будинку відповідача, або самому відповідачу, тому ТОВ УК Добробут як балансоутримувач теплового пункту зобов'язаний сплатити за питну воду, які він використав для надання мешканцям будинку послуг з гарячого водопостачання, саме позивачу, а за теплову енергію - ПАТ Київенерго .

Відповідачем 19.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача докази щодо заборгованості відповідача у сумі 8.457,55 грн. та докази стосовно отримання та зарахування коштів у сумі 8.457,55 грн. в рахунок погашення боргу та нормативно-правове обґрунтування таких дій.

Суд розглянувши дане клопотання відмови в його задоволенні.

Відповідачем 19.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідачем 19.10.2017 до відділу діловодства суду подано документи по справі.

Відповідачем 19.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Київенерго .

Відповідачем в судовому засіданні 19.10.2017 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/14140/17 на 15 днів.

Позивач в судовому засіданні 19.10.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 19.10.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14140/17 на 15 днів; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство Київенерго ; розгляд справи відкладено на 26.10.2017.

Відповідачем 19.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/14140/17 на ознайомлення.

Позивачем 23.10.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/14140/17 на ознайомлення. Представник позивача 23.10.2017 ознайомився з матеріали справи № 910/14140/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи відміткою останнього.

Позивачем 23.10.2017 до відділу діловодства суду подано документи по справі.

Третьою особою 25.10.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких третя особа просить розглядати справу без участі представника ПАТ Київенерго та зазначає наступне. Між ПАТ АК Київводоканал та ПАТ Київенерго не існувало договірних відносин, відповідно до яких ПАТ Київенерго купувало б у ПАТ АК Київводоканал питну воду, яка в подальшому використовувалася б ПАТ Київенерго для виготовлення гарячої води та її продажу для будинку 33 по вул. Осінній, у зв'язку із тим, що для даного будинку ПАТ Київенерго не має статусу виконавця комунальних послуг з централізованої поставки гарячої води та централізованого опалення. ПАТ Київенерго у спірний період здійснювало реалізацію, зокрема, теплової енергії на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь-якому її вигляді. Отже, ПАТ Київенерго не має правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснювало у спірний період нарахування (виставляло рахунки) лише за використані для підігріву води Гігакалорії (Гкал), тобто ПАТ Київенерго виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів. Відповідачем не проводилися оплати ПАТ Київенерго послуг з постачання питної води, яка в подальшому використовується останнім для підігріву. За питну воду, яка використовується для приготування гарячої води, відповідач сплачує ПАТ АК Київводоканал , а не ПАТ Київенерго . Відповідач сплачує ПАТ Київенерго тільки нарахування за використані для підігріву води Гігакалорії на підставі договору на поставку теплової енергії у гарячій воді № 9015083 від 01.02.2012, який наразі є діючим.

Позивачем 25.10.2017 до відділу діловодства суду подано пояснення щодо нарахування заборгованості.

Відповідач у поданих 26.10.2017 до відділу діловодства суду запереченнях просить в позові відмовити повністю посилаючись на те, що зарахування позивачем коштів у сумі 8.457,55 грн. у грудні 2016 року в рахунок погашення боргу є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у відповідача боргу у попередньому періоді часу. Пред'явлений позивачем борг нарахований за період з 01.06.2017, тоді як з 24.04.2017 виконавцем послуг гарячого водопостачання для мешканців будинку по вул. Львівська, 26-А є ПАТ Київенерго . На виконання приписів ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою було визнано ПАТ Київенерго виконавцем послуги з гарячого водопостачання , між ТОВ УК Добробут та ПАТ Київенерго було укладено 25.04.2017 договір № 10030022 Про співпрацю виконавця послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання гарячої води з виконавцем послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій під час надання послуги з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності . Отже, починаючи з 25.04.2017 надання послуг гарячого водопостачання у вказаному будинку здійснювало ПАТ Київенерго . За таких обставин саме на рахунок ПАТ Київенерго з 25.04.2017 (надходили платежі мешканців будинку) за послугу гарячого водопостачання в частині вартості холодної води яка була використана для приготування гарячої води (підігріву). Вважає, що кошти які отримав позивач від відповідача після 25.04.2017 слід зарахувати в рахунок оплати вартості питної води по коду абонента 8-1743. Заперечує проти нарахування штрафу.

Третя особа в судове засідання 26.10.2017 не з'явилась.

В судовому засіданні 26.10.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.11.2015 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Добробут (абонент, відповідач) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 14390/4-1-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторони погодили, що даний договір укладається у відповідності із Законом України Про питну воду та питне водопостачання .

За цим договором постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об'єктів водопостачання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - Умови), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 № 1879, зареєстрованими в головному управлінні юстиції у м. Києві 17.10.2011 за № 44/903(в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг з водопостачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, в зв'язку з чим у відповідача за період з грудня 2016 року по червень 2017 року виникла заборгованість по коду 8-1743 в розмірі 71.390,92 грн. та за червень 2017 року по коду 8-51743 в розмірі 2.074,93 грн., а також за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 4.948,32 грн., штраф в розмірі 7.346,58 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 3.814,43 грн. та 3% річних в сумі 533,48 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.1. договору цей договір укладено строком на один рік і набуває чинності з моменту його підсипання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано.

В силу положень п. 1.3. договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового. помісячного, річного обсягу послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод або за кількістю води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування (п. 2.1.4 договору).

Згідно з п. 2.1.2. договору зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водопостачання (30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватись постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Покази засобу (-ів) обліку за відповідний період можуть бути прийнятті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.5. договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника.

Відповідно до п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з п. 2.2.2. договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Відповідно до п. 2.2.3. договору у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з пунктом 2.2.4. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Позивач обгрунтовує свої вимоги актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт падання послуг та їх об'єми; дебетово-інформаційними повідомленнями та/або їх реєстрами, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.

Судом встановлено, що в суму заборгованості позивачем включена заборгованість за холодну воду та стоки за кодом 8-1743 за період з грудня 2016 року по червень 2017 року та заборгованість за воду, що іде на підігрів та стоки за кодом № 8-51743 за червень 2017 року.

Пунктом 2.1.1. договору сторони передбачили, що облік поставленої води та прийнятих стоків здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду і питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги . Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги . Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З урахуванням вищевказаного, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем забезпечення будинку № 26 по вул. Львівській питною водою, яка йде на підігрів здійснюється від бойлеру, що знаходиться на балансі ТОВ Управляюча компанія Добробут та нарахування обсягів питної води, що йде на підігрів та стоків проводиться згідно показників обліку № JS-NK-32 № 10687805 та № JS6-NKP-32 № 16314988 (особові рахунки № 8-736-93 та 8-736-94).

Умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил № 190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил приймання № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Згідно з п. 1.4 Правил приймання № 37 абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 вказаних Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь Водоканалу (позивача).

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- 71.390,92 грн. боргу за постачання питної води (вода + стоки) за період з грудня 2016 року по червень 2017 року за кодом № 8-1743,

- 2.074,93 грн. боргу за постачання питної води (вода + стоки) за червень 2017 року за кодом № 8-51743.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Слід зазначити, що відповідач документально не підтвердив про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за спірний період послуг, свого представника з необхідними обліковими документами для проведення звіряння та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень договору, кількість та вартість наданих позивачем з листопада 2011 року по червень 2014 року послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими відповідачем.

Матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами № 8-1743 та № 8-51743 та існування заборгованості у відповідача у заявлений період згідно договору послуги у загальному розмірі 73.465,85 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за постачання води та приймання стічних вод в розмірі 73.465,85 грн.

Посилання відповідача на те, що кошти в розмірі 8.457,55 грн. не були сплачені ним в рахунок погашення боргу, а тому позивач самовільно змінив призначення платежів не приймається судом до уваги, оскільки умовами п. 2.2.2. договору передбачено право постачальника в разі утворення боргу зараховувати оплату, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово в рахунок погашення боргу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2. договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за наданні послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.6. договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми, яку відмовився сплатити.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 4.2. договору сторони визначили інший період нарахування штрафних санкцій - протягом року з дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4.948,32 грн. пені та 7.346,58 грн. штрафу підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 3.814,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 533,48 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.814,43 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 533,48 грн. - 3 % річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на укладений 25.04.2017 між ним та ПАТ Київенерго договір № 10030022 Про співпрацю виконавця послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання гарячої води з виконавцем послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій під час надання послуги з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності як на відсутність підстав для сплати води, що йде на підігрів не приймаються судом до уваги, оскільки предметом цього договору не є постачання гарячої води відповідачу. Крім того, пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що зобов'язання сторін за цим договором виконуються на безоплатній основі.

ПАТ Київенерго є виробником, постачальником електричної та теплової енергії, і не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання.

ПАТ Київенерго зазначає, що відповідач сплачує ПАТ Київенерго тільки нарахування за використані для підігріву води Гігакалорії на підставі договору на поставку теплової енергії у гарячій воді № 9015083 від 01.02.2012.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Управляюча компанія Добробут (03164, м. Київ, вул. Осіння, 33, кв. 319, код ЄДРПОУ 37770268) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 73.465 (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 85 коп. основного боргу, 4.948 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 32 коп. пені, 7.346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 58 коп. штрафу, 3.814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 43 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 48 коп. - 3% річних, 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.11.2017.

СуддяВ.В.Сівакова