Рішення

від 25.10.2017 по справі 908/1729/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/46/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017 Справа № 908/1729/17

за позовом публічного акціонерного товариства Запорізький автомобілебудівний завод (69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 8)

до відповідача публічного акціонерного товариства КАРЛСБЕРГ Україна (69076, м.Запоріжжя, вул. Василя Стуса, 6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВАУКРТРАНС (36039, АДРЕСА_1)

про стягнення збитків у розмірі 17573,61грн.

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №17 від 01.02.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №191-2017 від 05.09.2017р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.08.2017 року звернувся позивач - публічне акціонерне товариство Запорізький автомобілебудівний завод з позовною заявою до відповідача - публічного акціонерного товариства КАРЛСБЕРГ Україна , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВАУКРТРАНС про стягнення збитків у вигляді сплаченої плати за проїзд великотоннажного і/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 17573,61 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1729/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 29.08.2017 року порушено провадження у справі №908/1729/17, присвоєно справі номер провадження 28/46/17, судове засідання призначене на 13.09.2017 року. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

Ухвалою суду від 21.09.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 13.09.2017р. по 20.09.2017р. на лікарняному, судове засідання призначено на 03.10.2017р.

З метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції, розгляд справи, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладався на 25.10.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 25.10.2017 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

23.10.2017р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до справи.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив суд позов задовольнити в повному обсязі; надав додаткові пояснення щодо заявлених вимог. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено: неправдива інформація в товаросупровідних документах про загальну масу вантажу, яка відображена вантажовідправником - відповідачем у справі, внаслідок чого на позивача складено Акт про перевантаження транспортного засобу з накладанням штрафу в сумі 604,80 євро. На підставі Акту серії АПВ № 20130 від 26.04.2017р. Про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів , розрахунку плати за проїзд великотоннажного і/або великогабаритного транспортного засобу, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.04.2017р. позивач платіжним дорученням № 14347 від 10.05.2017р. сплатив 17373,61 грн. (еквівалент 604,8 євро) плати за проїзд великотоннажного і/або великогабаритного транспортного засобу. Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 22, 610, 614, 623, 929-934 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Представник відповідача підтримав заперечення, що викладені у відзиві від 11.09.2017р. (арк.с. 50-56). Просив в позові відмовити, оскільки на його думку ПАТ КАРЛСБЕРГ Україна належним чином виконує свої зобов'язання, відповідно до умов договору про надання послуг з організації перевезень та послуг перевезень укладеного з третьої особою у справі. Позивачем не доведено, що збитки, яких він зазнав виникли саме з вини відповідача. В судовому засіданні надав клопотання про долучення додаткових документів до справи, а саме пояснення менеджера з управління транспортними потоками ОСОБА_3, щодо завантаження автомобіля згідно ТТН № 01321517.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, матеріали справи містять заяву без номеру від 11.09.2017р., відповідно до якої директор ТОВ Полтаваукртранс зазначив про відсутність відзиву з нормативним та документальним обґрунтуванням заперечень на позов. Просив справу розгляду без його участі (арк.с. 127).

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Запорізький автомобілебудівний завод (позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛТАВАУКРТРАНС (експедитор, третя особа у справі) 01.09.2016р. уклали договір транспортної експедиції №010916 від 01.09.2016р. (надалі - договір).

ПАТ КАРЛСБЕРГ Україна та ТОВ ПОЛТАВАУКРТРАНС 13 січня 2017 р. уклали договір № 0094/17.Тr.Zр про надання послуг з організації перевезень та послуг перевезень.

На виконання договору транспортної експедиції №010916 від 01.09.2016р. та на підставі договору-заявки № 506533 від 25.04.2017р. позивачем надано автомобіль МАЗ-544008, державний номер НОМЕР_1 напівпричіп державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 по маршруту: м.Запоріжжя - м.Маріуполь для перевезення напоїв виробництва ПАТ КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА , місце завантаження м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса 6, Пивзавод Славутич .

Про факт виконання позивачем зобов'язань за договором-заявкою № 506533 від 25.04.2017р. свідчать товарно-транспортна накладна від 25.04.2017р., маршрутний лист №507088/17 від 25.04.2017р., накладна № 01321517 від 25.04.2017р.

Як зазначає позивач, фактична загальна вага транспортного засобу і вантажу складає 42900кг, в той час відповідно до супровідних документів повинна була скласти 39519 кг. (маса брутто вантажу складала 22969 кг, вага автопоїзду дорівнює 16550кг (тягач 8050 кг + напівпричіп 8550 кг).

В ході виконання завдання з доставки вантажу автомобіль був затриманий співробітниками Укртрансбезпеки в м. Мангуш, Донецької області на посту КЗП для контрольного зважування. В процесі контрольного зважування вказаного автомобіля було виявлено перевантаження автомобіля по загальній масі більше 40 тон, а саме було зафіксовано фактичну вагу 42900кг, тобто на 3381 кг більше, ніж зазначено в супровідних документах, що є порушенням Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 р. № 30.

За результатами контрольного зважування представником Укртрансбезпеки у Донецькій області ОСОБА_5 складено Акт серії АПВ № 20130 від 26.04.2017р. про встановлення перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.04.2017р.

Крім того Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області складено розрахунок б/н від 26.04.2017р., яким визначений розмір плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН №01321515 від 25.04.2017р. на суму 604,80 євро.

Позивач платіжним дорученням № 14347 від 10.05.2017р. перерахував плату за проїзд великотоннажного і/або великогабаритного транспортного засобу у розмірі 17573,61 грн. (еквівалент 604,8 євро), в призначенні платежу зазначено плата за проїзд автодорогами т/з вагові або габаритні параметри перевищують нормативні зг акту АПВ 20130 від 26 квітня 2017 без ПДВ .

У зв'язку з виявленими порушеннями, які, на думку позивача, виникли внаслідок невірного зазначення відповідачем маси вантажу, сплати позивачем плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 17573,61грн., позивач спрямував на адреси відповідача та третьої особи претензію № 59/юр23 від 24.05.2017р. з вимогою солідарно протягом тридцяти днів з моменту отримання даної претензії сплати на користь позивача 20969,25 грн., які складаються з: 17573,61 грн. збитків та 3395,64 грн. затрат за простій транспортного засобу.

У своїй відповіді (лист вих. 12/06-732 від 18.05.2017р.) відповідач повідомив про відсутність підстав для сплати визначеної позивачем суми, оскільки інформація про масу товару зазначена в товарно-транспортній накладній № 01321517 від 25.04.2017р. відповідає дійсності.

У зв'язку з відсутністю компенсації з боку відповідача за спричинені позивачу збитки у розмірі 17573,61грн., позивач за захистом порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 17573,61 грн. з ПАТ КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Суд зазначає, що основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілої особи є відшкодування збитків. Можливість використовувати відшкодування збитків як засобу захисту порушених прав виникає у громадян і юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав, тобто незалежно від того, чи є вказівка в тій чи іншій нормі ЦК про таке право.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст. 225 ГК України передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності передбачених законом умов.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Аналіз наведених норм права свідчить, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Судом встановлено, що порядок руху великогабаритних та великовагових транспортних засобів визначений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ 31.12.1993р. (з наступними змінами) № 1094 та Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою КМУ від 18.01.2001 р. № 30.

Відповідно до приписів чинного законодавства встановлено обмеження руху транспортних засобів загальною вагою до 40 тон.

Також судом встановлено, що був зафіксований факт перевищення фактичної ваги транспортного засобу, про що суду надані Акт серії АПВ № 20130 від 26.04.2017р. та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.04.2017р., відповідно до яких вага транспортного засобу склала 42900кг.

Суд зауважує, що з'ясування фактичної маси транспортного засобу носить обов'язковий характер і є необхідним для визначення розміру перевантаження, як для підстави розрахунку розміру збитків, оскільки розрахунок плати за проїзд обрахований виходячи із параметрів - 2900 кг.

Втім твердження позивача, що перевантаження склало 2900кг є сумнівним, оскільки матеріали справи містять наданий позивачем чек зважування того ж самого транспортного засобу загальна вага якого визначена - 40750 кг (арк.с. 37). Твердження позивача, що вага транспортного засобу 40750 кг є вагою транспортного засобу після часткового розвантаження, не ґрунтуються на поданих суду доказах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведений розмір збитків, які є предметом позовних вимог, оскільки параметри на які повинна нараховуватися плата за проїзд, містять розбіжності.

Сам факт оплати позивачем 17573,61грн. не може свідчити про реальний розмір збитків.

Крім того, суд звертає увагу, що протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач вказує, що суб'єктом правопорушення є ПАТ КАРЛСБЕРГ Україна (вантажовідправник, відповідач у справі) протиправність поведінки та вина відповідача полягає у невірному зазначені ваги вантажу в товарно-транспортній накладній від 25.04.2017р., який перевозився позивачем на підставі договору-заявки № 506522 від 25.04.2017р.

Втім аналіз матеріалів справи та наданих суду доказів не дає можливості зробити висновок про доведеність позивачем факту протиправної поведінки з боку відповідача.

Суд дійшов такого висновку виходячи з наступного:

Всі товаросупровідні документи, які надані суду свідчать про перевезення вантажу саме вагою 22969 кг, зокрема: товарно-транспортна накладна від 25.04.2017р., маршрутний лист № 507088/17 від 25.04.2017р. накладна № 01321517 від 25.04.2017р., Акт № 01321517 від 29.04.2017р. з відомостями про вантаж.

Жодних розбіжностей документи щодо вантажу не містять. Відповідно до Акту від 29.04.2017р. відомості про вантаж, який відправлявся відповідачем на користь ТОВ Меотіда трейд ті самі, лише в примітках зазначено про заміну автомобіля та водія під час виконання замовлення на перевезення вантажу (арк.с. 33).

Жодних доказів, що спростовують позицію відповідача, що вантаж, який перевозився, мав іншу вагу, позивачем суду не надано.

Позиція позивача щодо перевищення ваги вантажу ґрунтується лише на Акті від 26.04.2017р. про встановлення перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.

До того ж, суд зауважує, що позивачем не прийнято до уваги той факт, що перевезення вантажу здійснювалося третьою особою у справі на підставі договору № 0094/17.Tr.Zp від 13.01.2017р. укладеного з відповідачем, за умовами якого ТОВ ПОЛТАВАУКРТРАНС виступає виконавцем.

Тобто, послуги з перевезення надавалися не відповідачем у справі, а особою, уповноваженою останнім на вчинення відповідних дій від його імені, що в свою чергу спростовує факт наявності вини відповідача в спричинених збитків.

Судом з'ясовано, що автомобіль позивача на підставі договору-заявки № 506522 від 25.04.2017р. оформленої в рамках договору транспортної експедиції № 010916 від 01.09.2016р. прибув в обумовлене місце для навантаження, був завантажений і відправився до місця слідування. При цьому водієві передані супровідні транспортні документи у чотирьох екземплярах.

Також суду надані пояснення менеджера з управління транспортними потоками ОСОБА_3, відповідно до яких зазначено наступне: автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_4, за маршрутом 507088/17, прибув для завантаження на виробничій центр ПАТ Карлсберг Україна у м. Запоріжжя 25.04.2017р. о 19:47год. 25.04.2017р. о 23:38 год. заїхав на територію, о 23:49 год. був поставлений на 9-ту рампу, та почав завантажуватися. 26.04.2017р. о 0:47год. закінчив завантаження, та покинув територію виробничого центра о 0:59 26.04.2017р. про що суду надано копію скрін-шоту з робочої бази системи управління транспортом, з якою працює компанія ПАО Карлсберг Україна .

Документальних доказів наявності заперечень або зауважень/питань/претензій до вантажу, його кількості або ваги від водія позивача або представника третьої особи (ТОВ Полтаваукртранс ) суду не надано.

Натомість матеріали справи містять підписаний водієм позивача навантажувальний лист №507088/17 від 25.04.2017 р. (арк.с. 68), згідно якого претензій до завантаження він не має. Також водій засвідчив своїм підписом відповідність вказаних у ТТН даних про вантаж фактично прийнятий до перевезення. Відповідно до даних ТТН вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів; кількість місць - 28 повних піддонів + 1 неповний піддон з готовою продукцією, масою брутто двадцять дві тисячі дев'яносто шістдесят дев'ять кілограм.

Наведені факти свідчать про те, що позивач приймаючи вантаж був присутнім при завантаженні, контролював та керував розташуванням вантажу згідно навантаження на вісь, а відсутність в товаропровідних документах будь-яких зауважень його водія до завантаження та наявність помітки в листі завантаження засвідченого водієм, свідчить про відсутність претензій до завантаження.

Згідно зі статей 62, 63 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого ОСОБА_6 Міністрів Української РСР № 401 від 27.06.1969 р. (далі по тексту - Статут автомобільного транспорту Української РСР), при здачі вантажовідправником і прийманні автотранспортним підприємством або організацією вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливом і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в товарно-транспортній накладній їх вага. Тарні і штучні вантажі приймаються до перевезення з зазначенням у товарно-транспортній накладній ваги вантажу і кількості вантажних місць. Вага тарних і штучних вантажів визначається вантажовідправником до пред'явлення їх до перевезення і зазначається на вантажних місцях.

Як було зазначено вище, товар завантажений на підприємстві відповідача і отриманий вантажоотримувачем - ТОВ Меотіда Трейд . Доказів невідповідності фактичним даним зазначеним в документах на момент отримання вантажу іншою юридичною особою (одержувач вантажу) суду не надано, що в свою чергу спростовує твердження позивача про недостовірність зазначення відповідачем (вантажовідправником) загальної маси вантажу, тобто наявність вини в діях відповідача (арк.с. 31).

Зазначені обставини спростовують твердження позивача про допущення відповідачем правопорушення, яке полягає у недостовірній інформації щодо зазначення загальної ваги вантажу. Інших доказів, які б підтверджували викладені у позові обставини, позивач не зазначив та не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправної поведінки особи, яка, на його думку, спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, розміру збитків, а відповідно і причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, оскільки збитки мають бути наслідком саме порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого позивача. У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність складу цивільного правопорушення з боку відповідача, що є обов'язковою умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Оцінивши у сукупності зібрані у справі письмові докази, пояснення представників сторін та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог з зазначених позивачем підстав, оскільки позивачем не доведено належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 22 ЦК України, ст. 216, 218, 224, 225 ГК України, ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 01 листопада 2017 р.

Суддя О.В. Федорова