Постанова

від 30.10.2017 по справі 909/485/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р. Справа № 909/485/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючий суддя: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп - Україна , вх. № ЛАГС 01-05/3853/17 від 10.08.2017 р.,

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року

у справі № 909/485/17 (суддя Кобецька С.М.),

порушеній за позовом

позивача: ОСОБА_3 підприємства Фірма Хімекс , м. Івано-Франківськ,

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп - Україна , м. Рогатин, Івано-Франківської області,

про стягнення боргу за надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажу в міжнародному сполученні у сумі 44450,00 грн. та судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_4 (п/к на підставі довіреності № 150 від 04.09.2017р.);

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2017 р., справу № 909/485/17 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В. (а. с. 67).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги (а. с. 68); ухвалою суду від 14.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп - Україна (вх. № ЛАГС 01-05/3853/17 від 10.08.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.09.2017 року (а. с. 69), про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (а. с. 70, 71).

18.08.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/5677/17 ТзОВ Голд Дроп - Україна подано клопотання про: видачу копії ухвали сулу у справі № 909/485/17 про прийняття апеляційної скарги до розгляду, яку отримав під розписку директор ОСОБА_2ОСОБА_5, та клопотання відкладення розгляду даної справи (а. с. 90,91).

13.09.2017 р. через канцелярію суду за вх. № ЛАГС 01-04/6081/17 ПП Фірма Хімекс надіслано (а. с. 95) Відзив на апеляційну скаргу (а. с. 92-93) та Акт № ХІ-0000025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 1 березня 2017 р. (а. с. 94); за вх. №ЛАГС 01-04/6034/17 від 13.09.2017 р. подано клопотання про розгляд даної справи без участі представника позивача за наявними у справі документами (а. с. 96), у письмовому відзиві просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення .

У судове засідання, яке відбулося 13.09.2017 р., представник апелянта/відповідача та позивача не прибули.

Скаржник, в апеляційній скарзі, просить змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 в частині стягнення з ТзОВ Голд Дроп-Україна заборгованості в сумі 44450,00 грн., стягнувши з ТзОВ Голд Дроп-Україна заборгованість в сумі 8254,12 грн, в решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 просить залишити без змін .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р. розгляд даної справи відкладено на 27.09.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені відповідно до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 99-100/зворот).

25.09.2017 р. за вх. № 01-04/6424/17 апелянтом (ТзОВ Голд Дроп - Україна ) подано клопотання про відкладення розгляду даної справи (а. с. 101).

У судове засідання, яке відбулося 27.09.2017 р. представник апелянта прибув, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку розгляду спору відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України та підтримав клопотання надіслане ним 25.09.2017 р. за вх. №ЛАГС 01-04/6424/17 про відкладення розгляду даної справи.

Позивач повноважного представника, повторно, не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 27.09.2017 р., продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 30.10.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені відповідно до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України (а. с. 106-107/зворот), представник апелянта, особисто, під розписку (а. с. 105).

05.10.2017 р. ОСОБА_3 підприємством Фірма Хімекс на адресу суду за вх. № ЛАГС 01-04/6708/17 надіслано: Доповнення до відзиву на апеляційну скаргу; клопотання про розгляд спору за наявними у справі документами без участі представника ПП Фірма Хімекс (вх. №ЛАГС 01-04/6709/17): копію апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 05.09.2017 р. у справі № 909/716/17, яким задоволено позов ТОВ Голд Дроп-Україна про стягнення з ПП Фірма Хімекс заподіяних збитків, у доповненнях до відзиву, просить залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання, яке відбулося 30.10.2017 р. представник апелянта прибув, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 в частині стягнення з ТзОВ Голд Дроп-Україна заборгованості в сумі 44450,00 грн., стягнувши з ТзОВ Голд Дроп-Україна на користь позивача заборгованість в сумі 8254,12 грн., в решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 просить залишити без змін .

Позивач, участь уповноваженого представника в судовому засіданні, втретє, не забезпечив, у відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до відзиву, просить розглядати спір без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами, залишити рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 14.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу ТзОВ Голд Дроп - Україна (вх. №ЛАГС 01-05/3853/17 від 10.08.2017 р.) до провадження, та з підстав зазначених в ухвалах суду від 13.09.2017 р. та від 27.09.2017 р., розгляд справи було відкладено, зокрема, ухвалою суду від 27.09.2017 р., за клопотанням представника апелянта, судом продовжено строк розгляду спору, про що сторони були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України (а. с. 69/зворот, 70, 71, 99-100/зворот, 108-109/зворот, 105).

Представник позивача у судове засідання (30.10.2017 р.) не прибув.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника позивача бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_6 та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За наведених обставин, враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (а. с. 70, 71, 100/зворот, 109/зворот), представник апелянта, особисто, під розписку (а. с. 105), суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача, враховуючи клопотання позивача про розгляд даної справи без його представника (вх. № ЛАГС 01-04/6709/17 від 05.10.2017 р.) за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 (суддя Кобецька С.М.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп-Україна на користь ОСОБА_3 підприємства Фірма Хімекс 44 450,00 грн. - заборгованості, 1600,00 грн. - судового збору, 2000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката (абзаци 1-й та 2-й резолютивної частини судового рішення) (а. с. 56, 57-62).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 11.07.2017 р. у справі № 909/485/17, апелянт/відповідач (ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп - Україна ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 в частині стягнення з ТзОВ Голд Дроп-Україна заборгованості в сумі 44450,00 грн., стягнувши з ТзОВ Голд Дроп-Україна заборгованість в сумі 8254,12 грн. (п. 2 прохальної частини апеляційної скарги ), в решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року по справі № 909/485/17 просить залишити без змін (пункт 3 прохальної частини апеляційної скарги) (а. с. 73-75) .

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення місцевого господарського суду прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Так, апелянт стверджує, що місцевий суд під час розгляду даної справи не взяв до уваги той факт, що при розвантаженні автомобіля, внаслідок некомплектності останнього, необхідними шлангами для зливу з автоцистерни вантажу, з участю технічного персоналу Замовника та водія, Petrasky Igor було з'єднано шланги підручними засобами, внаслідок чого стався витік сировини Rokamid в кількості 693 кг, що завдало збитків Замовнику на суму 36195,88 грн., про що був складений акт про витік сировини, який представник перевізника, водій - Petrasky Igor відмовився підписувати та була зроблена відмітна в міжнародній ТТН від 23.02.2017 р. про кількість недоотриманої сировини, так як суд вважав, що завдані збитки не є предметом даного спору.

На думку апелянта, так як завдана перевізником шкода випливає з одних і тих самих документів, і, як стверджує відповідач, з одних і тих самих правовідносин, а саме: виконання договірних зобов'язань, згідно Договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № 7, збитки сталися з вини перевізника, відтак останній несе повну відповідальність за злив вантажу з автоцистерни, на суму 36195,88 грн., відтак на думку апелянта, до задоволення підлягала суму 8254,12 грн., що складає різницю від суми заявленої позивачем 44450,00 грн. та завданими відповідачу збитками 35195,88 грн.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп-Україна (ТзОВ Голд Дроп-Україна ) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32355454, місцезнаходження юридичної особи: 77000, Івано-Франківська область, місто Рогатин, вулиця Галицька, 104А, що підтверджується Інформацією з веб-сторінки ДП Інформаційно-ресурсний центр (а. с. 30-36).

Позивач: Приватне підприємство Фірма Хімекс (ПП Фірма Хімекс ) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25063846, місцезнаходження юридичної особи: 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Височана, будинок 18, що підтверджується Інформацією з веб-сторінки ДП Інформаційно-ресурсний центр (а. с. 23-29), випискою з ЄДРЮО та ФОП серії ААВ № 335015 (а. с. 41).

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач (Приватне підприємство Фірма Хімекс ) 25.05.2017 р. звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Голд Дроп-Україна про стягнення 44 450,00 грн за надання послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2017р. порушено провадження у справі № 909/485/17 на розгляд справи в судовому засіданні призначено на 06.06.2017 р. (а. с. 2), про що сторони були належним чином повідомлені (а. с. 2/зворот).

Колегією суддів встановлено, що у судове засідання місцевого господарського суду, яке відбулося 06.06.2017 р. представник позивача прибув, за вх. № 9078/17 від 06.06.2017 р., подав заяву про долучення документів на виконання ухвали місцевого суду (а. с. 18-19, 20-41). Відповідач у судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив.

Як вбачається з Протоколу судового засідання від 06.06.2017 р. у справі № 909/485/17 (а. с. 42) та ухвали місцевого господарського суду від 06.06.2017 р. у даній справі (а. с. 43), місцевий господарський суд 06.06.2017 р. оголосив про відкриття судового засідання, перевірив явку учасників процесу, встановив, що представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про причини неявки до суду не повідомив. Місцевий суд оголосив склад суду, роз'яснив права і обов'язки сторін відповідно до ст. 22 ГПК України, право відводу складу суду відповідно до ст. 20 ГПК України; відводу складу суду заявлено не було. Місцевий суд з'ясував наявність у представника клопотань та заяв; дослідив та розглянув письмове клопотання позивача за вх. № 9078/17 від 06.06.2017 р. про долучення документів на виконання ухвали місцевого суду до матеріалів справи, долучив їх до матеріалів справи та перейшов до розгляду справи по суті, заслухав пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідив наявні в матеріалах справи докази та з урахуванням того, що відповідач не забезпечив участі у даній справі свого представника, відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, відклав розгляд справи на 04.07.2017 р., про що сторони були повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах України, представник позивача - у судовому засіданні, відповідач рекомендованою поштою (а. с. 44).

Як вбачається з Протоколу судового засідання від 04.07.2017 р. та ухвали місцевого суду від 04.07.2017 р. у справі № 909/485/17 (а. с. 52, 53-54), у судове засідання місцевого господарського суду, представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті позовної заяви.

У судове засідання місцевого суду, яке відбулося 04.07.2017 р., прибув представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнав частково в розмірі 8254,12 грн. Подав суду зустрічну позовну заяву вх. № 7066/17 від 04.07.2017 р. (а. с. 47-48) заявлену до позивача ОСОБА_3 підприємства Фірма Хімекс про стягнення 36195,88 грн. збитків завданих витоком сировини в кількості 693 кг. при здійсненні перевезення вантажу за договором заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017 р.

Місцевий господарський суд, розглянувши у судовому засіданні 04.07.2017 р., подану відповідачем: ТзОВ Голд Дроп-Україна (вх. № 7066/17 від 04.07.2017 р.) зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 підприємства Фірма Хімекс про стягнення 36195,88 грн. збитків завданих витоком сировини в кількості 693 кг. при здійсненні перевезення вантажу за договором заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017 р., ухвалою від 04.07.2017 р. у справі № 909/485/17 відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви та зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернув ТзОВ Голд Дроп-Україна (п. 1 резолютивної частини ухвали ) і відклав розгляд справи на 11.07.2017 р. (а. с. 53-54).

Як вбачається з ухвали місцевого суду від 04.07.2017 р. у справі № 909/485/17 (а. с. 53-54), підставою для відмови у прийнятті зустрічного позову та його повернення заявнику слугувало те, що заявник подав зустрічний позов після початку розгляду справи по суті (початком розгляду даної справи по-суті є 06.06.2017 р.), при цьому, місцевий суд керувався приписами ч. 3 ст. 4-3, 60, п. 1 ч. 1 ст. 62, п.2 ч. 1 ст. 77, 86 ГПК України та взяв до уваги роз'яснення, викладені у пунктах 3.12, 3.15 постанови пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвала місцевого суду від 04.07.2017 р. у справі № 909/485/17 сторонами, зокрема, відповідачем не оскаржувалася, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того колегією суддів, станом на 30.10.2017 р., встановлено, що ТзОВ Голд Дроп-Україна звернулося до суду з самостійним позовом до ПП Фірма Хімекс про стягнення 36195,88 грн. збитків, завданих витоком сировини Rokamid в кількості 693 кг., та, що місцевим господарським судом 05.09.2017 р. у справі № 909/16/17 постановлено судове рішення про задоволення позову ТзОВ Голд Дроп-Україна та вирішено стягнути з ПП Фірма Хімекс заподіяні збитки, станом на дату ухвалення постанови Львівським апеляційним господарським судом (30.10.2017 р.), зазначене рішення місцевого суду не набрало законної сили, так як оскаржено ПП Фірма Хімекс в апеляційному порядку (докази - в матеріалах справи).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи відповідно до ст. 101, 43 ГПК України, заслухавши представника апелянта/відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення, апеляційна скарга та відзив з доповненням на апеляційну скаргу, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, що між ОСОБА_3 підприємством "Фірма "Хімекс" (Перевізник/позивач - по справі) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп - Україна" (Замовник/відповідач - по справі) 23 лютого 2017 року було укладено Договір-заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 (а. с. 9).

З тексту зазначеного вище Договору-заявки на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017 р. вбачається, що Замовником є ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Голд Дроп-Україна", яке доручило Перевізнику: ОСОБА_3 підприємству "Фірма "Хімекс" перевезення вантажу: ABS 13000 т та Rokamid - 9000 кг., автоцистерна, за маршрутом: Бжег - Дольны, Польща - Рогатин, Україна; адреса завантаження: 56-120, Brzeg Dolny (Польща); перехід: Краківець; дата доставки: 24-27.02.2017 р.; розмитнення - на місці; адреса розвантаження: м. Рогатин, вул. Галицька, 104; сума фрахту: 1550,00 Євро б/н на вивантаженні. Умови поставки: у випадку відсутності експортної декларації водій оплачує штрафні санкції у розмірі 500 грн. Інші умови: Печатки обов'язково: радіологія, екологія, сес (за рахунок замовника). Обов'язково наявність у водія копії експортної декларації. Завантаження бокове, згідно вимог до авто (дол. 1), який є невід'ємною частиною цієї заявки. Номер автомобіля: Scania IL BN 771/M 715 RZ.

Договір-заявка підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 28 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками, вказаний вище правочин є договором транспортного експедирування.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач надав відповідачу послуги транспортного експедирування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, обумовлені Договором - заявкою № 7 від 23.02.17р., на загальну суму 44 450,00 грн.

Даний факт підтверджує Міжнародна товарно-транспортна накладна (СMR) від 23.02.2017 р. (а. с.10), в якій міститься підпис та печатка одержувача вантажу/відповідача - ТзОВ "Голд Дроп-Україна" (графа 24 МТТН (СMR), Invoice R170252, вантаж: Tank Car: 1. Acid FBS 13180 kg; 2. Rokamid Kad 8920 kg - 22100 kg (графи 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 СMR), у графі 12 накладної СMR проти цифр 8920 (графа 11 накладної СMR) містить дописування від руки - 693 кг./оригінальний підпис/ , слідував за маршрутом: Brzeg Dolny, Poland, 23.02.2017 - Rogatyn, Ukraine, Invoice R170252 (графи 1, 2, 3, 4 накладної), пройшов радіологічний контроль - 25.02.2017 р., перетнув Львівську митницю ДФС - 25.02.2017 р. (графи 8, 19 накладної СMR), де у графі 24 МТТН (СМR), після напису: .../Goods received , Miejscewosc gnia Ort am Place on , Podpis i stempel odbiorcy - проставлено підпис особи, яка отримала вантаж та штамп отримувача вантажу - ТзОВ "Голд Дроп-Україна", в цій власне графі 24 МТТН (СМR), без зауважень та претензій вантажоодержувача (а. с. 10), а також, належним чином оформлений, підписаний без будь-яких зауважень та скріплений печатками Замовника - ТзОВ "Голд Дроп-Україна", Виконавця - ПП "Фірма "Хімекс" - Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № XI-0000025 від 01.03.2017 р. (а. с. 11).

З тексту Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № XI-0000025 від 01.03.2017 р. вбачається, що представники Замовника ТзОВ Голд Дроп-Україна ОСОБА_5, з одного боку, та представник Виконавця ПП Фірма Хімекс ОСОБА_6, з іншого боку, склали цей акт про те, що виконавцем були представлені такі роботи (надані послуги) за договором № 7 від 23.02.17 та за рахунком № ХІ-0000029 від 01.03.17: - транспортні послуги в міжнародному сполученні Бжег Дольни (PL) - Рогатин (UA): - 1 послуга - 25907,00 грн. (без ПДВ); - супроводження вантажу - 1 послуга - 12119,17 грн. (без ПДВ); - експедиційні послуги - 1 послуга - 3333,33 грн. (без ПДВ), а/м ВН771/М715 RZ. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 44450,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Місце складання: м. Івано-Франківськ (а. с.11).

Місцевий суд встановив та вбачається з матеріалів справи, що відповідач не довів перед судом належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість наданих послуг транспортного експедирування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні у розмірі 44450,00 грн.

Як станом на 11.07.2017 р. (дату ухвалення судового рішення у даній справі), так і станом на 30.10.2017 р. (дату ухвалення постанови у даній справі), в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили здійснення відповідачем/апелянтом розрахунків за надані позивачем послуги транспортного експедирування в розмірі 44450,00 грн, тим більше, що представник апелянта у судовому засіданні, самого факту наданих послуг транспортного експедирування та розміру наданих послуг в сумі 44450,00 грн - не заперечував.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір-заявка на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.2017 р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За загальними правилами, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

На вищезазначені правовідносини, крім національного законодавства (Закони України Про зовнішньоекономічну діяльність , Про транспорт , ЦК та ГК України, інші нормативні акти України), поширюються правила Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (п.2) та п. 3) розділу Спори, що виникають із договорів перевезення Висновків Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за І півріччя 2017 р. , а також висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2017 р. по справі № 914/1758/16).

За змістом статті 1 Конвенції, її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені у договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

До Конвенції, що підписана в м. Женеві 19 травня 1956 року, Союз РСР приєднався 1 серпня 1983 року, і вона стала чинною для нього з 1 червня 1986 р. Відповідно до Закону України Про правонаступництво України від 12 вересня 1991 року Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Крім того, на підставі Постанови Верховної Ради України від 17 вересня 2002 року Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів (далі - Віденська конвенція) Україна приєдналася до Конвенції. Згідно ст. 34 Віденської конвенції, коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав, незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця, будь-який договір, що був у силі на момент правонаступництва держав стосовно всієї території держави-попередниці, продовжує бути у силі стосовно до кожної утвореної таким чином держави-наступниці. Законом України Про дію міжнародних договорів на території України від 10.12.2001р. встановлено, що укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Відповідно до частини третьої ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Статтями 4 та 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Статтею 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19.05.1956р.) визначено реквізити, які мають бути вказані в накладній на міжнародне перевезення вантажів. Пунктом 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ)(Женева, 19.05.1956 р.) зазначено відповідальність відправника. Як зазначено у п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, слугує доказом умов договору і засвідчує прийняття вантажу перевізником (експедитором). Згідно п. 2 Конвенції, при відсутності в накладній мотивованих застережень, наявна презумпція, що вантаж і його упаковка були зовнішньо в справному стані на момент прийняття вантажу перевізником і, що число вантажних місць, а також розмітка і номера відповідали вказівкам накладної. Статтею 11 Конвенції визначено, що відправник зобов'язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей (п.1.). Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов'язках перевізника (експедитора), Відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що по прибуттю вантажу на місце, передбачене для його здачі, одержувач має право вимагати передачі йому другого примірника накладної і передачі йому вантажу, при цьому ним видається відповідна розписка в прийнятті, а ст. 17 Конвенції, відповідальність перевізника … з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Статтями 14, 15, 16 Конвенції передбачені дії перевізника при неможливості передачі вантажу одержувачу, відмову вантажоодержувача від отримання вантажу тощо. У всіх інших випадках, згідно статті 30 Конвенції, якщо одержувач прийняв вантаж і не встановив стану вантажу в присутності перевізника або саме пізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про очевидні втрати або пошкодження, або протягом семи днів з дня прийняття вантажу, не враховуючи неділі і інших вихідних днів, коли мова йде про непомітні зовні втрати або пошкодження, не вчинив перевізнику застережень, які вказують на загальний характер втрат або пошкоджень, вважається, оскільки не доказано зворотнього, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий в стані, описаному у накладній. При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається завершеним.

Згідно з ч. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції термін позовної давності для вимог, що випливають із перевезення, на яке поширюється дія цієї Конвенції, встановлюється в один рік. Однак у разі навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно з законодавством, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється у три роки (постанова Верховного Суду України від 17 травня 2017 р. у справі № 3-1396гс16). Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення. День початку відліку терміну позовної давності у термін не зараховується. Пред'явлення претензії в письмовій формі припиняє відлік терміну позовної давності до того дня, коли перевізник у письмовій формі відхилив претензію і повернув додані до неї документи. У випадку часткового визнання претензії відлік терміну позовної давності відновляється лише стосовно тієї частини претензії, яка залишається предметом спору. Тягар доказу факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, лежить на стороні, яка посилається на ці факти. Відлік терміну позовної давності не призупиняється внаслідок пред'явлення подальших претензій на тій ж підставі.

На правовідносин, що випливають із договору транспортного експедирування, які полягають в організації перевезення та наданні інших послуг, пов'язаних з перевезенням, згідно національного законодавства, поширюється позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з позовом у даній справі.

Щодо претензійного врегулювання спору, як це передбачено у Конвенції, то слід зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Установлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Частиною другою статті 222 ГК України, встановлено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів до нього з письмовою претензією.

Статтями Розділу ІІ ГПК України, в силу вищезазначеного Рішення Конституційного Суду України, теж передбачено не обов'язок, а право суб'єкта господарювання чи іншої юридичної особи - учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів до нього з письмовою претензією, якщо інший порядок не встановлено чинним на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин, якими, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Недотримання вимог статті 6 ГПК України щодо обов'язку з надсилання іншій стороні претензії не позбавляє позивача звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна право відношення; припинення право відношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновком місцевого суду про те, що стягнення коштів за договором транспортного експедирування у міжнародному сполученні, що є предметом спору у даній справі, і стягнення завданих збитків є суть різними способами захисту цивільних прав і інтересів, як за предметами, так і за способами доказування, хоча, як стверджує апелянт, вказані правовідносини і випливають з одних і тих самих документів, тим, більше, що станом на дату постановлення судового рішення у даній справі, відповідач до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог - не звертався, такі докази в матеріалах справи відсутні, тому місцевий суд правомірно розглянув даний спір з межах заявленого предмета спору за наявними у справі матеріалами.

Як зазначено вище у цій постанові, ухвалою місцевого суду від 04.07.2017 р. у справі № 909/485/17 відмовлено відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви вх. № 7066/17 від 04.07.2017 р. про стягнення збитків в сумі 36195,88 грн. Зазначена ухвала апелянтом/відповідачем в цій частині не оскаржувалася.

Виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає покликання апелянта/відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд зобов'язаний був задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача лише 8254,12 грн., тобто різницю між розміром наданих послуг транспортного експедирування з перевезення вантажу 44450,00 грн. - 36195,88 грн. збитків, безпідставним.

Згідно до приписів Конвенції, перевезення вантажу є завершеним з моменту отримання вантажу вантажоодержувачем, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) (а. с. 10), за маршрутом: Brzeg Dolny, Poland, 23.02.2017 - Rogatyn, Ukraine, Invoice R170252 (графи 1, 2, 3, 4 накладної), де у графі 24 МТТН (СМR), після напису: .../Goods received , Miejscewosc gnia Ort am Place on , Podpis i stempel odbiorcy - проставлено підпис особи, яка отримала вантаж та штамп отримувача вантажу - ТзОВ "Голд Дроп-Україна", в цій власне графі 24 МТТН (СМR), без зауважень та претензій вантажоодержувача, що вбачається як з Міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR)(а. с. 10).

Згідно з п. 2 статті 11 Конвенції, перевірка правильності та повноти цих документів не лежить на обов'язках перевізника (експедитора), Відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки (всякий ущерб), який може бути спричинений відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника. Відповідно до п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, слугує доказом умов договору і засвідчує прийняття вантажу перевізником (експедитором) до перевезення та його передачу вантажоодержувачеві, відтак вказане перевезення вважається завершеним.

Нормами Конвенції, як і приписами національного законодавства України презюмується належне, своєчасне та у повному обсязі виконання зобов'язання усіма сторонами (транспортерами) договору (угоди, контракту), тощо.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

Факт вчинення перевезення вантажу підтверджується Міжнародною товарно-транспортна накладна (СМR), дата складання 23.02.2017 р., в якій містяться підписи, печатки відправника, перевізника та одержувача вантажу (а. с.10).

Як зазначено вище у цій постанові та встановлено місцевим господарським судом, Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, фіксує факт здійснення господарської операції, в даному випадку, надання транспортних послуг та є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку місцевого суду про те, що Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) є первинним документом, яка фіксує факт здійснення господарської операції, за недоведеності апелянтом зворотнього належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, доводи скаржника, що зазначена СМR, на його думку, не є доказом у даній справі, колегією суддів не приймається.

Відповідно ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Частинами 2, 6 ст. 306 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 524 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Нормою ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач факт надання позивачем послуг транспортного експедирування, обумовлених Договором-заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування № 7 від 23.02.17р., на загальну суму 44450,00 грн. - визнав, а відшкодування збитків в сумі 36195,88 грн., на які посилається відповідач, частково заперечуючи проти позову, не є предметом даного спору і відповідач, за переконанням суду, не позбавлений права та можливості звернутися до суду з позовом у загальному порядку за захистом свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих транспортних послуг в розмірі 44450,00грн., правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Слід зазначити, що позивач у суді першої інстанції просив, відшкодувати за рахунок відповідача, понесені витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

В силу ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, в склад судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р.).

Договором про надання правової допомоги № 3-05 від 15.05.2017р., актом приймання-передачі наданих послуг № 4/05 від 25.05.2017р., квитанцією до прибуткового касового ордера № 04/05 від 25.05.2017р., позивачем доведено та документально підтверджено перед судом оплату послуг адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008р.) в сумі 4000,00грн.

Разом з тим, вирішуючи питання, зокрема, про розподіл витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р.).

Приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини, у п. 95 рішення від 26.02.2015р., справа "Баришевський проти України", п. п. 34-36 рішення від 10.12.2009р., справа "Гімайдуліна і інші проти України", п. 80 рішення від 12.10.2006 р., справа "Двойних проти України", п. 88 рішення від 30.03.2004 р., справа "Меріт проти України", неодноразово наголошував, про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що в даному випадку, суд, беручи до уваги принципи співрозмірності та розумності судових витрат, враховуючи те, що справа не є складною, не містить значного обсягу доказів, що підлягали б оцінці, а також те, що адвокат жодного разу не був присутній в судових засіданнях та не представляв інтереси довірителя/позивача у суді, вважає за правильне, відшкодувати позивачу за рахунок відповідача, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн. Фактично правова допомога адвоката зводиться тільки до написання позовної заяви з правовим дослідженням однієї господарської операції, на підтвердження якої надано міжнародну товаро-транспортну накладну (СMR) та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), що в свою чергу, не потребувало складних юридичних консультацій, не призводило до значного витрачання часу, вказаного у Договорі про надання правової допомоги № 3-05 від 15.05.2017р. та акті приймання - передачі наданих послуг № 4/05 від 25.05.2017р.

Місцевий господарський суд за наслідками розгляду даної справи правомірно поклав на відповідача судовий збір в сумі 1600,00 грн., за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Колегією суддів, під час розгляду даної справи, також взято до уваги висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2017 р. по справі № 914/1758/16.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017 р. у справі № 909/485/17 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2017 року у справі № 909/485/17 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

30.10.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 02.11.2017 р.