Постанова

від 31.10.2017 по справі 911/1880/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 911/1880/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участі представників сторін:

від позивача: Короза Д.С. - представник за дов. б/н від 02.06.2017 року;

від відповідача : не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2017 року

у справі № 911/1880/17 (суддя: Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво - Хелсвей"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко"

про стягнення 446 581,06 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віво - Хелсвей" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 2/2015 від 02.02.2015 року у розмірі 446 581,06 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки не сплатив відповідачу повну вартість поставленого (і не повернутого) товару.

Господарський суд Київської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво - Хелсвей" своїм рішенням від 16.08.2017 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості за договором.

Крім того, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення зауважував на тому, у видаткових накладних №ВХ-0212009 від 02.12.2016 року, №ВХ-2912008 від 29.12.2016 року, №ВХ-1201002 від 12.01.2017 року, №ВХ-0703024 від 17.03.2017 року відсутня відмітка про отримання ТМЦ (відсутній підпис, ПІБ посадової особи, відтиск мокрої печатки, тощо).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року № 911/1880/17 порушено апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко".

Представник позивача у відзиві та судовому засіданні 31.10.2017 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

В судове засідання 31.10.2017 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, направленням на адресу місцезнаходження учасника апеляційного провадження копію ухвали від 25.09.201 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, отримання процесуального документа відповідачем підтверджується з роздруківки з сайту Укрпошти https://k2track.com.ua/ukrposhta/0411618765202 (наявне в матеріалах справи).

Жодних клопотань, заяв або пояснень від відповідача та третьої особи 1 не надходило.

Разом з цим, згідно ч. 3 пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2017 року підлягає зміні, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко" - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

02.02.2015 року між ТОВ "Віво-Хелсвей" (постачальник) та ТОВ "Фрам Ко" (покупець) було укладено договір поставки № 2/2015 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) у строки, обумовлені цим договором, покупцеві у власність товар, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за встановленими цінами на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

10.10.2016 року між ТОВ "Віво-Хелсвей" (постачальник) та ТОВ "Фрам Ко" (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки 2/2015 від 02.02.2015 року (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 2.1. договору ціна за одиницю товару вказується по кожній позиції товару у додатках (специфікаціях) до цього договору.

Згідно п. 2.3. договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість кожної конкретної поставки товару за встановленими цінами, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% загальної вартості товару протягом 30 робочих днів з моменту отримання товару, якщо у додатках не передбачено інших строків та порядку розрахунків по конкретній поставці.

Згідно з п. 2.3 договору (у чинній редакції згідно додаткової угоди № 1 від 10.10.2016 року), оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника в міру реалізації товару кінцевим споживачам, один раз на місяць, протягом 30 календарних днів після отримання постачальником звіту про реалізацію поставленого товару, якщо у додатках до договору не передбачено інших строків та порядку розрахунків по конкретній поставці.

Якщо на вимогу постачальника звіт про реалізацію товару не буде наданий, весь поставлений за даним договором товар вважатиметься реалізованим і покупець зобов'язується оплатити його повну вартість протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від постачальника вимоги про надання звіту про реалізацію Товару.

Відповідно до п. 5.2.3 договору (у чинній редакції згідно додаткової угоди №1 від 10.10.2016 року), покупець зобов'язаний надавати постачальнику звіти про реалізацію товару кінцевим споживачам щомісяця протягом 10 (десяти) календарних днів після закінчення звітного місяця.

25.04.2017 року відповідач отримав вимогу про надання звіту про реалізацію товару, що підтверджується відповідним листом - вимогою № 27 від 10.04.2007 року, поштовим чеком з описом вкладення та повідомленням про її вручення (а.с. 171-174). Відповідач, в свою чергу відповіді на лист - вимогу не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товари на загальну суму 1468949,36 грн, що підтверджується видатковими накладними (копії наявні в матеріалах справи).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження скаржника, що видаткові накладні №ВХ-0212009 від 02.12.2016 року, №ВХ-2912008 від 29.12.2016 року, №ВХ-1201002 від 12.01.2017 року, №ВХ-0703024 від 17.03.2017 року не відповідають первинним документам та не підтверджують отримання товару, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у вищевказаних видаткових накладних відсутня відмітка про отримання ТМЦ (відсутній підпис, ПІБ посадової особи, відтиск мокрої печатки, тощо).

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (далі - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, видаткові накладні №ВХ-0212009 від 02.12.2016 року, №ВХ-2912008 від 29.12.2016 року, №ВХ-1201002 від 12.01.2017 року, №ВХ-0703024 від 17.03.2017 року в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими доказами отримання відповідачем товару на суму 44272,60 грн. Таким чином, позовні вимоги на суму 44272,60 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що податкові накладні, на які посилається позивач як на докази поставки (отримання) товару за спірними видатковими накладними не підтверджують отримання товару саме за останніми.

За період з 30.12.2017 року по 30.03.2017 року покупець здійснив постачальнику повернення Товару на загальну суму 12 300,05 грн, що підтверджується на суму 7 421,76 грн накладними на повернення Товару у кількості 9 шт. згідно з реєстром накладних на повернення Товару (реєстр накладних на повернення та копії накладних на повернення додаються).

Відповідно до ч. 1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, після здійснення 19.07.2016 року відповідачем повернення товару позивачу на суму 4 878,29 грн з ПДВ, позивачем було складено, а відповідачем - зареєстровано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 1907028 від 19.07.2016 року до відповідної податкової накладної (сума коригування обсягу постачання -4 065,24 грн, сума коригування ПДВ - 813,05 грн, вартість повернутого товару з ПДВ = 4 878,29 грн).

Так, повернення покупцем товару на суму ще 4 878,29 грн підтверджується відповідним розрахунком коригування до податкової накладної (копія наявна в матеріалах справи).

Таким чином, загальна вартість товару, становить: 1456649,31 грн (1468949,36 грн - 12 300,05 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення умов договору сплатив позивачу лише 1 054 340,85 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: 402 308,46 грн (1 456649,31 грн - 1 054 340,85 грн).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у порушення п. 5.2.3 договору, жодного разу не надав позивачу звіт про реалізацію товару, вартість поставленого товару не оплатив.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості за договором.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2017 року по даній справі підлягає зміні в частині стягнення основної заборгованості з підстав неповного з'ясування обставин справи, в порядку п. 4 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко" - підлягає частковому задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції підлягають зміні, то рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам - Ко" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.08.2017 року у справі №911/1880/17 - змінити в частині стягнення основної заборгованості та судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, виклавши в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, кімн. 81 А, код 36602621) - 402308,46 (чотириста дві тисячі триста вісім) грн 46 коп боргу, 6034 (шість тисяч тридцять чотири) грн 21 коп. судового збору.

В решті задоволення позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віво-Хелсвей" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 21, кімн. 81 А, код 36602621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114, код 39443405) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 730 (сімсот тридцять) грн 96 коп.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи №911/1880/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич