Ухвала

від 31.10.2017 по справі 804/4797/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2017 р. К/800/11812/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Бившевої Л.І. Юрченко В.П. за участю секретаряОрєшко Ю.О. та представників сторін: від позивача Новіцька І.Л. від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 у справі № 804/4797/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сансет доДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сансет звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.03.2014 за №0002922203, №0002912201, №0002902201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 30.11.2016 № 1304 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2016 справа № 804/4797/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №791/22-01/35987480 від 06.03.20.14;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 254 573 грн., п.185.1 ст.185,п.187.1 ст.187,п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає платі до бюджету, на 166 337 грн., не підтверджено господарські операції з придбання та реалізації ТМЦ на суму податку на додану вартість 59 314 грн., п.2.3,п.2.8,п.2.11,п.3.1, п.3.5,п.7.39, п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №637 від 15.12.2004, в результаті чого позивачем перевищено ліміт каси на суму 8 304,05 грн., проведено готівкові розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на суму 3 028,59 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0002902201 від 21.03.2014, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на суму 303 312, 25 грн. (з яких: 254 573 грн. - основний платіж та 48 739,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

2) податкове повідомлення-рішення №0002912201 від 21.03.2014, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 207 921,25 грн. (з яких: 166 337 грн. - основний платіж та 415 84,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

3) податкове повідомлення-рішення №0002922203 від 21.03.2014, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів на суму 19 636,69 грн.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно задекларовано спірні показники податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток з огляду на відсутність реальності здійснення операцій з придбання товару в ТОВ Труби і метал та його подальшої реалізації, що обґрунтовано матеріалами перевірки контрагента позивача ТОВ Труби і метал .

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність здійснення спірних операцій з ТОВ Труби і метал . Також, суди мотивували свої рішення тим, що матеріалами справи спростовується наявність порушення позивачем приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, в результаті чого перевищення ліміту каси на суму 8 304,05 грн. відсутнє, а платіжні документи заповнені з дотриманням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі, з огляду на таке.

Оскільки згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені й підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних сум податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ Труби і метал , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реальність спірних операцій підтверджується первинними документами.

Проте, з оскаржуваних судових рішень колегією суддів не вбачається, що судом першої та апеляційної інстанцій було досліджено як зміст спірних операцій позивача з його контрагентом ТОВ Труби і метал , так і первинні документи, оформлені за результатами їх здійснення, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині спірних правовідносин.

Таким чином, під час нового розгляду, з метою встановлення факту реальності спірних операцій між позивачем та його контрагентами судам попередніх інстанцій необхідно встановити: зміст спірних господарських операції та спосіб її здійснення; рух активів платника у процесі здійснення господарських операцій; зв'язок між фактом придбання товару, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку; чи розкривають наявні у позивача первинні документи зміст спірних операцій та чи є вони належними доказами, що підтверджують факт поставки товару та факт подальшого його використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, задовольняючи позов в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0002922203 від 21.03.2014, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення висновком про те, що матеріалами справи спростовується наявність порушень позивачем приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, а тому перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 8 304,05 грн. відсутнє, платіжні документи заповнені з дотриманням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, оскільки з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено зміст спірних правовідносин, обставини, які слугували підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, доводи відповідача та матеріали акта перевірки, якими обґрунтовано наявність порушень позивачем порядку ведення касових операцій, а також доводи позивача та надані ним докази на спростування відповідних доводів податкового органу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесено у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко