Рішення

від 30.10.2017 по справі 127/21251/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/21251/17

Провадження № 2/127/5750/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

30 жовтня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Подоляк М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон про визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон про визнання договору недійсним та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 вересня 2017 року між нею та ТОВ Тейрон було укладено договір № 1215 про надання фінансових послуг. При укладенні договору, відповідач повідомив, що після сплати на його рахунок платежів у сумі 10 000,00 грн. ОСОБА_1 буде надано безвідсоткову позику в сумі 200 000,00 грн. строком на 20 років. Так, позивачем було сплачено на рахунок відповідача 10 000,00 грн. Проте, під час звернення 29.09.2017 року до відповідача з проханням надати їй позику, ТОВ Тейрон повідомив про необхідність сплатити для цього на його рахунок ще додаткові кошти в розмірі 3% від суми позики. Однак, жодних документів, які б свідчили про наявність в ОСОБА_1 обов'язку з перерахування цих коштів, відповідач не надав. Після цього позивач зрозуміла, що при укладені договору відповідач ввів її в оману щодо можливості отримати позику, щоб вимагати в неї гроші, не маючи жодних намірів надати таку позику. Тому, на думку ОСОБА_1, зазначений договір підлягає визнанню недійсним, а сплачені нею кошти стягненню з відповідача.Оспорюваний договір містить умови, які є несправедливими, відсутні конкретні умови про порядок надання позики, інформація в умовах договору є нечіткою та незрозумілою. Умови договору свідчать, що він спрямований на утворення пірамідальної схеми. З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просить визнати договір № 1215 від 27 вересня 2017 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон та нею, недійсним, а також стягнути з ТОВ Тейрон на її користь кошти в сумі 10 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просили позов задовольнити. Також не заперечили проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. За таких обставин у відповідності до ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення у його відсутність на підставі наявних в справі доказів, оскільки позивач та її представник не заперечили проти такого порядку вирішення спору.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 27 вересня 2017 року між ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон та ОСОБА_1 було укладено договір № 1215 (а.с. 6), відповідно до умов якого товариство за згодою учасника зобов'язалось вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, визначеної з Додатку №1 до даного договору, на підставі ст. 1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності Програми Тейрон Фінанс , що міститься в Додатку №2 до даного Договору, який є невід'ємною частиною цього договору, в тому числі:

- організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників, надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.

Згідно ч. 2 вказаного договору, безвідсоткова позика та строки розрахунків по даному договору зазначаються у відповідних Додатках до нього, які є невідємними частинами даного договору.

Відповідно до ч. 2.1. Договору, у відповідності до положень даного договору та додатків до нього учасник зобов'язується: своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого ОСОБА_3 надає відповідні суми у безвідсоткову позику за Програмою Тейрон Фінанс ; після отримання Рішення про надання безвідсоткової позики підписати Додаток №3 до цього договору, в якому зазначені всі платежі, внесені учасником на розрахункові рахунки ОСОБА_3 згідно з умовами цього договору зі всіма змінами і доповненнями до нього, та укласти з ОСОБА_3 відповідний договір безвідсоткової позики; отримати безвідсоткову позику у порядку та на умовах цього договору та додатків до нього.

ОСОБА_3 зобов'язується: суворо дотримуватись усіх умов цього договору та його додатків; за зверненням учасника надавати необхідну інформацію, що стосується виконання умов даного договору в порядку, визначеному договором та інше (п. 2.4. договору).

Частиною 3.1 договору визначено, що за порушення, невиконання або неналежне виконання взятих по договору зобов'язань сторони несуть відповідальність одна перед однією згідно з умовами даного договору, додатків до нього, а також у відповідності до чинного законодавства України.

Суд звертає увагу, що в Додатку №1 до Договору, сума позики не вказана, а лише зазначенний платіж до Фонду Учасників - 1998,67 грн. (а.с. 7). Однак, згідно Додатку №2 сума безвідсоткової позики, яку учасник має намір отримати на умовах Програми, зазначена у Додатку №1 до даного Договору.

В додатку № 2 до Договору №1215 від 27.09.2017 року зазначаються Умови Програми Тейрон Фінанс (а.с. 8-9).

ОСОБА_3 надає безвідсоткову позику у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, наданий Учасником, який отримав Рішення про надання безвідсоткової позики, протягом 30 банківських днів після того, як Учасником будуть виконані вимоги цієї статті (п. 5.1. ст. 5 Умови Програми Тейрон Фінанс ).

Так, для отримання безвідсоткової позики Учасник зобов'язується:

- сплатити запропоновані платежі до Фонду Учасників (Пропозиції) в строк, не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання Рішення про надання безвідсоткової позики;

- підписати Додаток №3 до Договору та Договір безвідсоткової позики на умовах, визначених ОСОБА_3;

- укласти з ОСОБА_3 у порядку та на умовах, визначених останнім, відповідний Договір забезпечення виконання зобов'язань Учасника за Договором безвідсоткової позики, укладеним між ним та ОСОБА_3 та інше (п. 5.2. ст. 5 Умови Програми Тейрон Фінанс ).

З квитанцій, наданих позивачем, суд вбачає, що ОСОБА_1 27.09.2017р. та 28.09.2017р. було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. та 8 000,00 грн., тобто на загальну суму 10 000,00 грн. (а.с. 10). Отже, в день укладення договору позивачем було внесено кошти в сумі 8 000, 00 грн., а на наступний день ще 2 000,00 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Суд вважає, що зміст спірного договору суперечить чинному законодавству України, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 6 листопада 2009 року, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Пунктом 1 вищевказаної Постанови визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Стаття 1-1 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Частиною першою ст. 19 вищевказаного Закону передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється.

Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції (п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів ).

Згідно ч. 6 ст. 19 вищезазначеного Закону, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття пірамідальної схеми не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до пірамідальної схеми .

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року по справі № 6-40 цс 13.

Так, відповідно до п. 5.2 ст. 5 Додатку №2 до Договору №1215 (а.с. 8-9), для отримання безвідсоткової позики Учасник зобов'язується, зокрема, сплатити запропоновані платежі до Фонду Учасників (Пропозиції) в строк, не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання Рішення про надання безвідсоткової позики.

Програма Тейрон Фінанс - це програма, метою якої є надання безвідсоткової позики на термін, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього, є програмою самофінансування, заснованою на використанні власних ресурсів для забезпечення задоволення потреб Учасників в отриманні безвідсоткової позики, за умовами якої заборонено отримання вигоди ОСОБА_3 або Учасниками за рахунок інших учасників. Програма запроваджена ОСОБА_3 з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства (Додаток №2 до Договору).

Статтею 4 Додатку №2 до Договору № 1215 визначено, що у відповідності до статі 1 Договору, ОСОБА_3 організовує Захід з розподілу Фонду Учасників, коли Фонд Учасників є достатнім. Захід проводиться не рідше одного разу на два місяці. Рішення про надання безвідсоткової позики надається у кількості, встановленій ОСОБА_3, із врахуванням Фонду Учасників, сформованого не пізніше 3 днів до дати проведення Заходу. З метою виконання умов програми Тейрон Фінанс , ОСОБА_3 формує окремі фонди за рахунок коштів, внесених до Фонду Учасників, в залежності від строку графіків погашення сум безвідсоткової позики.

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що кошти, які мав отримати позивач мали бути виділені не ТОВ Тейрон , а з Фонду Учасників. Тобто відповідач не надає власні кошти для позик, а лише організовує захід з розподілу коштів Фонду Учасників.

За таких обставин суд вважає, що діяльність ТОВ Тейрон , за Договором № 1215 є "пірамідальною схемою", що відповідає змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки в діях відповідача присутні всі головні ознаки "пірамідальної схеми". А саме, безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки отримання безвідсоткової позики здійснюється за рахунок об'єднання внесків кожного з Учасників Фонду, а не відповідача. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання позики кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Таким чином, спірний договір містить одночасно всі вище вказані ознаки утворення, експлуатації та сприяння розвитку пірамідальної схеми, тому в силу вимог Закону він є недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Так, ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових полуг фінансовою вважається послуга щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Тобто послуга надана відповідачем є фінансовою.

Відповідно до вимог ст. 7 вищевказаного Закону, юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

Статтею 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових полуг визначено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:

1) страхової діяльності;

2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;

3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Суд звертає увагу, що відповідач - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон не зареєстроване як фінансова установа і не має ліцензії на надання вище зазначених послуг.

Згідно з інформації про юридичну особу з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон здійснює наступні види діяльності: консультування з питань інформатизації; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; інша діяльність у сфері інформаційних технологій і компютерних систем; діяльність інформаційних агенств; надання інших інформаційних послуг та дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Отже, виходячи з вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним договору № 1215 від 27 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон .

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення

майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки спірний договір визнано недійсним, тому слід застосувати наслідки недійсності договору № 1215 від 27 вересня 2017 року, стягнувши з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон на користь ОСОБА_1 10 000 грн. 00 коп., які були нею сплачені на виконання умов вказаного договору.

Частиною першою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон про визнання договору недійсним та стягнення коштів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути 1280,00 грн. судового збору, оскільки позивач була звільнена від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1-1, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 4, 7, 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових полуг , ст.ст. 15, 16, 202, 203, 207, 215, 216, 227, 628, 629, 638, 639 ЦК України, п.п. 1, 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009 року, ч. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212 - 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати договір № 1215 від 27 вересня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю Тейрон (ЄДРПОУ 41343465) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 9а, ЄДРПОУ 41343465, поточний рахунок 26005570481 в ПАТ ОСОБА_4 Аваль . Код банку 380805) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) кошти в сумі 10 000 (десят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Тейрон в дохід держави 1 280 (тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: