Рішення

від 03.10.2017 по справі 296/3750/17

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3750/17

2/296/1806/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К.В.

за участі секретаря Яковенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання відсутності заборони на спадкове майно та визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом до Першої Житомирської державної нотаріальної контори, в якому просив:

- визнати, що спадкове майно померлого ОСОБА_2, 14.04.1969 р.н, а саме: 2/3 частинах квартири № 85 на вул. Космонавтів 6 "а", у м. Житомирі та земельна ділянка площею 3,16 га, що розташована на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, не є під забороною, яка накладена постановою АА № 632331 від 25.05.2010 року першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про накладання обтяження на невизначене все майно ОСОБА_2, адреса: АДРЕСА_1, без зазначення будь-яких даних, які б дозволили ідентифікувати особу боржника;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно померлого ОСОБА_2, 14.04.1969 р.н, а саме:2/3 частинах квартири № 85 на вул. Космонавтів 6 "а", у м. Житомирі та земельну ділянку площею 3,16 га, що розташована на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області;

- зобов'язати Першу Житомирську державну нотаріальну контору видати позивачу свідоцтво на спадщину за законом, після смерті мого брата - ОСОБА_2, який помер 12 січня 2015 року.

В обґрунтування позову вказував, що 12 січня 2012 року помер його рідний брат, внаслідок чого відкрилась спадщина на 2/3 частин квартири № 85 на вулиці Космонавтів 6 "а", у м. Житомирі та земельну ділянку площею 3,16 га, що розташована на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. Також позивач зазначав, що державним нотаріусом Першої житомирської нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки наявна заборона на майно спадкодавця. Посилаючись на те, що відсутні будь-які записи та інформація щодо накладення арешту саме на майно померлого ОСОБА_2, вважає, що нотаріусом було безпідставно винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому просить визнати, що спадкове майно не є під забороною та визнати за ним право власності на спадкове майно.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є братом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 12 січня 2012 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 2/3 частку квартири № 85 на вул. Космонавтів 6-а у м. Житомирі, що належала померлому на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним номером № 495, та на земельну ділянку площею 3,16 га, що розташована на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, що належала померлому на підставі державного акта серії ЯБ №226722, виданого Брусилівською райдержадміністрацією 24 листопада 2005 року, кадастровий № 1820985300:03:000:0188.

18 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Житомирської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого брата ОСОБА_2, померлого 12 січня 2012 року.

Постановою в.о. державного нотаріуса Першої житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі такого свідоцтва в зв'язку з наявною забороною на невизначене нерухоме майно, власником якого було вказано - ОСОБА_2, без зазначення будь-яких даних, які б дозволили ідентифікувати особу боржника та майно на яке накладено заборону (а.с.17).

За правилами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в абз. 2, 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Щодо позовних вимог про визнання того, що спадкове майно померлого ОСОБА_2 не перебуває під забороною, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, шо передбачені ст. 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 заявляючи позов до Першої Житомирської державної нотаріальної контори, нотаріусом якої відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно після померлого брата -- ОСОБА_2 у зв'язку із наявністю обтяження (арешту на невизначене майно), та посилаючись на лист Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 31.12.2015 року №15520 згідно якого арешт на ім'я ОСОБА_2, 14.04.1969 року адреса: Житомирська область, Коростишівський район, с. Соболівка, не накладав, - просив визнати відсутність заборони на спадкове майно померлого ОСОБА_2.

При цьому, не погоджуючись з самим фактом наявності арешту на спадкове майно померлого ОСОБА_2, що було єдиною підставою для відмови нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_2, позивач відповідну постанову нотаріуса у судовому порядку не оскаржував.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме визнання того, що спадкове майно померлого ОСОБА_2 не перебуває під забороною, - не відповідає способом захисту цивільних прав та інтересів визначеним ст. 16 ЦК України, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на спадкове майно померлого ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявляючи вимоги до Першої Житомирської державної нотаріальної контори про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, посилався на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через наявність заборони на невизначене нерухоме майно, власником було вказано - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), без зазначення будь-яких даних, які б дозволили ідентифікувати особу боржника та майно на яке накладено заборону.

Разом з тим, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 31.12.2015 року №15520 отриманого на запит нотаріуса вбачається, що арешт відділом на ім'я ОСОБА_2, 14.04.1969 року адреса: Житомирська область, Коростишівський район, с. Соболівка, не накладався (а.с.20).

Відповідно до статті 50 Закону України Про нотаріат від 2 вересня 1993 року № 3425-XII нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Правом на оскарження постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 позивач не скористався.

За таких обставин, коли позивач як спадкоємець не скористався правам на оскарження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право спадщину на майно після померлого брата ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом та не позбавлений такого права на час розгляду даної справи, а визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є передчасним, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, враховуючи, що постанова в.о. державного нотаріуса Першої Житомирської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 18 квітня 2017 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна ОСОБА_2 позивачем не оскаржувалась та на час розгляду справи не скасована, відсутні правові підстави для задоволення вимоги про зобов'язання Першої Житомирської державної нотаріальної контори видати позивачу свідоцтва на спадщину за законом, після смерті брата позивача - ОСОБА_2, який помер 12 січня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 - 60, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання відсутності заборони на спадкове майно та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя К. В. Шалота