Рішення

від 31.10.2017 по справі 917/1373/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017р. Справа № 917/1373/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс А" (36030, м. Полтава, вул. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 37237925; представник позивача - ОСОБА_1, адреса для листування: АДРЕСА_3

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (36000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради (36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5, код ЄДРПОУ 30191518)

про стягнення 50 410,15грн.

Суддя Ореховська О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.08.2017р.

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомив, що повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс А", м. Полтава (далі по тексту - ТОВ "Фенікс А" - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_2.), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради (далі по тексту - КП "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради - третя особа) про стягнення заборгованості за договором оренди торгівельного місця НОМЕР_2 від 01.06.2016р. в сумі 50 410,15грн., в т.ч. 20 440,00грн. - основний борг та 29 970,15грн. - пеня (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2017р.).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.08.2017р. позовну заяву ТОВ "Фенікс А" прийнято судом та порушено провадження у справі № 917/1373/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2017р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.09.2017р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.10.2017р.) продовжено строк вирішення спору на 15 днів. Відкладено розгляд справи на 24.10.2017р. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - КП "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.10.2017р. розгляд справи відкладено на 31.10.2017р.

Позивачем в процесі розгляду справи була подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 23.10.2017р., б/н (вх. № 12886 від 23.10.2017р.), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 57 896,30грн., в т.ч. 22 995,00грн. основного боргу та 34 901,30грн. пені. Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 24.10.2017р. зазначену заяву прийнято судом.

31.10.2017р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2017р., б/н (вх. № 13269 від 31.10.2017р.), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 50 410,15грн., в т.ч. 20 440,00грн. основного боргу та 29 970,15грн. пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Заява позивача від 30.10.2017р., б/н (вх. № 13269 від 31.10.2017р.) про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам чинного законодавства України та приймається судом. Суд вирішує спір виходячи з нової ціни позову, зазначеній в заяві позивача від 30.10.2017р., б/н.

В процесу розгляду справи від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 12432 від 10.10.2017р.).

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не з"явився.

Матеріали справи свідчать, що копія ухвали господарського суду Полтавської області від 19.08.2017р. про порушення провадження у справі, а також копія ухвали суду від 14.09.2017р., які направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, були повернуті підприємством зв'язку до господарського суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 22-25, 40-43). Копія ухвали суду від 10.10.2017р. про виправлення описки в ухвалі направлялась відповідачу за зазначеною в позові адресою і була отримана останнім (а.с. 45).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 58-60) місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

24.10.2017р. відповідач подав до суду клопотання від 24.10.2017р. (вх. № 12940 від 24.10.2017р. - а.с. 56), в якому просить суд надсилати кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2.

З урахуванням вищевикладеного, копія ухвали господарського суду Полтавської області від 24.10.2017р. була надіслана відповідачу за його місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також за адресою, повідомленою відповідачем у клопотанні від 24.10.2017р. (а.с. 56).

В абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - копії ухвали суду від 24.10.2017р. (а.с. 67).

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 24.10.2017р. по даній справі була розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, господарським судом вчинені всі дії з метою належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи, проте зазначені особи не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, а неявка відповідача та третьої особи, повідомлених належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судову засіданні позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2017р. ) підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд встановив:

31.08.2012р. між КП "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради (третя особа у справі) та ТОВ "Фенікс А" ( позивач у справі) укладено Договір про співробітництво № 369 (а.с. 6-7), відповідно до умов якого КП "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради для ефективної організації роботи щодо створення та облаштування додаткових торгових місць на комунальному ринку "Південний-1" передає ТОВ "Фенікс А" права організації та створенню належних умов для провадження торговельної діяльності на комунальному ринку "Південний-1" , а ТОВ "Фенікс А" в компенсацію за використання цих прав сплачує КП "Полтава - Сервіс" Полтавської міської ради грошові кошти. Відповідно до п. 2.4. Договору про співробітництво № 369 від 31.08.2012р. ТОВ "Фенікс А" зобов"язано укладати з підприємцями договори оренди торговельних місць на комунальному ринку "Південний-1".

На виконання умов Договору про співробітництво № 369 від 31.08.2012р. ТОВ "Фенікс А" (Орендодавець) було укладено з ФОП ОСОБА_2 (Орендар) Договір оренди торгівельного місця НОМЕР_2 від 01.06.2016р. (далі - Договір оренди) (а.с. 8-10).

Згідно з п. 1.1 Договору оренди предметом договору є торговельне місце площею 60 кв. метрів, що розташоване на території ринку "Південний-1" за адресою: АДРЕСА_4 (далі об"єкт оренди) та надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендареві для продовження торговельної діяльності.

Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору (п. 1.4. Договору оренди) та використовує об'єкт оренди виключно для здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг населенню (п.1.5. Договору оренди).

Відповідно до п. 7.1 Договору оренди даний Договір діє з 01.06.2016р. до 01.05.2017р. включно.

Також при укладенні Договору оренди сторони домовились про наступне:

- орендна плата за об'єкт оренди становить за день оренди 84,00грн. (п. 4.1. Договору);

- орендна плата за об"єкт оренди становить за 1 (рік) оренди 30 660,00грн. (п. 4.2. Договору);

- орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком до Договору та вноситься до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарської діяльності орендаря (п. 4.3 Договору).

Позивач зазначає, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконував, у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 22 995,00грн.

19.06.2017р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 1 про погашення заборгованості за оренду торгівельного місця на ринку "Південний 1" в сумі 22 995,00грн. (а.с. 11). Дана претензія була повернута підприємством зв"язку на адресу позивача з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором оренди торгівельного місця НОМЕР_2 від 01.06.2016р. в сумі 50 410,15 грн., в т.ч. 20 440,00грн. - основний борг за період з вересня 2016р по квітень 2017р. та 29 970,15грн. - пеня за період з вересня 2016р. по лютий 2017р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.10.2017р.).

Розрахунок заборгованості долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 69-72),

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 року, торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тому, об'єктом договору оренди у спірних правовідносинах є торговельне місце.

Відповідно до абз. 4 п. 16 Правил торгівлі на ринках у разі використання торговельного місця на умовах оренди в продавця повинна бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб'єктом підприємницької діяльності (орендодавцем).

Згідно ч. 3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частина 2 ст. 179 ГК України визначає, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року № 868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків" затверджено Типовий договір оренди торговельного місця, в п. 4 якого зазначено, що орендар набуває права користування об'єктом оренди з дня підписання договору. Також, у Типовому договорі оренди торговельного місця відсутня вказівка на обов'язковість підписання акту прийому-передачі майна при передачі об'єкта оренди в користування орендаря.

Позивач як орендодавець уклав з відповідачем договір оренди торгівельного місця на комунальному ринку "Піденний 1" на основі Типового договору оренди торговельного місця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 р. № 868.

З огляду на вказані положення нормативно-правових актів та відповідно до п. 1.4. Договору оренди торгівельного місця НОМЕР_2 від 01.06.2016р. сторони домовились, що орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору, а отже договори в даному випадку є тими первинними документами, які засвідчують момент передачі в оренду торговельних місць орендарю.

Договір оренди торгівельного місця НОМЕР_2 від 01.06.2016р. судом недійсним не визнавався.

Відповідач з заявою про розірвання даного Договору оренди чи припинення його дії до позивача не звертався.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача з орендної плати, згідно розрахунку позивача, становить 20 440,00грн.

Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.

Суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 440,00грн. основного боргу заявлені правомірно, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати коштів.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 Договору оренди торгівельного місця НОМЕР_2 від 01.06.2016р. передбачено, що у разі несвоєчасної сплати Орендарем орендної плати та/або у разі несвоєчасного повернення Орендарем оренди торгівельного місця, останній сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 1 (один) відсоток від суми заборгованості за кожен день такої несплати.

На підставі умов Договору оренди, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 29 970,15 грн. пені за період з вересня 2016р. по лютий 2017р. (помісячно) в межах строку, визначеного п. 6 ст. 232 ГК України.

Після проведення перерахунку, судом встановлено, що позивач, визначаючи розмір пені, не врахував визначені ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмеження щодо розміру пені, який, за приписами зазначеної норми Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Крім цього, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано момент виникнення прострочення за кожний окремий місяць.

Судом здійснено перерахунок пені ( в межах визначеного позивачем періоду, а саме з вересня 2016р. по лютий 2017р., а також з урахуванням моменту виникнення прострочення за кожний окремий місяць та збільшення розміру боргу з орендної плати кожний наступний місяць) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено, що стягненню підлягає пеня в сумі 1 279,20грн. (розрахунок залучено до матеріалів справи). В цій частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідач жодних заперечень проти позову не надав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 440,00грн. основного боргу та 1 279,20грн. пені обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (36000, АДРЕСА_1 ( поштова адреса - АДРЕСА_2) реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1)) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс А" (36030, м. Полтава, вул. Привокзальна, 1, код ЄДРПОУ 37237925) 20 440,00грн. основного боргу, 1 279,20грн. пені та 689,36грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повне рішення складено та підписано 03.11.2017 р.

Суддя О.О. Ореховська