Рішення

від 30.10.2017 по справі 914/1764/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017р. Справа № 914/1764/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Петровській Н.Я.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Консалтинг» , м. Черкаси

до відповідача: Приватного підприємства «Урожай-2» , с. Красносільці Золочівського р-ну Львівської області

про стягнення 202 508,06 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть заяви: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Консалтинг» до Приватного підприємства «Урожай-2» про стягнення 529 866,98 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.08.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 18.09.2017 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 18.09.2017 р.

23.10.2017 р. у судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошену перерву до 30.10.2017 р.

30.10.2017 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалах суду від 29.08.2017 р. та 18.09.2017 р. виконав повністю. 18.09.2017 р. на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог від 13.09.2017 р. за вих. № 281 (за вх. № 3889/17 від 18.09.2017 р.) у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості після подання позову до суду. 18.10.2017 р. на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог від 10.10.2017 р. за вих. № 301 (за вх. № 4341/17 від 18.10.2017 р.). У заяві про зменшення позовних вимог від 10.10.2017 р. за вих. № 301 позивач зазначає, що відповідачем сплачено основний борг на суму 327 358,86 грн., позивач просить стягнути з відповідача 26 243,43 грн. - пені, 3 149,20 грн. - 3 % річних, 9 436,06 грн. - втрат від інфляції, 163 679,43 грн. - штрафу. Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відтак, заяву позивача про зменшення позовних вимог необхідно прийняти до розгляду, а справу № 914/1764/17 розглядати в межах зменшених позовних вимог. Представник позивача, присутній у судовому засіданні, позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог, поясненнях наданих у судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 26 243,43 грн. - пені, 3 149,20 грн. - 3 % річних, 9 436,06 грн. - втрат від інфляції, 163 679,43 грн. - штрафу та 7 948,00 грн. - судового збору.

30.10.2017 р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, вимоги, викладені в ухвалах суду від 29.08.2017 р. та 18.09.2017 р. не виконав, жодних доказів сплати суми боргу повністю чи частково не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

23.02.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Консалтинг» (позивачем) та Приватним підприємством «Урожай-2» (відповідачем) укладений договір купівлі-продажу № 23/02-1-17, відповідно до якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (насіння сої), а відповідач зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

31.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Консалтинг» (позивачем) та Приватним підприємством «Урожай-2» (відповідачем) укладений договір поставки № 31/03-4-17, відповідно до умов якого, позивач (постачальник) зобов'язується поставляти відповідачу (покупець) товар (мінеральні добрива, в тому числі рідкі добрива), а відповідач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати такий Товар на умовах, викладених у специфікаціях до договору.

На виконання умов договору купівлі-продажу від 23.02.2017 р. № 23/02-1-17 21.04.2017 р. позивач передав відповідачу товар (насіння сої) в кількості 22,5 тони (двадцять дві тони п'ятсот кілограм) згідно з видатковою накладною № А-000148 на загальну суму 382 500,00 грн. відповідач за переданий товар сплатив грошові кошти на суму 340 000,00 грн.

Заборгованість за переданий товар згідно з договором купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 року станом на день направлення позовної заяви - 21.08.2017 р., відповідно до відтиску печатки засобу поштового зв'язку на конверті з позовною заявою та додатками, становила 42 500,00 грн. Як вбачається з заяви позивача про зменшення позовних вимог, 23.08.2017 р. відповідач сплатив основний борг, який виник на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2017 р. № 23/02-1-17 на суму 42 500,00 грн.

Пунктом 4.4 договору купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальникові пеню у розмірі 40% від суми платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань, та штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару. В разі затримки оплати товару понад 30 календарних днів з дати, коли така оплата повинна була бути здійснена, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. позивач просить стягнути з відповідача пеню на суму 3 464,04 грн. з 25.04.2017 р. до 21.08.2017 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 415,68 грн. - 3 % з 25.04.2017 р. до 21.08.2017 р., 12 750,00 грн. - штрафу в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару, 8 500,00 грн. - додаткового штрафу за затримку оплати товару понад 30 календарних днів в розмірі 20% від суми заборгованості.

31.03.2017 р. відповідно до умов договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року позивач та відповідач підписали специфікацію № 1, згідно з якою позивач поставив, а відповідач прийняв товар сульфат кальцію в кількості 154 (сто п'ятдесят чотири) тони, що підтверджується видатковими накладними № А-000114 від 03.04.2017 року, № А-000115 від 06.04.2017 року, № А-000116 від 10.04.2017 року. Згідно з умовами специфікації № 1 відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% його вартості на суму 460 768,00 грн. в день поставки товару. За вказаною специфікацією відповідач сплатив грошові кошти на суму 390 768,00 грн. Станом на день направлення позову до суду заборгованість відповідача за специфікацією № 1 від 31.03.2017 року становила 70 000,00 грн. У заяві про зменшення позовних вимог (за вх. № 3889/17 від 18.09.2017 р.) позивач зазначає, що 23.08.2017 р. відповідачем сплачено заборгованість за специфікацією № 1 від 31.03.2017 року на суму 70 000,00 грн.

25.04.2017 року відповідно до умов договору поставки між позивачем та відповідачем підписана специфікація № 2, згідно з умовами якої позивач поставив, а відповідач прийняв товар фосфор монокалійний РК 52-34 у кількості 500 (п'ятсот) кілограм, що підтверджується видатковою накладною № А-000168 від 25.04.2017 року. Згідно з умовами специфікації № 2 відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% його вартості на суму 35 000,00 грн. в день поставки товару. Станом на день направлення позовної заяви на адресу суду грошові кошти відповідачем не сплачені. У заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначає, що після подання позову відповідачем сплачено заборгованість за специфікацією № 2 від 25.04.2017 р. на суму 35 000,00 грн.

04.05.2017 року відповідно до умов договору поставки між позивачем та відповідачем підписана специфікація № 3, відповідно до якої позивач поставив, а відповідач прийняв мінеральні добрива згідно з видатковою накладною № А000190 від 04.052017 року на загальну суму 611 321,20 грн. Згідно умовами специфікації № 3 відповідач повинен здійснити оплату 30% вартості поставленої продукції на суму 183 396,36 грн. в день поставки товару. В порушення умов специфікації № 3 відповідач сплатив лише 50 000,00 грн. заборгованість відповідача за специфікацією № 3 від 04.05.2017 року становить 133 396,36 грн.

18.05.2017 року відповідно до умов договору поставки між позивачем та відповідачем підписана специфікація № 4, відповідно до якої позивач поставив, а відповідач прийняв товар ТехноФіт рН у кількості 100 (сто) літрів, що підтверджується видатковою накладною № А-000214 від 18.05.2017 року. Згідно з умовами Специфікації № 4 відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% його вартості на суму 46 462,50 грн. в день поставки товару. Станом на день направлення позовної заяви до суду грошові кошти відповідачем не сплачені. Як зазначено у заяві про зменшення позовних вимог 23.08.2017 р. відповідач сплатив заборгованість на суму 46 462,50 грн.

Станом на день направлення позивачем позовної заяви на адресу суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року становила 284 858,86 грн. Відповідачем сплачено суму основного боргу за вказаним договором у розмірі 284 858,86 грн. після звернення позивача до суду.

Пунктом 7.6 договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальникові пеню у розмірі 40% від суми платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань, та штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару. В разі затримки оплати товару понад 30 календарних днів з дати, коли така оплата повинна була бути здійснена, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року позивач просить стягнути з відповідача 22 779,39 грн. - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 2 733,52 грн. - 3 % річних, 85 457,66 грн. - штрафу від простроченої суми в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару, 56 971,77 грн. - додаткового штрафу за затримку оплати товару понад 30 календарних днів розмірі 20% від суми заборгованості.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, суд виходить із наступного:

Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі виникли господарські правовідносини на підставі договору купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. та на підставі договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. та за договором поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками юридичних осіб, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. та договором поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 року, виникла заборгованість, яка на момент направлення позовної заяви на адресу суду становила 529 866,98 грн. Після направлення позивачем позовної заяви до суду, як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив основний борг на суму 327 358,86 грн.

Пунктом 4.4. договору купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальникові пеню у розмірі 40% від суми платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань, та штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару. В разі затримки оплати товару понад 30 календарних днів з дати, коли така оплата повинна була бути здійснена, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Пунктом 7.6. договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 р. передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальникові пеню у розмірі 40% від суми платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань, та штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару. В разі затримки оплати товару понад 30 календарних днів з дати, коли така оплата повинна була бути здійснена, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Позивачем відповідно до п. 4.4 договору купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 р. та п. 7.6 договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 р. нараховано відповідачу штраф на суму 163 679,43 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наведене, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу на суму 163 679,43 грн.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 26 243,43 грн. Пеня нарахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за невиконання грошового зобов'язання на суму 26 243,43 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 3 149,20 грн. - 3% річних, 9 436,00 грн. - втрат від інфляції. Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 149,20 грн. - 3% річних, 9 436,00 грн. - втрат від інфляції є обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши представника позивача, cуд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 243,43 грн. - пені, 3 149,20 грн. - 3% річних, 9 436,00 грн. - втрат від інфляції, 163 679,43 грн. - штрафу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору за заявою сторони.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Урожай-2» (80752, Львівська область, Золочівський район, с. Красносільці, вул. Дубрівська, буд. 1а; код ЄДРПОУ № 40073745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Євро Консалтинг» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 221; код ЄДРПОУ № 39500613) 26 243,43 грн. - пені, 3 149,20 грн. - 3% річних, 9 436,00 грн. - втрат від інфляції, 163 679,43 грн. - штрафу, 3 037,62 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

У судовому засіданні 30.10.2017 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 03.11.2017 р.

Суддя Гутьєва В.В.