Постанова

від 29.01.2018 по справі 914/1764/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 914/1764/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Гула Б.Я.,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Урожай-2

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 (суддя Гутьєва В.В., повний текст складено 03.11.2017)

у справі № 914/1764/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Євро Консалтинг , м. Черкаси

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Урожай-2 , Золочівський район, Львівська область

про стягнення 202' 508,06 грн.,

представники сторін :

- від позивача - ОСОБА_3,

- від відповідача - ОСОБА_4

28.08.2017 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Агро-Євро Консалтинг до ОСОБА_2 підприємства (надалі - ПП) Урожай-2 про стягнення 529' 866,98 грн., з яких: 327' 358,86 грн. основного боргу, 26' 243,43 грн. пені, 3' 149,20 грн. 3% річних, 9' 436,06 грн. інфляційних втрат та 163' 679,43 грн. штрафних санкцій (а.с. 8-13).

У зв'язку з оплатою відповідачем суми основної заборгованості під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 57-58), яку суд прийняв до розгляду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 у даній справі (а.с. 73-79) вказаний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №23/02-1-17 від 23.02.2017 та договором поставки №31/03-4-17 від 31.03.2017, виникла заборгованість, яка на момент направлення позовної заяви на адресу суду становила 529' 866,98 грн. Після направлення позивачем позовної заяви до суду відповідач сплатив основний борг в сумі 327' 358,86 грн.

Виходячи з положень статей 230, 232 ГК України, статей 546, 549, 625 ЦК України, норм Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , пунктів 4.4 договору поставки та 7.6 договору купівлі-продажу, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача: 163' 679,43 грн. штрафів, суми яких розраховані виходячи з 30% вартості неоплаченого товару та, додатково, з 20% від суми заборгованості за затримку оплати товару понад 30 календарних днів; 26' 243,43 грн. пені, що визначена виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України; 3' 149,20 грн. 3% річних; 9' 436,00 грн. втрат від інфляції.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ПП Урожай-2 оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано положення ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а як вбачається з положень пунктів 4.4 договору поставки та 7.6 договору купівлі-продажу, вони містять положення про подвійне нарахування штрафних санкцій. Зважаючи на наведене скаржник вважає, що позовні вимоги про стягнення 30% штрафу в розмірі 85' 457,66 грн. за спірними договорами є безпідставними та задоволенню не підлягають. Водночас, в прохальній частині апеляційної скарги ПП Урожай-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив, що відповідно до чинного законодавства України та правових позицій Верховного Суду України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, не суперечить ст.61 Конституції України.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

23.02.2017 між ТзОВ Агро-Євро Консалтинг (продавцем) та ПП Урожай-2 (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 23/02-1-17, відповідно до якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - насіння сої в кількості 22 тони на загальну суму 374' 000,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі (а.с. 30-31).

На виконання умов договору купівлі-продажу 21.04.2017 продавець передав покупцю товар (насіння сої) в кількості 22,5 тони згідно з видатковою накладною №А-000148 на загальну суму 382' 500,00 грн. (а.с. 32). З пояснень обох сторін, а також з наданих позивачем копій платіжних доручень №18 від 09.03.2017 на суму 100' 000,00 грн., №29 від 31.03.2017 на суму 140' 000,00 грн. та №35 від 22.08.2017 на суму 42' 500,00 грн. вбачається, що покупець повністю розрахувався з продавцем за придбану сою. При цьому, останній платіж на суму 42' 500,00 грн. був здійснений покупцем вже після направлення позову у даній справі на адресу Господарського суду Львівської області (21.08.2017).

Крім того, 31.03.2017 між ТзОВ Агро-Євро Консалтинг (постачальником) та ПП Урожай-2 (покупцем) було укладено договір поставки № 31/03-4-17, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар, визначений сторонами у специфікаціях, а покупець зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати такий товар на умовах, викладених у специфікаціях до договору (а.с. 17-19).

31.03.2017 сторони підписали специфікацію №1 (а.с. 20), відповідно до якої постачальник поставив, а покупець прийняв товар сульфат кальцію в кількості 154 тони на загальну суму 460' 768,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № А-000114 від 03.04.2017, №А-000115 від 06.04.2017, № А-000116 від 10.04.2017 (а.с. 24, 25, 26). З пояснень обох сторін, а також з наданих позивачем копій платіжних доручень №34 від 31.03.2017 на суму 130' 768,00 грн., №7 від 24.04.2017 на суму 180' 000,00 грн., №11 від 05.05.2017 на суму 40' 000,00 грн., №13 від 10.05.2017 на суму 40' 000,00 грн. та №37 від 22.08.2017 на суму 70' 000,00 грн. вбачається, що покупець повністю розрахувався з продавцем за придбану сою. При цьому, останній платіж на суму 70' 000,00 грн. був здійснений покупцем вже після направлення позову у даній справі на адресу Господарського суду Львівської області.

25.04.2017 сторони підписали специфікацію №2 (а.с 21), відповідно до якої постачальник поставив, а покупець прийняв товар фосфор монокалійний РК 52-34 у кількості 500 кілограм на суму 35' 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-000168 від 25.04.2017 (а.с. 27). З пояснень обох сторін, а також з наданої позивачем копії платіжного доручення №48 від 29.09.2017 на суму 35' 000,00 грн. вбачається, що покупець повністю розрахувався з продавцем за придбаний фосфор монокалійний РК 52-34 після порушення Господарським судом Львівської області провадження у даній справі.

04.05.2017 сторони підписали специфікацію №3 (а.с. 22), відповідно до якої постачальник поставив, а покупець прийняв товар - мінеральні добрива (Ел моноцинк, максібор 21, Ел мономідь, Ел стандарт, Ел кальцієвий) на загальну суму 611' 321,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № А000190 від 04.05.2017 (а.с. 28). З пояснень обох сторін, а також з наданих позивачем копій платіжних доручень №123 від 02.06.2017 на суму 50' 000,00 грн., №40 від 28.08.2017 на суму 80' 000,00 грн., №49 від 29.09.2017 на суму 227' 221,00 грн., а також угоди від 03.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 254' 100,00 грн., укладеної між ТзОВ Агро-Євро Консалтинг та ПП Урожай-2 вбачається, що покупець повністю розрахувався з продавцем за придбані добрива, проте останні платежі та укладення угоди про зарухвання зустрічних однорідних вимог були здійснені після направлення позову у даній справі на адресу Господарського суду Львівської області, в тому числі і після порушення провадження у даній справі.

18.05.2017 сторони підписали специфікацію №4 (а.с. 23), відповідно до якої постачальник поставив, а покупець прийняв товар - ТехноФіт рН у кількості 100 літрів на суму 46' 463,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-000214 від 18.05.2017 (а.с. 29). З пояснень обох сторін, а також з наданої позивачем копії платіжного доручення №36 від 22.08.2017 на суму 46' 463,00 грн. вбачається, що покупець повністю розрахувався з продавцем за придбаний товар вже після направлення позову у даній справі на адресу Господарського суду Львівської області.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з ПП Урожай-2 327' 358,86 грн. основного боргу, 26' 243,43 грн. пені, 3' 149,20 грн. 3% річних, 9' 436,06 грн. інфляційних втрат та 163' 679,43 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань згідно договорів купівлі-продажу № 23/02-1-17 від 23.02.2017 та поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017, однак, як було зазначено вище, у зв'язку із погашенням ПП Урожай-2 суми основного боргу, позивач зменшив позовні вимоги у даній справі на суму основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Між сторонами у даній справі виникли господарські правовідносини на підставі договору купівлі-продажу №23/02-1-17 від 23.02.2017 та договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за обома договорами, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами. Також, матеріалами справи підтверджується і той факт, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, проте із порушенням строків, передбачених договорами.

Так, з пунктів 2.1, 3.1 договору купівлі-продажу вбачається, що покупець оплачує товар на умовах 100% передоплати вартості товару, а обов'язок продавця поставити товар виникає протягом 15 робочих днів з дати отримання 100% передоплати за товар. Як зазначалося вище, обумовлений договором товар був переданий відповідачу 21.04.2017, а розрахунок за отриманий товар останній проводив окремими платежами 09.03.2017, 31.03.2017 та 22.08.2017. Таким чином, оплата за придбаний товар в частині останнього платежу на суму 42' 500,00 грн. була здійснена відповідачем з порушенням договірних умов.

Умови розрахунків між сторонами за договором поставки відображалися сторонами у кожній окремій специфікації.

Згідно з умовами специфікації №1 покупець повинен здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% його вартості на суму 460' 768,00 грн. в день поставки товару. Як було зазначено вище, товар відповідно до умов специфікації №1, був поставлений покупцю 10.04.2017, а оплата за ним здійснювалася на підставі платіжних доручень від 31.03.2017, 24.04.2017, 05.05.2017, 10.05.2017, 22.08.2017, тобто із порушенням договірних умов.

Згідно з умовами специфікації №2 відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% його вартості на суму 35' 000,00 грн. в день поставки товару. Як було зазначено вище, товар відповідно до умов специфікації №2, був поставлений покупцю 25.04.2017, а оплата за ним здійснена на підставі платіжного доручення від 29.09.2017, тобто із порушенням договірних умов.

Згідно умовами специфікації №3 відповідач повинен був здійснити оплату 30% вартості поставленої продукції на суму 183' 396,36 грн. в день поставки товару, а остаточний розрахунок за поставлений товар в розмірі 70% від вартості поставленого товару в сумі 427' 924,84 грн. мав бути здійсненим покупцем в строк до 30.09.2017. Як було зазначено вище, товар відповідно до умов специфікації №3, був поставлений покупцю 25.04.2017, а оплата за ним здійснювалася на підставі платіжних доручень від 02.06.2017, 28.08.2017, 29.09.2017, а також на підставі угоди від 03.10.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 254' 100,00 грн. При цьому, перший платіж був здійснений розмірі 50' 000,00 грн. Вказане свідчить про порушення відповідачем обумовлених строків та розмірів внесення плати за специфікацією №3.

Згідно з умовами специфікації №4 відповідач повинен здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% його вартості на суму 46' 462,50 грн. в день поставки товару. Як було зазначено вище, товар відповідно до умов специфікації №4, був поставлений покупцю 18.05.2017, а оплата за ним здійснена на підставі платіжного доручення від 22.08.2017, тобто із порушенням договірних умов.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення щодо відповідальності сторони, яка порушила виконання грошового зобов'язання, передбачені також обома договорами, що укладені між сторонами.

Так, пунктом 4.4 договору купівлі-продажу №23/02-1-17 від 23.02.2017 передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальникові пеню у розмірі 40% від суми платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань, та штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару. В разі затримки оплати товару понад 30 календарних днів з дати, коли така оплата повинна була бути здійснена, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Пунктом 7.6 договору поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017 передбачено, що покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення платежу виплачує постачальникові пеню у розмірі 40% від суми платежу, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язань, та штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченого товару. В разі затримки оплати товару понад 30 календарних днів з дати, коли така оплата повинна була бути здійснена, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Позивач пред'явив наступні позовні вимоги через неналежне виконання вказаних договорів:

а) за порушення умов договору купівлі-продажу - про стягнення з відповідача пені на суму 3' 464,04 грн. з 25.04.2017 до 21.08.2017 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 415,68 грн. 3% річних з 25.04.2017 до 21.08.2017, 1' 330,25 грн. інфляційних втрат, 12' 750,00 грн. штрафу в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару, 8' 500,00 грн. додаткового штрафу за затримку оплати товару понад 30 календарних днів в розмірі 20% від суми заборгованості;

б) за порушення умов договору поставки - про стягнення з відповідача 22' 779,39 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, 2' 733,52 грн. 3 % річних, 8' 105,81 грн. інфляційних втрат, 85' 457,66 грн. штрафу від простроченої суми в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару, 56' 971,77 грн. додаткового штрафу за затримку оплати товару понад 30 календарних днів розмірі 20% від суми заборгованості.

Детальний розрахунок вказаних сум наведений позивачем у позовній заяві (а.с. 10-12).

Перевіривши правильність нарахування стягнутих судом першої інстанції сум пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару колегія суддів вважає, що вказані суми арифметично вірні та є такими, що обґрунтовано підлягають до стягнення на підставі вищезазначених норм законодавства та положень договорів купівлі-продажу та поставки.

Водночас, здійснивши аналіз правомірності одночасного стягнення з відповідача штрафу від простроченої суми в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару та додаткового штрафу за затримку оплати товару понад 30 календарних днів розмірі 20% від суми заборгованості, яке здійснено на підставі п. 4.4 договору купівлі-продажу та п.7.6 договору поставки, колегія суддів вважає, що таке не відповідає положенням ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У даному випадку, стягнувши штраф за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції не вправі був вдруге стягувати з відповідача додатковий штраф за прострочення виконання того самого грошового зобов'язання.

Доводи позивача про те, що відповідно до чинного законодавства України та правових позицій Верховного Суду України, одночасне стягнення штрафу та пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, не суперечить ст.61 Конституції України, судова колегія вважає такими, що не стосуються предмету даного апеляційного спору. Скаржник у даній справі не оспорює можливості одночасного стягнення з нього пені та штрафу, натомість зазначає, що одночасне стягнення з нього двох штрафів за одне й те саме порушення є незаконним.

Таким чином, судом першої інстанції було помилково задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 8' 500,00 грн. додаткового штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості за договором купівлі-продажу №23/02-1-17 від 23.02.2017 та 56' 971,77 грн. додаткового штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості за договором поставки № 31/03-4-17 від 31.03.2017.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, рішення Господарського суду Львівської області у даній справі підлягає скасуванню через неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню) в частині стягнення з відповідача додаткового штрафу в розмірі 20%.

Судовий збір за розгляд справи в місцевому господарському суді та перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.129 ГПК України, слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених вимог.

При розподілі судових витрат колегія суддів враховує той факт, відповідач (скаржник) не виконав вимог ухвали суду від 27.11.2017 та не здійснив доплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1' 518,81 грн., у зв'язку з чим несплачена сума судового збору підлягає стягненню з обох сторін пропорційно до задоволених вимог в дохід Державного бюджету України.

14.12.2017 позивач подав до суду клопотання про розподіл між сторонами в порядку, передбаченому ГПК України, витрат на професійну правничу дорогу в розмірі 2' 000,00 грн., які позивач поніс у зв'язку із розглядом апеляційної скарги у даній справі. Зважаючи на положення ч. 2 ст.126 ГПК України, а також на документальну обґрунтованість заявленого клопотання (до клопотання позивач долучив копію договору на надання правової допомоги, рахунок-фактуру та докази оплати за цим договором), а також враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1' 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Урожай-2 задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2017 у справі №914/1764/17 скасувати в частині стягнення додаткового штрафу в розмірі 20% в сумі 65' 471,77 грн., в цій частині - в позові відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Урожай-2 (80752, Львівська область, Золочівський район, с. Красносільці, вул. Дубрівська, буд. 1а, ідентифікаційний код 40073745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Євро Консалтинг (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 221, ідентифікаційний код 39500613) 2' 055,54 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1' 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Урожай-2 (80752, Львівська область, Золочівський район, с. Красносільці, вул. Дубрівська, буд. 1а, ідентифікаційний код 40073745) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101) 45,69 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Євро Консалтинг (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 221, ідентифікаційний код 39500613) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача: 38007620, банк отримувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, рахунок №31216206782006, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1' 473,12 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 02.02.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко