Ухвала

від 24.10.2017 по справі 2а-9032/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"24" жовтня 2017 р. м. Київ № К/800/32923/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Борисенко І.В., Приходько В.І. секретар судового засідання - Калінін О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЛенінської міжрайонної податкової інспекції у м. Луганську на постанову та на ухвалуЛуганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 у справі № 2а-9032/11/1270 за позовомПриватного підприємства Етана до за участіЛенінської міжрайонної держаної податкової інспекції у м. Луганську Генеральної прокуратури України пропро скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Етана (далі - ПП Етана , платник/позивач) звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної держаної податкової інспекції у м. Луганську (правонаступником якої є Ленінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області, далі - ДФС, податковий орган/відповідач) від 29.09.2011 №0000632360, 0000642360.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 позов задоволено у межах заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що вони були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2012 відкрито касаційне провадження за скаргою ДФС, справу витребувано із суду 1-ї інстанції.

З підстав втрати матеріалів справи Луганський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 14.01.2016, якою частково відновив втрачене провадження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 касаційне провадження у вказаній справі закрито, з підстав неможливості розгляду касаційної скарги з огляду на недостатність зібраних матеріалів.

Постановою Верховного Суду України від 26.09.2017 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 скасовано, справа передана до цього ж суду для подальшого провадження за касаційною скаргою відповідача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2017 провадження у даній справі відкрито, призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 24.10.2017 о 12 год. 00 хв.

Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу матеріали відновленого Луганським окружним адміністративним судом (ухвала від 14.01.2016) втраченого провадження не містять.

Заслухавши осіб, які прибули у судове засідання, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 03.09.2011 по 14.09.2011 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2008 року та листопад-грудень 2008 року, заявленої до відшкодування на поточний рахунок підприємства у банку.

За результатами вказаної перевірки, 14.09.2011, складено акт №583/23-616/34642719, де встановлено, що позивачем завищено: розмір податкового кредиту на суму 1 562 745,00 грн., у тому числі: серпень 2008 року - 78 536,00 грн., жовтень 2008 року - 78 433,00 грн., листопад 2008 року - 1 405 776,00 грн., чим допущено порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 року (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР); різницю між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту (від'ємне значення) за вересень 2008, листопад-грудень 2008 року на 1 562 745,00 грн., чим допущено порушення вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР.

У зв'язку із виявленими порушеннями, 29.09.2011 контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення №0000632360 про зменшення платнику суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 562 745,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 390 686,00 грн., та №0000642360 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 562 745,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 390 686,00 грн.

Судами також встановлено, що висновки ДФС обґрунтовані доводами, що постачальник позивача удавано продав йому товар, який придбавав у своїх контрагентів без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції зазначили, що доводи відповідача щодо вчинення позивачем правочинів з зазначеним контрагентом, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що на виконання угод між контрагентами та позивачем, останнім отримано товар, який реалізований третім особам, а отже взаємовідносини між ними носили реальний характер.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з даними висновками, виходячи з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 1.7 та 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні, яка є одночасно звітним і розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону №996-ХІV, підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №996-ХІV порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків наступають у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Разом з тим, виходячи зі змісту оскаржуваних судових рішень в даній справі слідує про не надання судами правової оцінки жодним первинним документам, що мали бути складені за наслідками господарських правовідносин позивача та його контрагентом - ТОВ Трейд-Груп-Мар (перераховано лише наявність договору № Э-08 від 13.08.2008, специфікації та Додатковій угоді до нього, податкових/видаткових накладних, актів приймання-передачі). Такі і відсутні в матеріалах відновленої справи.

Тобто, не досліджувалось економічно-правове обґрунтування діяльності позивача у перевіряємий період, що на переконання колегії суддів Вищого адміністративного суду України позбавляє можливості суду касаційної інстанції переглянути рішення судів попередніх інстанцій в межах наданих повноважень.

З урахуванням чого є доречним висновок Верховного Суду України який викладений у його постанові від 06.12.2016 (справа за позовом ТОВ Болтог Груп ), згідно якого: …господарська операція пов'язана не з фатом підписання договору, а з фактом руху активів платника податку та руху його капіталу .

Крім того, правова оцінка факту правомірності (законності) діяльності такого контрагента, в частині реальності вказаної господарської операції, судами була надана не у повній мірі, зокрема факт придбання ним товару, реалізованого в подальшому позивачу від його поставників (ПП Інтерметалуг , ПП ВКФ Укрзбутпромтехпостач ). Саме, ці обставини, згідно встановлених судами попередніх інстанцій обставин, слугували для визначення податковим органом в акті перевірки відповідних висновків щодо завищення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту чи/або бюджетного відшкодуванню.

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, розглядаючи подібні категорії справ (постанова від 20.01.2016 справа №21-4953а15), зазначила, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220 , 221 , 227 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає перегляду.

Головуючий В.П. Юрченко

Судді І.В. Борисенко

І.В. Приходько