Постанова

від 11.09.2017 по справі 804/2976/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 р. Справа № 804/2976/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняВоробйовій П.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача та третьої особи-2: Близно О.Г. ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Іопеля Сергія Олександровича, треті особи-1,2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень №21570894, № 21575391, №21577096, №21578609 від 26.05.2016р., зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017р. Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулося з позовом до нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Іопеля Сергія Олександровича, треті особи-1,2 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_6 та просить визнати протиправними і скасувати:

- рішення (індексний номер 21577096 від 26.05.2015р.) відповідача (як Державного реєстратора) про припинення іпотеки на нерухоме майно, а саме: частина житлового будинку з надвірними будівлями, літ. А - частина житлового будинку, цегла, розмір житлової площі 53,9 кв.м., загальною площею 108,7 кв.м., літ. В - гараж, цегла, 1,2,3,4,5,8,1 - спорудження, адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, АДРЕСА_1;

- рішення (індексний номер 21570894 від 26.05.2015р.) відповідача ( як Державного реєстратора) про припинення обтяження на нерухоме майно, а саме: частина житлового будинку з надвірними будівлями, літ. А - частина житлового будинку, цегла, розмір житлової площі 53,9 кв.м., загальною площею 108,7 кв.м., літ. В - гараж, цегла, 1,2,3,4,5,8,1 - спорудження, адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, АДРЕСА_1;

- рішення (індексний номер 21578609 від 26.05.2015р.) відповідача (як Державного реєстратора) про припинення іпотеки на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки площею 0,1 га, з цільовим призначенням:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий НОМЕР_1, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, АДРЕСА_1-1;

- рішення (індексний номер 21575391 від 26.05.2015р.) відповідача (як Державного реєстратора) про припинення обтяження на нерухоме майно, а саме: земельної ділянки площею 0,1 га, з цільовим призначенням:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий НОМЕР_1, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, АДРЕСА_1-1.

Зобов'язати відповідача або іншого уповноваженого державного реєстратора:

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження нерухомого майна іпотекою та забороною на нерухоме майно, а саме: частина житлового будинку з надвірними будівлями, літ. А - частина житлового будинку, цегла, розмір житлової площі 53,9 кв.м., загальною площею 108,7 кв.м., літ. В - гараж, цегла, 1,2,3,4,5,8,1 - спорудження, адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, АДРЕСА_1 на користь ТОВ Український промисловий банк з дати припинення обтяження: запис про іпотеку 3033230 (реєстраційний номер іпотеки до 01.01.2013 року: 7193136 від 15.05.2008р.); запис про обтяження 3033304 (реєстраційний номер обтяження до 01.01.2013 року:7064080);

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про обтяження нерухомого майна іпотекою та забороною на нерухоме майно, а саме: об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,1 га, з цільовим призначенням:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий НОМЕР_1, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, АДРЕСА_1-1 на користь ТОВ Український промисловий банк з дати припинення обтяження: запис про іпотеку 3029293 (реєстраційний номер іпотеки до 01.01.2013 року 7193136); запис про обтяження 3029378 (реєстраційний номер обтяження до 01.01.2013 року:7064435).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2010р. між ТОВ Український промисловий банк та ПАТ Дельта Банк було укладено договір про передачу активів в рахунок погашення заборгованості за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами, у тому числі за кредитним договором №11/К-08 від 15.02.2008р. укладений між ПП Меблі Маркет та іпотечним договором №11/Zкіп-08-2 від 21.04.2008р. укладеним з ОСОБА_6. Отже, позивач набув права нового кредитора та іпотекодержателя за вказаними договорами. У ході проведення ліквідаційної процедури працівниками позивача було виявлено факти припинення відповідачем шляхом прийняття оспорюваних рішень 26.05.2015р. обтяжень та іпотеки на майно, яке було предметом іпотеки, а саме: частина житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані з адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, АДРЕСА_1, а також земельної ділянки (кадастровий НОМЕР_1), яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, АДРЕСА_1-1. Підставами для припинення іпотеки та обтяження були заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. та додаткове рішення від 14.05.2015р. по справі №182/8869/14-ц, які станом на 26.05.2015р. не набрали законної сили та у подальшому були скасовані за ухвалою цього ж суду від 30.11.2015р. Позивач звертався до відповідача щодо поновлення спірних припинених записів, проте відповідачем залишено вимоги позивача без задоволення. Позивач вважає оспорювані рішення відповідача протиправними та просить їх скасувати посилаючись на те,що п.п.5.1, п.п.5.2 ч.5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012р. нотаріус, який наклав заборону, і знімає заборону відчуження майна, а за п.5.4 глави 15 цього ж Порядку - про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора. Але всупереч вказаним вимогам повідомлення на адресу позивача зі сторони нотаріуса не направлялось, а також відповідачем заборона на відчуження майна не накладалась, а така заборона вчинялась іншим нотаріусом - Маєвською О.Ю, За таких обставин позивач вважає, що відповідачем були вчинені дії щодо припинення обтяжень та іпотеки на підставі заочного рішення суду та додаткового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, які на день вчинення таких дій (26.05.2015р.) не набрали законної сили, крім того, відповідач, вчиняючи такі дії, не перевірив наявність факту виконання умов правочину (кредитного договору), з яким закон пов'язує можливість проведення державної реєстрації таких прав. Також позивач вважає, що відповідачем під час вчинення реєстраційних дій з припинення обтяжень іпотекою порушив ст.74 Закону України Про нотаріат , оскільки припинив обтяження на майно без одержання повідомлення банку про погашення позики (кредиту), без повідомлення про припинення іпотечного договору. Представник позивача зазначає, що відповідачем при прийнятті оспорюваних рішень 26.05.2015р. не було в порушення закону перевірено набрання судовими рішеннями законної сили, що передбачено ст.31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 не передбачено можливості поновлення записів про обтяження та про іпотеку за заявою позивача, а тому позивач просить поновити це право у судовому порядку шляхом зобов'язання позивача поновити права позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи-2 в судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях та у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що згідно п.5.1 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій (у редакції від 17.04.2015р.) передбачено можливість зняти заборону відчуження майна іншим нотаріусом у разі припинення нотаріусом, який вчиняв заборону, своєї діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин, при цьому, таким нотаріусом направляється за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладення заборони, повідомлення про зняття заборони. Станом на 26.05.2015р. приватним нотаріусом Дхіман О.Ю. (Маєвською О.Ю,), яка вносила запис про обтяження нерухомого майна до Єдиного реєстру заборон та зареєстрував в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою нерухомого майна, припинила свою діяльність від 26.01.2015р. та передала справи до архіву, а тому відповідач мав право проводити реєстраційну дію зі зняття обтяження іпотекою на вищевказане нерухоме майно. Згідно до ст.ст. 71, 75 Порядку №868 (у редакції від 01.01.2015р.) державна реєстрація прав та обтяжень проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили, а ч.1 ст.9 Закону №1952 нотаріус є державним реєстратором. У відповідності до п.5.4 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, позивача було повідомлено листом за вих.№556/01-16 від 28.05.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення від 29.05.2015р. з відміткою про отримання представником банку за довіреністю 02.06.2015р. Також листом №541-01-16 від 26.05.2015р. було повідомлено Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області про припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження вказаного нерухомого майна. А отже, відповідач вважає, що приймаючи оспорювані рішення, діяв виключно на підставі чинного законодавства та в межах компетенції державного реєстратора з повноваженнями, наданими йому законодавчими актами. При цьому, представник відповідача зазначає, що позивач посилається на законодавчі акти в редакції, які не діяли на момент виникнення спірних відносин, а саме: станом на 26.05.2015р. не діяв Порядок №1127, оскільки він був прийнятий лише 25.12.2015р. В той же час, діяв Порядок №868 від 17.10.2013р., яким і керувався приватний нотаріус як державний реєстратор. Також станом на 26.05.2015р. і не діяла ст.31-1 Закону №1952, а тому вважає, що позивач у такий спосіб намагається ввести суд в оману. Щодо не набрання рішень законної сили станом на 26.05.2015р., то відповідач вказує на те, що заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. набрало законної сили 03.01.2015р., додаткове рішення від 14.05.2015р. у справі №182/8869/14-ц набрало законної сили 25.05.2015р. На виконання вказаних судових рішень та за заявою гр. ОСОБА_6 було вилучено запис про іпотеку із Державного реєстру та вилучено і запис про заборону відчуження. Представник відповідача вважає, що рішення суду від 23.12.2014р. надійшло до банку 21.01.2015р. та саме позивач не скористався своїм правом та не оскаржив судове рішення у встановлені терміни, а тому рішення суду від 23.12.2014р. та додаткове рішення від 14.05.2015р. не були вчасно оскаржені позивачем та 25.05.2015р. набрало чинності. Зазначені рішення суду були подані нотаріусу та знаходяться в його архівах. З огляду на наведене відповідач вважає, що прийняття оспорюваних рішень відбулося в межах компетенції та на підставі чинного законодавства у зв'язку із прийняттям заочного рішення суду від 23.12.2014р. та додаткового рішення від 14.05.2015р. у справі №182/8869/14-ц, які набрали чинності станом на вчинення реєстраційних дій 26.05.2015р. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити у Державному реєстрі записи про обтяження на нерухоме майно, то відповідач вказує, що Порядком №1127 не передбачена можливість поновлення записів про обтяження нерухомого майна іпотекою та заборони на його відчуження.

11.09.2017р. Третьою особою-2 (ОСОБА_6.) до канцелярії суду було надано письмові пояснення у яких вона зазначає, що відповідач, приймаючи оспорювані рішення про зняття заборони на вилучення запису з реєстру іпотек, діяв виключно на підставі чинного законодавства та в межах компетенції державного реєстратора з повноваженнями, наданими йому законодавчими актами та на підставі заочного та додаткового рішень Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р., від 14.05.2015р. у справі №182/8869/14-ц, які на момент вчинення реєстраційних дій відповідачем 26.05.2015р., набули законної сили.

Третя особа-1 (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями.

19.06.2017р. третьою особою-1 на адресу суду надіслані письмові пояснення на позов у яких представник просив задовольнити у повному обсязі позовні вимоги позивача посилаючись на те, що у ПАТ Дельта Банк розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та 02.10.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів було прийнято рішення №181 Про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк та делегування повноважень ліквідації банку . Так, на підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. та додаткового рішення цього ж суду від 14.05.2014р. по справі №182/8869/14-ц приватним нотаріусом Іопелем С.О., як державним реєстратором, припинено записи про іпотеку та обтяження нерухомого майна, яке є предметом Іпотечного договору №11Zкіп-08-2 укладеним 21.04.2008р. між ОСОБА_6 та ТОВ Український промисловий банк , як забезпечення за кредитним договором №11/К-08 від 15.02.2008р. права вимоги за якими набуті АТ Дельта Банк на підставі договору про передачу активів в рахунок погашення заборгованості від 02.07.2010р., який укладено між ТОВ Український промисловий банк та АТ Дельта Банк . Проте на момент внесення записів про припинення державним реєстратором зазначене рішення міськрайонного суду не набуло чинності і наразі скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.08.2015р.

Частиною 2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника третьої особи не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, неявку представника третьої особи-1 без поважної причини, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи-1 з урахуванням наданих письмових пояснень у відповідності до вимог ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

15.02.2008р. між ТОВ Український промисловий банк та ПП Меблі Маркет був укладений кредитний договір №11/К-08, а також до цього договору вносились зміни та доповнення, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.46-54).

Також, 21.04.2008р. між ТОВ Український промисловий банк та ОСОБА_6 був укладений іпотечний договір за вищевказаним кредитним договором, предметом якого є, а саме:

- частина житлового будинку з надвірними будівлями, літ. А - частина житлового будинку, цегла, розмір житлової площі 53,9 кв.м., загальною площею 108,7 кв.м., літ. В - гараж, цегла, 1,2,3,4,5,8,1 - спорудження, адреса: Дніпропетровська область, м. Нікополь, АДРЕСА_1;

- земельна ділянка площею 0,1 га, з цільовим призначенням:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий НОМЕР_1, розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Нікополь, АДРЕСА_1-1 (а.с.43-45).

Вказаний іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Маєвською О.Ю. на підставі ст.73 Закону України Про нотаріат та у зв'язку з посвідченням вказаного договору одночасно накладено заборону відчуження вищевказаного нерухомого майна, до закінчення договору іпотеки про що свідчить зміст копії відповідного іпотечного договору (а.с.45).

02.07.2010р. між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Український промисловий банк був укладений договір про передачу активів ТОВ Укрпромбанк в рахунок погашення заборгованості за яким до позивача перейшло право кредитора та іпотекодержателя у тому числі і за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами, що підтверджується копією відповідного договору (а.с.55-60).

У подальшому, 26.05.2015р. приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Іопелем С.О. були прийняті рішення про припинення договору іпотеки та обтяження на вищевказане нерухоме майно за індексними номерами 21577096, 21570894, 21578609, 21575391 на підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. та додаткового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2015р. у справі №182/8869/14-ц, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру від 10.04.2017р., а також копіями судових рішень із реєстраційної справи (а.с.61-72, 139-141).

Позивач оспорює вищевказані рішення про припинення іпотеки та обтяження на відчуження нерухомого майна, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що судові рішення, які були підставами для прийняття відповідачем рішень, на момент проведення відповідачем реєстраційних дій з припинення іпотеки та обтяження, не набрали законної сили, 30.11.2015р. вказані вище судові рішення у справі №182/8869/14-ц були скасовані ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області, а тому вважає, що при проведенні реєстраційних дій відповідач не перевірив набрання рішень законної сили у відповідності до вимог ст.31-1 Закону №1952 та не мав права здійснювати реєстраційні дії зі зняття іпотеки і обтяження, оскільки не накладав заборону на відчуження майна, не направляв на адресу позивача як кредитора відповідного повідомлення про зняття заборони на відчуження майна, що є порушенням вимог п.5.1, п.5.2, п.5.4 частини 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність обгрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначаються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004р. № 1952-ІУ ( далі - Закон №1952), а також Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013р. (далі - Порядок №868) у редакції чинній на момент проведення реєстраційних дій станом на 26.05.2015р.

Статтею 2 вказаного Закону №1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ( далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпорядження та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень - ч.2 ст.3 Закону №1952.

За приписами ч.5 ст.3 Закону №1952 державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.9 Закону №1952 у випадку, передбаченому Законом, держаним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Пунктом 5 ч.1 ст. 19 Закону №1952 визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, які набрали законної сили.

Згідно п.13 ст.15 Закону №1952 встановлено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Так, відповідно до п.71 Порядку №868 державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Пунктом 75 цього ж Порядку №868 передбачено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Також і п.п.5.1 п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); за рішенням суду.

Якщо нотаріус, який наклав заборону, позбавлений можливості зняти її (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), заборона може бути знята іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом направляється за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

Згідно п.5.4 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що приватному нотаріусу, як державному реєстратору, надано право на державну реєстрацію прав, у тому числі і проведення державної реєстрації припинення обтяження іпотекою, нотаріусом, який не накладав заборону відчуження такого нерухомого майна на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, нотаріус, який не накладав заборону на відчуження майна, проте прийняв рішення про припинення обтяження іпотекою зобов'язаний направити за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладення заборону, повідомлення про зняття заборони, а також і письмово повідомити кредитора про зняття такої заборони.

Так, у ході судового розгляду справи, судом встановлено, що станом на 26.05.2015р. приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дхіман О.Ю. (Маєвська О.Ю.), яка вносила запис про обтяження нерухомого майна до Єдиного державного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна та зареєструвала у Держаному реєстрі іпотек обтяження іпотекою нерухомого майна, припинила свою діяльність 26.01.2015р. та передала справи до нотаріального архіву Дніпропетровської області, що підтверджується як поясненнями представника відповідача, так і відомостями, наведеними у листі до державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області (а.с.175).

Таким чином, відповідач наділений був повноваженнями на проведення зняття заборони на відчуження нерухомого майна за заявою ОСОБА_6 на підставі вищевикладеного та у відповідності до приписів п.п.5.1 п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Також, як свідчать наявні в матеріалах справи копії документів реєстраційної справи, надані на вимогу суду, прийняття оспорюваних рішень про припинення обтяження іпотекою нерухомого майна, що є предметом іпотеки, відповідачем було здійснено за заявою ОСОБА_6 та на підставі заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2014р. у справі №182/8869/14-ц з відміткою посадових осіб суду про набрання ним законної сили 03.01.2015р. та скріпленими печаткою відповідного суду; додаткового рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.05.2015р. у справі №182/8869/14-ц, яке згідно відмітки посадових осіб суду набрало законної сили 25.05.2015р. та скріплено печаткою, що підтверджується відповідними копіями судових рішень (а.с.139-141).

При цьому, зі змісту копій наданих документів видно, що відповідачем за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлено про зняття заборони листом №541/01-16 від 26.05.2015р., а також повідомлено і позивача як кредитора про зняття заборони на відчуження листом №556/01-16, який було отримано згідно поштового повідомлення посадовою особою позивача 02.06.2015р., що підтверджується копіями відповідних листів-повідомлень та копіями журналів про відправлення та поштовими повідомленнями, які містяться у матеріалах реєстраційної справи (а.с.174-177).

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги у якості доказів не отримання вказаного листа позивачем витяги із сайту Укрпошти, які надані позивачем, оскільки вказані витяги не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.69-70 Кодексу адміністративного судочинства України, а належними доказами є наявні в матеріалах реєстраційної справи копії поштових повідомлень про вручення позивачеві відповідного листа 02.06.2015р. згідно Правил поштового зв'язку та спростовують відомості із сайту Укрпошти (а.с.155-160,174,176-177).

Таким чином, з аналізу вищевказаних обставин у справі та на момент вчинення реєстраційних дій законодавства станом на 26.05.2015р., відповідач, як державний реєстратор, при прийнятті оспорюваних рішень про зняття заборони на відчуження вищевказаного нерухомого майна та припинення іпотеки діяв у чіткій відповідності до вимог Закону №1952, Порядку №868 та Порядку вчинення нотаріальних дій у редакції чинній на момент проведення реєстраційних дій - 26.05.2015р., а саме: направив за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладення заборону, повідомлення про зняття заборони, а також і письмово повідомив кредитора (позивача) про зняття такої заборони, у тому числі відповідач перевірив і зміст судових рішень, які стали підставою для зняття такої заборони, зі змісту яких видно, що копії судових рішень були оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства з відповідної відміткою про набрання рішеннями судів законної сили з підписами відповідальних посадових осіб та скріпленням печатки, які також містяться і в матеріалах реєстраційної справи і досліджені у тому числі і судом (а.с.139-141).

Суд критично оцінює доводи представника позивача про те, що вищевказані судові рішення не набрали законної сили станом на 26.05.2015р., оскільки вказані доводи жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Судом у ході судового розгляду справи у позивача витребовувались докази завчасного подання апеляційної скарги на вищевказані судові рішення з урахуванням того, що позивач також був стороною у даній справі та з урахуванням дати отримання вказаних судових рішень позивачем, проте таких доказів позивачем не було надано суду, а посилання на те, що вказані судові рішення були скасовані лише 30.11.2015р. не можуть бути належними доказами факту не набрання законної сили судовими рішеннями станом на 26.05.2015р., так як відповідачем не надано суду доказів своєчасного подання до суду апеляційної скарги на вказані судові рішення.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст.223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Також слід зазначити, що факти скасування судових рішень 30.11.2015р., тобто після вчинення реєстраційних дій державним реєстратором на підставі таких судових рішень - 26.05.2015р., не може свідчити про безумовну протиправність оспорюваних рішень, оскільки, вчиняючи дії з реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження нерухомого майна, відповідач не міг знати про їх можливість оскарження у подальшому та можливість їх скасування у майбутньому за умови того, що відповідачеві надані судові рішення, які оформлені у встановленому законом порядку та жодних сумнівів у їх достовірності не вбачається та державному реєстратору заборонено відмовляти у проведенні реєстраційних дій з підстав, які не передбачені Законом №1952.

Слід також зазначити і те, що зволікання позивача у оскарженні у встановленому законом порядку судових рішень не може свідчити про протиправність дій державних реєстраторів при проведенні реєстраційних дій за судовими рішеннями з відмітками про набрання їх законної сили.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і ч.1 ст. 71 вказаного вище Кодексу, покладає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про порушення відповідачем 26.05.2015р. під час проведення реєстраційних дій з припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження нерухомого майна з урахуванням аналізу вищенаведених норм чинного законодавства на момент прийняття оспорюваних рішень відповідачем -26.05.2015р. та обставин, встановлених при розгляді даної справи.

Є безпідставними посилання представника позивача на те, що відповідачем були порушені норми ст.31-1 Закону №1952 та Порядку №1127 від 25.12.2015р., оскільки вказані норми не діяли у період прийняття відповідачем оспорюваних рішень 26.05.2015р. та були прийняті пізніше, тобто уже після прийняття оспорюваних рішень, а тому вказані норми не можуть мати зворотної дії в часі у відповідності до вимог ст.58 Конституції України.

Суд критично ставиться до доводів представника позивача про те, що відповідач повинен був перевірити погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки такі повноваження не надані державному реєстратору при вчиненні реєстраційних дій, зокрема і щодо реєстраційних дій з прийняття рішення про припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження нерухомого майна згідно аналізу змісту Закону №1952 та Порядку №868.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача з приводу правомірності та законності прийняття вищевказаних оспорюваних рішень та проведення реєстраційних дій відповідачем щодо припинення іпотеки та обтяження вищенаведеного нерухомого майна саме 26.05.2015р., суд приходить до висновку про те, що вказані вище рішення та дії з приводу зняття заборони на відчуження нерухомого майна відповідачем станом на 26.05.2015р. вчинено у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача поновити у Державному реєстрі прав на нерухоме майно попередніх записів про іпотеку та обтяження, з огляду на те, що судом не встановлено порушення відповідачем під час проведення реєстраційний дій та прийняття оспорюваних рішень станом на 26.05.2015р. норм Закону №1952 та Порядку №868, а також і Порядку вчинення нотаріальних дій.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що у разі ухвалення рішення на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122,128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Іопеля Сергія Олександровича, треті особи-1,2: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_6 про визнання протиправними та скасування рішень №21570894, № 21575391, №21577096, №21578609 від 26.05.2016р., зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений -18.09.2017р.

Суддя С.О. Конєва