Постанова

від 31.10.2017 по справі 825/1576/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року Чернігів Справа № 825/1576/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Клопот С.Л.

за участю секретаря Роговець М.О.,

представника позивача Буряка О.І.,

представника відповідача Агапової І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Крупський" до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням і охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Пилипенка Володимира Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування припису , -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Крупський" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням і охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Пилипенка Володимира Миколайовича та просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Фермерського господарства "Крупський" при використанні земельної ділянки площею 38,2231 га з кадастровим номером НОМЕР_1;

- визнати незаконним та скасувати припис провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Пилипенка Володимира Миколайовича від 18.09.2017 №355-ДК/0326Пр/03/01/-17.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачами порушено порядок проведення перевірки (неповідомлення ФГ Крупський про таку перевірку, невручення наказу та направлення тощо), а також незаконність винесення провідним спеціалістом відділу контролю за використанням і охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Пилипенком Володимиром Миколайовичем припису, зокрема, в частині виявлених порушень та відсутності чітких вимог, які позивач зобов'язаний виконати згідно оскаржуваного припису.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які приєднанні до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 вересня 2017 року провідним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Пилипенком Володимиром Миколайовичем було проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ОСОБА_4, на території Оленівської сільської ради Борзнянського району.

За результатами перевірки було складено акт від 15.09.2017, з якого вбачається, що за результатами перевірки на місцевості 11.09.2017 виявлено, що земельна ділянка використовується ФГ Крупський для вирощування кукурудзи.

Земельна ділянка площею 38,2231 га з кадастровим номером НОМЕР_1 була передана в оренду гр. ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства строком на 20 років згідно наказу ГУ Дерземагентства у Чернігівській області від 19.12.2014 №25-4815/14-14-сг.

Згідно даних Державного земельного кадастру відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вищевказана земельна ділянка належить до виду сільськогосподарських угідь - пасовища.

За результатами перевірки інспектором зроблено висновок про те, що дії ФГ Крупський в особі голови господарства ОСОБА_5 щодо використання для вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці, яка за видом використання обліковується як пасовище, без затвердження проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь свідчить про порушення вимог абз.2 ч.5 ст.20 та ст.ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України.

Крім того, на підставі акту перевірки від 15.09.2017 інспектором було складено припис від 18.09.2017, згідно з яким приписано у 30-тиденний термін усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки. Про виконання припису повідомити до 17.10.2017.

У відповідності до преамбули Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 № 963-IV(далі - Закон № 963-IV), цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 9 Закону № 963-IV здійснюються шляхом, у т. ч. проведення перевірок.

Відповідно до ст.3 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання; гарантування прав суб'єкту господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю) тощо.

Підставами для здійснення позапланових заходів, відповідно до ст.6 Закону, є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється.

Згідно п. 3 статті 6 Закону встановлено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Відповідно до ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) і засвідчується печаткою.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Аналізуючи вказані вище правові норми, суд зазначає наступне.

Дійсно Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , як спеціальна норма, наділяє відповідача здійснювати контроль та перевірки способу та порядку використання земель.

При здійсненні такого контролю, відповідач не зобов'язаний завчасно попереджувати власника чи користувача цих земель, про час та місце проведення контрольних заходів, вручати наказ та направлення на перевірку, тощо.

Але, при проведенні таких контрольних заходів, предметом перевірки може бути лише контроль за використанням конкретної земельної ділянки, без перевірки особи, що таке використання здійснює.

З огляду на те, що товарне сільськогосподарське виробництво є видом господарської діяльності, то і перевірка сільськогосподарського виробника, в тому числі і з питань використання ним земельних ділянок, повинно здійснюватись виключно в порядку визначеному Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , з дотриманням вимог ст., ст. 3, 6, 7 цього Закону.

З тексту наказу про здійснення державного контролю за дотриманням земельнго законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності № 355-ДК від 1 вересня 2017 року (а.с.58, 59) вбачається, що об'єктом перевірки зазначена земельна ділянка яка знаходиться в оренді гр. ОСОБА_4

Актом перевірки дотримання земельного законодавства за об'єктом - земельною ділянкою від 15.09.2017 № 355-ДК/299/АП/09/01/-17 (а.с. 13) встановлено, що заемельна ділянка використовується ФГ Крупський .

Приписом № 355-ДК/299/АП/09/01/-17 від 18.09.2017 (а.с. 14.15) саме ФГ Крупський зобов'язано усунути виявлені порушення.

З наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що предметом перевірки було саме використання ФГ Крупський земельної ділянки, в процесі здійсненні товарного сільськогосподарського виробництва, тобто його господарської діяльності.

За таких обставин, призначення та проведення перевірки необхідно було здійчнювати у відповідності до приписів Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

За своєю формою проведена відповідачем перевірка була позаплановою.

Перевірка проводилась на підставі листа Оленівської сільської ради.

При цьому ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , не передбачає такої підстави для проведення перевірки як звернення юридисної особи чи органу місцевого самоврядування.

Доказів того, що проведення позапланової перевірки погоджувалось відповідачем з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), суду не представлено.

Доказів того, що позивач завчасно попереджувався про проведення перевірки, що позивачу вручались копії наказу про проведення перевірки направлення на її проведення, суду не представлено.

Зважаючи на наведене вище судом встанволено, що дії по призначенню та проведенню перевірки були здійснені Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в порушення норм чинного законодавства і є неправомірними.

В ході проведення перевірки Інспектором встановлено порушення позивачем абз.2 ч.5 ст.20 та ст.31, 33-37 Земельного кодексу України.

Стаття 20 Земельного кодексу регламентує порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, абзац 2 частини 5 статті 20 вказує, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

В свою чергу, статті 31, 33-37 ЗК України встановлюють правовий режим різних категорій земель, зокрема, земель фермерського господарства, особистого селянського господарства та ін.

Кожна земельна ділянка, незалежно від форми власності чи використання, має конкретне цільове призначення.

Цільове призначення земельної ділянки окреслюється встановленими законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимими межами використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами.

Цільове призначення земельної ділянки, яка надана в оренду, визначається в договорі оренди.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В свою чергу землі сільськогосподарського призначення відповідно до частини 2 ст. 22 Земельного кодексу України поділяються на: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону України Про землеустрій цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, у випадку зазначення в документації щодо землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , для фермерського господарства такого різновиду сільськогосподарських угідь як, зокрема, рілля, сіножаті, пасовища тощо, то зміна цільового призначення такої земельної ділянки при її використанні для виробництва товарної сільськогосподарської продукції не відбувається, з огляду на мету використання земельної ділянки у відповідності до зазначеного у законодавстві поняття фермерського товариства.

Метою встановлення категорій і цільового призначення земель є забезпечення особливого правового режиму для їх охорони і ефективного використання. Так, усі землі сільськогосподарського призначення (у склад яких входять рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) можуть використовуватися для виробництва сільгосппродукції. В той же час, приміром, на землях наданих для садівництва, згідно статті 35 Земельного кодексу, можна зводити житлові будинки, а на землях, наданих для товарного сільськогосподарського виробництва, будівництво обмежене.

Крім того, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548 КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.

Одним із таких видів, до якого належить і земля, яка була об'єктом перевірки, є землі сільськогосподарського призначення - для ведення фермерського господарства (код за КВЦПЗ 01.02).

Як вбачається з договору оренди від 19.03.2015 земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 в оренду ОСОБА_4 передавалась земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) строком на 20 років.

Згідно п.16 Договору оренди цільове призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) - землі сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства.

Пункт 17 Договору зазначає, що умовами збереження стану об'єкта оренди є: використання земельної ділянки з дотриманням встановленого цільового призначення, вжиття заходів щодо збереження родючості ґрунтів та щодо зменшення шкідливого техногенного впливу на земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка використовується позивачем на законних підставах і відповідно до умов укладеного договору оренди землі.

Відповідно до норм чинного земельного законодавства землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам та сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ст.1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Отже, у разі якщо документацією із землеустрою, на підставі якої посвідчено право власності або користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства чи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва визначено один із видів сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), то фактичне використання такої земельної ділянки її власником чи користувачем на умовах оренди для виробництва товарної сільськогосподарської продукції не буде потребувати зміни цільового призначення земельної ділянки її власником чи користувачем, оскільки мета та умови використання земельної ділянки фермерським господарством передбачають виробництво, переробку та реалізацію товарної сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку.

Крім того, відповідно до статті 35 Закону України від 19.06.2003 №962-IV Про охорону земель , власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно пунктів 4 та 5 статті 111 Земельного кодексу України, обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються в проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, кадастрових планах земельних ділянок, іншій документації із землеустрою. Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст.37 Закону України від 19.06.2003 №962-ІV, на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно-забруднених земельних ділянок; необґрунтованого інтенсивного використання земель.

Як вбачається з договору оренди земельної ділянки, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав, технічної документації на земельну ділянку - землевпорядна документація не містить будь-яких обмежень стосовно земельної ділянки, що обстежувалась.

В свою чергу, припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога державного інспектора сільського господарства, яка оформляється, вручається (надсилається) керівникам юридичних осіб та фізичним особам (у тому числі керівникам суб'єктів господарювання та фізичним особам - підприємцям) щодо усунення порушень земельного законодавства.

Припис має містити чіткі вимоги та конкретні дії, які суб'єкт, що перевіряється, має вчинити для усунення виявлених порушень земельного законодавства.

Оскаржуваний припис від 18.09.2017 №355-ДК/0326Пр/03/01/-17 не містить таких відомостей. В ньому лише зазначається загальні вимоги - усунути виявлене порушення земельного законодавства, без зазначення того, що саме і всупереч чому було порушене і що саме потрібно усунути.

За таких підстав припис від 18.09.2017 за №355-ДК/0326Пр/03/01/-17 є також неправомірним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Фермерського господарства "Крупський" необхідно задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати в сумі 3200 грн необхідно стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства Фермерського господарства "Крупський" при використанні земельної ділянки площею 38,2231 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Визнати незаконним та скасувати припис провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Пилипенка Володимира Миколайовича від 18.09.2017 №355-ДК/0326Пр/03/01/-17.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Фермерського господарства "Крупський" судові витрати в розмірі 3200,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот