Рішення

від 01.11.2017 по справі 905/2171/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.11.2017 Справа № 905/2171/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІБО-ТРАНС", м.Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОМ", м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 148170,07 грн., інфляційних нарахувань - 5050,61грн., 3% річних - 1679,44 грн., пені - 13194,17грн., штрафу в розмірі - 128549,20грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю №3297/09-17 від 07.09.2017р.);

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 01.11.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІБО-ТРАНС", м. Одеса звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОМ", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 148170,07 грн., інфляційних нарахувань - 5050,61грн., 3% річних - 1679,44 грн., пені - 13194,17грн., штрафу в розмірі - 128549,20грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: витяги з ЄДРПОУ; договір про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р.; лист №16/02/17 від 16.02.2017р.; супровідні листи: №1823/03-17 від 29.03.2017р., №1991/04-17 від 07.04.2017р., №2109/04-17 від 19.04.2017р., №2301/04-17 від 26.04.2017р.; рахунки-фактури: №СФ-0911/ЭН від 20.03.2017р., №СФ-0992/ ЭН від 31.03.2017р., №СФ-1059/ ЭН від 10.04.2017р., №СФ-1186/ ЭН від 20.04.2017р.; акти здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000935 від 20.03.2017р., №ОУ-0001018 від 31.03.2017р., №ОУ-0001108 від 10.04.2017р., №ОУ-0001221 від 20.04.2017р.; акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 25.04.2017р.; вимогу №3113/07-17 від 03.07.2017р. та докази її направлення відповідачу.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: правоустановчі документи; лист №3370/09-17 від 27.09.2017р. про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав; довідку №3400/10-17 від 05.10.2017р. про наявність заборгованості; податкові накладні.

Представник позивача в судове засідання 01.11.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2017р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за юридичною та поштовою адресами.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІБО-ТРАНС", м.Одеса (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОМ", м.Маріуполь, Донецька область (замовник)укладений договір про надання послуг №VT/R-17122 (далі договір), згідно п. 1.1. якого замовник передає зернові культури пшеницю 2, 3 класу групи А , 4, 5 класу групи Б , 6 класу, ячмінь 3 класу, кукурудзу 3 класу (далі - зерно), а виконавець сприяє в організації робіт по доведенню його до експортних кондицій на умовах, визначених цим договором.

Сторони узгоджують обсяги на підставі письмових замовлень замовника (п. 1.2. договору).

Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в безготівковому порядку на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів або в інший строк, вказаний в таких рахунках (п. 5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору виконавець надає послуги, визначені даним договором, по договірним розцінкам (Додаток №1) або розцінкам, вказаним у додатковій угоді до даного договору, підписаному на підставі п. 5.3. даного договору і є невід'ємною його частиною.

За результатами діяльності за кожні 10 календарних днів сторони зобов'язуються проводити приймання-передачу виконаних робіт (наданих послуг), результати яких оформлюються відповідним актом.

Акт приймання-передачу виконаних робіт (наданих послуг), підготовлений виконавцем та переданий замовнику, замовник зобов'язаний підписати (або надати письмові зауваження до нього) та повернути на адресу виконавця. Ненадання підписаного акту приймання-передачу виконаних робіт (наданих послуг) або письмових зауважень до нього протягом 10 робочих днів з моменту отримання такого акту буде означати згоду замовника з даними, приведеними в такому акті, і даний акт вважається таким, що підписаний сторонами (п. 5.4. договору).

За умовами п. 6.2. договору у випадку невиконання грошових зобов'язань, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення. Оплата пені не звільнює сторони від виконання зобов'язань. За затримку оплати більш ніж на 30 календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 30% від суми заборгованості за кожні 30 календарних днів затримання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2017р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання зобов'язань (п. 8.1. договору).

Підписання даного договору здійснювалось сторонами шляхом обміну електронними листами з наданням сканованих копій підписаного договору уповноваженими представниками та скріпленого печатками обох сторін.

Відповідно до п. 8.7. договору сторони визнають дійсність факсимільних копій документів до їх обміну на оригінали документів.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Позивач надав відповідачу послуги з доведення до експортних кондицій зернових вантажів, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000935 від 20.03.2017р., №ОУ-0001018 від 31.03.2017р., №ОУ-0001108 від 10.04.2017р., №ОУ-0001221 від 20.04.2017р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо оплати наданих послуг №3113/07-17 від 03.07.2017р., яка була залишена відповідачем без виконання.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Як встановлено ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від оплати отриманих послуг - на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів, згідно визначених умов договору про надання послуг №VT/R-17122 від 15.03.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 148170,07грн.

Супровідними листами №1823/03-17 від 29.03.2017р., №1991/04-17 від 07.04.2017р., №2109/04-17 від 19.04.2017р., №2301/04-17 від 26.04.2017р. були направлені відповідачу акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000935 від 20.03.2017р., №ОУ-0001018 від 31.03.2017р., №ОУ-0001108 від 10.04.2017р., №ОУ-0001221 від 20.04.2017р. та рахунки-фактури №СФ-0911/ЭН від 20.03.2017р., №СФ-0992/ ЭН від 31.03.2017р., №СФ-1059/ ЭН від 10.04.2017р., №СФ-1186/ ЭН від 20.04.2017р. відповідно. Зазначені акти були підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач свої обов'язки з оплати наданих послуг не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати наданих послуг, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вони були отримані останнім.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі, у розмірі 148170,07грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню - 13194,17грн., штраф в розмірі - 128549,20грн., інфляційні нарахування - 5050,61грн., 3% річних - 1679,44 грн.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За умовами п. 6.2. договору у випадку невиконання грошових зобов'язань, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення. Оплата пені не звільнює сторони від виконання зобов'язань. За затримку оплати більш ніж на 30 календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 30% від суми заборгованості за кожні 30 календарних днів затримання.

Суд враховує, що в договорі сторони встановили строк та порядок оплати за товар, а саме на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0000935 від 20.03.2017р. - 11.04.2017р., №ОУ-0001018 від 31.03.2017р. - 19.04.2017р., №ОУ-0001108 від 10.04.2017р. - 28.04.2017р., №ОУ-0001221 від 20.04.2017р. - 11.05.2017р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, періоди, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення 14070,94грн., 88352,94грн, 1670,96грн., 4268,24грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог обумовлено тим, що позивачем невірно була визначена початкова дата періоду нарахування за актами здачі-прийняття робіт: №ОУ-0001018 від 31.03.2017р., №ОУ-0001108 від 10.04.2017р., №ОУ-0001221 від 20.04.2017р., оскільки не було враховано регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України і банківської системи України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІБО-ТРАНС", м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОМ", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 148170,07грн., інфляційних нарахувань - 5050,61грн., 3% річних - 1679,44 грн., пені - 13194,17грн., штрафу в розмірі - 128549,20грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КОМ" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Апатова, 121, прим. 2, ЄДРПОУ 35794116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІБО-ТРАНС" (65010, м. Одеса, вул. Мачтова, 19, ЄДРПОУ 26417884) заборгованість у розмірі 148170,07грн., інфляційні нарахування - 4268,24грн., 3% річних - 1670,96грн., пеню - 13194,17грн., штраф в розмірі 88352,94грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3834,86грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 782,37грн., 3% річних в розмірі 8,48грн., штрафу у розмірі 40196,26грн. відмовити,

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 01.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 06.11.2017р.

Суддя Я.О. Левшина