Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/13128/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017 Справа №910/13128/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Укртранснафта

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ

про стягнення 109 620 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Шевцова Т.М. - по дов.

Від відповідача: Черненко О.С. - по дов.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртранснафта до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ про стягнення 109 620 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2017р. порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 06.09.2017р.

04.09.2017р. відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.09.2017р. суд перейшов до розгляду спору по суті; представники сторін надали пояснення по суті спору; представник позивача надав суду документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.09.2017р. у відповідності до ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 23.10.2017р.

Ухвалою від 06.09.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів.

19.10.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Під час розгляду спору у судовому засіданні 23.10.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

В судовому засіданні 23.10.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 17.01.2017р. між Публічним акціонерним товариством Укртранснафта (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ (постачальник) було укладено договір №09/007-17-а, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки помпи повітряні чи вакуумні; компресори повітряні чи інші газові відповідно до коду ДК 016-2010-28.13.2 (ДК 021:2015 - код 42123000-7 компресори), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

За умовами п.1.2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце поставки та гарантії, за погодженням сторін вказуються в специфікації, що є додатком №1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатись окремо від нього.

У п.п.3.1, 3.2 вказаного правочину зазначено, що ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього договору. Загальна сума договору становить 870 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість (20%) в сумі 145 000 грн.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.03.2017р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.10.1 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №09/007-17-а від 17.01.2017р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, у специфікації №1 до договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. контрагентами було погоджено, що у межах вказаного правочину товаром є компресор пересувний ПКСД-5,25Д у комплекті з акумулятором, відбійним молотком МОП-3, бетоноломом Б-3, шлангом 50 м.пог. у кількості 5 штук, загальною вартістю 870 000 грн.

Одночасно, згідно умов вказаної специфікації місцем поставки визначено: м.Львів, вул.Конюшинну, 18 (територія ЦБВО Трансприлад ПАТ Укртранснафта ; строк поставки протягом 45 днів з моменту укладання договору; умови поставки DDP (м.Львів, вул.Конюшинна, 18 (територія ЦБВО Трансприлад ПАТ Укртранснафта . Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р); комплектність згідно специфікації; вантажоодержувач: філія МН Дружба Публічного акціонерного товариства Укртранснафта .

У додатку №2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. сторонами визначено інформацію про технічні, якісні та кількісні показники предмета закупівлі.

Як вбачається з представлених суду документів, 17.01.2017р. покупцем було надано постачальнику заявку №93-09/257 про готовність філії МН Дружба Публічного акціонерного товариства Укртранснафта до виконання договору, в якій повідомлено, що строк поставки товару складає 45 календарних днів з моменту його укладання.

Листом №1 від 06.02.2017р. постачальником повідомлено покупця про готовність поставки товару та визначено орієнтовну дату поставки 10.02.2017р. - 13.02.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що обома контрагентами акт приймання-передачі товару до договору поставки №09/007-17-а від 17.01.2017р. було підписано 28.04.2017р.

Наразі, за пояснення позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ свої обов'язки за договором №09/007-17-а від 17.01.2017р. виконано не належним чином, зокрема, поставлено товар з порушенням визначених договором та специфікацією строків, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем наголошено на тому, що товар було передано заявнику своєчасно, проте, покупцем останній прийнято у день поставки не було, відповідний акт не підписано. Крім того, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що оскільки строк дії договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. закінчився 31.03.2017р., а поставка товару у відповідності до акту №1 від 28.04.2017р. є позадоговірною. До того ж, відповідачем вказано на помилковість визначеної позивачем кінцевої дати строку поставки товару згідно умов договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що при недотримані постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, визначеної в заявці покупця, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної ціни.

За приписами ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем, повинно бути надано суду докази порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині поставки товару у строки, що передбачені договором №09/007-17-а від 17.01.2017р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами п.1.2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце поставки та гарантії, за погодженням сторін вказуються в специфікації, що є додатком №1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатись окремо від нього.

Згідно умов специфікації №1 до означеного договору строк поставки протягом 45 днів з моменту укладання договору; умови поставки DDP (м.Львів, вул.Конюшинна, 18 (територія ЦБВО Трансприлад ПАТ Укртранснафта . Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р).

Згідно п.5.2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені специфікацією (додаток №1) на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання договору, в якій буде чітко визначено дату поставки товару.

Відповідно до п.5.5 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

Датою поставки та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.5.6 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.).

Судом було встановлено, що 17.01.2017р. покупцем було надано постачальнику заявку №93-09/257 про готовність філії МН Дружба Публічного акціонерного товариства Укртранснафта до виконання договору, в якій повідомлено, що строк поставки товару складає 45 календарних днів з моменту його укладання.

Листом №1 від 06.02.2017р. постачальником повідомлено покупця про готовність поставки товару та визначено орієнтовну дату поставки 10.02.2017р. - 13.02.2017р.

Отже, виходячи з умов договору №09/007-17-а від 17.01.2017р., суд дійшов висновку, що строк поставки Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ товару покупцю - Публічному акціонерному товариству Укртранснафта , настав.

При цьому, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами правочину строк поставки товару становить 45 календарних днів з моменту його укладання (17.01.2017р.), приймаючи до уваги приписи ст.253 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що останнім днем строку поставки було 03.03.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що представниками обох сторін було підписано акт №1 приймання передачі товару до договору поставки №09/007-17-а від 17.01.2017р. лише 28.04.2017р.

Наразі, представлені відповідачем до матеріалів справи документи, зокрема, товарно-транспортну накладну №2702 від 27.02.2017р., акт №1 від 27.02.2017р. приймання-передачі товару та видаткову накладу №3 від 27.02.2017р. суд до уваги не приймає в якості належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів поставки відповідачем товару позивачу у строки, визначені умовами договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. При цьому, суд виходить з наступного.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Судом зазначалось, що відповідно до п.5.5 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

Датою поставки та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.5.6 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.).

Як вбачається з матеріалів справи, акт №1 від 27.02.2017р. приймання-передачі товару та видаткову накладу №3 від 27.02.2017р. повноважними представниками Публічного акціонерного товариства Укртранснафта підписано не було.

До того ж, зі змісту наявних в матеріалах справи актів вхідного контролю компресорів, які було передано продавцем 27.02.2017р. сторонами було встановлено невідповідність поставленого товару умовам договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. та специфікації №1 до нього.

Зокрема, згідно специфікації у межах вказаного правочину товаром є компресор пересувний ПКСД-5,25Д у комплекті з акумулятором, відбійним молотком МОП-3, бетоноломом Б-3, шлангом 50 м.пог. у кількості 5 штук, тоді як всупереч означеного відповідачем фактично було поставлено молотки МО-2 замість МОП-3 та бетоноломи Б-2 замість Б-3. При цьому, судом прийнято до уваги, що означені акти вхідного контролю було підписано, в тому числі, представником Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ .

З огляду на наведене, листом №93-12/1966 від 06.04.2017р. Публічним акціонерним товариством Укртранснафта повідомлено відповідача про невиконання постачальником належним чином умов договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. та неможливість з цих підстав підписати акт приймання-передачі товару, наданий постачальником. У вказаному листі покупець також вимагав у постачальника негайного виконання умов договору в частині поставки належного товару.

Листом №1 від 21.04.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ було повідомлено покупця про направлення 24.04.2017р. на адресу місця поставки фахівця для заміни бетоноломів на бетоноломи пневматичні Б-3 та молотків та молотки відбійні МОП-3.

Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що 27.02.2017р. постачальником не було поставлено товар, що відповідав би вимогам договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. та специфікації №1 до нього. При цьому, у листі №1 від 21.04.2017р. та актах вхідного контролю компресорів відповідачем фактично було підтверджено обставини поставки товару, технічні характеристики якого не відповідають погодженим у правочині.

Як свідчать надані позивачем до матеріалів справи акт №1 від 28.04.2017р. приймання-передачі товару до договору №09/007-17-а від 17.01.2017р., Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ було поставлено, а Публічним акціонерним товариством Укртранснафта прийнято товар, що відповідає технічним вимогам вказаного правочину лише 28.04.2017р., тобто, з порушення строків, погоджених контрагентами. Вказаний акт підписано представниками сторін без жодних зауважень та заперечень.

При цьому, судом враховано, що комплектність поставленого 28.04.2017р. постачальником товару було підтверджено сторонами в акту №1 від 28.04.2017р. вхідного контролю молотків відбійних пневматичних МОП-3 та бетоноломів пневматичних Б-3.

Оцінюючи представлені відповідачем докази, судом також прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Отже, виходячи з вищенаведеного у сукупності полягає, що постачальником дійсно було порушено умови договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. в частині своєчасної поставки товару, а представлені відповідачем докази обставин неналежного виконання останнім своїх обов'язків за спірним правочином не спростовують.

Таким чином, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у покупця на підставі п.6.1 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. виникло право на нарахування пені та штрафу за порушення постачальником строків поставки товару.

До того ж, суд вважає за доцільне звернути увагу відповідача на те, що посилання останнього на закінчення строку дії договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. 31.03.2017р., у відповідності до умов п.10.6 вказаного правочину та приписів чинного законодавства не звільняє сторін від відповідальності за його порушення та ніяким чином не нівелює права заявника на нарахування штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару.

Одночасно, з приводу наведеного заявником розрахунку штрафних санкцій господарський суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що пеню позивачем нараховано за період з 03.03.2017р. по 27.04.2017р.

Проте, за висновками суду, заявником період нарахування пені визначено невірно з огляду те, що відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на наведене та виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами правочину строк поставки товару становить 45 календарних днів з моменту його укладання (17.01.2017р.), приймаючи до уваги приписи ст.253 Цивільного кодексу України, судом було встановлено, що останнім днем строку поставки було 03.03.2017р., а отже, право на нарахування пені виникло 04.03.2017р.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за період з 04.03.2017р. по 27.04.2017р. (включно, загалом 55 днів) в сумі 47850 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ підлягають частковому задоволенню на визначену вище суму.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІНДАСТРІ (04107, м.Київ, вул. Отто Шмідта, буд.35-37, код ЄДРПОУ 40117844) на користь Публічного акціонерного товариства Укртранснафта (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) пеню в сумі 47850 грн., штраф в розмірі 60900 грн. та судовий збір в сумі 1631,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя Т.Ю. Трофименко