Постанова

від 29.01.2018 по справі 910/13128/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа№ 910/13128/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.01.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 (повний текст складено 06.11.2017)

у справі №910/13128/17 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ"

про стягнення 109 620 грн.

в с т а н о в и в:

Позивач - публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" 109 620 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлено позову, позивач зазначив, ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ" свої зобов'язання за договором №09/007-17-а від 17.01.2017р. виконано не належним чином, зокрема, поставлено товар з порушенням визначених договором та специфікацією строків, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем наголошено на тому, що товар було передано заявнику своєчасно, проте, покупцем останній прийнято у день поставки не було, відповідний акт не підписано. Крім того, відповідач вказав на те, що оскільки строк дії договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. закінчився 31.03.2017р., то поставка товару у відповідності до акту №1 від 28.04.2017р. є позадоговірною. До того ж, відповідачем вказано на помилковість визначеної позивачем кінцевої дати строку поставки товару згідно умов договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13128/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" на користь публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" пеню в сумі 47 850 грн., штраф в розмірі 60 900 грн. та судовий збір в сумі 1 631,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13128/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" про стягнення штрафних санкцій відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 по справі №910/13128/17 з доданими до неї документами повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент звернення з апеляційною скаргою).

Усунувши недоліки, визначені вищевказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" повторно звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 по справі №910/13128/17. Одночасно скаржником подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з тим, що апелянту був необхідний час для виправлення недоліків, визначених в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13128/17, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ", запропоновано сторонам у справі завчасно, а саме - до 09.01.2018 подати через канцелярію суду письмові пояснення, заперечення, відзив на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України), розгляд справи призначено на 15.01.2018, зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 у справі №910/13128/17.

Проте, у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, судове засідання, призначене на 15.01.2018, не відбулося. Після виходу судді Іоннікової І.А. з відпустки, ухвалою суду від 16.01.2018 року справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ПАТ "Укртранснафта" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ" у судове засідання суду апеляційної інстанції 29.01.2018 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь представника ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ", що не з'явився, у судовому засіданні 29.01.2018 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 17.01.2017р. між публічним акціонерним товариством "Укртранснафта" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" (постачальник) було укладено договір №09/007-17-а, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки помпи повітряні чи вакуумні; компресори повітряні чи інші газові відповідно до коду ДК 016-2010-28.13.2 (ДК 021:2015 - код 42123000-7 компресори), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

За умовами п.1.2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце поставки та гарантії, за погодженням сторін вказуються в специфікації, що є додатком №1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатись окремо від нього.

У п.п.3.1, 3.2 вказаного правочину зазначено, що ціна товару в договорі визначається в національній валюті України та вказується у специфікації до цього договору. Загальна сума договору становить 870 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість (20%) в сумі 145 000 грн.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.03.2017р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.10.1 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.).

З матеріалів справи вбачається, що у специфікації №1 до договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. контрагентами було погоджено, що у межах вказаного правочину товаром є компресор пересувний ПКСД-5,25Д у комплекті з акумулятором, відбійним молотком МОП-3, бетоноломом Б-3, шлангом 50 м.пог. у кількості 5 штук, загальною вартістю 870 000 грн.

Одночасно, згідно умов вказаної специфікації місцем поставки визначено: м.Львів, вул.Конюшинну, 18 (територія ЦБВО "Трансприлад" ПАТ "Укртранснафта"; строк поставки протягом 45 днів з моменту укладання договору; умови поставки DDP (м.Львів, вул.Конюшинна, 18 (територія ЦБВО "Трансприлад" ПАТ "Укртранснафта". Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р); комплектність згідно специфікації; вантажоодержувач: філія "МН "Дружба" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта".

У додатку №2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. сторонами визначено інформацію про технічні, якісні та кількісні показники предмета закупівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2017р. покупцем було надано постачальнику заявку №93-09/257 про готовність філії "МН "Дружба" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до виконання договору, в якій повідомлено, що строк поставки товару складає 45 календарних днів з моменту його укладання.

Листом №1 від 06.02.2017р. постачальником повідомлено покупця про готовність поставки товару та визначено орієнтовну дату поставки 10.02.2017р. - 13.02.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі товару до договору поставки №09/007-17-а від 17.01.2017р. було підписано сторонами 28.04.2017р.

Як зазначає позивач, ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ" свої зобов'язання за договором №09/007-17-а від 17.01.2017р. не виконало належним чином, зокрема, постачальником було поставлено товар з порушенням визначених договором та специфікацією строків, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та звернення до суду.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічну позицію висловлено Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-06/249 від 15.03.2011р. та Верховним Судом України у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Так, пунктом 6.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що при недотримані постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості товару, визначеної в заявці покупця, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної ціни.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, за умовами п.1.2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. номенклатура, кількість (обсяг), ціна, строк, місце поставки та гарантії, за погодженням сторін вказуються в специфікації, що є додатком №1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатись окремо від нього.

Згідно умов специфікації №1 до вказаного договору строк поставки протягом 45 днів з моменту укладання договору; умови поставки DDP (м.Львів, вул.Конюшинна, 18 (територія ЦБВО "Трансприлад" ПАТ "Укртранснафта". Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р).

Згідно п.5.2 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені специфікацією (додаток №1) на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання договору, в якій буде чітко визначено дату поставки товару.

Відповідно до п.5.5 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

Датою поставки та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.5.6 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р.).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, 17.01.2017р. покупцем було надано постачальнику заявку №93-09/257 про готовність філії "МН "Дружба" Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до виконання договору, в якій повідомлено, що строк поставки товару складає 45 календарних днів з моменту його укладання.

Листом №1 від 06.02.2017р. постачальником повідомлено покупця про готовність поставки товару та визначено орієнтовну дату поставки 10.02.2017р. - 13.02.2017р.

Отже, виходячи з умов договору №09/007-17-а від 17.01.2017р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що строк поставки ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ" товару покупцю - ПАТ "Укртранснафта", настав.

При цьому, за приписами ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами правочину строк поставки товару становить 45 календарних днів з моменту його укладання (17.01.2017р.), приймаючи до уваги приписи ст.253 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнім днем строку поставки було 03.03.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт №1 приймання передачі товару до договору поставки №09/007-17-а від 17.01.2017р. лише 28.04.2017р.

Надані скаржником, товарно-транспортна накладна №2702 від 27.02.2017р., акт №1 від 27.02.2017р. приймання-передачі товару та видаткова накладна №3 від 27.02.2017р. на переконання колегії суддів не можуть підтверджувати поставку товару покупцю у строк визначений умовами договору, оскільки, як зазначалося вище, за умовами п.5.5 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. отримання товару покупцем підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до п.5.6 договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. сторони погодили між собою, що датою поставки та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару

Як вбачається з матеріалів справи, акт №1 від 27.02.2017р. приймання-передачі товару та видаткову накладу №3 від 27.02.2017р. повноважними представниками ПАТ "Укртранснафта" підписано не було. До того ж, зі змісту наявних в матеріалах справи актів вхідного контролю компресорів, які було передано продавцем 27.02.2017р. сторонами було встановлено невідповідність поставленого товару умовам договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. та специфікації №1 до нього.

Зокрема, згідно специфікації у межах вказаного правочину товаром є компресор пересувний ПКСД-5,25Д у комплекті з акумулятором, відбійним молотком МОП-3, бетоноломом Б-3, шлангом 50 м.пог. у кількості 5 штук, тоді як всупереч зазначеного відповідачем фактично було поставлено молотки МО-2 замість МОП-3 та бетоноломи Б-2 замість Б-3. При цьому, судом прийнято до уваги, що означені акти вхідного контролю було підписано, в тому числі, представником ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ".

З матеріалів справи вбачається, що листом №93-12/1966 від 06.04.2017р. ПАТ "Укртранснафта" повідомлено відповідача про невиконання постачальником належним чином умов договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. та неможливість з цих підстав підписати акт приймання-передачі товару, наданий постачальником. У вказаному листі покупець також вимагав у постачальника негайного виконання умов договору в частині поставки належного товару.

Листом №1 від 21.04.2017р. ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ" було повідомлено покупця про направлення 24.04.2017р. на адресу місця поставки фахівця для заміни бетоноломів на бетоноломи пневматичні Б-3 та молотків та молотки відбійні МОП-3.

Тобто, вищевказаного вбачається, що 27.02.2017р. постачальником не було поставлено товар, що відповідав би вимогам договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. та специфікації №1 до нього. При цьому, у листі №1 від 21.04.2017р. та актах вхідного контролю компресорів відповідачем фактично було підтверджено обставини поставки товару, технічні характеристики якого не відповідають погодженим у договорі.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у відповідності до акту №1 від 28.04.2017р. приймання-передачі товару до договору №09/007-17-а від 17.01.2017р., ТОВ "ТОРГІНДАСТРІ" було поставлено, а ПАТ "Укртранснафта" прийнято товар, що відповідає технічним вимогам вказаного правочину лише 28.04.2017р., тобто, з порушення строків, погоджених сторонами у договорі. Вказаний акт підписано представниками сторін без жодних зауважень та заперечень.

При цьому, судом враховано, що комплектність поставленого 28.04.2017р. постачальником товару було підтверджено сторонами актом №1 від 28.04.2017р. вхідного контролю молотків відбійних пневматичних МОП-3 та бетоноломів пневматичних Б-3.

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що постачальником дійсно було порушено умови договору №09/007-17-а від 17.01.2017р. в частині своєчасної поставки товару та у покупця на підставі п.6.1 договору виникло право на нарахування пені та штрафу за порушення постачальником строків поставки товару. Надані відповідачем докази обставин неналежного виконання останнім своїх обов'язків за спірним договором не спростовують порушення строків поставки та не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, що передбачена п. 6.1 договору.

Що стосується доводів скаржника про закінчення строку дії договору 31.03.2017р., а тому на думку останнього він не порушував умови договору, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки, закінчення строку договору у відповідності до умов п.10.6 укладеного між сторонами договору та приписів чинного законодавства не звільняє сторін від відповідальності за порушення строку поставки та ніяким чином не нівелює права заявника на нарахування штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару.

Так, здійснивши перевірку правильності нарахування пені та штрафу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем період нарахування пені визначено невірно.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем пеню нараховано за період з 03.03.2017р. по 27.04.2017р. Проте, відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на зазначене та виходячи з того, що за умовами укладеного між сторонами правочину строк поставки товару становить 45 календарних днів з моменту його укладання (17.01.2017р.), приймаючи до уваги приписи ст.253 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що останнім днем строку поставки було 03.03.2017р., а отже, право на нарахування пені виникло 04.03.2017р.

За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтованим є стягнення з відповідача пені за період з 04.03.2017р. по 27.04.2017р. (включно, загалом 55 днів) в сумі 47 850 грн. Щодо розрахунку штрафу, колегія суддів вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому з відповідача належить до стягнення штраф у розмірі 60 900 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 47 850 грн. та 60 900 грн. штрафу.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІНДАСТРІ" на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 року по справі № 910/13128/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2017 року по справі № 910/13128/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

4. Матеріали справи № 910/13128/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Дата складання повного тексту постанови 05.02.2018 року