Рішення

від 01.11.2017 по справі 924/774/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2017 р.Справа № 924/774/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м. Маріуполь Донецької області

до приватного підприємства "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 17136,96 грн. пені, 6555,12 грн. штрафу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю від 10.07.2017р. №01-20/330

від відповідача: не з'явився

Рішення приймається 01.11.2017 р., оскільки в судовому засіданні 18.09.2017р., 10.10.2017р., 18.10.2017р., 20.10.2017 р. оголошувалась перерва

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення

встановив: позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 17136,96 грн. пені та 6555,12 грн. штрафу нарахованих за не поставку товару згідно заявки відповідно до договору поставки №27-7/16/161 від 24.05.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на умови укладеного між сторонами договору, положення ст. ст. 11, 257, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 216-218, 222, 230, 231, 264, 265 ГК України, п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору позов підтримує в повному обсязі, вважає позовні вимоги повністю підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

У письмових поясненнях від 30.10.2017 року та повторно 01.11.2017 року додатково звертає увагу суду на те, що товар за заявкою від 23.08.2016 року №20/9-2054 за договором поставки №27-7/16/161 від 24.05.2016 року не поставлявся, а проведені платежі від 05.07.2016 року та від 15.07.2016 року є оплатою за поставлений товар згідно іншого договору.

Відповідач у відзиві на позов та представник відповідача у судових засіданнях проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Акцентує увагу на тому, що письмової заявки на поставку товару, в якій зазначено який товар бажає отримати позивач та на яку суму, як передбачено умовами договору, він не отримував, хоча позивач мав можливість користуватися різними засобами зв'язку (пошта, електронна пошта, телефон). Натомість отримав претензію (без додання письмової заявки), у відповідь на яку повідомив, що поставить товар після отримання відповідної письмової заявки. При цьому зазначає, що підставою вчинення дій по поставці відповідно до умов договору є саме надання і отримання письмової заявки та узгодження товару та суми поставки партії товару.

Посилаючись на положення ст. 175 ГК України, ст. 526 ЦК України, п. 1.7 постанови Пленуму ВСУ від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", наголошує, що для настання відповідальності за порушення зобов'язання за умовами укладеного між сторонами договору необхідно неухильне дотримання самим позивачем умов договору (п. п. 2.1, 4.2), що стосується надання ним письмової заявки на поставку товару та узгодження кінцевої ціни поставленого товару.

У письмових поясненнях від 26.09.2017 р., від 30.10.2017 р. звертає увагу суду на п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", додатково зазначає, що позивачем не доведено надіслання відповідачеві письмової заявки на поставку повару, відсутність якої звільняє відповідача від відповідальності за договором.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.05.2016 р. між державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (покупець) та приватним підприємством "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін" (постачальник) укладено договір поставки №27-7/16/161 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити на склад покупця, а покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію (товар), в кількості та за цінами, які вказані в додатку №1 до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п.1.2 договору постачальник зобов'язується поставити товар власним/найманим транспортом, за свій рахунок, та з оформленням первинних документів на умовах поставки DDP, що відповідають міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 року.

У п.2.1. договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями, в залежності від потреби, впродовж дії договору, протягом 14 робочих днів з моменту надання письмової заявки постачальнику, якщо інше не обговорено в додатку окремо.

Датою поставки згідно з п. 2.2 договору вважається дата прийняття товару на складі покупця.

Сума договору становить 118790,85 грн. без урахування ПДВ (п. 4.1 договору).

У п. 4.3 договору зазначено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця та на підставі оригіналу рахунку.

Відповідно до п. 5.2 договору за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

Договір набирає сили з дати підписання і діє 12 місяців, а в частині обов'язків, що виникли в період даного договору і відповідальності за їхнє виконання, до повного їхнього виконання, проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки (п. 8.1 договору).

До договору сторонами складено додаток №1 - специфікацію №1 від 24.05.2016 р., в якій визначено найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість товару. Всього 13-ть найменувань товару, на загальну суму 118790,85 грн.

Договір, специфікація №1 до договору підписані представниками сторін, скріплені відтисками їх печаток.

Позивачем складено заявку (від 23.08.2016 р. №20/9-2054) на ім'я відповідача на підставі договору щодо поставки товару на орієнтовну суму 93644,57 грн. та направлено її відповідачу в підтвердження чого позивачем надано копії реєстру рекомендованої кореспонденції за 23.08.2016 р., у якому міститься інформація про лист, адресований ОСОБА_2 (№8751001656729), та фіскального чека відділення зв'язку від 23.08.2016 р. про направлення групи рекомендованих листів.

Відповідно до даних сервісу Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером (штрихкодовим ідентифікатором) 8751001656729, відправлене 23.08.2016 р., повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання 04.10.2016 р.

Позивачем направлено відповідачу претензію (від 23.02.2017 р. №16/П) з розрахунком санкцій, у якій позивач пропонував відповідачу поставити необхідний товар та сплатити нараховані штрафні санкції на загальну суму 17605,18 грн.

Також позивачем направлено відповідачу лист від 20.04.2017 р. №28-15/15, в якому позивач зазначив, що відповідач прийняті на себе зобов'язання за договором №27-7/16/161 від 24.05.2016р. шляхом сплати нарахованих штрафних санкцій не виконав, а тому вимагає виконання взятих на себе зобов'язань та сплатити нараховані штрафні санкції на загальну суму 17605,18 грн. протягом 7 днів від дня отримання цього листа.

У відповідь на вищезазначені претензію та лист відповідач повідомив, що заявки на поставку продукції №20/9-2054 від 23.08.2016 р., на яку посилається позивач, фактично не отримував.

У зв'язку з тим, що відповідач не поставив замовлений позивачем згідно заявки товар у визначений договором №27-7/16/161 від 24.05.2016 р. строк, позивач просить стягнути з відповідача 17136,96 грн. пені та 6555,12 грн. штрафу

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 268 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як убачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №27-7/16/161 від 25.04.2016 р.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч.1 ст. 265 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 662 ЦК України покладає на продавця обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання ).

У п. 2.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями, в залежності від потреби, упродовж дії договору, протягом 14 робочих днів з моменту надання письмової заявки постачальнику, якщо інше не обговорено в додатку окремо.

Таким чином, вказаним вище пунктом договору сторонами визначено, що виникненню обов'язку з поставки у відповідача передує надання позивачем відповідачу письмової заявки на поставку товару.

У п. 5.2 укладеного між сторонами договору, передбачено відповідальність відповідача за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару, зокрема, сплату покупцеві пені в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення більше 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Положеннями ст. 230 ГПК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, обов'язок сплати штрафних санкцій настає лише у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, взятих стороною.

Позивач нарахував відповідачу пеню та штрафні санкції за не поставку партії товару на суму 93644,57 грн., яка зазначена в листі від 23.08.2016р.

Як зазначалося вище, сторонами у договорі визначено, що поставка товару здійснюється партіями, в залежності від потреби, протягом 14 робочих днів з моменту надання письмової заявки постачальнику. З аналізу наведеного вбачається, що обов'язок постачальника здійснити поставку товару виникає на підставі наданої останньому замовником письмової заявки, у якій покупцем має бути визначено асортимент, кількість товару, що підлягає поставці відповідачем. Тобто сторони перед поставкою товару повинні узгодити партію товару, яка має поставлятись (асортимент, кількість, вартість). Для цього покупець зобов'язаний надати постачальнику відповідну письмову заявку.

Натомість, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, заявку на поставку товару із визначенням переліку продукції, яку замовляв позивач, не було отримано відповідачем та не було надано відповідачу. Сторони не узгодили партію товару, який має поставлятись.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до частини 6 цієї ж статті зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Як встановлено ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналізуючи умови договору щодо необхідності надання позивачем відповідачу письмової заявки на поставку товару як передумови здійснення поставки, беручи до уваги невизначення сторонами конкретного способу надання позивачем письмової заявки та, як наслідок, можливість її надання будь-якими іншими способами, суд зазначає, що позивачем не було вжито усіх заходів, необхідних для належного надання ним відповідачу письмової заявки, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. З огляду на вищезазначене, спростовуються посилання позивача на положення п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та судом критично оцінюються доводи позивача про отримання заявки-листа від 23.08.2016р. відповідачем - 04.10.2016р. у зв'язку із поверненням поштової кореспонденції та виникнення обов'язку поставити замовлений згідно цього листа товар з 25.10.2016р. При цьому, звертається увага на те, що положення п. 1.7. стосуються надіслання вимоги у грошових зобов'язаннях, в той час як передбачена п. 2.1. договору заявка стосувалась замовлення поставки продукції, а не вимоги про сплату коштів.

Таким чином, у відповідача, у відповідності до п.2.1. договору, не виникло обов'язку з поставки товару у замовленій ( лист від 23.08.2016р.) кількості та асортименті ДП "Маріупольський морський торговельний порт".

Оскільки відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій може виникнути лише у випадку порушення зобов'язаною стороною свого обов'язку, а позивачем не доведено таке порушення зі сторони відповідача в силу недоведення виникнення у нього обов'язку з поставки товару у замовленій кількості та асортименті, суд не вважає підставними доводи ДП "Маріупольський морський торгівельний порт" про застосування до ПП "ВТК "Дельфін" передбачених п. 5.2. договору штрафних санкцій.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищезазначене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17136,96 грн. пені, 6555,12 грн. штрафу не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 33, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", м. Маріуполь Донецької області до приватного підприємства "Виробнича торгівельна компанія "Дельфін", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 17136,96 грн. пені, 6555,12 грн. штрафу відмовити.

Повне рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99), 3 - відповідачу (30100, АДРЕСА_1) ---2 рек.