Постанова

від 25.10.2017 по справі 905/1290/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.10.2017 справа №905/1290/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за довіреностями Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман на рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2017 р. (повний текст складено та підписано 18.07.2017р.) у справі№ 905/1290/17 (суддя Левшина Г.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання "Промсервіс» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман простягнення заборгованості у розмірі 389 336,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2017р. у справі №905/1290/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання "Промсервіс» , м. Кам'янське, Дніпропетровська область до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман про стягнення заборгованості у розмірі 389 336,50 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 379369,90 грн. та 3% річних у розмірі 9966,60 грн. - задоволені у повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності та обгрунтованості позовних вимог, оскільки: по - перше, поставка товару відбувалась в межах договорів поставки, за якими відповідачем здійснено оплату у повному обсязі; по - друге, позивачем не надано первинних документів на підтвердження отримання товару; по - третє, нарахування 3% річних повинно здійснюватись з урахуванням строку, передбаченого ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що також зазначили у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наданими йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару, отриманого за видатковими накладними протягом червня - вересня 2016 року.

Як зазначає позивач, останній поставив відповідачу товар, що підтверджує наявними у матеріалах справи копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 379 369,90 грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нараховано 3 % річних.

Задовольняючи позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, позивач поставив, а відповідач за видатковими та товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 126-250 т.1, а.с. 1-250 т.2., а.с. 1-112 т.3), прийняв товар на загальну суму 379 369 грн. 90 коп.

Фактичне отримання відповідачем поставленого товару підтверджується підписом представника відповідача в графі „отримав(ла)" на частині видаткових накладних та засвідченням підпису представника відповідача печаткою підприємства на іншій частині видаткових накладних, отже - прийнятий відповідачем без заперечень.

Крім того, факт отримання поставленого позивачем товару не спростовано відповідачем.

При цьому, доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем в підтвердження позовних вимог первинних документів не приймається до уваги за наступних підстав.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Наразі, надані позивачем в підтвердження його вимог копії видаткових накладних оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Ці видаткові накладні та надані в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості відповідні товарно-транспортні накладні є первинними документами у розумінні статті 9 Закону та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Представлені позивачем докази є належними та допустимими в силу ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Також, у якості підтвердження факту здійснення спірної господарської операції з поставки товару, позивачем надано докази відображення у податковому обліку спірних операцій (а.с.118-146 т.3 ).

Претензією вих. № 180 від 24.02.2017р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, докази направлення якої наявні в матеріалах справи (а.с. 42).

Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Разом з тим, за приписами частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перебіг строку виконання грошового зобов'язання покупцем, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами першої та другої ст. 692 ЦК України.

Наведена позиція зазначена зокрема у інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права .

З огляду на викладене, враховуючи те, що інший строк оплати за видатковими накладними не встановлено, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк оплати відповідачем отриманого від позивача товару є таким, що настав в силу приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а саме з моменту отримання товару за кожною видатковою накладною.

Твердження апелянта стосовно необхідності підписання видаткових накладних двома представниками відповідача, як це передбачено статутом та положенням про філію є безпідставним, оскільки наведені документи є виключно внутрішніми документами відповідача та не можуть бути прийняті судом до уваги. Крім того, належним чином засвідчені копії вказаних документів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 379 369,90 грн., Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 379 369,90 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9966,60 грн. за загальний період з 28.06.2016р. по 31.05.2017р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 9966,60 грн. за зазначений вище період, апеляційна інстанція вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог у цій частині.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 9966,60 грн.

Доводи апелянта стосовно необхідності здійснення нарахування 3% річних з урахуванням строку, передбаченого ч. 2 ст.530 Цивільного кодексу України спростовані вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2017р. у справі №905/1290/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м.Лиман - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18 липня 2017 р. у справі № 905/1290/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Радіонова О.О.

ОСОБА_3