Постанова

від 31.10.2017 по справі 921/329/17-г/5

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 921/329/17-г/5

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Золотопотіцьке , с.Зазим є, Броварський район, Київська область, б/н від 23.08.2017р.

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.08.2017р.

у справі № 921/329/17-г/5

за позовом Приватного підприємства Золотопотіцьке , с.Зазим є, Броварський район, Київська область

до відповідача ОСОБА_2 господарства Весела Гора , м.Бучач. Бучацький район, Тернопільська область

про застосування реституції,

з участю представників :

від позивача - ОСОБА_3 - представник

від відповідача - ОСОБА_4 - представник

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.08.2017р. у справі № 921/329/17-г/5 (суддя Андрушків Г.З.) задоволено частково позов Приватного підприємства Золотопотіцьке , с.Зазим є Броварського району Київської області до ОСОБА_2 господарства Весела Гора , м.Бучач Бучацького району Київської області та застосовано реституцію за недійсним договором купівлі - продажу посівів озимого ячменю №б/н від 05.04.2016 року, укладеним між приватним підприємством «ЗОЛОТОПОТІЦЬКЕ» та фермерським господарством «Весела Гора» ; стягнуто з фермерського господарства «ОСОБА_4 гора» вул. Галицька, 149, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ39680938) на користь приватного підприємства «ЗОЛОТОПОТІЦЬКЕ» вул. Радгоспна, 3Є, с. Зазим'є, Броварський район, Київська область, 07415 (код ЄДРПОУ31878050) вартість сходів озимого ячменю у сумі 210000,00грн. (в тому числі ПДВ 35000,грн.); стягнуто з фермерського господарства «ОСОБА_4 гора» вул. Галицька, 149, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ39680938) на користь приватного підприємства «ЗОЛОТОПОТІЦЬКЕ» вул. Радгоспна, 3Є, с.Зазим'є, Броварський район, Київська область, 07415 (код ЄДРПОУ31878050) - 3150,00грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову - відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Приватне підприємство Золотопотіцьке подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що оскільки однією з основних підстав визнання судами договору недійсним стало значне заниження ціни договору та невідповідність договору інтересам позивача, то рішення суду про застосування реституції шляхом стягнення вартості, визначеної недійсним договором, суперечить положенням статті 216 Цивільного кодексу України та не відповідає обставинам справи. Як вказує скаржник, з власності позивача вибуло майно, вартість якого була значно більшою, вказані обставини встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили і тому повинні обов язково бути враховані судом при прийнятті рішення. На думку скаржника, відповідно до умов недійсного договору були відчужені саме майнові права на майбутній врожай, а тому Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майнових права на майбутній врожай є належним доказом, який визначає вартість того, що вибуло з власності позивача внаслідок укладення недійсного договору.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2017р. справу № 921/329/17-г/5 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.09.2017р.

Представник апелянта в судове засідання 26.09.2017р. з явився, вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив суд рішення залишити без змін.

В ході судового засідання представникам сторін права і обов»язки, передбачені ст.22 ГПК України роз»яснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

В судовому засіданні 26.09.2017р. оголошено перерву до 17.10.2017р.

В судове засідання 17.10.2017р. з явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

17.10.2017р. через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від позивача (апелянта) по справі поступило клопотання про відмову від апеляційної скарги та клопотання про зупинення провадження у справі.

Також, 17.10.2017р. до Львівського апеляційного господарського суду подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.10.2017р.

В судове засідання 31.10.2017р. з явився представник позивача (апелянта) та подав заяву, в якій просить вважати нечинною та не розглядати заяву про відмову від апеляційної скарги та вважати відкликаним та не розглядати клопотання про зупинення провадження у справі, а також продовжити розгляд апеляційної скарги по суті. Встановивши обставини, викладені у поданій заяві, колегія суддів вирішили її задоволити.

Також, 31.10.2017р. до суду апеляційної інстанції подана заява ОСОБА_6 про відкликання попередньо поданої заяви про вступ у справу в якості третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання 31.10.207р. з явився, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

05.04.2016 року між ОСОБА_2 господарством «ОСОБА_4 гора» (покупець) та ПП «Золотопотіцьке» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу посівів озимого ячменю, згідно умов якого (п.1.1) в порядку та на умовах договору продавець зобов'язався передати у власність покупця сходи озимого ячменю (надалі товар), а покупець - прийняти товар і сплатити за нього вартість у розмірі та в порядку, визначеному договором.

У п.1.2 договору наведено опис товару, зокрема вказано його найменування - сходи озимого ячменю, його місцезнаходження, поле та площу посівів, а саме: Тернопільська область, Бучацький район, с.Озеряни, Ділянка №5 - 20 га; Тернопільська область, Бучацький район, с. Миколаївка, Ділянка №8а - 35,34 га; Тернопільська область, Бучацький район, с.Золотий Потік, Ділянка №1 - 14,66 га. Всього площа посівів становить - 70 га.

Відповідно до п.1.7 договору, право власності на сходи, що знаходяться у фазі початку росту і появи сходів, розташовані на земельних ділянках, зазначених в п.1.2 договору, переходить від продавця до покупця в момент укладення даного договору.

За змістом п.п.2.1-2.4 договору, вартість товару розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 3000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 500 грн. Вартість товару складає 210000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 35000,00 грн. Покупець зобов'язався оплатити вартість товару продавцю протягом десяти банківських днів від дати закінчення збору врожаю. Покупець зобов'язався перерахувати кошти, що складають вартість товару, на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури останнього або здійснити розрахунки іншим способом, узгодженим сторонами.

01 лютого 2017 року постановою Львівського апеляційного господарського суду, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі №921/570/16-г/13 за позовом приватного підприємства «Золотопотіцьке» (надалі по тексту - Позивач та /або Продавець) до ОСОБА_2 господарства «Золота Гора» (надалі по тексту - Відповідач та /або Покупець) про визнання недійсними договору купівлі-продажу посівів озимого ячменю, договору купівлі - продажу посівів кукурудзи, договору купівлі - продажу посівів озимої пшениці, договору купівлі - продажу посівів сої, договору купівлі - продажу посівів соняшнику, договору купівлі продажу посівів ярового ячменю, договору купівлі - продажу посівів озимого ріпаку, укладених 5 квітня 2016 року між Приватним підприємством «Золотопотіцьке» та ОСОБА_2 господарством «Весела Гора» позовні вимоги задоволено, зокрема визнано недійсним договір купівлі - продажу посівів озимого ячменю №б/н від 05.04.2016р .

Відповідно до ч. 1 ст, 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 2.14. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за встановленої під час судового розгляду неможливості повернути одержане за правочином майно у натурі (через його втрату, псування, істотну зміну тощо) набувач повинен відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). З метою такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.

У разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, така вартість визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК України). Звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладаються на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. У разі неможливості з'ясування вартості майна в такий спосіб (наприклад якщо майно визначене родовими ознаками і не має аналогів) та інших необхідних випадках господарський суд за клопотанням заінтересованої сторони чи з власної ініціативи може призначити відповідну експертизу.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права, застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи визнано недійсним, у зв'язку з чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину за правилами реституції, може бути пред'явлено лише стороні недійсного правочину.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

Така ж правова позиція викладена і у п.2.5, 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» .

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. З ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як вбачається із постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017р. у справі № 921/570/16-г/13 підставою для визнання договору недійсним було те, що позивач (ПП «Золотопотіцьке» ) не мав належних документів на право користування землею площею 237,6648га, тому з посиланням на ст..95 Земельного кодексу України, слід вважати, що посіви на цій землі не належали йому на праві власності, а відтак позивач не мав права відчужувати відповідачу зазначені посіви, згідно спірних договорів, судом здійснено огляд справи №921/570/16-г/13 та встановлено, що згідно довідки поданої Відділом держгеокадастру у Бучацькому районі Тернопільської області б/н від 29.12.2016 року земельні ділянки в селі Озеряни, Тернопільська область, Бучацький район, в с.Миколаївка, Тернопільська область, Бучацький район та с.Золотий Потік Тернопільська область, Бучацький район, на яких, знаходилися сходи озимого ячменю, які були передані ФГ «ОСОБА_4 гора» за недійсним договором купівлі-продажу б/н від 05.04.2016, перебувають у користуванні ПП «Золотопотіцьке» , про що складено протокол огляду матеріалів справи №921/570/16-г/13 від 08.08.2017 та знято копію довідки з Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями ( за даними форми 6-ЗЕМ), які знаходяться в оренді ПП «Золотопотіцьке» на території Бучацького району, Тернопільської області.

Відповідно до ч.2 ст.67 ГК України, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як встановлено судом першої інстанції, сторони. укладаючи 05 квітня 2016 року договір купівлі-продажу посівів озимого ячменю, який в послідуючому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі №921/570/16-г/13 визнаний недійсним, п.п. 2.1,2.2 даного договору встановили, що вартість товару (сходів озимого ячменю) розраховується виходячи з ціни одного гектара сходів у розмірі 3000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 500 грн. Вартість товару складає 210000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 35000,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов висновку, що відповідач зобов язаний відшкодувати позивачу вартість отриманого за недійсним договором купівлі-продажу посівів озимого ячменю від 05.04.2016р. товару в сумі 210000,00 грн. (у розмірі вартості сходів озимого ячменю, встановленому сторонами п.2.2. недійсного договору купівлі-продажу від 05.04.2016р.)

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Статтею 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов язки. Майнові права є неспоживною річчю.

Згідно з ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки посіви сільськогосподарської культури є неспоживною річчю (об єктом незавершеного виробництва), позивачу належали, але були відчужені за недійсним договором саме майнові права на майбутній врожай озимого ячменю. Це вбачається також із змісту недійсного договору.

Згідно з ч.4 ст.632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, з метою визначення реальної вартості відчужуваного товару, керуючись нормами діючого в Україні законодавства, була замовлена експертна оцінка, яка знайшла своє відображення у Звіті про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав на майбутній врожай пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю згідно переліку, наданого ПП Золотопотіцьке (виконаного суб єктом оціночної діяльності ТОВ АКТИВ ЕКСПЕРТ ). Відповідно до цього Звіту вартість відчужених посівів озимого ячменю (як майнових прав на майбутній врожай) складала 1 918 564,20 грн.

Таким чином, відповідно до умов недійсного договору, на думку колегії суддів, були відчужені саме майнові права на майбутній врожай, а тому Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав на майбутній врожай пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю згідно переліку, наданого ПП Золотопотіцьке є належним доказом, який визначає вартість того, що вибуло з власності позивача внаслідок укладення недійсного договору.

Окрім того, у постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2017р. по справі № 921/570/16-г/13 зазначено, що відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав на майбутній врожай пшениці, кукурудзи, озимого ячменю, ріпаку, соняшнику, сої, ярового ячменю, який виконано суб єктом оціночної діяльності ТОВ АКТИВ ЕКСПЕРТ на замовлення позивача, вартість вказаних майнових прав на врожай 2016 року складає 49080901,20 грн. Вчинення правочинів представником позивача в своїх же інтересах на зазначених вище умовах явно свідчать, що відчуження врожаю відбулось за значно заниженою ціною, а отже, укладення оспорюваних договорів є наслідком недобросовісних дій директора, який діяв всупереч інтересам юридичної особи, яку він преджставляв, з порушенням принципів справедливості, розумності, наявності економічної мети у вигляді прибутку…

Відтак, касаційною інстанції при перегляді рішення по справі № 921/570/16-г/13, з урахуванням вказаного вище Звіту, чітко зазначено, що ціна, визначена в недійсному договорі купівлі-продажу посівів озимого ячменю, є значно заниженою, а тому не може вважатися звичайною ціною, яка склалась на момент укладення договору, як того вимагає ч.4 ст.632 ЦК України.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 918 564,20 грн. вартості сходів озимого ячменю (як майбутніх прав на врожай).

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що зазначені в апеляційній скарзі позивача - Приватного підприємства Золотопотіцьке доводи відповідають матеріалам справи, документально обґрунтовані та базуються на нормах чинного законодавства. Відтак, існують достатні підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позову.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 14.08.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на відповідача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Золотопотіцьке задоволити.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 14.08.2017р. у справі № 921/329/17-г/5 в частині відмови у позові скасувати.

Приняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Стягнути з фермерського господарства «ОСОБА_4 гора» вул. Галицька, 149, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ39680938) на користь приватного підприємства «ЗОЛОТОПОТІЦЬКЕ» вул. Радгоспна, 3Є, с. Зазим'є, Броварський район, Київська область, 07415 (код ЄДРПОУ31878050) вартість сходів озимого ячменю у сумі 1 918 564,20 грн (в тому числі ПДВ 319 760,70 грн.).

Стягнути з фермерського господарства «ОСОБА_4 гора» вул. Галицька, 149, м.Бучач, Бучацький район, Тернопільська область (код ЄДРПОУ39680938) на користь приватного підприємства «ЗОЛОТОПОТІЦЬКЕ» вул. Радгоспна, 3Є, с.Зазим'є, Броварський район, Київська область, 07415 (код ЄДРПОУ31878050) - 28 778,46 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 31 656,31 грн. сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2. Видачу наказів доручити господарському суду Тернопільської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 06 листопада 2017р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Малех І.Б.