Постанова

від 31.10.2017 по справі 922/2796/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 922/2796/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор - Перегонцева Н.С.;

1-й позивач - ОСОБА_1;

2-й позивач - ОСОБА_2;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2651Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2017 року по справі №922/2796/16

за позовом В.о. керівника Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків в інтересах держави в особі Управління освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, м. Харків, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут", м. Харків

про розірвання договору оренди, стягнення 86293,71 грн. боргу та повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 серпня 2017 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь балансоутримувача, в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради 80 455,58 грн. основної заборгованості. Розірвано договір оренди № 2605 від 20 березня 2006 року, укладений між Управлінням освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради та приватним вищим навчальним загадом "Харківський інститут екології і соціального захисту", наразі приватний заклад "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" з додатковими угодами до нього. Стягнуто з приватного закладу "Харківський гуманітарно-екологічний інститут" на користь Прокуратури Харківської області 2663,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати повністю та визнати недійсними п.2.2 і п. 3.3 Договору про внесення Змін № 6 та розділ III Договору про внесення Змін № 7 до Договору № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна від 20.03.2006 р.

Через канцелярію суду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення господарського суду.

Через канцелярію суду представник відповідача надіслав клопотання, яким просив відкласти розгляд справи у зв'язку з його хворобою.

Однак, колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2006 року між першим позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене в Додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору та нежитлову будівлю в літ. "А-2", загальною площею 1478,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, буд. 3, надалі - майно та знаходиться в оперативному управлінні Управління освіти Комінтернівської районної ради м. Харкова на підставі договору про передачу майна в оперативне управління № 654 від 27.06.1997 року. Майно передається в оренду з метою використання: під навчальні класи площею 693,1 кв.м., буфет - площею 27,3 кв.м., місця загальною користування - 258,9 кв.м., підсобні приміщення - площею 499,6 кв.м. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення і державної реєстрації цього договору та підписання акта приймання-передачі майна (додаток № 4). Вартість майна що передається в оренду, визначається відповідно до висновків експертної оцінки вартості майна і становить 1 333 860 гривень 00 копійок. Вартість майна, що надається в оренду, визначається з урахуванням індексації в порядку, встановленим законодавством України (п.п. 1.6, 3.1 договору).

Перший позивач 20 березня 2006 року передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлову будівлю та майно, що є предметом договору оренди №2695 оренди нежитлової будівлі та майна, та підтверджується ОСОБА_1 приймання-передачі нежитлової будівлі та майна від 20 березня 2006 року (т.с. 1, арк.спр. 24).

Між другим позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 13 серпня 2012 року укладено договір про внесення змін № 6 до договору № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна, посвідченого 20 березня 2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 167. За згодою сторін, відповідно до Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011р. № 492/11, у тексті договору № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна, посвідченого 20 березня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 167, замінено орендодавця - першого позивача на другого позивача (преамбула договору про внесення змін № 6).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене в Додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, та нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 1478,90 кв.м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Матросова, будинок 3, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вулиця Плеханівська, буд. 94, код ЄДРПОУ 02146297 (у подальшому іменоване балансоутримувач). Право на оренду цього майна отриманого орендарем на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації № 2861 від 15 грудня 2005 року.

Майно передається в оренду з метою використання: під учбові класи - 1230,9 кв.м., місця загального користування - 171,0 кв.м., підсобне приміщення - 33,5 кв.м., майно (паркан). Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. У разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця (п.п. 2.1, 2.3, 2.4 договору). Вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 47 900,00 грн. станом на 18.11.2005 р.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. № 566/11 (далі - Методика). Орендна плата складає 10%, 4%, 5%, 15%, 15%. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Орендна плата перераховується: 30% на поточний рахунок балансоутримувача: р/р 35435012001862 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код 02146297; 70% - до міського бюджету: р/р 33213871700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код 37999649; одержувач - УДКСУ у м. Харкові Харківської області. *;101;;* 22080401 * код орендодавця * код орендаря * 70% № договору оренди * дата укладання * 14099512 * 1 * (назва орендаря) (п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.6, 3.7).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та міського бюджету відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати). Стягнення заборгованості по орендній платі проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати (п.п. 3.10, 3.11 договору). Орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі), здійснювати звірку розрахунків орендної плати із балансоутримувачем та орендодавцем не менш, ніж один раз на квартал шляхом підписання акту звірки (п.п. 4., 4.2, 4.4, 4.5 договору).

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір діє з 20 березня 2016 року. Зміни та доповнення, що вносяться до договору оренди, розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору. Договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. У разі якщо на момент подовження дії договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для подовження договору оренди остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для подовження договору оренди проводиться оцінка об'єкта оренди (п.п. 10.2, 10.3, 10.5 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 01 січня 2012 року, другий позивач передав, а відповідач прийняв у орендне користування нерухоме майно площею 1478,90 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Матросова, буд. 3 (що є предметом договору оренди).

Відповідно до договору від 22 серпня 2012 року про внесення змін № 7 до договору № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна, посвідченого 20 березня 2006 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 167, укладеного між другим позивачем та відповідачем, майно передається в оренду з метою використання: під учбові класи - 502 кв.м., буфет, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі - 43,5 кв.м., бібліотека - 296,3 кв.м., музей - 245,2 кв.м., архів - 290,9 кв.м., місця загального користування - 101 кв.м., майно (паркан). Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 566/11 (далі - Методика). Орендна плата за квітень 2012 року становить - 12 427,95 грн., без ПДВ. Ставка орендної плати складає 10%, 5%, 4%, 2%, 15%.

Сторони домовились про те, що умови цього договору про внесення змін № 7 застосовуються до відносин між ними, які виникли з 23 квітня 2012 року. Договір оренди нежитлової будівлі та майна № 2605 від 20.03.2006 і договори про внесення змін №№1-7 до цього договору підписані обома сторонами та скріплені печатками без жодних зауважень та заперечень, посвідчені нотаріально і зареєстровані у Державному реєстрі правочинів, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії відповідних Витягів (том 2 аркуші справи 41, 47, 51, 55-56, 60-61, 65-66, 72-73, 77-78). При цьому, згідно з пунктом 8.4. договору про внесення змін № 6 саме орендар забезпечує здійснення нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди.

Першим позивачем листом за вих. № 263/01-25/16 від 19 лютого 2016 року, було повідомлено відповідача про те, що ним систематично порушуються умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів, а тому у разі несплати заборгованості за спожиті послуги, Управління освіти Комінтернівського району адміністрації Харківської міської ради відмовиться від подальшої пролонгації договору, термін якого спливає 20 березня 2016 року. Листом за вих. № 1276/01-25/16 від 30 серпня 2016 року перший позивач вказував відповідачу на те, що останній незаконно займає орендоване майно у зв'язку з тим, що термін дії договору закінчився 20 березня 2016 року, а поточна заборгованості за період з 01 березня 2015 року 29 серпня 2016 року складає 91 983,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди був переданий відповідачу в користування згідно відповідних двосторонніх актів; перешкоди у користуванні орендареві не вчинялися, однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував орендну плату своєчасно та в повному обсязі, зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед першим позивачем з орендної плати за період з 01 березня 2015 року по 01 липня 2016 року. Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки відповідач систематично не виконує умови договору та діючого законодавства щодо своєчасності сплати орендної плати, а вказані кошти не надходять на покращення матеріально-технічної бази закладів освіти на території Комінтернівського району м. Харкова.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, а також висновкам, наданим у рішенні господарського суду, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Окрім того, суд відзначає, що на вказані правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. із наступними змінами та доповненнями, відповідно до ч. 1 ст. 2 якого, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна від 20 березня 2006 року є чинним, з огляду на наступне.

Пункт 10.5 договору передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах; ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначене кореспондується також з ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України. В матеріалах справи відсутні, а учасниками процесу не надано належні докази припинення дії договору оренди, а саме ані заяви другого позивача (як орендодавця), ані відповідача (як орендаря) про припинення дії договору; крім того, самі учасники судового процесу під час розгляду даної справи зазначали, що такої заяви не було, а сам договір є чинним. Листи управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської області вих. № 263/01-25/16 від 19 лютого 2016 року та вих. № 1276/01-25/16 від 30 серпня 2017 року не можуть вважатися підставами для припинення дії договору, з огляду на те, що Управління освіти Комінтернівського району адміністрації Харківської міської ради в силу вимог чинного законодавства не є особою, якою може подаватись лист (заява) про припинення дії договору на відміну від орендодавця - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області, як виконавчого органу Харківської міської ради Харківської області, яка є власником орендованого майна; крім того, дані листи не було направлено на адресу відповідача в термін, встановлений ст. 17 ЗУ України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 284 ГК України.

Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. За приписами ст. 19 цього Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. На підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року № 566/11 була затверджена Методика розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова. Дане рішення міської ради є чинним з 01.01.2012 року та оприлюднене у встановленому порядку, а отже, в силу вимог статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, з огляду на п. 3.3 договору про внесення змін № 6 (нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі), акт приймання-передачі майна від 01 січня 2012 року, який підписано скріплений печатками сторін, на виконання умов договору про внесення змін № 6 між першим позивачем (балансоутримувачем), а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені прокурором та позивачами стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2605 оренди нежитлової будівлі та майна від 20 березня 2006 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 80 455,58 грн. за період 01 березня 2015 року по 01 липня 2017 включно нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню. Решта позову в частині стягнення з відповідача 5 738,13 грн. орендної плати є необґрунтована, недоведена матеріалами справи, а позов, відповідно в цій частині є таким, що не підлягає задоволенню.

Твердження відповідача про те, що договори про внесення змін № 6 та № 7 не повинні застосуватися до спірних правовідносин з огляду на те, що їх пункти суперечать вимогам законодавства, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

По-перше, статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано докази того, що дані договори (окремі пункти договору) було визнано недійсними (неукладеними)); по-друге, відповідач, підписуючи дані зміна до договору, в повній мірі мав усвідомлювати наслідки їх укладення; по-третє, вартість орендної плати, яка була нарахована відповідачеві до сплати проводилась на підставі Методики розрахунку плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, яка затверджена рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 566/11 та яке (рішення) є чинним та обов'язковим до виконання, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 жовтня 2015 року по справі № 3-481гс15, та які (висновки) є обов'язковими до виконання на підставі ст. 111-28 ГПК України; по-четверте, можливість укладення договір оренди з перерахунком орендної плати на зворотній час, узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у постанові 18 травня 2016 року по справі № 6-325цс16, висновки якого є обов'язковими до виконання на підставі ст. 111-28 ГПК України.

Стосовно вимоги прокурора про розірвання договору оренди № 2605 від 20 березня 2006 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.10.3 договору, договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду, у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього договору. Дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, рішення господарського суду (п. 10.6 договору).

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку - своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 08 червня 2015 року по справі № 922/1782/15, та даним рішенням, яким було частково задоволено позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає висновок суду про те, що позовна вимога прокурора про розірвання договору оренди № 2605 від 20 березня 2006 року, укладеного між Управлінням освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради (перший позивач) та приватним вищим навчальним закладом "Харківський інститут екології і соціології захисту" (відповідачем) та додаткових угод до нього, правомірна та така що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення площею 1 478,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3, та повернути їх Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської області, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Згідно з пунктами 2.3, 2.4 договору № 2605 (в редакції договору про внесення змін № 6), у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на орендодавця.

Відповідно до пункту 4.13 договору № 2605 (в редакції договору про внесення змін № 6) сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Отже, умовами, що визначені сторонами у пунктах 2.3. та 4.13. договору, передбачено обов'язок орендаря повернути орендоване майно саме орендодавцеві, тобто, особі, від якої це майно було прийняте в оренду.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі майна від 01 січня 2012 року вбачається, що спірний об'єкт оренди за договором був переданий другим позивачем, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавцем) відповідачеві (орендареві). Даний акт підписано обома сторонами, скріплено печатками та погоджено із першим позивачем (балансоутримувачем).

Також суд зазначає, що в розумінні ст. 1 ГПК України, підставою звернення до суду із позовом є захист порушених (оспорюваних) прав і охоронюваного законом інтересу.

Станом на момент звернення прокурора із позовом договір оренди є діючим, а вимоги про зобов'язання звільнити нежитлові приміщення та про повернення майна мають виключно похідний характер, оскільки пов'язані з припиненням правовідносин (договору) між сторонами, та з відмовою відповідача від вчинення зазначений дій (не звільнення, неповернення). Отже, зазначені позовні вимоги є передвчасними; у разі ж ухилення відповідача від звільнення та від повернення майна при припинених правовідносинах (в даному випадку - розірвання договору за рішенням суду) власник майна чи прокурор мають право звернутись із позовом до суду на захист порушених (оспорюваних) прав і охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на що колегія суддів підтримує висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позову в частині звільнення та повернення нежитлових приміщень площею 1478,9 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 3, Управлінню освіти Адміністрації Комінтернівського району Харківської області.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду має бути залишене без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2017 року по справі №922/2796/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03.11.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.