Рішення

від 01.11.2017 по справі 910/16597/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017Справа №910/16597/17

За позовом Приватного акціонерного товариства Котс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські радіотелекомунікації

про стягнення 744 707,93 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Гусак А.М. - представник за довіреністю б/н від 10.08.17

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 01.11.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Котс до Товариства з обмеженою відповідальністю Українські радіотелекомунікації про стягнення 744 707,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір про виконання робіт № 40-п/15 від 06.07.2015, відповідно до умов якого позивач як підрядник зобов'язався виконати комплекс будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних та робіт з легалізації у відповідності до додаткових угод, які підписуються сторонами для виконання робіт на кожний окремий об'єкт. Відповідач в свою чергу, як замовник за договором зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх. За доводами позивача, останнім належним чином виконані роботи, про що свідчать додаткові угоди до договору та акти виконаних робі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. Відповідачем було прийнято роботи та частково оплачено, зокрема за додатковими угодами №№1,2,3,45,10 та зовсім не оплачено роботи виконані а додатковими угодами №№4,6,7,8,9,11,12,14,15,16 на загальну суму 1 084 835,30 грн. В подальшому сторонами укладено додаткову угоду № 18 від 01.02.2017, якою затвердили графік погашення заборгованості на загальну суму 1 084 835,30 грн, розстрочивши з лютого по грудень 2017 р. Проте, відповідачем не виконується додаткова угода № 18 від 01.02.2017, заборгованість у строки та розмірі, визначені угодою, не погашається, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 700 000,00 грн, а також пені у розмірі 23 875,00 грн, 3% річних у розмірі 5 720,54 грн, інфляційних втрат у розмірі 15 112,39 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16597/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.11.2017.

У судове засідання, призначене на 01.11.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0311323824830. Клопотань про відкладення від відповідача не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 липня 2015 між Приватним акціонерним товариством Котс (надалі - підрядник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українські радіотелекомунікації (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір про виконання робіт № 40-п/15 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних та робіт з легалізації у відповідності до Додаткових угод до цього договору, які підписуються сторонами для виконання робіт на кожний окремий об'єкт.

Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи Підрядником й документацію та оплатити їх на умовах, що визначені договором (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 5.4.1. договору вартість робіт по цьому договору, визначається сторонами в додаткових угодах до цього договору та акті приймання-передачі виконаних робіт, сплачується замовником після приймання виконаних робіт, усунення всіх недоліків (дефектів), якщо такі виявлені, підписання відповідного Акту переліку недоліків (Додаток В), протягом 30 (тридцяти) календарних днів, починаючи з дати надання в Офіс замовника наступних належним чином оформлених та підписаних документів: рахунку-фактури підрядника, акту приймання-передачі виконаних робіт, акту приймання-передачі документації на об'єкт (надається в разі необхідності), акту переліку недоліків з відміткою про їх усунення (надається в разі виявлення недоліків), звіту про використання матеріалів замовника (надається в разі використання матеріалів замовника згідно з розділу 4 даного договору).

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами протягом липня 2015 - квітня 2016 було укладено додаткові угоди до договору №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14, умовами яких погоджено комплекс робіт, об'єкт, кошторис, строк виконання робіт та порядок їх оплати.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, підрядником виконано роботи за договором та додатковими угодами що підтверджується актами, підписаними сторонами та скріплені їх печатками, зокрема: № 1 від 04.09.2015; № 2 від 01.02.3016; № 3 від 01.02.2016; № 4 від 18.05.2016; № 5 від 01.02.3016; № 6 від 01.02.2016; № 7 від 01.02.2016 № 8 від 18.05.2016; № 9 від 18.05.2016; № 10 від 18.05.2016; № 11 від 18.05.2016; № 12 від 15.07.2016; № 14 від 15.09.2016; № 15 від 15.09.2016 та № 16 від 10.08.2016.

Відповідачем в свою чергу зобов'язання щодо прийняття робіт виконано та частково оплачено, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Заборгованість відповідача перед позивачем за даним договором та додаткових угод до нього складає 1 084 835,30 грн, про що сторонами укладено додаткову угоду № 18 01.02.2017, якою вирішили розстрочити заборгованість за договором № 40-п/15 від 06.07.2015 з лютого по грудень 2017 року, щомісячними платежами по 100 000,00 грн та залишок у грудні 2017 84 853,30 грн.

За твердженнями позивача, відповідачем так і не приступив до виконання зобов'язання за додатковою угодою №18 від 01.02.2017, не виконавши погашення заборгованості з лютого по серпень 2017, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами стягнути заборгованість у розмірі 700 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою, укладений сторонами договір на виконання робіт № 40-п/15 від 06.07.2015 є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що підрядником виконано роботи за договором та додатковими угодами до нього, що підтверджується актами, підписаними сторонами та скріплені їх печатками, зокрема: № 1 від 04.09.2015; № 2 від 01.02.3016; № 3 від 01.02.2016; № 4 від 18.05.2016; № 5 від 01.02.3016; № 6 від 01.02.2016; № 7 від 01.02.2016 № 8 від 18.05.2016; № 9 від 18.05.2016; № 10 від 18.05.2016; № 11 від 18.05.2016; № 12 від 15.07.2016; № 14 від 15.09.2016; № 15 від 15.09.2016 та № 16 від 10.08.2016.

Відповідачем частково оплачено вартість робіт, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у сумі 1 084 835,30 грн.

Також судом встановлено, що сторонами укладено додаткову угоду № 18 01.02.2017, якою вирішено розстрочити заборгованість замовника за договором № 40-п/15 від 06.07.2015 з лютого по грудень 2017 року, щомісячними платежами по 100 000,00 грн та залишок у грудні 2017 р. у сумі 84 853,30 грн.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази виконання позивачем робіт за договором, а відповідачем не надано суду доказів їх оплати, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 700 000,00 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 23 875,00 грн, 3% річних у розмірі 5 720,54 грн, інфляційних втрат у розмірі 15 112,39 грн.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отримані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що за прострочення грошових зобов'язань замовником, підрядник має право вимагати сплату пені у розмірі облікової ставки НБУ, що за кожен день прострочення такого зобов'язання.

За перерахунком суду розмір пені складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 23875,00 грн пені.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат складає 14 497,28, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.03.2017 - 07.09.2017 100000 1.058 5821.84 105821.84 01.04.2017 - 07.09.2017 100000 1.040 3950.73 103950.73 29.04.2017 - 07.09.2017 100000 1.030 3023.51 103023.51 01.06.2017 - 07.09.2017 100000 1.017 1701.40 101701.40 01.07.2017 - 07.09.2017 100000 1.001 99.80 100099.80 01.08.2017 - 07.09.2017 100000 0.999 -100.00 99900.00 01.09.2017 - 07.09.2017 100000 1.000 0.00 100000.00 Таким чином за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 14 497,28 грн частині 615,11 грн - слід відмовити.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5 720,54 грн за обґрунтованим розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України , витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українські радіотелекомунікації (03113, м.Київ, вул. Дружківська, буд. 10, офіс 408; ідентифікаційний код 25642053) на користь Приватного акціонерного товариства Котс (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, буд. 19-А; ідентифікаційний код 19031061) заборгованість у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) грн 00 коп.; пеню у розмірі 23 875 (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн 00 коп.; 3% річних у розмірі 5 720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) грн 54 коп.; інфляційні втрати у розмірі 14 497 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 161 (одинадцять тисяч сто шістдесят одна) грн 39 коп.

3. В частині інфляційних втрат у розмірі 615,11 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.