Рішення

від 31.10.2017 по справі 918/649/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 918/649/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до відповідача Колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат"

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних в сумі 140 309 грн. 73 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідача:не з"явився.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі Позивач або ФОП) звернулась в господарський суд Рівненської області з позовом до колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (наді Відповідач) в якому просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 140 309,73 грн. з якої: основний борг - 75 888,00 грн., пені- 43 484,87 грн., інфляційні втрати - 16 894,86 грн., 3% річних -4042,00 грн..

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору перевезення працівників тепличного комбінату до місця роботи від 01.01.2015 року в частині оплати наданих послуг.

До закінчення розгляду справи по суті Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 75888,00 грн., пеню у сумі 16 063,31 грн., інфляційні втрати у сумі 4473,66 грн., 3% річних у сумі1135,00 грн.. Дана заява є по своїй суті заявою про зміну предмету позову, а відтак приймається судом до розгляду.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив.

До господарського суду повернулися ухвала суду від 15 вересня 2017 року про прийняття позовної заяви до розгляду, порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, від 17 жовтня 2017 року про відкладення розгляду справи на 31 жовтня 2017 року, які направлялись на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - 34400, Рівненська область, м.Вараш, вул. Дорога Теплична, 5, з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" є: 34400, Рівненська область, м.Вараш, вул. Дорога Теплична, 5.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

01 січня 2015 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як Перевізником та колективним сільськогосподарським підприємством "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат", як Замовником було укладено Договір перевезення працівників тепличного комбінату до місця роботи (надалі - Договір), за яким Перевізник надає послуги з перевезення працівників Кузнецовського ВП КСП "Тепличний комбінат" до місця роботи згідно затвердженої схеми маршруту, а Замовник бере на себе зобов'язання оплачувати послуги Перевізника в порядку і строки, визначені Договором.

Відповідно до п.2.1.1. Договору Замовник зобов"язаний здійснювати оплату наданих послуг у строки та на умовах визначених Договором.

Згідно п.3.1. Договору плата за надані послуги здійснюється Замовником шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок Перевізника до п"ятого числа місяця наступного, за розрахунком, на підставі поданих документів (акт виконаних робіт завірений Замовником та Перевізником).

Позивач, взяті на себе зобов"язання виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт здачі-прийняття послуг з перевезення автомобільним транспортом працівників Кузнецовського ВП КСП "Тепличний комбінат":

- №1 з 01 по 31 січня 2015 року на суму 10157,00 грн.;

- №2 з 01 по 28 лютого 2015 року на суму 14987,00 грн.;

- №3 з 01 по 31 березня 2015 року на суму 14994,00 грн.;

- №4 з 01 по 30 квітня 2015 року на суму 15071,00 грн.;

- №5 з 01 по 31 травня 2015 року на суму 14880,00 грн.;

- №6 з 01 по 30 червня 2015 року на суму 15624,00 грн.;

- №7 з 01 по 31 липня 2015 року на суму 14880,00 грн.;

- №8 з 01 по 31 серпня 2015 року на суму 14880,00 грн.;

- №9 з 01 по 30 вересня 2015 року на суму 15624,00 грн.;

- №10 з 01 по 31 жовтня 2015 року на суму 15624,00 грн.;

- №11 з 01 по 30 листопада 2015 року на суму 15624,00 грн., які підписані сторона та скріплені печатками.

Однак Відповідачем взяті зобов"язання по Договору перевезення належним чином виконані не були, а саме порушено порядок і строки розрахунку, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 75 888 грн.00 коп..

Дана заборгованість підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за 2015 рік, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України зазначається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином вимоги Позивача про стягнення основного боргу в сумі 75 888,00 грн. грунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 16063,31 грн., судом враховується наступне.

Відповідно до п. 4.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За таких обставин, враховуючи, що сторони у належній (письмовій) формі не передбачили застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених вимог за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 3% річних становить 1138,76 грн., при заявленому 1135,00 грн., за період з 06.12.2015 року по 05.06.2016 року.

Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги розраховану позивачем суму 3% річних - 1135,00 грн. за період з 06.12.2015 по 05.06.2016 року.

Разом з тим, перевіривши поданий розрахунок та період нарахування інфляційних у сумі 4473,66 грн. за період з 01.12.2015 по 31.06.2016 року, судом встановлено, що відповідний розрахунок є невірним.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так зокрема, при нарахуванні інфляційних найменший період визначення складає місяць і їх нарахування починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж,. Проте, Позивачем було неправомірно нараховано інфляційні за грудень 2015 року та за червень 2016 року.

Таким чином, здійснивши перерахунок, порядок та періоди нарахованих позивачем сум інфляційних, суд дійшов висновку про правомірність нарахування інфляційних втрат в розмірі 3915,04 грн..

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" є відокремленим підрозділом ДП "Тепличний комбінат".

Пунктом 1.7. Постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції -" визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України. Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства". "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Відтак, Відповідачем у справі правомірно визначено колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат".

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, з огляду на вищенаведене позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" про стягнення основної заборгованості в сумі 75888,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 3915,04 грн., 3% річних у сумі 1135,00 грн. підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (34400, Рівненська обл., м.Вараш, вул. Теплична, 5, код ЄДРПОУ 37122093) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (34400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 75888,00 (сімдесят п"ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. основного боргу, 1135 (одну тисячу сто тридцять п"ять) грн. 3% річних, 3915 ( три тисячі дев"ятсот п"ятнадцять) грн.04 коп. інфляційних втрат та 1214,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "06" листопада 2017 року.

Суддя Марач В.В.