Ухвала

від 22.09.2021 по справі 918/649/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Рівне

"22" вересня 2021 р. Справа № 918/649/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Бартосевич Галини Іванівни

до відповідача Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат"

про стягнення в сумі 140 309 грн. 73 коп.

скаргу Фізичної особи-підприємця Бартосевич Галини Іванівни на дії та бездіяльність державного виконавця

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача (скаржника): не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бартосевич Галина Іванівна звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в якому просила стягнути з останнього заборгованість в сумі 140 309,73 грн. з якої: основний борг - 75 888,00 грн., пеня - 43 484,87 грн., інфляційні втрати - 16 894,86 грн., 3% річних -4042,00 грн..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.10.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, вул. Теплична, 5, код ЄДРПОУ 37122093) на користь Фізичної особи - підприємця Бартосевич Галини Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 75888,00 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. основного боргу, 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) грн. 3% річних, 3915 (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 1214,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

17.11.2017 р. Господарським судом Рівненської області було видано наказ на примусове виконання рішення від 31.10.2017 р.

03.09.2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Фізичної особи-підприємця Бартосевич Галини Іванівни надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просить:

- поновити строк для подання скарги, пропущений з поважних причин;

- визнати незаконною бездіяльність Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63559434 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17, котрі виразились у не вчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо розшуку Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (вул. Комунальна, 1, м. Енергодар, Запорізька обл., 71500, код ЄДРПОУ 36180433) в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства Тепличний комбінат (вул. Теплична дорога, 5, м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 37122093) та майна боржника на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63559434 Ковбасюк Ірини Василівни щодо примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17, котрі виразились у винесені постанови від 03 серпня 2021 року про повернення наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17 стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати недійсною Постанову Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63559434 про повернення наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17 стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Дану скаргу обгрунтовує наступним. Згідно постанови Вараського міського відділу ДВС від 30.09.2020 р. наказ Господарського суду Рівненської області від 17.11.2017 р. було повернуто без виконання у зв`язку з неможливістю встановити юридичну особу боржника. Вищезазначений судовий наказ дійсний для пред`явлення до виконання у строк до 18.11.2020 р., а державним виконавцем постановлено, що такий виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 30.09.2023 р. Скаржник вважає, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документа органом ДВС порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останнім не вчинено всіх передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішення, наслідком чого є невиконання наказу Господарського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року у даній справі. Зі змісту постанови від 03 серпня 2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу не вбачається, які саме заходи були здійсненні державним виконавцем, щодо розшуку майна боржника, встановлення місця знаходження боржника, які отримані відповіді. Також, до постанови про повернення виконавчого документа не долучено акт державного виконавця. У порушення зазначених приписів Закону України "Про виконавче провадження", протягом 10 днів з дня відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2017 державним виконавцем не було з`ясовано інформації про банківські рахунки та майно боржника, не було накладено арешт на кошти та майно боржника. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п. п. 2-6 ч. 1 статті ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець складає акт, який відсутній в матеріалах виконавчого провадження. Крім того, державним виконавцем в оскаржуваній постанові не зазначено про результати розшуку майна боржника.

Скаржник зазначає, що оскаржувану постанову Бартосевич Г.І. фактично отримала 14 серпня 2021 року у поштовій скринці. Згідно сайту Укрпошти розділу пошуку поштових відправлень за номером відправлення значиться, що поштове відправлення вручене Бартосевич Г.І. 12 серпня 2021 року. 21 серпня 2021 року ОСОБА_1 направляла скаргу до суду, в межах 10-ти денного строку, визначеного ст.74 Закону України "Про виконавче провадження". Однак, дана скарга ухвалою суду від 26 серпня 2021 року була повернута їй без розгляду. Скаржник вважає, що строк для подання скарги пропущений з поважних причин, а тому просить його поновити.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року скаргу Фізичної особи-підприємця Бартосевич Галини Іванівни на дії та бездіяльність державного виконавця прийнято до розгляду.

14.09.2021 року Вараській відділ державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надав суду пояснення на скаргу в яких тільки зазначив про хід виконавчого провадження. Просив скаргу розглянути у відсутності повноважного представника органу ДВС.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" відзиву на скаргу суду не надало.

У судове засідання 17 вересня 2021 року не з`явилися представники скаржника, боржника та органу ДВС. Представником скаржника подано суду заяву, в якій просить розглянути скаргу за відсутності повноважного представника. Зазначає, що скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задоволити.

До господарського суду Рівненської області повернулась ухвала суду від 07.09.2021 року, яка направлялася Колективному сільськогосподарському підприємству "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" на адресу: 34400, Рівненська область, м.Вараш, вул. Дорога Теплична,5, з відміткою органу поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" - вул. Комунальна, 1, м. Енергодар, Запорізька обл., 71500, код ЄДРПОУ 36180433; Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства Тепличний комбінат - вул. Теплична дорога, 5, м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 37122093.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того пунктом сьомим статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

01 січня 2015 року між ФОП Бартосевич Галиною Іванівною та Кузнецовським ВП КСП Тепличний комбінат в особі директора Адамовича Івана Івановича було укладено договір перевезення працівників тепличного комбінату до місця роботи. Згідно договору ФОП Бартосевич Г.І. було надано послуги з перевезення працівників Кузнецовського ВП КСП Тепличний комбінат до місця роботи згідно затвердженої схеми маршруту. Однак Кузнецовський ВП КСП Тепличний комбінат наданих послуг не оплатив.

Згідно рішення Господарського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року по справі №918/649/17 позов ФОП Бартосевич Г.І. було задоволено частково, стягнуто з Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, вул. Теплична, 5, код ЄДРПОУ 37122093) на користь Фізичної особи - підприємця Бартосевич Галини Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 75888,00 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. основного боргу, 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) грн. 3% річних, 3915 (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 04 коп. інфляційних втрат та 1214,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року, 17 листопада 2017 року Господарським судом Рівненської області видано наказ на примусове стягнення.

Вказаний судовий наказ, виданий 17 листопада 2017 року Господарським судом Рівненської області, на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року по справі №918/649/17, перебував на примусовому виконанні у Вараському міському відділі ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавче провадження №55264949.

Згідно постанови ВП №63559434 від 03.08.2021 року Вараським відділом ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) наказ Господарського суду Рівненської області від 17.11.2017 р. було повернуто без виконання у зв`язку з тим, що згідно акту державного виконавця боржник за вказаною адресою у виконавчому документі відсутній, при перевірці майнового стану боржника згідно відповіді ДФС рахунки в банку відсутні, юридичну особу знято з обліку у контролюючих органах, майна належного на праві власності, на яке можна було б звернути стягнення, не виявлено, транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на підставі означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, встановлених законами.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способі правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, зокрема та не обмежуючись, Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404- VIII та Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів від 02.06.2016 року №1403- VIII.

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону. Завданням органів та осіб, котрі здійснюють примусове виконання є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону У країни Про виконавче провадження ).

Тобто, згідно вимог Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично,

Однак доказів дотримання та виконання вищевказаних вимог законодавства при виконанні рішення господарського суду Рівненської області від 31 жовтня 2017 року Вараським відділом ДВС ні суду, ні відповідачу надано не було.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, №15729/07, від 05.07.2012).

Суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України Про виконавче провадження . Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.

При цьому здійснення виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Згідно із правовою позицією, котра викладена в пункті 15 Постанови Верховного суду від 13 лютого 2018 року у справі №923/182/13-г, відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України Про виконавче провадження , тобто такі перевірки не мають вчинятися виконавцем одноразово.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Варто наголосити на тому, що положення статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає строк для добровільного виконання рішення суду Боржником, а навпаки, зобов`язує, приступити до його примусового виконання як в момент відкриття виконавчого провадження, так і одразу після такого відкриття.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов`язаний використовувати, надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. В свою чергу, ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» встановлювала, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Законом України Про виконавче провадження , строк здійснення виконавчого провадження не передбачено, проте статтею 2 даного Закону унормовано здійснення виконавчого провадження з дотриманням розумності строків.

Хоча визначення поняття "розумності строків"Закон не містить, проте зволікання у вчиненні виконавчих дій не свідчить про дотримання зазначеного вище принципу.

Відповідно до змісту ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України Про виконавче провадження та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог чинного законодавства, наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пунктів 9-11 Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії. Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження , виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувана. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

У частинах 1-3, 5, 7, 9 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У порушення зазначених приписів Закону України "Про виконавче провадження", протягом 10 днів з дня відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2017 державним виконавцем не було з`ясовано інформації про банківські рахунки та майно боржника, не було накладено арешт на кошти та майно боржника.

Крім того, старшим державним виконавцем частково вчинені дії щодо розшуку майна боржника, проте:

- не направлено запит до органу доходів і зборів щодо надання інформації по поданим боржником деклараціям та щодо надання фінансової звітності боржника;

- не направлено запити до реєстраційних органів щодо наявності у власності Боржника належного йому рухомого та/або нерухомого майна, та при його виявлені не здійснено належні заходи примусового виконання;

- не направлено запити до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання Боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним рухомим майном, котре належить Боржнику;

- не направлено запити до органу доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника;

- із метою отримання та встановлення інформації про дебіторську заборгованість боржника, не витребувано від обслуговуючого банку Боржника відомості про рух коштів по відповідному рахунку;

- із метою встановлення та/або перевірки факту здійснення Боржником господарської діяльності, встановлення та/або перевірки наявності вигодонабувачів від діяльності Боржника, не направлено запити до Державної податкової служби України, її регіональних, структурних підрозділів, про надання інформації щодо суб`єктів, відповідно до правовідносин із котрими Боржник виступає податковим агентом.

- не здійснено інших дій щодо розшуку майна боржника передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону).

За встановлених обставин та не вчинення державним виконавцем визначених Законом дій (бездіяльність державного виконавця) щодо розшуку майна боржника дає підстави стверджувати про передчасність висновку про відсутність такого майна у боржника.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про наявність обставин, зазначених у п. п. 2-6 ч. 1 статті ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець складає акт. Однак такий акт органом ДВС ні суду, ні скаржнику надано не було.

Крім того, державним виконавцем до винесення оскаржуваної постанови не вчинено всіх необхідних дій по розшуку самого боржника.

Як встановлено судом, відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" є - вул. Комунальна, 1, м. Енергодар, Запорізька обл., 71500, код ЄДРПОУ 36180433; місцезнаходження Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства Тепличний комбінат значиться - вул. Теплична дорога, 5, м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 37122093.

Порядок розшуку боржника юридичної особи визначений ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV та ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIIІ. Втім, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем у повній мірі виконавчих дій, спрямованих на розшук боржника (юридичної особи) та наявного у нього майна.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIIІ виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, постанові Касаційного господарського суду від 1 8.03.2019 у справі №21/303-08.

Відтак, суд дійшов висновку про неправомірність винесеної головним державним виконавцем Вараського відділу ДВС у Вараському районі Рівненської області ЗМРУ МЮ (м. Львів) постанови у виконавчому провадженні №63559434 про повернення наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17 стягувачу, так як наслідком вказаного є невиконання наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2017 у справі №918/649/17.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00. "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-ІП; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Відповідно до пункту 9.7. Постанови Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо обов`язок органу державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв`язку із цією бездіяльністю його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

З огляду на вищевказане, суд констатує, що Фізична особа-підприємець Бартосевич Галина Іванівна довела належними та допустимими доказами бездіяльність Вараського ДВС у Вараському районі Рівненської області Західного МРУ Міністерства юстиції (м. Львів) при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області №918/649/17 від 17 листопада 2017 року та неправомірність дій щодо повернення наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 №918/649/17 стягувачу. Натомість ні відповідач - Колективне сільськогосподарське підприємство "Тепличний комбінат" в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат", ні Вараський відділ державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) належними та допустимими доказами зазначеного не спростували.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак скарга підлягає задоволенню.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Фізичної особи-підприємця Бартосевич Галини Іванівни на дії та бездіяльність державного виконавця задоволити.

2. Визнати неправомірною бездіяльність Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63559434 при примусовому виконанні наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17, котрі виразились у не вчиненні державним виконавцем усіх визначених Законом України "Про виконавче провадження" дій щодо розшуку Колективного сільськогосподарського підприємства "Тепличний комбінат" (вул. Комунальна, 1, м. Енергодар, Запорізька обл., 71500, код ЄДРПОУ 36180433) в особі Кузнецовського відокремленого підрозділу колективного сільськогосподарського підприємства Тепличний комбінат (вул. Теплична дорога, 5, м. Вараш, Рівненська обл., 34400, код ЄДРПОУ 37122093) та майна боржника на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

3. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63559434 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17, котрі виразились у винесені постанови від 03 серпня 2021 року про повернення наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17 стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

4. Визнати неправомірною Постанову Вараського відділу державної виконавчої служби у Вараському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у виконавчому провадженні №63559434 про повернення наказу Господарського суду Рівненської області від 17.11.2021 по справі №918/649/17 стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив або безпосередньо до апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.