Постанова

від 24.05.2007 по справі 20-8/070

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-8/070

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 травня 2007 р.                                                                                   № 20-8/070  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Комфорт-плюс", м. Севастополь

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2007

у справі№ 20-8/070 господарського суду м. Севастополя

за позовомКомунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" Севастопольської міської ради

доПриватного підприємства "Комфорт-плюс", м. Севастополь

пророзірвання договору та усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення земельної ділянки від самовільної забудови

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Комфорт-плюс", м. Севастополь

доКомунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" Севастопольської міської ради

провідшкодування збитків у розмірі 215700,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:не з'явилися

від відповідача за первісним позовом:Дено Л.К. за дорученням від 22.05.2007

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 03.04.2007, надіслана сторонам у справі –05.04.2007), проте представник позивача за первісним позовом не скористався наданим йому статею 22 Господарського процесуального кодексу України правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року Комунальне підприємство "Севастопольське міське ринкове господарство" Севастопольської міської ради звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Приватного підприємства "Комфорт-плюс" про дострокове розірвання договору про дольову участь у будівництві від 03.01.2003 та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка виділена під будівництво торговельних павільйонів №№ 2, 5 шляхом звільнення ділянки від самовільних забудов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діючим цивільним законодавством не передбачено такого виду договору як договір про дольову участь у будівництві; взаємовідносини сторін за цим договором фактично є наданням земельної ділянки відповідачеві у суборенду, яка здійснена без згоди Севастопольської міської ради, як власника землі; в порушення умов договору відповідач розпочав будівництво об'єкта без узгодження проектно - кошторисної документації з Комунальним підприємством "Севастопольське міське ринкове господарство", без дозволу Державного архітектурно - будівельного контролю на проведення робіт, а також без акта відводу земельної ділянки, робочого проекту, який пройшов експертизу.

У відзиві на позов Приватне підприємство "Комфорт-плюс" вимоги позивача визнало частково і не заперечувало проти розірвання договору про дольову участь у будівництві павільйона №2, оскільки до будівництва останнього не приступало, будь –яких перешкод у користуванні земельною ділянкою, виділеною під будівництво цього павільйону не чинило, ніяких самовільних забудов не зводило.

Разом з тим, підприємство заперечувало проти розірвання договору про дольову участь у будівництві павільйона №5, посилаючись на невиконання замовником зобов'язань, передбачених п.п. 2.1.1 договору, що зумовило відповідно зупинення виконання підприємством своїх зобов'язань за договором.

Підприємство вважало, що саме позивач порушив приписи статті 93 Земельного кодексу України та послалося на те, що після узгодження із замовником меж павільйону №5 воно приступило до виконання земельних робіт зі споруди фундаменту.

12.10.2006 року позивачем до господарського суду надано доповнення до позову, в якому, в якості підстави для розірвання договору зазначено про те, що Управлінням містобудування і архітектури міста Севастополя було узгоджено проектну документацію на розміщення конструкцій павільйонів у склі, тоді як згідно з пунктом 1.1 договору предметом дольової участі було спорудження кам'яних торговельних павільйонів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27.10.2006 прийнято до провадження зустрічний позов Приватного підприємства "Комфорт-плюс" до Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" про відшкодування збитків у розмірі 198400,00 грн. та збитків, понесених ПП "Комфорт –плюс" з вини Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" при незавершеному будівництвом "нульового циклу" торговельного павільйону № 5 за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 262 на території оптово –продовольчого ринку "Південний".

Зустрічна позовна заява вмотивована тим, що Комунальне підприємство, укладаючи договір про дольову участь у будівництві, приховало від Приватного підприємства ту обставину, що договір оренди земельної ділянки є строковим і укладено з Севастопольською міською радою до 01.07.2009 року. Крім того, позивач послався на виконання своїх зобов'язань за договором та здійснення будівництва "нульового циклу" вартістю 198400,00 грн.

Заявою від 12.12.2006 Приватне підприємство "Комфорт-плюс" уточнило позовні вимоги та у зв'язку з переоцінкою будівництва збільшило розмір збитків станом на березень 2006 року до 215700,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.12.2006 (суддя: Ткаченко М.І.) - позов Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" - залишено без задоволення.

Зустрічний позов Приватного підприємства "Комфорт-плюс" до Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" про стягнення збитків та витрат на проведення оцінки вартості незавершених будівництвом "нульового циклу" торговельних павільйонів - задоволено частково, з Комунального підприємства на користь Приватного підприємства "Комфорт-плюс" стягнуті збитки у розмірі 215700,00грн. та відповідні судові витрати.

В решті зустрічного позову відмовлено.

Судове рішення вмотивоване тим, що позивачем за первісним позовом  не надано належних доказів істотного порушення Приватним підприємством "Комфорт- плюс" умов договору про дольову участь у будівництві.

Задовольняючи зустрічний позов, господарський суд керувався статею 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

За апеляційною скаргою Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 (судді: Щепанська О.А. –головуючий, Прокопанич Г.К., Сотула В.В.) –скасоване, з прийняттям нового рішення, яким позов Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" - задоволений. Розірвано договір про дольову участь у будівництві від 03.01.2003 року. Вирішено Приватному підприємству "Комфорт - плюс" усунути перешкоди у користуванні Комунальним підприємством "Севастопольське міське ринкове господарство" земельною ділянкою, виділеною Севастопольською міською радою згідно з договором оренди землі від 05.11.2001, розташованою за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 262 на території оптово-продовольчого ринку "Південний" шляхом знесення незавершеного будівництвом "нульового циклу" торговельного павільйону №5.

У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Комфорт-плюс" –відмовлено.

Задовольняючи первісний позов, апеляційний господарський суд виходив із того, що позивач, згідно з приписами статті 651 Цивільного кодексу України, має право у судовому порядку достроково розірвати договір у разі істотного порушення його умов другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки будівництво кам'яних торговельних павільйонів не було дозволено Управлінням містобудування та архітектури міста Севастополя, суд дійшов висновку, що побудовані споруди на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу або належним чином затвердженого проекту, є самовільним будівництвом.

Що стосується зустрічних позовних вимог, суд визнав їх такими, що не підлягають задоволенню виходячи із поняття збитків, наведених у статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України і зазначив, що необхідною умовою для стягнення збитків є протиправні дії сторони, яка завдала збитків, вина та причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і збитками.

Всупереч приписам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем за зустрічним позовом наявність вищезазначених умов та вини Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" не доведено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Приватне підприємство "Комфорт-плюс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та залишення без змін рішення місцевого господарського суду. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, мотивувавши своє рішення відсутністю предмету договору, яким передбачено будівництво саме кам'яних павільйонів, не з'ясував дійсних обставин справи та правовідносин сторін, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд не врахував, що Приватне підприємство за спірним договором є власником побудованих торговельних павільйонів, використовує їх на свій розсуд, а тому зміна умов договору в частині побудови інших за конструкцією торговельних павільйонів не є суттєвою та не вплинула негативно на права Комунального підприємства.

Скаржник вважає, що належних доказів істотного порушення ним умов договору позивачем за первісним позовом не надано; посилається на те, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що Комунальне підприємство приховало від ПП "Комфорт –плюс" те, що земельна ділянка надана в орендне користування строком до 01.07.2009 року та не надавало документів, необхідних для отримання акта відводу земельної ділянки, виготовлення робочого проекту тощо.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача за первісним позовом, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається із матеріалів справи, 03.01.2003 між Комунальним підприємством "Севастопольське міське ринкове господарство" та Приватним підприємством "Комфорт-плюс" було укладено договір, предметом якого є дольова участь у будівництві кам'яних торговельних павільйонів № 2, 5, розташованих на земельній ділянці, призначеній під будівництво оптово - продовольчого ринку "Південний" за адресою: проспект Генерала Острякова, 262, у місті Севастополі.

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.2 договору до прав і обов'язків замовника - Комунального підприємства "Севастопольське міське ринкове господарство" віднесено здійснення будівництва зовнішніх мереж та контроль за будівництвом в частині його відповідності проектно - кошторисній документації, будівельним нормам і правилам.

До зобов'язань пайовика - Приватного підприємства "Комфорт - плюс" згідно з пунктами 2.2.1 - 2.2.9 договору віднесено будівництво кам'яних торговельних павільйонів № № 5, 2 згідно проекту, включаючи благоустрій прилеглої території.

При цьому, за умовами договору власником побудованих торговельних павільйонів на земельній ділянці є Приватне підприємство "Комфорт-плюс".

Апеляційним судом, також, встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснено будівництво Приватним підприємством "Комфорт - плюс", знаходиться у власності Севастопольської міської ради та надана Комунальному підприємству "Севастопольське міське ринкове господарство" в оренду на підставі рішень Севастопольської міської ради від 24.12.1998 №145 та від 10.07.2001 №814, що підтверджується договором оренди землі від 05.11.2001 року.

Як з'ясовано апеляційним господарським судом Управлінням містобудування та архітектури міста Севастополя було відмовлено відповідачеві в узгодженні проекту кам'яних павільйонів, після чого підприємством робоча документація перероблена для будівництва торговельних павільйонів у склі , що не відповідає умовам договору про дольову участь у будівництві від 03.01.2003 року.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету договору та здійснення відповідачем самовільного будівництва на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети.

Здійснюючи перегляд прийнятої у справі постанови, касаційна інстанція, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, встановлених статею 1117 Господарського процесуального кодексу України, виходить із обставин справи, які встановлені Севастопольським апеляційним господарським судом та відзначає наступне.

Відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому, в контексті зазначеної норми маються на увазі і такі випадки, коли прострочення виконання чи неналежне виконання зобов'язання зумовило для потерпілої сторони неможливість використання результатів договору чи втрату для неї сенсу.

У зв'язку з визнанням договору таким, що є розірваним, суд апеляційної інстанції вірно відзначив, що відповідачем фактично вчинюються перешкоди Комунальному підприємству в реалізації ним повноважень розпорядження та користування земельною ділянкою, на якій зведене самовільне будівництво.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що споруди та інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. Отже, висновок суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству.

Щодо зустрічного позову, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за потрібне зазначити наступне.

Звертаючись із зустрічним позовом, Приватне підприємство "Комфорт –плюс" обґрунтувало свої вимоги, зокрема, приписами статей 652, 653 Цивільного кодексу України, які регулюють наслідки зміни або розірвання договору та просило відшкодувати завдані збитки.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає поняття збитків. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З цією нормою кореспондує і стаття 224 Господарського кодексу України, згідно з якою під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на те, що апеляційним судом встановлена відсутність складу цивільного правопорушення, а відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із встановлених обставин, не має права перевіряти та оцінювати докази у справі, то правомірним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Встановлені апеляційним господарським судом із дотриманням правил статті 43 Господарського процесуального кодексу України обставини, на підставі яких касаційна інстанція перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують твердження скаржника при щодо порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акта.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 у справі № 20-8/070 –залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Комфорт-плюс" –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Т. Гоголь

Суддя

Л. Продаєвич