Постанова

від 05.06.2007 по справі 21/374-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/374-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 червня 2007 р.                                                                                   № 21/374-05  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б.  Дроботової,

суддів :Н.О. Волковицької,Л. І.  Рогач

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства “Харківський електромеханічний завод”

на  постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р.

у справі№ 21/374-05

господарського суду Харківської області

за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю “Ронс”

на діїДержавної виконавчої служби Московського району м. Харкова

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ронс”

доДержавного підприємства “Харківський електромеханічний завод”

проспонукання виконати обов'язки

за участю представників:

позивача

не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

Державної виконавчої служби Московського району м. Харковане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ронс” звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби Московського району м. Харкова, в якій просило визнати неправомірними дії ДВС Московського району м. Харкова, зобов'язати останню поновити виконавче провадження, долучити до виконавчого провадження відповідного спеціаліста та здійснити виконавче провадження по справі № 21/374-05.

Скарга вмотивована порушенням ДВС Московського району м.Харкова пункту 1 статті 5, статей 14, 16, 85, пункту 5 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки виконавчою службою не розглянуто заяву позивача про залучення спеціаліста до виконавчого провадження, та безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

ДВС Московського району м. Харкова у запереченні на скаргу позивача відхилила її вимоги повністю, вказавши про правомірність дій виконавчої служби згідно статей 46, 76 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки стягувач відмовився від прийняття майна з посиланням на розукомплектацію, а в рішенні суду не вказано технічний стан майна, підлягаючого поверненню, окрім цього, заява щодо залучення до виконавчих дій спеціаліста до проведення виконавчих дій 18.10.2006р. від сторін виконавчого провадження не надходила та стягувачем не авансовано витрати пов'язані з залученням до проведення виконавчих дій спеціаліста.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. (суддя Тихий П.В.) скаргу стягувача задоволено, скасовано постанову ДВС Московського району м. Харкова від 20.10.2006р. про закінчення виконавчого провадження  при примусовому виконанні рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2005р. по цій справі, зобов'язано ДВС Московського району м. Харкова: виконати рішення господарського суду Харківської області по справі №21/374-05 від 06.12.05р.; при примусовому виконанні цього рішення залучити до виконавчого провадження експерта для визначення комплектності автоматичних вимикачів А3792БУЗ;  поновити виконавче провадження по примусовому виконанню вказаного рішення.

Ухвала вмотивована правомірністю вимог стягувача з огляду на вимоги статей 5, 14, 37 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки ДВС Московського району м. Харкова безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, та не розглянуто заяву позивача про залучення спеціаліста до виконавчого провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р.  (судді: Демченко В.О. –головуючий, Барбашова С.В., Гагін М.В.) ухвала господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність її висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою, Державне підприємство “Харківський електромеханічний завод” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить  скасувати ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції на дії ДВС Московського району м. Харкова та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні скарги.

Обгрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив про неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 32, 85 Закону України “Про виконавче провадження” та статей 1212, 11110 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, скаржник посилається на те що, заява про призначення експерта була направлена до виконавчої служби після закінчення виконавчого провадження, що стягувачем пропущено 10-денний строк для оскарження дії чи бездіяльність органів виконавчої служби та, що справу розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності представників відповідача за наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постанову апеляційної інстанції без змін, як таку, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і в якому повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Сторони у справі не скористалися правом на участь представників в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2005р. залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.02.2006р. по цій справі за позовом ТОВ "Ронс" до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" про спонукання виконати обов'язки було задоволено позовні вимоги позивача та зобов'язано Державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" повернути ТОВ "Ронс" 15 шт. автоматичних вимикачів А3792БУЗ.

На виконання вказаного рішення державним виконавцем ДВС Московського району м.Харкова Плетньовою Л.В. на підставі статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження, та надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що під час проведення виконавчих дій по стягненню з боржника на користь стягувача автоматичних вимикачів А3792БУЗ в кількості 15 шт. державним судовим виконавцем Плетньовою Л.В. в присутності уповноваженого представника стягувача був складений акт від 18.10.2006р., в якому вказано, що останній відмовився приймати продукцію, оскільки вона не відповідала автоматичним вимикачам А3792БУЗ, раніше завезеним стягувачем на завод боржника, мала вид напівфабрикату з табличками, як не комплектний виріб. Судами досліджено, що 20.10.06р. та 24.10.06р. стягувач направляв на адресу виконавчої служби заяви про залучення експерта для участі у виконавчому провадженні.

Статтею 14 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів, для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Приписами вказаної статті передбачено, що залучення до виконавчого провадження експерта (спеціаліста) є обов'язком державного виконавця.

Однак, як встановлено апеляційною інстанцією, заяви стягувача про залучення експерта до виконавчого провадження були залишені виконавчою службою без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.06р. ДВС Московського району м. Харкова на адресу стягувача направлено лист, в якому повідомлялося про винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження згідно пунктами 5, 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

Згідно частини 1 статті 7 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судовими інстанціями досліджено, що в порушення вимоги пункту 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчою службою не надано доказів наявності письмової відмови від одержання предметів, вилучених у боржника, виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду Харківської області від 23.12.05р. по цій справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача державного мита у сумі 160,00 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. не проводилися, а виконавчий документ повернуто до господарського суду, та вказано, що рішення суду виконано згідно акту державного виконавця від 18.10.06р.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судове рішення ухвалюється судами іменем України і є обов'язковим для виконання на всій території України.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії; здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Отже, апеляційною інстанцією на підставі досліджених матеріалів справи, встановлено наявність підстав для визнання дій ДВС Московського району м. Харкова неправомірними, оскільки в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо своєчасного, повного, неупередженого виконання вимог позивача (стягувача) рішення господарського суду від 06.12.05р. у даній справі залишилось невиконаним.

Щодо посилання Державного підприємства “Харківський електромеханічний завод” про розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності представників відповідача за наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи слід зазначити, що апеляційний суд правомірно відхилив доводи відповідача, обгрунтовано зазначивши, що явка представників сторін у судове засідання не є обов'язковою; позицію ДП "Харківський електромеханічний завод" викладено в апеляційній скарзі; зазначене клопотання направлено без подання доказів належних доказів неможливості прийняття участі в даному судовому засіданні, заявник не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав можливість забезпечити участь при розгляді даної справі іншого представника.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно  розглядаючи справу, всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував  правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду, якими відхилено вимоги відповідача, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, наведених у постанові суду.

Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія  суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Харківський електромеханічний завод”   залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2007р.  у справі № 21/374-05 господарського суду Харківської області та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.02.2007р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                    Н. Волковицька

                                                                                          Л. Рогач