Постанова

від 01.11.2017 по справі 805/4329/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 р.                               Справа №805/4329/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

          час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» м. Маріуполь

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010561200 від 26.10.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвест», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010561200 від 26.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.10.2016 року ТОВ «Будінвест» отримано акт №185/05-81-12-00-11/1/31825318 від 06.10.2016 року, який прийнятий за наслідками проведення Жовтневим відділенням Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених зобов'язань по орендній платі за землю з юридичних осіб за період з 30.0.12016 року по 08.02.2016 року яким встановлено порушення п.п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України. На підставі акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010561200 від 26.10.2016 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 2616,16 грн. Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення №0010561200 від 26.10.2016 року прийняте з порушенням норм чинного законодавства та в наслідок чого підлягає скасуванню. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010561200 від 26.10.2016 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових заперечення до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, ст. 122 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.          

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвест» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за №31825318, перебуває на обліку як платник податків у Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом під час розгляду справи 08.10.2007 року між Маріупольською міською радою та ТОВ «Будінвест» укладено договір оренди земельної ділянки розташованої по проспекту Металіргів, 53 «А» у Жовтневому районі міста Маріуполя, загальною площею 0,1939 га.

Також, 15.05.2014 року між Маріупольською міською радою та ТОВ «Будінвест» укладено договір оренди земельної ділянки розташованої по проспекту Металіргів, 53 у Жовтневому районі міста Маріуполя, загальною площею 0,4518га. Згідно актів приймання-передачі передано земельні ділянки площею 0,1939 га та 0,4518 га у користування позивача.

Позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) №9013845746 від 12.02.2015 року, в якій самостійно визначив суму до сплати за грудень 2015 року у розмірі 28792,03 грн.

06 жовтня 2016 року посадовими особами Жовтневого відділенням Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області на підставі п.п.19-1.1.1, п.п.19-1.1.2 п.п.19 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 та п.75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвест» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі за землю з юридичних осіб за період з 30.01.2016 року по 08.02.2016 рік, за результатами чого складено акт №185/05-81-12-00-11-1/31825318 від06.10.2016 року.

Згідно висновків акту, перевіркою своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань по орендній платі за землю з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» за період з 30.01.2016 року по 08.02.2016 року встановлено порушення п.п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту вбачається, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання по орендній платі за землю за грудень 2015 року у сумі 26161,60 грн. становив 30.01.2016 року тоді як погашений був 08.02.2016 року, тобто з затримкою 10 календарних днів.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки направив до відповідача заперечення до акту від 12.10.2016 року за №12/10-16, які згідно залишені без задоволення (№4156/10/05-81-1-03-13 від 25.09.2016 року).

26 жовтня 2016 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0010561200 яким визначено до сплати суму штрафу у розмірі 2616,16 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України.

Землекористувачі відповідно до пункт "в" ч. 1 ст.96 Земельного кодексу України зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 270 ПК України, об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно ч.288.1 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

Згідно зі п.61.1ст.61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.62.1.3п.62.1ст.62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цьогоКодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до вимог п.75.1ст.75 Податкового кодексу Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України(в редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать про те, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі ВАСУ від 15.06.2016 по справі №К/800/49074/15.

Таким чином, основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

При цьому будь-які дослідження інших документів та даних, не зазначених у податкових деклараціях (розрахунках), при проведенні камеральної перевірки не проводяться. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної.

Судом встановлено та підтверджено змістом акту перевірки, що при проведенні камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» відповідачем використано: картку особового рахунку по орендній платі за землю з юридичних осіб програмного забезпечення АІС «Податковий борг», звітну податкову декларацію з плати за землю на 2015 рік та платіжні доручення.

Отже, на підставі опрацювання даних що містяться у вищезазначених документах та базах даних податковою інспекцією і зроблено висновок про порушення позивачем п.п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що при проведенні камеральної перевірки та оформленні її результатівподатковим органом допущено порушення вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем перевірялись не лише декларації, але і данні з АІС «Податковий блок та платіжні доручення на сплату орендної плати за землю, що не можуть бути предметом камеральної перевірки.

Крім того, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача податкова звітність позивача відповідно дост.76 Податкового кодексу України взагалі не перевірялась, оскільки не зазначено про виявлені порушення порядку заповнення декларацій, як і не вказано про неправильність застосування ставок податків і податкових пільг або виявлених порушеннях при правильності відображення показників, тощо.

Оскільки предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій, документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки), а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, відповідач мав право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку позивача.

При цьому, з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: “предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах”.

Тобто, контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, тоді як камеральна перевірка позивача була проведена 16.10.2016 року.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог підпунктом 75.1.1 пункту75.1 статті

75 та пункту 79.2 статті 79 Податкового Кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27 січня 2015 року № 21-425а14.

Відповідно до п.56.21. ст.5б ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи

іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми

різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж

нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне

(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих

органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків,

так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, неузгодженість норм, які регламентують порядок проведення

камеральної перевірки, повинне тлумачитися на користь платника податків.

При цьому, встановлені Главою 8 розділу II Податкового Кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкової декларації, а тому документами що мають відношення до такої перевірки є саме податкова звітність платника податків з відповідного податку і ніяка інша, а у разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства, податковий орган мав право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову)

При цьому, суд не погоджується з твердженнями позивача про наявну в нього податкову пільгу з плати орендної плати на підставі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з огляд на наступне.

Так, позивачем було подано податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік в якій самостійно визначено суму грошового зобов'язання за грудень 2015 року.

Тоді як відповідно до п.56.11ст.56 Податкового кодексу України, самостійно визначене платником податків грошове зобов'язання, не підлягає оскарженню.

Згідно п.50.1ст.50 Податкового кодексу Україниу разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивачем в ході розгляду справи було надано суду уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) на 2015 рік від 28 січня 2017 року відповідно до якої зменшено податкове зобов'язання по орендній платі за землю за грудень 2015 року, що була прийнята відповідачем.

Проте, наданий уточнюючий розрахунок судом до уваги не приймається, оскільки був поданий позивачем вже після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог п.38.1ст.38 Податкового Кодексу Українивиконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами п.37.3ст.37 Податкового Кодексу Українипідставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження припинення спірного податкового обов'язку щодо сплати земельного податку, у встановленийзакономспосіб.

Таким чином, позивач хоч і мав право на пільгу з плати за землю, як платник що знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення нею не скористався, оскільки самостійно подав до податкового органу декларацію за повною ставкою податку за спірний період часу.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд зауважує, що оскільки відповідачем перевірка здійснена не в порядку та не у спосіб передбачений Податковим кодексом України, тому докази отримані під час проведення такої перевірки отриманні з порушенням закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи недоведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26.10.2016 року №0010561200 було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичнихобставин.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010561200 від 26.10.2016 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області №0003111200 від 15.12.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 53, ЄДРПОУ 31825318) судовий збір у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) гривень.

Повний текст постанови складено та підписано 06 листопада 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                   Кониченко О.М.