Постанова

від 06.11.2017 по справі 815/3842/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3842/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання - Белінського Г.В.,

представника позивача та третьої особи - ОСОБА_1, за довіреністю,

представника відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пріам Груп» до Одеської митниці ДФС, третя особа ТОВ «Самодєлкін» про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару ,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним товариства з обмеженою відповідальністю «Пріам Груп» до Одеської митниці ДФС, третя особа ТОВ «Самодєлкін» , в якому позивач з урахуванням уточнення до позову просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС від 11.02.2016 р. №КТ-500060702-0001-2016 про визначення коду товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Пріам Груп , як брокер подав до Одеської митниці ДФС митну декларацію №500060702/2015/009521. Однак, відповідач прийняв рішення про визначення коду товару № КТ-500060702-0002-2015.

Не погодившись із вказаним рішенням ТОВ Пріам Груп звернулося до Одеської митниці ДФС зі скаргою на прийняте рішення про визначення коду товару. Одеською митницею у відповідь на скаргу позивача, рішення про визначення коду товару від 29.12.2015 р. № КТ-500060702-0002-2015 було відкликано.

11.02.2016 р. Одеською митницею ДФС відділом митного оформлення №3 м/п Одеса-порт було прийнято рішення про визначення коду товару №КТ - 500060702-0001-2016.

Позивач довідався про прийняття відповідачем 11.02.2016 р. зазначеного рішення. Після чого 25.05.2017 р. звернувся до Одеської митниці ДФС зі скаргою на рішення про визначення коду товару. Відповідач розглянувши по суті подану ТОВ Пріам Груп скаргу відмовив у скасуванні та відкликанні рішення про визначення коду товару №КТ-500060702-0001-2016 від 11.02.2016 р.

З прийнятим 11.02.2016 р. відділом митного оформлення №3 м/п Одеса-порт Одеської митниці ДФС рішенням про визначення коду товару, позивач не згоден та вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та уточненнях до неї (а.с.4-9,44-49).

Представник відповідача у судовому засідання у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов.

В обґрунтування заперечення зазначила, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № ОІ20150805 від 05.08.2015 р. покупцем товару є резидент - ТОВ Самодєлкін позивач ТОВ Пріам Груп є уповноваженою на декларування особою відповідно до договору №03/03-2014 від 03.03.2014 р., а тому право власності на товар, рішення про визначення коду товару відносно якого приймались Одеською митницею ДФС, належить ТОВ Самодєлкін .

Також представник відповідача зазначила що, оскаржуване рішення про визначення коду товару прийняте Одеською митницею ДФС, впливає на права та обов'язки власника товару, який зобов'язаний сплатити митні платежі. Під час прийняття рішення про визначення коду товару від 11.02.2016 р. №КТ-500060702-0001-2016 Одеська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2014 р. ТОВ Пріам Груп уклав договір доручення №03/03-2014 на надання послуг митного брокера з ТОВ Самодєлкін (а.с.36-40).

29.12.2015 р. ТОВ Пріам Груп , як брокер подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію №500060702/2015/009521. Разом із декларацією для митного оформлення було подано інші документи передбачені митним Кодексом.

29.12.2015 р. відповідач прийняв рішення про визначення коду товару №КТ-500060702-0002-2015 (а.с.13).

13.01.2016 р. позивач звернувся до відповідача зі скаргою на прийняте рішення про визначення коду товару від 29.12.2015 р.

10.02.2016 р. відповідач у відповідь на скаргу ТОВ Пріам Груп рішення про визначення коду товару від 29.12.2015 р. № КТ-500060702-0002-2015 було відкладено (а.с.10).

11.02.2016 р. Одеська митниця ДФС відділ митного оформлення №3 м/п Одеса-порт прийняла рішення про визначення коду товару №КТ-500060702-0001-2016 (а.с.67-68).

Суд встановив, що згідно з прийнятим рішенням №КТ-500060702-0001-2016 в графі 33 ВМД було змінено з НОМЕР_1 (частини меблів з недорогоцінних металів з елементами пластику сушка для посуди з технологічними отворами для кріплення в секційних меблях Артикул - SDP 500 1 G(ХD), розмір W - 500 мм, у кількості -300 шт. Артикул - SDР 700 1G2(ХD). розмір W -700 мм, у кількості 700 шт. Артикул SDP 800 1 (ХD), розмір W -800 мм у кількості 900 шт. Артикул - SDР-PRF 900 1 G2 (RE), розмір W -700 мм у кількості - 120 шт. Торгівельна марка DC. Країна виробництва - CN. Виробник GUANGZHOU BROADER TRADING СО., LTD) на НОМЕР_2 (Фурнітура з недорогоцінних металів, аксесуар для виготовлення меблів; Сушка для посуду з технологічними отворами для кріплення в секційних меблях Артикул - SDР 500 1 G (ХD), розмір W-500 мм, у кількості - 300 шт. Артикул - SDР 700 1 G2 (ХD), Розмір W-700 мм, у кількості 700 шт. Артикул SDР 800 1 G2 (ХD), розмір W-800 мм у кількості 900 шт. Артикул - SDР- PRF 900 1 G2 (RE), розмір W-700 мм у кількості - 120 шт. Торгівельна марка DC. Країна виробництва - CN. Виробник GUANGZHOU BROADER TRADING СО., LTD)

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 глави 9 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ст.67 МК України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до ст.68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Згідно з ст.69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до положеннь п.4 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщують через митний кордон України затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 №650 Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами ст.257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог ст.68 МК України.

Основними правилами інтерпретації класифікації товарів, встановленими Законом Про Митний тариф України від 19.09.2013 №584-VІІІ, визначено, що:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами.

Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару.

Тобто, серед іншого, при класифікації товарів перевага надається тій товарній позиції, яка кокретніше описує товар порявняно з найменуванням товарних позицій, що дають більш загальний опис.

Відповідно до приміток та пояснень до Розділу ХХ Група 94 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД до цієї групи включаються, за умови додержання винятків, перерахованих у Поясненнях до цієї групи: усі меблі та їхні частини (товарні позиції 9401-9403). У цій групі термін меблі означає: (В) такі вироби: (і) буфети, книжкові шафи, інші меблі полицями (включаючи окремі полиці, представлені з кріпленнями для фіксації їх на стіні) і секційні меблі, призначені для підвішування, кріпління до стін, установлення один на одному або поруч один з одним і які використовуються для зберігання в них різних предметів (книг, фаянсового посуду, кухонних речей, скляного посуду, лікарських засобів, туалетних виробів, радіо - або телеприймачів, прикрас і т.д.), а також подані окремо елементи секційних меблів.

До товарних позицій 9401-9403 включаються предмети меблів, зроблені з будь-якого матеріалу (дерева, лози, бамбуку, тростини (очерету), пластмаси, недорогоцінних металів, скла, шкіри, каменю, кераміки і т.д.). Такі меблі включаються до цих товарних позицій незалежно від того, є вони набивними або покриті чи ні, оброблена чи не оброблена їх поверхня, є на них різьблення, інкрустація і декоративний розпис чи нема, чи закріплені на них дзеркала та інша скляна арматура чи ні, чи є в них коліщата чи ні і т.д.

З огляду на графу 31 ВМД, товар заявлений позивачем до митного оформлення є саме частинами меблів.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД , затверджених Законом України Про Митний тариф України , класифікація товарів в УКТ ЗЕД передбачає послідовне їх (правил) застосування і починається з визначення відповідної товарної позиції, в текстовому описі якої описано класифікований товар (правило 1). При цьому мають бути враховані відповідні примітки до розділів чи груп. Таким чином, застосовуючи зазначене правило, необхідно порівняти назви альтернативних товарних позицій (9403 та 8302) з назвою імпортованого товару Частини меблів з недорогоцінних металів з елементами пластику: сушка для посуду, встановлюється в корпусні меблі з піддоном та набором кріплення.. :

- 9403- Інші меблі та їх частини;

-8302 - Арматура кріплення, фурнітура та аналогові вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для меблів, дверей, сходів, вікон, віконниць, у кузовах транспортних засобів, для лимарських виробів, валіз, ящиків, скриньок та аналогічних виробів; кронштейни, вішалки для одягу, капелюхів, підставки та аналогічні вироби з недорогоцінних металів; ролики з арматурою з недорогоцінних металів; замикальні пристрої для автоматичних дверей з недорогоцінних металів.

Суд зазначає, що товарна позиція 8302 описує лише такі товари: арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби; кронштейни, вішалки, ролики; замикальні пристрої.

Суд погоджується з позицією позивача, оскільки, сушка для посуду є ідентифікованою частиною корпусних меблів, то саме ця частина є суттєвою частиною структури готового виробу - кухонної шафи для посуду та надає останній головну функціональну ознаку. Іншого призначення, а тим більше загального , така частина не має, а єдиним адекватним способом її використання за призначенням є встановлення у кухону шафу для посуду.

Таким чином, суд встановив, що сушка для посуду не є меблевою фурнітурою.

Щодо товарної позиції 9403, яка є відповідною для класифікації товару заявленого позивачем. Загальні положення стосовно частин, викладені у поясненнях до групи 94, свідчать, що до цієї групи входять лише оброблені та необроблені частини виробів, які включаються до товарних позицій 9401-9403 та 9405, якщо їх можна ідентифікувати за формою та іншими характерними властивостями як частини, призначені винятково або переважно для виробу, що входить до будь-якої з цих товарних позицій . Саме цей аргумент і є найбільш вагомим та принциповим для обрання товарної позиції у межах товарної групи 94 УКД ЗЕД.

Суд зазначає, що порівнявши назви товарних позицій 9403 та 8302, необхідно зазначити, що більш повно імпортований товар, як ідентифіковану частину кухонної шафи для посуду описує товарна позиція 9403, що підтверджують Пояснення до УКТ ЗЕД у частині розмежування частин із загальним призначенням та тих, які можна ідентифікувати за формою та іншими характерними властивостями як частини, призначені винятково або переважно для конкретного виробу. Таким чином, саме товарній позиції 9403 відповідач повинен був надати перевагу.

Також суд зауважує, що відповідач при прийтяті вказаного рішення не взяв до уваги, що обидві сторони зовнішньоекономічного контракту, за яким було заявлено товар до розмитнення, походять із держав-учасниць Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису і кодування товарів від 14.06.1983 р. Митні органи Китаю (держави експорту) також класифікують товар за кодом заявленим декларантом, що підтверджується копією експортної декларації Китаю, наданої до митного оформлення. З урахуванням цього зміна без належних на то підстав товарної позиції на іншу товарну позицію є порушенням вимог Міжнародної Конвенції про Гармонізовану систему опису і кодування товарів .

Суд наголошує, що ненаведення митницею в рішенні належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не витребування митницею додаткових документів у разі виникнення складного випадку із зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, прийняття рішення поза межами встановленого законодавством строку, свідчать про протиправність такого рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що декларантом були надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити код товару та відсутність обставин, які б перешкоджали віднесення сушки для посуду до товарної категорії НОМЕР_1 за УКТЗЕД та подальше здійснення його митного оформлення Одеською митницею за вказаним кодом.

Отже, суд встановив, що декларант надав усі необхідні документи, які надавали митному органу змогу визначити код товару, Одеською митницею в рішенні не обґрунтовано наявність обставин, які б перешкоджали зазначений товар позивачем віднести до товарної категорії НОМЕР_1 за УКТЗЕД, таких пояснень не надав також представник відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, робить висновок про неправомірність рішення Одеської митниці про визначення коду товару, без обґрунтування неможливості віднесення сушки для посуду до товарної категорії НОМЕР_1 за УКТЗЕД.

Щодо порушення прав позивача суд звертає увагу на наступне.

04.01.2016 року позивач уклав з ТОВ Самодєлкін договір доручення на надання послуг митного брокера (а.с.96-100).

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору, брокер несе матеріальну відповідальність перед клієнтом за невиконання або неналежне виконання умов справжнього договору у розмірі фактично доведенної прямої дійсної шкоди.

Таким чином, суд вважає, що даний спір має прямее відношення до порушення прав позивача.

Також згідно з положеннями пункту 4 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України затвердженого Наказом МінФіну України 30.05.2012 р. №650 - контроль правильності класифікації товарів здійснються шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами ст.257 МК України; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог ст.68 МК України; заявленного коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії:

а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а та б абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленного опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом а абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом б абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям , визначальним для класифікації товару згідно з УКТЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами б , в абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами а - в абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

Отже, прийняте відповідачем рішення є по суті підставою для віднесення товару до тієї чи іншої групи товарів, а отже, і підставою для визначення розміру мита. Що порушує права позивача оскільки, імпорт подібних товарів є систематичним. Та віднесення товару до тієї чи іншої групи є важливим фактором при винесенні рішень щодо наступних партій товарів. Інформація щодо усіх операцій по розмитненню товару зберігається у базі даних митниці, і при цьому подальше декларування подібних товарів унеможливить митне оформлення у відповідному належному коді УКТЗЕД.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС від 11.02.2016 р. №КТ-500060702-0001-2016 про визначення коду товару.

3.Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пріам Груп (код ЄДРПОУ 38154819) судовий збір у розмірі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири),00 грн..

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 06 листопада 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

.