Постанова

від 30.10.2017 по справі 816/1620/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1620/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Швей Спец Сервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38798,75 грн, у тому числі за основним платежем - 31039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7759,75 грн та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18081 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження податку на додану вартість та завищення його від'ємного значення внаслідок відсутності ознак реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Селвідж", за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Зауважував, що господарські операції із спірним контрагентом підтверджено належним чином оформленими документами, натомість доводи перевірки про фактичну відсутність господарських операцій є хибними.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року /а.с. 209/ прийнято до розгляду доповнення до адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" від 17.10.2017 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.08.2017 № 0008581405/а.с. 189 - 191/.

У доповненні до адміністративного позову позивачем зазначено про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 29.08.2017 № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн за відмову від надання документів, що зафіксовано в акті відмови № 851/16-31-14-05-09/37895752 від 10.08.2017. За твердженням позивача усі документи були надані на перевірку, про що свідчить акт перевірки від 18.08.2017 № 1116/16-31-14-05-09/37895752, крім того запит податкового органу про надання пояснень і документального підтвердження № 1 від 07.08.2017 не відповідав вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, оскільки був підписаний ревізором-інспектором, а не керівником або заступником керівника органу ДФС.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях на адміністративний позов представник відповідача посилався на те, що за результатами перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2017 року на суму 31039 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 18081 грн внаслідок безпідставного формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із ТОВ Селвідж , які не мали ознак реальності. Зазначав, що під час перевірки враховано, що у товарно-транспортній накладній на перевезення товару від ТОВ Селвідж вказано транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_3, який не має відношення до позивача, у зв'язку з чим товарно-транспортна накладна містить недостовірні дані. Крім того, взято до уваги інформацію службової записки Головного управління ДФС у Херсонській області відносно ТОВ Селвідж щодо відсутності товариства за місцезнаходженням. Зауважував, що за березень 2017 року ТОВ Селвідж не звітувалося, при цьому із аналізу баз даних Єдиного державного реєстру податкових накладних неможливо встановити походження товару, реалізованого позивачу. Таким чином вважає, що податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1, № 0008981405 /а.с. 149 - 154/.

У запереченнях на доповнення до адміністративного позову представник відповідача зазначав, що податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_3, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн, прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку із порушенням позивачем п. 44.1., п. 44.3 статті 44 Податкового кодексу України та відмови від надання документів на запит податкового органу № 1 від 07 серпня 2017 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" зареєстровано як юридична особа 26 жовтня 2011 року, ідентифікаційний код 37895752, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №016043 /а.с. 13/, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200039021 /а.с.14/.

У період з 07.08.2017 по 11.08.2017 головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_4 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Швей Спец Сервіс" (код ЄДРПОУ 37895752) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "Селвідж" (код ЄДРПОУ 40946651) за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, а також контрагентами-покупцями та правомірності їх відображення в податковій звітності.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752 (надалі - акт перевірки) /а.с. 54 - 72/, в якому зафіксовано порушення ТОВ Швей Спец Сервіс пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в березні 2017 року на загальну суму 31039 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації) за березень 2017 року у розмірі 18081 грн.

Від підпису та отримання акту перевірки та додатків до нього посадові особи ТОВ Швей Спец Сервіс відмовилися, про що головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_4 складено відповідний акт відмови № 854/16-31-14-05-09/37895752 від 10.08.2017 /а.с.173/.

Після отримання акту перевірки поштою позивачем надіслано до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт перевірки від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752 /а.с. 81 - 86/, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь від 06 вересня 2017 року № 14601/0/16-31-14-05-18, в якій повідомлено, що інформація у запереченні не спростовує висновків акту перевірки, порушення, викладені в акті перевірки, є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства /а.с. 88-91/.

На підставі акту перевірки від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38798,75 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 31039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7759,75 грн /а.с. 50 - 51/;

- від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 18081 грн /а.с. 52-53/.

Крім того, судом встановлено, що в ході перевірки головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_4 сформовано запит № 1 від 07 серпня 2017 року про надання пояснень та документального підтвердження /а.с.94-96/, на який позивачем надано лист-відповідь № 1 від 09 серпня 2017 року, в якому зауважено про відсутність законних підстав для надіслання запиту, у зв'язку з чим підприємство звільняється від обов'язку надати відповідь на такий запит /а.с. 97/.

За таких обставин головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_4 складено акт відмови від надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752, в якому зафіксовано факт ненадання ТОВ Швей Спец Сервіс на письмову вимогу контролюючого органу (запит № 1 від 07.08.2017) пояснень та документального підтвердження щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей (складські квитанції, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів приймання передачі ТМЦ), документів бухгалтерського обліку тощо /а.с. 192-195/.

На підставі акту від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № НОМЕР_3, яким до позивача на підставі п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн /а.с. 197-198/.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38798,75 грн, у тому числі за основним платежем - 31039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7759,75 грн та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18081 грн, суд виходить з наступного.

За висновками акту перевірки від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752, факт заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового періоду за березень 2017 року встановлено у зв'язку із безпідставним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 49 120 грн у березні 2017 року по взаємовідносинам з ТОВ Селвідж .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладене, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається, зокрема, на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Суд також враховує, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом пункту 44.3. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі 808/1062/14 (номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 67721381).

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ "Селвідж", суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору - покупець) та ТОВ "Селвідж" (по тексту договору - постачальник) укладено договір поставки від 27.02.2017 № 27/02/2017, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюються Сторонами в погоджених з постачальником заявках покупця. Постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Оплата здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку впродовж 30 робочих днів після отримання товарів покупцем. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару /а.с. 108-110/.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вказаного договору ТОВ Селвідж виписано рахунок на оплату № 103 від 01.03.2017 /а.с.111/ та видаткову накладну № 110 від 01.03.2017 /а.с. 112/ щодо поставки швейних виробів: блискавки-трактори 18 см у кількості 3000 шт., блискавки-трактори 70 см у кількості 1000 шт., ґудзики Д-17 мм у кількості 5000 шт., нитки для пошиву 2500 м у кількості 400 шт., резина 2 см у кількості 100 пог. м, резина 4 см у кількості 300 пог. м, вишивка комп'ютерна 30-35 тис. стібків у кількості 500 шт., вишивка комп'ютерна 15-20 тис. стібків у кількості 500 шт., вишивка комп'ютерна 10-15 тис. стібків у кількості 200 шт., вишивка комп'ютерна 5-10 тис. стібків у кількості 100 шт., парусина напівлняна у кількості 1000 пог. м, плівка 70 у кількості 250 пог. м, тканина сурова бавовна 100% у кількості 1200 пог. м., на загальну суму 294 720 грн, в тому числі - ПДВ - 49 120 грн.

Товар отримано директором ТОВ Швей Спец Сервіс за довіреністю № 509 від 01.03.2017, про що свідчить підпис останнього у видатковій накладній, а видача відповідної довіреності підтверджується витягом з Журналу реєстрації довіреностей /а.с. 113/.

Перевезення товару від місця його отримання (Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, 2) до місцезнаходження виробничих приміщень позивача (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Молодіжна, ?) здійснювалося позивачем за допомогою транспортного засобу марки Mercedes-Bens ВІ 4483 ВТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р110 від 01.03.2017 /а.с. 116 - 117/.

Зазначений транспортний засіб перебував у користуванні позивача на підставі договору позички транспортного засобу від 07.11.2015, відповідно до якого транспортний засіб передано ОСОБА_3 у безоплатне тимчасове користування ТОВ "Швей Спец Серівс" на 3 роки до 06.11.2018. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 /а.с. 118-120/.

За таких обставин посилання відповідача на те, що у товарно-транспортній накладній на перевезення товару від ТОВ Селвідж вказано транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_3, який не має відношення до позивача, у зв'язку з чим товарно-транспортна накладна містить недостовірні дані, є необґрунтованими.

Розрахунки між сторонами проведено у готівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, оригінали яких оглянуто судом в ході розгляду справи /а.с.121-125/.

ТОВ Селвідж складено податкову накладну від 01.03.2017 №38 /а.с. 114/ та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція про прийняття документа /а.с. 115/, та не заперечується відповідачем.

Зауважень щодо змісту та форми податкової накладної в акті перевірки не наведено.

На час складення податкової накладної контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та мав статус платника податку на додану вартість, що підтверджується наявними у справі документами /а.с. 156 - 157, 179/.

Отже, зазначена податкова накладна ТОВ "Селвідж" є підставою для віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту позивача.

Суд також бере до уваги, що факт отримання швейних виробів від ТОВ Селвідж відображено позивачем у бухгалтерському обліку, про що свідчать, зокрема, оборотно-сальдові відомості по рахунках 201, 202, 631 за березень 2017 року /а.с. 212-215/.

Придбані товари використано позивачем у господарській діяльності з метою виробництва готових товарів, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями звіту про рух матеріалів на складі, калькуляцій прямих матеріальних витрат за спірний період /а.с. 126-129/. Готові вироби в подальшому реалізовано позивачем іншим суб'єктам господарювання: ПСП з ОВ "Колос", ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", ТОВ "Торговий Дім - Укртатнафта", про що свідчать копії відповідних видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ /а.с. 130-141/.

Проаналізувавши в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що операції позивача із ТОВ "Селвідж" за березень 2017 року мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності. Крім того, наявний зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача, що має відповідні умови для результатів господарської і економічної діяльності.

Відносно доводів відповідача із посиланням на інформацію службової записки Головного управління ДФС у Херсонській області відносно ТОВ Селвідж щодо відсутності товариства за місцезнаходженням, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області складено результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Селвідж за звітні періоди декларування ПДВ лютий - березень 2017 року від 22.06.2017 № 185/21-22-14-10/40946651 /а.с. 160 - 172/ у зв'язку із відсутністю ТОВ Селвідж за податковою адресою: 74900, Херсонська область, м. Херсон, вул. Стрітенська, 11-А згідно отриманої службової записки ОУ ДФС у Херсонській області від 21.06.2017 № 1202/21-22-21-05-05.

Суд акцентує увагу на тому, що на час господарських операцій із позивачем ТОВ Селвідж мало зареєстроване місцезнаходження: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, 2, про що свідчить витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2017 /а.с. 156 - 157/.

Контролюючим органом фактів відсутності ТОВ Селвідж за вказаною адресою не було встановлено.

Факт відсутності ТОВ Селвідж за місцезнаходженням встановлено податковим органом після завершення господарських відносин із позивачем, відтак зазначені обставини не можуть свідчити про будь-які порушення під час здійснення означених господарських операцій.

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 18.10.2017 стосовно ТОВ "Селвідж", відсутні відомості щодо внесення запису про відсутність вказаної юридичної особи за її місцезнаходженням - вул. Стрітенська, 11А, м. Херсон, 73000 /а.с.216-219/.

Також суд бере до уваги, що згідно із податковою інформацією Головного управління ДФС у Херсонській області від 22.06.2017 № 185/21-22-14-10/40946651 на даний час в оперативному управлінні відсутня інформація про відкриття кримінального провадження відносно службових ТОВ "Селвідж".

Відносно тверджень відповідача про те, що ТОВ Селвідж не подано звітів, зокрема, за формою 1-ДФ за 1 квартал 2017 року, додаток АМ до рядка 06.4.27 додатку ІВ до рядка 06.4. податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік, при цьому із аналізу баз даних Єдиного державного реєстру податкових накладних неможливо встановити походження товару, реалізованого позивачу, має місце перекрут товару , суд зазначає наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків в результаті діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вказана правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 № К/800/9553/15.

Також, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Підтвердження зазначеного підходу знайшло відображення в постанові Верховного суду України № 40/11 від 21.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд наголошує, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1".

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися також позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у березні 2017 року за результатами господарських операцій з ТОВ Селвідж , які спричинили реальні зміни майнового стану позивача, натомість податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38798,75 грн, у тому числі за основним платежем - 31039 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 7759,75 грн та № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18081 грн. не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства та прийняті без врахування усіх обставин, які мали значення для їх прийняття.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Швей Спец Сервіс" щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку вимогам позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.08.2017 № НОМЕР_3, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, наведене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту відмови від надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752 згідно із п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України у зв'язку із встановленням порушення п. 44.1., 44.3. статті 44 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 121.1. статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В акті відмови надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752, складеному головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_4, зафіксовано факт ненадання ТОВ Швей Спец Сервіс на письмову вимогу контролюючого органу пояснень та документального підтвердження щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей (складські квитанції, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів приймання передачі ТМЦ), документів бухгалтерського обліку тощо /а.с. 192-195/.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що письмова вимога контролюючого органу була викладена у запиті № 1 від 07 серпня 2017 року про надання пояснень та документального підтвердження /а.с.94-96/, на який позивачем надано лист-відповідь № 1 від 09 серпня 2017 року, в якому зауважено про відсутність законних підстав для надіслання запиту, у зв'язку з чим підприємство звільняється від обов'язку надати відповідь на такий запит /а.с. 97/.

Відповідно до положень п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Підпунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З огляду на положення наведеної норми, запит може бути підписано, крім керівника (заступника керівника) контролюючого органу, також ревізором - інспектором, направленим на проведення перевірки, як уповноваженою особою контролюючого органу у розумінні пп. 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

У свою чергу суд зауважує, що запит головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Полтавській області ОСОБА_4О № 1 від 07.08.2017 про надання пояснень та документального підтвердження направлено позивачу не відповідно до п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а на підставі положень пп. 20.1.3., 20.1.6. ст. 20, п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України /а.с. 94/.

Згідно із пп. 20.1.3., 20.1.6. п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали /пп.20.1.3./; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи /пп. 20.1.6./.

Відповідно до п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки . Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті того ж кодексу встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів , що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п. 85.6. ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Аналіз наведених норм, а також положень статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дає підстави дійти висновку, що контролюючому органу надано право запитувати та вивчати під час проведення перевірок не будь-які документи, а первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Відповідному праву контролюючого органу кореспондує обов'язок платника податків під час проведення перевірок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі відповідні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Суд зазначає, що запит №1 головного державного ревізора - інспектора Григоренко С.О. містив вимогу про надання пояснень і документів на їх підтвердження, що стосувалися внутрішньої діяльності позивача та обставин взаємодії зі спірним контрагентом, за відповідним переліком питань.

При цьому в акті відмови від надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752 зафіксовано лише факт ненадання ТОВ Швей Спец Сервіс на письмову вимогу контролюючого органу пояснень та документального підтвердження щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей (складські квитанції, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів приймання передачі ТМЦ), документів бухгалтерського обліку тощо .

Водночас суд звертає увагу на те, що у запиті № 1 від 07 серпня 2017 року не було сформульовано конкретної вимоги про надання певного переліку документів щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей та документів бухгалтерського обліку. Фактично із змісту запиту неможливо встановити, пояснення чи документи вимагалися відносно відображення у бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ Селвідж , щодо того, яким чином здійснюється відпуск, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей по підприємству , якщо документи, то які саме.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в акті відмови від надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752 безпідставно зафіксовано факт ненадання ТОВ Швей Спец Сервіс документального підтвердження щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей (складські квитанції, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів приймання передачі ТМЦ), документів бухгалтерського обліку. При цьому суд враховує, що згідно із поясненнями представника позивача в ході розгляду справи усі первинні документи та зведені документи бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рахункам) по взаємовідносинам із ТОВ Селвідж були надані перевіряючому.

Також суд бере до уваги, що ненадання пояснень не може бути підставою для відповідальності, передбаченої п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які є підставою для відповідальності позивача згідно із п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.08.2017 № НОМЕР_3 є необґрунтованим, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління."

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності та не доведено правомірності податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору.

Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 08 вересня 2017 року, № НОМЕР_2 від 08 вересня 2017 року, № НОМЕР_3 від 29 серпня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" (ідентифікаційний код 37895752) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2017 року.

Суддя М.В. Довгопол