Ухвала

від 14.12.2017 по справі 816/1620/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р.Справа № 816/1620/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. по справі № 816/1620/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

25 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Швей Спец Сервіс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 вересня 2017 року № 0008991405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38798,75 грн., у тому числі за основним платежем - 31039 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7759,75 грн. та № 0008981405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18081 грн.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року /а.с. 209/ прийнято до розгляду доповнення до адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" від 17.10.2017 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.08.2017 № 0008581405/а.с. 189 - 191/.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 0008991405 від 08 вересня 2017 року, № 0008981405 від 08 вересня 2017 року, № 0008581405 від 29 серпня 2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" (ідентифікаційний код 37895752) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 14.12.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Швей Спец Сервіс" зареєстровано як юридична особа 26 жовтня 2011 року, ідентифікаційний код 37895752, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №016043 /а.с. 13/, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200039021 /а.с.14/.

У період з 07.08.2017 по 11.08.2017 головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області Григоренком С.О. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Швей Спец Сервіс" (код ЄДРПОУ 37895752) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "Селвідж" (код ЄДРПОУ 40946651) за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, а також контрагентами-покупцями та правомірності їх відображення в податковій звітності.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752 (надалі - акт перевірки) /а.с. 54 - 72/, в якому зафіксовано порушення ТОВ Швей Спец Сервіс пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в березні 2017 року на загальну суму 31039 грн та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 декларації) за березень 2017 року у розмірі 18081 грн.

Від підпису та отримання акту перевірки та додатків до нього посадові особи ТОВ Швей Спец Сервіс відмовилися, про що головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області Григоренком С.О. складено відповідний акт відмови № 854/16-31-14-05-09/37895752 від 10.08.2017 /а.с.173/.

Після отримання акту перевірки поштою позивачем надіслано до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт перевірки від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752 /а.с. 81 - 86/, за результатами розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області надано відповідь від 06 вересня 2017 року № 14601/0/16-31-14-05-18, в якій повідомлено, що інформація у запереченні не спростовує висновків акту перевірки, порушення, викладені в акті перевірки, є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства /а.с. 88-91/.

На підставі акту перевірки від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752 ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 08 вересня 2017 року № 0008991405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38798,75 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 31039 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7759,75 грн /а.с. 50 - 51/;

- від 08 вересня 2017 року № 0008981405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 18081 грн /а.с. 52-53/.

Крім того, в ході перевірки головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області Григоренком С.О. сформовано запит № 1 від 07 серпня 2017 року про надання пояснень та документального підтвердження /а.с.94-96/, на який позивачем надано лист-відповідь № 1 від 09 серпня 2017 року, в якому зауважено про відсутність законних підстав для надіслання запиту, у зв'язку з чим підприємство звільняється від обов'язку надати відповідь на такий запит /а.с. 97/.

За таких обставин головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області Григоренком С.О. складено акт відмови від надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752, в якому зафіксовано факт ненадання ТОВ Швей Спец Сервіс на письмову вимогу контролюючого органу (запит № 1 від 07.08.2017) пояснень та документального підтвердження щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей (складські квитанції, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів приймання передачі ТМЦ), документів бухгалтерського обліку тощо /а.с. 192-195/.

На підставі акту від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752 Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2017 року № 0008581405, яким до позивача на підставі п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн. /а.с. 197-198/.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій з ТОВ "Селвідж" та з того, що у позивача є в наявності передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 18 серпня 2017 року №1116/16-31-14-05-09/37895752, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість стало зменшення суми податкового кредиту на 49120 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Селвідж".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між позивачем (по тексту договору - покупець) та ТОВ "Селвідж" (по тексту договору - постачальник) укладено договір поставки від 27.02.2017 № 27/02/2017, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюються Сторонами в погоджених з постачальником заявках покупця. Постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку товару. Оплата здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку впродовж 30 робочих днів після отримання товарів покупцем. Передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару /а.с. 108-110/.

На виконання вказаного договору ТОВ Селвідж виписано рахунок на оплату № 103 від 01.03.2017 /а.с.111/ та видаткову накладну № 110 від 01.03.2017 /а.с. 112/ щодо поставки швейних виробів: блискавки-трактори 18 см у кількості 3000 шт., блискавки-трактори 70 см у кількості 1000 шт., ґудзики Д-17 мм у кількості 5000 шт., нитки для пошиву 2500 м у кількості 400 шт., резина 2 см у кількості 100 пог. м, резина 4 см у кількості 300 пог. м, вишивка комп'ютерна 30-35 тис. стібків у кількості 500 шт., вишивка комп'ютерна 15-20 тис. стібків у кількості 500 шт., вишивка комп'ютерна 10-15 тис. стібків у кількості 200 шт., вишивка комп'ютерна 5-10 тис. стібків у кількості 100 шт., парусина напівлняна у кількості 1000 пог. м, плівка 70 у кількості 250 пог. м, тканина сурова бавовна 100% у кількості 1200 пог. м., на загальну суму 294 720 грн, в тому числі - ПДВ - 49 120 грн.

Товар отримано директором ТОВ Швей Спец Сервіс за довіреністю № 509 від 01.03.2017, про що свідчить підпис останнього у видатковій накладній, а видача відповідної довіреності підтверджується витягом з Журналу реєстрації довіреностей /а.с. 113/.

Перевезення товару від місця його отримання (Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, 2) до місцезнаходження виробничих приміщень позивача (Полтавська область, м. Кременчук, вул. Молодіжна, ?) здійснювалося позивачем за допомогою транспортного засобу марки Mercedes-Bens ВІ 4483 ВТ, що підтверджується товарно-транспортною накладною № Р110 від 01.03.2017 /а.с. 116 - 117/.

Зазначений транспортний засіб перебував у користуванні позивача на підставі договору позички транспортного засобу від 07.11.2015, відповідно до якого транспортний засіб передано ОСОБА_2 у безоплатне тимчасове користування ТОВ "Швей Спец Серівс" на 3 роки до 06.11.2018. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В.М. /а.с. 118-120/.

Розрахунки між сторонами проведено у готівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи залучені копії квитанцій до прибуткових касових ордерів /а.с.121-125/.

ТОВ Селвідж складено податкову накладну від 01.03.2017 №38 /а.с. 114/ та зареєстровано її в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція про прийняття документа /а.с. 115/, та не заперечується відповідачем.

Факт отримання швейних виробів від ТОВ Селвідж відображено позивачем у бухгалтерському обліку, про що свідчать, зокрема, оборотно-сальдові відомості по рахунках 201, 202, 631 за березень 2017 року /а.с. 212-215/.

Придбані товари використано позивачем у господарській діяльності з метою виробництва готових товарів, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями звіту про рух матеріалів на складі, калькуляцій прямих матеріальних витрат за спірний період /а.с. 126-129/. Готові вироби в подальшому реалізовано позивачем іншим суб'єктам господарювання: ПСП з ОВ "Колос", ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", ТОВ "Торговий Дім - Укртатнафта", про що свідчать копії відповідних видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ /а.с. 130-141/.

Вказані взаємовідносини базувались на належним чином укладеного господарського договору. До матеріалів справи позивачем надано первинні фінансово господарські документи, а саме договори, оборотньо-сальдові відомості, платіжні доручення, рахунки за оплату, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, тощо.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

На час укладання та виконання зазначеного вище договору позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень від 08 вересня 2017 року № 0008991405 та № 0008981405. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у свого контрагента відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Колегія судів зазначає, що посилання відповідача на те, що у товарно-транспортній накладній на перевезення товару від ТОВ Селвідж вказано транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_2, який не має відношення до позивача, у зв'язку з чим товарно-транспортна накладна містить недостовірні дані, спростовується матеріалами справи.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктам господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Крім того щодо податкового повідомлення-рішення № 0008581405 від 29 серпня 2017 року, колегія судів зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту відмови від надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752.

Так судом першої інстанції було встановлено, що в акті відмови надання документів від 10 серпня 2017 року № 851/16-31-14-05-09/37895752, складеному головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Полтавській області Григоренком С.О., зафіксовано факт ненадання ТОВ Швей Спец Сервіс на письмову вимогу контролюючого органу пояснень та документального підтвердження щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей (складські квитанції, прибуткові ордери, накладні на внутрішнє переміщення ТМЦ, актів приймання передачі ТМЦ), документів бухгалтерського обліку тощо /а.с. 192-195/.

Письмова вимога контролюючого органу була викладена у запиті № 1 від 07 серпня 2017 року про надання пояснень та документального підтвердження /а.с.94-96/, на який позивачем надано лист-відповідь № 1 від 09 серпня 2017 року, в якому зауважено про відсутність законних підстав для надіслання запиту, у зв'язку з чим підприємство звільняється від обов'язку надати відповідь на такий запит /а.с. 97/.

Відповідно до п. 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Колегія судів також зазначає, що запит головного державного ревізора-інспектора Головного управління ДФС у Полтавській області Григоренка С.О № 1 від 07.08.2017 про надання пояснень та документального підтвердження направлено позивачу на підставі положень пп. 20.1.3., 20.1.6. ст. 20, п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України /а.с. 94/.

Згідно із пп. 20.1.3., 20.1.6. п. 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали /пп.20.1.3./; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи /пп. 20.1.6./.

Відповідно до п. 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті того ж кодексу встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п. 85.6. ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Тобто відповідно до норм чинного законодавства контролюючому органу надано право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Відповідному праву контролюючого органу кореспондує обов'язок платника податків під час проведення перевірок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі відповідні документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Колегія судів зазначає, що запит №1 головного державного ревізора - інспектора Григоренко С.О. містив вимогу про надання пояснень і документів на їх підтвердження, що стосувалися внутрішньої діяльності позивача та обставин взаємодії зі спірним контрагентом, за відповідним переліком питань.

Також, як свідчать матеріали справи, у запиті № 1 від 07 серпня 2017 року не було сформульовано конкретної вимоги про надання певного переліку документів щодо відпуску, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей та документів бухгалтерського обліку. Тобто із змісту запиту неможливо встановити, пояснення чи документи вимагалися відносно відображення у бухгалтерському обліку взаємовідносин з ТОВ Селвідж , щодо того, яким чином здійснюється відпуск, оприбуткування та переміщення матеріальних цінностей по підприємству , якщо документи, то які саме.

Колегія судів вважає, що запит відповідача не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, а відтак, позивач був звільнений від обов'язку надавати на нього відповідь.

Разом з цим матеріалами справи було підтверджено той факт, що позивач не ухилявся від відповіді на вказаний запит, про що свідчить направлена податковому органу відповідь на вказаний запит, з якого вбачається що вказаний запит складений з порушенням вимог Податкового Кодексу України, роз'яснено в чому полягають ці порушення.

Крім того, ненадання пояснень не може бути підставою для відповідальності, передбаченої п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які є підставою для відповідальності позивача згідно із п. 121.1. статті 121 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.08.2017 № 0008581405 є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2017р. по справі № 816/1620/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2017 р.