Постанова

від 07.11.2017 по справі 815/3321/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3321/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за ордером та угодою)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № №0000511301, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., визнання нечинним наказу № 69 від 20.01.2017 р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: скасувати податкові повідомлення-рішення № №0000511301, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 13.03.2017р.; визнати нечинним наказ № 69 від 20.01.2017 р. Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) ; стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Позивач вважає, що наказ Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017 р. не відповідає вимогам Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 1728-VIII від 03.11.2016р., відтак у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки. При цьому зазначено, що контролюючим органом порушено право позивача на отримання акта перевірки відповідно до вимог ст. 42, п. 86.4 ст. 86 ПК України, право на надання заперечень на акт перевірки та документів в порядку та у строки, що визначені п. 44.2 ст. 44 ПК України. Позивач вважає безпідставними висновки акта перевірки та не погоджується з порушеннями, що зафіксовані контролюючим органом за наслідками перевірки, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165324,88 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 208191 грн., оскільки ОСОБА_4 є представником та уповноваженою особою позивача, зокрема, щодо інкасації грошових коштів, та відповідно з дотриманням вимог чинного законодавства вносила грошові суми на розвиток підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, які враховано в податкових деклараціях позивача, а чеки щодо індексації відображено в касовому журналі РРО з Z-звітами. Відтак, позивач зазначив, що прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Від відповідача надійшли письмові заперечення (т.1, а.с. 94-95), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачем занижено суми оподатковуваного чистого доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан та доходи, у розмірі 1036167,00 грн., що відбулось внаслідок не включення до суми валового доходу сум надходжень на розрахунковий рахунок по картам BASS (термінал) торгівельної виручки від продажу/надання послуг через ОСОБА_4 та не проведення через реєстратор розрахункових операцій, чим порушено вимоги п.177.2 ст.177 ПК України, в зв'язку з чим позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165324,88 грн. та військового збору у розмірі 8209,38 грн. Враховуючи зазначені порушення, позивачу також донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 259041,25 грн., з яких за основним платежем 207233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51808,25 грн. Також відповідач зазначив про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 958,60 грн., в зв'язку з розбіжностями при визначенні сум ПДВ віднесених до складу податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі ст.77 ПК України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017р. та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2017р., направлення на перевірку № 123/13-01 від 30.01.2017р. проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.

За наслідками перевірки складено акт № 70/13-01/НОМЕР_4 від 20.02.2017р. (а.с. 171-196), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.177.2 ст. 177 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165324,88 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 61676,24 грн., за 2015 рік у сумі 103648,64 грн.;

п.177.2 ст.177 ПК України, в наслідок чого донараховано військового збору у сумі 8209,38 грн.;

п. 51.1 ст. 51, п.119.2 ст. 119, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, в наслідок чого встановлено подання з помилками податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015 року;

п. 2 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в наслідок чого донараховано єдиного соціального внеску у сумі на 359549,96 грн., в тому числі за 2014 рік на169639,62 грн., за 2015 рік на 18910,34 грн.;

п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 208191 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 98617 грн., за 2015 рік у сумі 109574 грн.;

п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995р. № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за №40/10320, в наслідок чого встановлено не проведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів у сумі 1243400,00 грн., в тому числі за 2014р. на суму 586650,00 грн., за 2015 рік на суму 656750,00 грн.

Позивачем до Головного управління ДФС в Одеській області надано заперечення на акт перевірки № 70/13-01/НОМЕР_4 від 20.02.2017р. (т.1, а.с. 41-46).

За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_5 від 13.03.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 260238,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 208191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52047,75 грн. (т. 1, а.с. 16);

№ НОМЕР_1 від 13.03.2017 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 10261,73 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 8209,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2052,35 грн. (т.1, а.с. 17);

№ НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 ,00 грн. (а.с. 18);

№ НОМЕР_2 від 13.03.2017 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 206656,22 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 165324,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41331,22 грн. (т.1, а.с. 19).

24.05.2017р. рішенням ДФС України за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення № №0000511301, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., скаргу залишено без задоволення, рішення - без змін (т.1, а.с. 20-23).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 14.10.1996р. зареєстрований Виконавчим комітетом Одеської міської ради як фізична особа-підприємець, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено відповідний запис №25560170000034332, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №623794 (т.1, а.с. 25).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) є: Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); Код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів .

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Судом встановлено, що копії письмового повідомлення № 5 від 20.01.2017р. та наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017р. вручено 24.01.2017р. під розписку представнику позивача ОСОБА_4, направлення на проведення перевірки № 123/13-01 від 30.01.2017р. пред'явлено 30.01.2017р. представнику позивача ОСОБА_4.

Щодо позовних вимог про визнання нечинним наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017 р. Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) , суд зазначає наступне.

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Foods and Goods L.T.D. до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа: Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Така позиція цілком узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відтак, процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та /або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку. Подібна позиція висловлюється у листі Державної фіскальної служби України від 12.09.2014 р. № 4352/7/99-99-10-02-02-17 Про узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок .

В даному випадку відбулась документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, позивач був повідомлений про проведення документальної планової перевірки наказом Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017р. та письмовим повідомленням № 5 від 20.01.2017р.

Згідно п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Водночас процедурнi порушення, допущенi пiд час призначення та/або проведення невиїзної перевiрки контролюючим органом, не повиннi сприйматися як безумовне свiдчення протиправностi податкових повiдомлень-рiшень, прийнятих за результатами вiдповiдної перевiрки і сам по собi факт визнання протиправними дій контролюючого органу, пiсля фактичного її проведення не може бути достатньою пiдставою для скасування податкового повiдомлення-рiшення за умов доведеностi фактiв порушень податкового законодавства особою, що перевiряється.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017 р. Про проведення планової виїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) слід відмовити.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.03.2017 р., яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165324,88 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 61676,24 грн., за 2015 рік у сумі 103648,64 грн., зазначено порушення п. 164.1 ст. 164, 177.2, ст. 177.10, п.44.1 ст. 44 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 у період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування, доходи від здійснення господарської діяльності отримував у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок підприємця та готівковій формі (проведення коштів через реєстратор розрахункових операцій).

Перевіркою на підставі даних книги обліку розрахункових операцій, книги обліку доходів і витрат та виписок банку про рух коштів на розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_3 встановлено зниження показників у податкових деклараціях про майновий стан та доходи за 2014 рік у сумі 488875, грн. та за 2015 рік у сумі 547292,00 грн., яке відбулось внаслідок не включення до суми валового доходу сум надходжень на розрахунковий рахунок розрахунків по картам BASS (термінал) торгівельної виручки від продажу товарів / надання послуг через ОСОБА_4 та не проведеної через реєстратор розрахункових операцій (т.1, а.с. 176).

Вказане порушення призвело до нарахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 165 324,88 грн. та військового збору у сумі 8209,38 гривень.

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п. 177.10 ст. 177 України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Тобто, чинними нормами податкового законодавства передбачено обов'язок фізичної особи - підприємця документально підтверджувати витрати, пов'язані з господарською діяльністю для визначення об'єкта оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

Відповідно до пп.5, 6 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013р. за №1686/24218 (зі змінами та доповненнями) самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг; 6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня. Згідно з п.5 означеного Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Так, судом встановлено, що 26.12.2013р. ФОП ОСОБА_3 у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси за №1861 зареєстровано Книгу обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність на 2013/2014р., у графі 5 якої необхідно зазначати реквізити документа, що підтверджує понесені витрати, а у графі 6 суму витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є дружиною позивача, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу від 23.11.1985р. серії ІІ-ЖД № 410761 (т.1, а.с. 109).

Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 видано наказ від 01.10.2010р, яким уповноважено ОСОБА_4, зокрема, на вчинення дій, пов'язаних з відкриттям/закриттям на ім'я позивача рахунків з метою забезпечення ведення господарської діяльності в банківських установах з правом розпорядження підписом та здійснювати всі види операцій по цих рахунках, що передбачені умовами банківського договору, вимогами чинного законодавства, зняття грошових коштів (інкасації) готівкових коштів без обмежень, вносити грошові суми для поповнення рахунку будь-яким способом (через термінал), передбаченим законодавством України (т.1, а.с. 28). Аналогічний наказ видано позивачем 25.09.2015р. (т.1, а.с. 29).

13.09.2010р. позивачем уповноважено ОСОБА_4 бути його представником в державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої приналежності, зокрема, в будь-яких банківських установах, з правом внесення грошових коштів на рахунки, зняття грошових коштів, закриття банківських рахунків тощо, що підтверджується копією довіреності, посвідченої 13.09.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (зареєстровано в реєстрі за № 2107). Довіреність видано строком на 5 років (т.1, а.с. 30)

25.09.2015р. позивачем уповноважено ОСОБА_4 бути його представником з питань підприємницької діяльності, зокрема, в будь-яких банківських установах, з правом зняття грошових коштів готівкою без обмеження при цьому їх розміру, внесення грошових коштів на рахунок будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством, тощо, що підтверджується копією довіреності, посвідченої 25.09.2015р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (зареєстровано в реєстрі за № 969). Довіреність видано строком на 3 роки (т.1, а.с. 31).

Відповідно до п.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637) переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі.

Пунктом 2.8 Положення № 637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як встановлено судом з наданих учасниками процесу письмових доказів, ОСОБА_4, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 969, проводила через термінали Приватбанку грошові кошти на розвиток підприємницької діяльності, отримані від продажу товару, наданих послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в попередні дні, а також грошові кошти перераховувались за безготівковим розрахунком із замовниками, які переводилися на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 26005530891001, а не на рахунок, вказаний в акті перевірки - №2924382703644.

У письмових поясненнях ОСОБА_4 пояснила, що суми перераховані на розрахунковий рахунок №26005530891001 через термінал були проведені через РРО та в електронному вигляді згідно з наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних та Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби №1057 від 08.10.2012р. були спрямовані через модем як електронна копія розрахункових і фіскальних звітів чеків РРО документів. Всі банківські операції і грошові кошти проводяться через термінал із розрахункового рахунку та наявні в електронному вигляді, відображені в книзі доходів і витрат, по них щомісячно направлялися звіти в електронному вигляді, а в кінці року подавалися декларації (т.1, а.с. 57).

До матеріалів справи приєднано розшифровку перерахованих сум за період, що перевірявся 01.01.2014 по 31.12.2015р.р. (т.1, а.с. 58-80); копію книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність на 2013р., 2014р., 2015р., копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015рр., звіти щодо інкасації грошових коштів за 2014 та 2015рр. та копії чеків, копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015рр. ОСОБА_4, пояснення ОСОБА_4 (т.2, а.с.1-134).

Як вбачається з долучених до матеріалів справи письмових доказів, суми грошових коштів, зазначені в акті перевірки, на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 №26005530891001 внесено ОСОБА_4 з денної виручки, отриманої через касові апарати №№ НОМЕР_6, № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, встановлені у майстернях, або з кредитних коштів, отриманих ОСОБА_4, та на розрахунковий рахунок позивача ці кошти надходили через термінал Приватбанку .

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії чеків за 2014 р. (т.2, а.с. 50-78); звіт по інкасації готівкових грошових коштів за 2014р. отриманих через касові апарати №№ НОМЕР_6, № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, встановлені у майстернях у сумі 586650,00 грн. на рахунок позивача в ПАТ КБ Приватбанк разом з доданими до нього платіжними документами. У чеках, виданих за наслідками проведення платежів через термінали Приватбанку призначення платежу зазначено Надходження торговельної виручки від продажу товарів через ОСОБА_4 (т.2, а.с. 79- 95).

Також надано копії чеків за 2015 р. (т.2, а.с.108-134); звіт по інкасації готівкових грошових коштів за 2015р. отриманих через касові апарати №№ НОМЕР_6, № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, встановлені у майстернях у сумі 656750,00 грн. на рахунок позивача в ПАТ КБ Приватбанк разом з доданими до нього платіжними документами. У чеках, виданих за наслідками проведення платежів через термінали Приватбанку призначення платежу зазначено Надходження торговельної виручки від продажу товарів через ОСОБА_4 (т.2, а.с. 96-101).

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_4, будучи уповноваженою особою позивача згідно довіреності в тому числі на зняття грошових коштів (інкасації) готівкових коштів без обмежень та внесення грошових коштів на рахунок будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством, отримавши готівкові грошові кошти від торговельної виручки від продажу товарів за 2014р., 2015р., одержаних через касові апарати №№ НОМЕР_6, № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, встановлені у майстернях, а також грошові кошти, що перераховувались за безготівковим розрахунком із замовниками, проводила платежі через термінали Приватбанку на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 26005530891001, відтак висновок контролюючого органу про необхідність включення до суми валового доходу сум надходжень на розрахунковий рахунок розрахунків по картам BASS (термінал) торгівельної виручки від продажу товарів / надання послуг через ОСОБА_4 та проведення через реєстратор розрахункових операцій є необґрунтованим.

Крім того, зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.03.2017 р. вбачається, що підставою для його прийняття зазначено порушення позивачем п. 164.1 ст. 164, 177.2, ст. 177.10, п.44.1 ст. 44 ПК України, однак в акті перевірки перевіряючим зроблено висновок про порушення позивачем лише п.177.2 ст.177 ПК України.

Враховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.177.2 ст. 177 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165324,88 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 61676,24 грн., за 2015 рік у сумі 103648,64 грн., відтак податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.03.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2017 р. є порушення пп. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано військовий збір у розмірі 10261,73 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 8209,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2052,35 грн.

Згідно пп. 1.1, 1.2 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу

Підпунктом 1.4 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України передбачено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 1.3 п. 16-11 підрозділу 10 Розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно акта перевірки, у зв'язку з порушеннями, викладеними в п.2.1 (податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської (незалежної професійної) діяльності) цього акта встановлено заниження військового збору всього на суму 5192,76 грн. (а.с. 101).

Враховуючи, що відповідачем не доведено зазначених в акті перевірки висновків про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за період, що перевірявся, висновки про порушення позивачем в тому числі пп. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу донараховано військовий збір, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 13.03.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 13.03.2017 р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 260238,75 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 208191,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52047,75 грн. є порушення п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 208191 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 98617 грн., за 2015 рік у сумі 109574 грн.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.185.1 ст. 185 ПК України постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно акта перевірки, за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. ФОП ОСОБА_3 задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 197419 грн. (т.1, а.с. 182).

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. при перевірці первинних документів (банківські виписки за поточними рахунками, договори, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних та інші) встановлено зниження задекларованих ФОП ОСОБА_3 показників у рядку 01 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів всього у сумі 207233 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 97775 грн., за 2015 рік у сумі 109458 грн.

Документальною перевіркою встановлено відсутність декларування операцій із продажу товарів/ надання послуг ОСОБА_4

Перевіркою виписок по розрахунковому рахунку №2924382703644 (Южне ГРУ ПАТ КБ Приватбанк м. Одеса) встановлено надходження на розрахунковий рахунок по картам BASS (термінал) торгівельної виручки від продажу товарів/ надання послуг через ОСОБА_4 у загальній сумі 1036167,00 грн. (без урахування податку на додану вартість) у тому числі за 2014 рік у сумі 488875,00 грн., за 2015 рік у сумі 547292,00 грн.

Перевіркою книг обліку розрахункових операцій, контрольних стрічок, книги обліку доходів і витрат та реєстрів виданих податкових накладних встановлено, що торгівельної виручки від продажу товарів/надання послуг через ОСОБА_4 по картам BASS (термінал) не проводилась доходів і витрат Ф.10 та у реєстрах виданих податкових накладних.

Разом с тим, ФОП ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_4 не виписано податкові накладні та не здекларовано в Деклараціях з податку на додану вартість ПДВ у сумі 207233 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 97775 грн., за 2015 рік у сумі 109458 гривень.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 201.1 ст.201 ПК України, ФОП ОСОБА_3 неправомірно знижено задекларовані показники у 01 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів всього у сумі 207233грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 97775 грн., за 2015 рік у сумі 109458 гривень.

Судом вже надано оцінку зазначеним обставинам під час дослідження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13.03.2017 р.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючий орган твердження, зазначені в акті перевірки щодо здійснення позивачем операцій із продажу товарів/ надання послуг ОСОБА_4 не довів та жодними доказами не підтвердив.

Водночас позивачем належними та допустимими доказами доведено, що ОСОБА_4 діяла як представник позивача за довіреністю та, отримавши торгівельну виручку від продажу товарів ФОП ОСОБА_3, здійснила відповідні платежі через термінали Приватбанку на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 № 26005530891001, відтак суд вважає безпідставними висновки контролюючого органу про зниження задекларованих показників у 01 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів всього у сумі 207233грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 97775 грн., за 2015 рік у сумі 109458 грн. та вважає що вказане податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 259041,25 грн., з яких за основним платежем 207233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51808,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р. встановлено його зниження всього у сумі 958 грн., у тому числі за 2014 рік у сумі 842 грн., за 2015 рік у сумі 116 грн.

За змістом акта перевірки, в порушення п.198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, відповідно до ІС Податковий блок , підсистеми Аналітична робота , реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлено завищення податкового кредиту у сумі 3167 грн., в зв'язку з тим, що ТОВ СП Аквавінтекс включено до податкової декларації та додатку № 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту до складу податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладними всього на суму 958,60 грн., а саме:

квітень 2014 року: за даними ФОП ОСОБА_3 сума податкового кредиту за операцією становить 260 грн., за даними інформаційної бази Контрагенти сума податкових зобов'язань по ТОВ ЮЖГАЗМОНТАЖ (код ЄДРПОУ 36503466) становить 50 грн., розбіжність складає 300 грн.;

жовтень 2014 року: за даними ФОП ОСОБА_3 сума податкового кредиту за операцією становить 284,40 грн., за даними інформаційної бази Контрагенти сума податкових зобов'язань по ТОВ ЦЕНТР СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 36865753) становить 2 грн., розбіжність складає 282,40 грн.;

березень 2015 року: за даними ФОП ОСОБА_3 сума податкового кредиту за операцією становить 948,95 грн., за даними інформаційної бази Контрагенти сума податкових зобов'язань по ПАТ Одесагаз (код ЄДРПОУ 335108) становить 832,75 грн., розбіжність складає 116,20 грн. (т.1, а.с. 188).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Позивачем належними та допустимими доказами не доводилось факту виконання зобов'язань за договорами, укладеними з вищезазначеними контрагентами, не надано до суду первинних документів, які б містили всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідали вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що позбавляє суд дослідити питання реальності господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду договорів з його контрагентами, документів, що підтверджують пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача тощо.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_5 від 13.03.2017 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1197,50 грн., з яких за основним платежем 958 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 239,50 грн. є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування у вказаній частині.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн., є порушення п. 51.1 ст. 51, п.119.2 ст. 119, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, в наслідок чого встановлено подання з помилками податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015 року.

Перевіркою правильності заповнення податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ встановлено, що додатковий розрахунок за 1 квартал 2015 року був поданий з помилками (т.1, а.с. 179).

Платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків (п. 51.1 ст. 51 ПК України).

Згідно п. 119.2 ст. 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобовязань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

01.05.2015р. позивачем до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подано звітний розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ (т.1, а.с. 53), який було прийнято ДФС України, що підтверджується копією квитанції № 2 (т. 1, а.с. 54).

Враховуючи, що працівника ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10) було звільнено 17.03.2015р. та трудовий договір №6063 від 23.05.2006р. у встановленому порядку знято з реєстрації, позивачем подано уточнюючий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ.

Позивач уточнив відомості щодо дати звільнення працівника (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10), сума нарахованого та перерахованого податку не змінювалась.

Однак відповідачем в ході проведеної перевірки безпідставно не взято до уваги ту обставину, що позивач до проведення перевірки виправив помилки у звітах 1-ДФ, подавши уточнюючі розрахунки.

Пунктом 119.2 ст. 119 ПК України встановлено, що передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), виникли у зв'язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу, що і здійснено товариством - подано до початку документальної перевірки уточнюючі розрахунки, якими виправлено помилки у звітах 1-ДФ.

Таким чином, податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 13.03.2017 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до наказу Міністерства Фінансів України № 727 від 20.08.2015 р. Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак відповідач вказані вимоги законодавства не виконав. Відповідач під час судового розгляду справи не надавав доказів та не довів суду правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

Суд враховує, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п. 44.7 ст. 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Позивач був позбавлений можливості до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 ПК України надати посадовим особам контролюючого органу, які проводили перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, оскільки акт перевірки № 70/13-01/НОМЕР_4 від 20.02.2017р. ним було отримано не у повному обсязі (14 сторінок з 26), а в повному обсязі акт отримано позивачем лише 22.03.2017р., тобто після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначені обставини доводились позивачем як під час адміністративного оскарження, так і під час судового розгляду, та відповідачем їх не спростовано.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі Щокін проти України , зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Так, згідно зі ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивачем в даній справі оскаржено податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № №0000511301, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., ціна позову за позовні вимоги майнового становить 477665,70 грн.

Крім того, позивачем за заявлену позовну вимогу немайнового характеру визнання нечинним та скасування наказу Головного управління ДФС в Одеській області № 69 від 20.01.2017 р., сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Відтак, за заявлені позовні вимоги майнового та немайнового характеру належало сплатити судовий збір у розмірі 6376,68 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № №0000511301, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., визнання нечинним наказу № 69 від 20.01.2017 р. підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4764,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень № №0000511301, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 13.03.2017 р., визнання нечинним наказу № 69 від 20.01.2017 р.,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_5 від 13.03.2017 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 259041,25 грн., з яких за основним платежем 207233 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51808,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_1 від 13.03.2017 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0000601301від 13.03.2017 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № НОМЕР_3 від 13.03.2017 р.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65076, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ТУРИСТСЬКА, будинок 13-А, В/Б; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 4764,68 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири гривні 68 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.11.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк