Постанова

від 14.02.2018 по справі 815/3321/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3321/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Романішина В.Л.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017р. по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень за №0000511301, 0000491301, 0000601301, 00004513301 від 13.03.2017р. та визнання нечинним наказу №69 від 20.01.2017р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017р. ФОП ОСОБА_2 звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000511301, 0000491301, 0000601301, 0000451301 від 13.03.2017р.;

- визнати нечинним наказ №69 від 20.01.2017р. Про проведення планової виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) ;

- стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу ГУ від ДФС в Одеській області за №69 від 20.01.2017р. проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання валютного та іншого законодавства в період з 1.01.2014р. по 31.12.2015р., за результатами якої працівниками ДФС 20.02.2017р. складено акт перевірки за №70/13-01/НОМЕР_4, у висновках якого вказано на порушення:

- п.177.2 ст.177 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165 324,88грн., в тому числі за 2014р. у сумі 61 676,24грн., за 2015р. у сумі 103 648,64грн.;

- п.177.2 ст.177 ПК України, в наслідок чого донараховано військового збору у сумі 8209,38грн.;

- п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, в наслідок чого встановлено подання з помилками податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015р.;

- п.2 ст.7, п.8 ст.9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за №2464-VI від 8.07.2010р., в наслідок чого донараховано єдиного соціального внеску у сумі 359 549,96 грн., в тому числі за 2014р. на 169 639,62грн., за 2015р. на 18 910,34грн.;

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 20 8191грн., у тому числі за 2014р. в сумі 98 617грн., за 2015р. у сумі 109 574грн.;

- п.1 ст.3 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6.07.1995р. №265/95-ВР, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320, в наслідок чого встановлено не проведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів у сумі 1 243 400грн., в тому числі за 2014р. на суму 586 650грн., за 2015р. на суму 656 750грн..

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області 13.03.2017р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- за №0000511301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 260 238,75грн., в тому числі за основним податковим зобов'язанням 208 191грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52 047,75грн.;

- за №0000491301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 10 261,73грн., в тому числі за основним податковим зобов'язанням 8209,38грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2052,35грн.;

- за №0000451301, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510грн.;

- за №0000601301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО у розмірі 206 656,22грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 165 324,88грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41 331,22грн..

ФОП ОСОБА_2 скористався своїм правом та оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення, однак, рішенням ДФС вказану скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Позивач вказує, що наказ про проведення перевірки прийнято протиправно, оскільки у податкового органу не було підстав для проведення перевірки. Що стосується висновків контролюючого органу про заниження доходу, отриманого у безготівковій формі на підставі картки BASS, то дохід врахований і вказаний у книзі обліку доходів та витрат. Виходячи з того, що вказаний дохід є наслідком збільшення сум грошового зобов'язання з ПДВ, ПДФО та військового збору, позивач вважає, що порушень ним допущено не було.

Посилаючись на вищевказане позивач просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017р. адміністративний позов частково задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0000511301 від 13.03.2017р. в частині визначення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 259 041,25 грн., з яких за основним платежем 207 233грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 51 808,25грн..

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0000491301 від 13.03.2017 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0000601301 від 13.03.2017 р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0000451301 від 13.03.2017 р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 4764,68грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки проведено у відповідності до вимог податкового законодавства, а тому підстав для задоволення вимог в цій частині не має. Що стосується висновків акту перевірки та правомірність прийняття на їх підставі ППР, то суд першої інстанції виходив з того, що ФОП при нарахуванні валового доходу із застосуванням картки BASS не допустив порушень податкового законодавства, а тому рішення про нарахування грошових зобов'язань з ПДФО, військового збору та штрафних санкцій є безпідставними та необґрунтованими. Позивач погодився з тим, що грошове зобов'язання з ПДВ, прийняте на підставі ППР №0000511301, в частині суми основного платежу 958грн. та штрафних санкцій у розмірі 239,5грн. є вірними, оскільки на вказану суму не підтверджено факту здійснення господарської операції з контрагентами постачальниками.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області №69 від 20.01.2017р. (т.1 а.с.92) проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2014р. по 31.12.2015р.

За результатами проведеної перевірки, працівниками ДФС 20.02.2017р. був складений акт за №70/13-01/НОМЕР_4 (т.1 а.с.155-196), у висновках якого вказано на порушення позивачем: п.177.2 ст. 177 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 165324,88 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 61676,24грн., за 2015 рік у сумі 103648,64грн.; - п.177.2 ст.177 ПК України, в наслідок чого донараховано військового збору у сумі 8209,38грн.; -п. 51.1 ст. 51, п.119.2 ст. 119, пп. б п.176.2 ст.176 ПК України, в наслідок чого встановлено подання з помилками податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015 року; - п. 2 ст.7, п.8 ст. 9 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в наслідок чого донараховано єдиного соціального внеску у сумі на 359549,96грн., в тому числі за 2014 рік на169639,62грн., за 2015 рік на 18910,34грн.; -п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в наслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 208191грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 98617 грн., за 2015 рік у сумі 109574грн.; - п.1 ст. 3 ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320, в наслідок чого встановлено не проведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів у сумі 1243400,0грн., в тому числі за 2014р. на суму 586650,0грн., за 2015 рік на суму 656750,0грн.

З урахуванням порушень, які виявив податковий орган, 13.03.2017р. прийнято податкові повідомлення-рішення: -№0000511301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 260238,75грн., в тому числі за основним податковим зобов'язанням 208191,0грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52047,75грн. (т.1, а.с.16); -№0000491301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 10261,73грн., в тому числі за основним податковим зобов'язанням 8209,38грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2052,35грн. (т.1, а.с.17); -№0000451301, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,0грн. (т.1 а.с.18); -№0000601301 від 13.03.2017р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО у розмірі 206656,22грн., в тому числі за основним податковим зобов'язанням 165324,88грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41331,22грн. (т.1, а.с.19).

Підставою для прийняття спірних ППР сталив висновки податкового органу про те, що платником податку не було включено до валового доходу сум надходжень на розрахунковий рахунок розрахунків по картам BASS (термінал) торгівельної виручки від продажу товарів/надання послуг через ОСОБА_3 та не проведеної через реєстратор розрахункових операцій. Вказані порушення стали підставою для збільшення ГЗ з ПДФО та військового збору. Що стосується правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, то контролюючий орган, крім іншого, вказав, що платником податку не надано податкові накладні, які підтверджують операції на суму 958,60грн.

Перевіряючи правомірність наказу на проведення перевірки та рішень, про збільшення грошових зобов'язань, з урахуванням підстав, з якими позивач пов'язує їх скасування, судова колегія виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим Кодексом України, ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України, Затвердженої Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р.

Вирішуючи питання щодо наказу №69 від 20.01.2017р. Про проведення планової виїзної перевірки позивача (т.1 а.с.92), судом першої інстанції встановлено і цей факт знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що наказ виданий відповідно до плану-графіку на проведення перевірок у першому кварталі 2017р., а платник податку допустив контролюючий орган до проведення перевірки.

Перевірку проведено у відповідності до вимог ст.77 ПК України. В правовій позиції Верховного Суду України вказано, у разі допуску посадових осіб до перевірки, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише виявлення порушень податкового та іншого законодавства.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу про проведення перевірки, оскільки такий наказ виданий з дотриманням вимог податкового законодавства.

У своїх висновках, викладених в акті перевірки, податковий орган вказав, що платником податку порушені вимоги ст.ст.164,177 ПК України, які полягають у тому, що ФОП у визначені періоди здійснював господарську діяльність, від якої отримував дохід у безготівковій формі, але не включив його до валового доходу що призвело до зменшення ПДФО в сумі 165324,88грн. та військового збору у розмірі 8209,38грн.

Вирішуючи спір з приводу вказаного порушення, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами п.164.1 ст. 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Як вбачається з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

При цьому, в п.177.10 ст.177 ПК України вказано, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Отже, вищенаведені приписи податкового законодавства покладають на ФОП обов'язок документально підтверджувати витрати, пов'язані з господарською діяльністю для визначення об'єкта оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено, і цей факт знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ФОП ОСОБА_2 26.12.2013р. зареєстрував книгу обліку доходів і витрат у ДПІ Малиновського району м.Одеси, яку вів регулярно. Наказом по підприємству позивач уповноважив свою дружину ОСОБА_3, вчиняти певні дії, пов'язані із веденням господарської діяльності в банківських установах, зняття грошових коштів (інкасації) готівкових коштів без обмежень, внесення грошових коштів для поповнення рахунку будь-яким способом (через термінал). Вказані дії позивача відповідають вимогам п.1, п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , Затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. До матеріалів справи були надані розшифровки перерахованих сум за вказаний період, копію книги обліку доходів і витрат, копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014-2015рр., звити щодо інкасації грошових коштів за цей період та копії чеків, пояснення дружини позивача.

Надані до матеріалів справи докази свідчать про те, що висновок податкового органу про не включення до валового доходу сум надходжень по розрахункам по картці BASS є необгрунтованним та спростовується представленими матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ППР №0000601301 про збільшення ГЗ з ПДФО є таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо висновків про збільшення ГЗ з ПДВ, то контролюючим органом вказано, що позивачем порушено норми ст.187,188,201,198 ПК України, а саме: встановлено відсутність декларування операцій із продажу товарів/послуг ОСОБА_3 Контролюючий орган також вказав на те, що встановлено надходження на картку BASS торгівельної виручки від продажу товарів/послуг через ОСОБА_3 на загальну суму 1 036 167грн. (без урахування ПДВ), яка не була внесена в книгу обліку доходів і витрат, а податкові накладні за цими операція не внесені до єдиного реєстру.

Що стосується суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 207 233грн. (за 2014р. - 97 775грн., за 2015р. - 109 458грн.), то судом першої інстанції уже надано оцінку обставинам під час дослідження правомірності прийняття ППР №0000601301 щодо збільшення ПДФО. Під дослідження вказаних порушень, було встановлено, що платник податку надав усі необхідні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які спростовуються висновки податкового органу.

З урахування наведеного, судова колегія вважає, що ППР №0000511301 від 13.03.2017р. щодо збільшення ГЗ з ПДВ у розмірі 207 233грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 51 808,25грн. є необгрунтованним та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку ГЗ з ПДВ у розмірі 958,6грн., суд першої інстанції погодився із висновками акту перевірки, оскільки до складу ПК з ПДВ включена сума надання послуг, яка не підтверджена податковою накладною і яка не було включена до єдиного реєстру ПН.

З приводу вказаної суми грошового зобов'язання з ПДВ у сторін спору не має.

Що стосується ППР №0000451301 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510грн. за подання з помилками податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 1 квартал 2015р., то суд першої інстанції виходив з наступного.

За правилами п.51.1 ст.51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків

Як визначено в п.119.2 ст.119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

За правилами п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, і цей факт було встановлено під час розгляду справи по суті, 1.05.2015р. позивачем подано до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області звітний розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою №1 ДФ (т.1, а.с.53), який було прийнято ДФС України, що підтверджується копією квитанції №2 (т.1, а.с.54).

Проте, з урахуванням того, що працівника ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) було звільнено 17.03.2015р. та трудовий договір №6063 від 23.05.2006р. у встановленому порядку знято з реєстрації, позивачем подано уточнюючий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою № 1 ДФ.

Позивач уточнив відомості щодо дати звільнення працівника (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5), при цьому сума нарахованого та перерахованого податку не змінювалась.

Не звертаючи уваги на вказані дії платника податку, працівникам ДПІ в ході проведеної перевірки безпідставно не взято до уваги ту обставину, що позивач до проведення перевірки виправив помилки у звітах 1-ДФ, подавши уточнюючі розрахунки.

Вказані помилки були усунуті, а тому у відповідності до вимог п.119.2 ст.119 ПК України, штрафні санкції не повинні бути застосовані.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання та вірно застосував норми права, з приводу застосування штрафних санкцій.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно дослідив усі обставини по справі і надані докази, надав їм належну правову оцінку, та обґрунтовано прийшов до висновку про скасування спірних податкових повідомлень рішень, крім ППР №0000511301 від 13.03.017р., яке підлягає скасуванню частково, в частині ГЗ з ПДВ у розмірі 207 233грн. основного платежу, у розмірі 51 808,25грн. штрафних санкцій. Щодо позовних вимог про скасування наказу про проведення планової перевірки, то судом першої інстанції правильно встановлено, що вказана перевірка проведена у відповідності до вимог податкового законодавства.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 лютого 2018р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

В.Л. Романішин