Постанова

від 02.11.2017 по справі 826/16905/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 листопада 2017 року № 826/16905/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №1138140304, №1137140304, №1139140304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 05.07.2016 року №191/26-15-14-03-04/24571799 та рішення про результати розгляду скарги від 27.09.2016 року №20883/6/99-99-11-01-25 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за платежем податок на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Тітал код ЄДРПОУ 24571799) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою ТОВ "Компанія "ТІТАЛ" по взаємовідносинам із ПП Епізод , ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ , ТОВ Алюр-ЛТД , ТОВ Регіон- Транс , ТОВ Комсервіс Плюс , ПП Багвам , ТОВ Оздобспецбуд , ТОВ ПТО Талан , ТОВ Стоун Девелопмент , ТОВ Дорсет , ТОВ Екологічні Ресурси України , ТОВ Піраміда Сіріус , ТОВ Смарт Трейд Кост , ТОВ Персоніус за перевіряємий період встановлено наступні порушення:

1) п. 2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 18.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 1391.1 ст. 139, п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 851 045 грн., в т.ч. по періодах: за - 2013 рік - 1720 093 грн.; за 2014 рік - 1 130 952;

2) п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п. 9.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п. 201.10 ст. 201, в результаті чого занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 457 160 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2014 - 273 374 грн., листопад 2014 - 82 058 грн., грудень 2014 - 101 728 грн., та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальній сумі 1 697 362 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2013 року - 155 023 грн., травень 2013 року - 2867 грн., червень 2013 року 490 913 грн., липень 2013 року - 51 499 грн., жовтень 2013 року - 298 287 грн., листопад 2013 року - 159 900 грн., грудень 2013 року - 56 193 грн., січень 2014 року - 33847 грн., липень 2014 року - 184 051 грн., вересень 2014 року - 37 367 грн., листопад 2014 року - 227 415 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.07.2016 року №191/26-15-14-03-04/24571799 та винесено податкові повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №0705140304 про сплату 457 160 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій у сумі 228 580 грн., №0706140304 про сплату 2 851 045 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 1 425 523 грн., №0707140304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 697 362 грн. та штрафних санкцій у сумі 848 681 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.09.2016 року №20883/6/99-99-11-01-01-25 , яким податкові повідомлення-рішення від 19.07.2016 року №0705140304, №0706140304, №0707140304 в частині взаємовідносин з ТОВ Регіон-Транс , ПП Багвам , ТОВ ПТО Талан , ТОВ Екологічні Ресурси України , ТОВ Піраміда Сіріус , ПП Епізод та у відповідній частині штрафні санкції скасовано, а скаргу в зазначеній частині задоволено.

На підставі акту від 05.07.2016 року №191/26-15-14-03-04/24571799 та рішення Державної фіскальної служби України від 27.09.2016 року №20883/6/99-99-11-01-01-25 винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 03.10.2016 року № 1138140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 95 316,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 196877 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 98 439грн.;

- від 03.10.2016 року №1137140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 069 387,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 2 046 258 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 023 129 грн.;

- від 03.10.2016 року №1139140304 , яким встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 641438 грн.

Позивач вважає вищевказані висновки контролюючого органу безпідставними, оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з чим звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ , ТОВ Алюр-ЛТД , ТОВ Комсервіс Плюс , ТОВ Оздобспецбуд , ТОВ Стоун Девелопмент , ТОВ Дорсет , ТОВ Смарт Трейд Кост , ТОВ Персоніус ; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з Приватною фірмою Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ Компанія ТІТАЛ ПОКУПЕЦЬ та Приватною фірмою Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ ПРОДАВЕЦЬ укладено ряд типових договірів №02-12/2013 від 02.12.2013 року, №1/17-01/2014 від 17.01.2014 року, №2/17-01/2014 від 17.01.2014 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар і в кількості та асортименті, згідно специфікації доданого договору, на умовах що наведені в договорі.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано суду специфікації до договору, видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні, картки рахунку, виписки, а також договори та акти здачі-прийому на виконання реалізації кінцевої продукції.

Разом з тим, як вбачається з акту №30/2204/23048191/92 від 28.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період жовтень-грудень 2013 року - січень 2014 року звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання робіт (послуг) у підприємств-постачальників які мають ознаки нереальності здійснення операцій, по яких ваідсутній факт реального вчинення господарських операцій, та операціях з продажу цих робіт (послуг) підприємствам-покупцям.

Також в матеріалах справи наявний акт №248/2204/23048191/288 про неможливість проведення зустрічної звірки ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень-червень 2013 року, березень 2014 року.

Водночас згідно ЄРПН, встановлено, що ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року придбавало наступні товари: Фарба PERFEKTA, труба сталева х/к електрозварювальна; відвід 90 114*4 мм ДСТУ ГОСТ 17375:2003; вода питна оброблена негазована 0,5 л.; побутова техніка, роз'єднувач однополюсний РГ.2-330; автолампа 64212 та ін.

Проте, вищезазначені товари які нібито постачалися на адресу TOB "Компанія Тітал", ПФ РПИБГ не придбавало та не здійснювало їх імпорт (згідно ІС Податковий блок ).

Крім того, працівниками оперативного управління ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області на відпрацювання запиту № 35185/18-19-15-02 від 02.07.2014 року було здійснені заходи і в результаті чого було складено висновок № 513/7/18-19-07- 0505 від 28.07.2014р., яким встановлено, що за податковою адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Боброва, буд 1 суб'єкт господарювання ПФ "Расчетно-Проектное Инженерное бюро Гидропневмопроект" не знаходиться та порушено кримінальне провадження № 12014200440002273 за ч.2 ст. 205 КК України.

До ДПІ у м. Сумах надійшла постанова від 07.05.2014р. слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області радника юстиції С.М. Горобець по кримінальному провадженню № 42014200000000029 за ст.364 ч.2,366 ч.2 КК України.

- згідно постанови від 07.05.2014р. встановлено: Слідчім встановлено, що протягом липня-листопада 2013 року мешканцями Дніпропетровської області придбало 9 підприємств, зареєстрованих у м. Суми, для здійснення фіктивних господарських операціях з метою створення мінімізації податкових зобов'язань та використання сумнівного податкового кредиту за рахунок ухилення від сплати податків: TOB Тойтрейд , TOB Будмен , TOB Карма А , ПФ Расчётно-проэктное инженерное бюро Гидропневмопроект , TOB Тексоіл , TOB ТК Прометей , TOB Суми Імпекс , TOB Торговий дім Восток Трейд , TOB АСТ-Консалтінг .

За місцем реєстрації вказані підприємства фактично не знаходяться, їх засновники, які одночасно являються керівниками і бухгалтерами, зареєстровані та проживають на території м. Дніпропетровськ або Дніпропетровської області (м. Дніпродзерджинськ, м. Жовті Води), що може свідчити про те, що в дійсності організацією діяльності підприємств, складанням і поданням податкової звітності займаються не особи, вказані в установчих документах як засновники і керівники даних суб'єктів господарювання.

Зокрема, 06.09.2013 засновник ПФ Расчётно-проэктное инженерное бюро Гидропневмопроект Миропосльський Г.М. передав корпоративні права мешканцю м. Дніпропетровськ - Баранову K.M. Протягом вересня-грудня 2013 року ПФ Расчётно- проэктное инженерное бюро Гидропневмопроект відображало у бухгалтерських документах численні господарські операції з різними контрагентами. Водночас, встановлені досудовим розслідуванням обставини дають підстави вважати, що зазначені господарські операції мали характер нікчемних, а відповідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у яких зафіксовані ці операції, складені без реального наміру набуття господарських прав і обов'язків та здійснення господарських операцій.

Згідно Витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12014200440002273 встановлено: протягом 2011-2013 років невстановлені особи без мети зайняття підприємницькою діяльністю, а з метою прикриття незаконної діяльності придбали та зареєстрували на території м. Суми ряд суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: TOB Тойтрейд (код 38601808), TOB Будмен (код 37052536), TOB Карма А (код 38136983), Приватна Фірма Расчетно Проектное Инженерное Бюро Гидропневмопроект (код 23048191), TOB Тексоіл (код 37654450), TOB ТК Прометей (код 38397374), TOB Суми Імпекс (38244760), TOB ТД Восток Трейд (38397053), TOB ACT - Консалтінг (38397327).

Окрім зазначеного, в наданих до перевірки видаткових накладних. Не зазначено посади осіб відповідальних за здійснення господарських операцій та місце складання первинних документів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене немає можливості підтвердити факт постачання товару ПФ Расчетно Проектное Инженерное Бюро Гидропневмопроект на адресу TOB Компанія Тітал .

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Алюр-ЛТД , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ Компанія ТІТАЛ укладено договір від 23.10.2013 року №32 відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар в кількості та асортименті. Згідно Специфікації до даного Договору. На умовах, що наведені в даному Договорі.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду специфікацію до договору №32, видаткову накладні, прибуткові накладні, картку рахунку.

В той же час, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Алюр-ЛТД зроблені з огляду на те, що стан платника -8 ( до ЄДР венесено запис про відсутність за місцезнаходженням); свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ. Анульоване 05.09.2014 року.

Разом з ти, як вбачається актом від 13.08.2014 року №260/2204/34012794/324 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Алюр-ЛТД щодо документального підтвердження господарських відносин із платників податків за період травень-червень, жовтень 2013 року, лютий-квітень 2014 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання(робіт) послу у підприємств-постачальників які мають ознаки нереальності здійснення операцій, по яких відсутній факт реального вчинення господарських операцій, та по операціях з продажу цих робіт (послуг) підприємствам-покупцям).

Зважаючи на викладене вище, відповідачем з'ясовано, що операції здійснені з ТОВ Алюр-ЛТД , не мали реального товарного характеру, товар не постачався та роботи не виконувалися.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Комсервіс Плюс , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Взаємовідносини TOB "Компанія Тітал" з підприємством-постачальником TOB "КОМСЕРВІС ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 33060255 здійснювалось на підставі договору від 14.10.2013 року № 14-10/2013.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду специфікацію до договору 14-10/2013, видаткову накладну, податкову накладну, докази оплати.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що ТОВ TOB "КОМСЕРВІС ПЛЮС" не мало матеріальних та трудових ресурсів на виконання укладеного договору.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Оздобспецбуд , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ Компанія ТІТАЛ та ТОВ Оздобспецбуд , укладено ряд типових договорів від 12.03.2013 року №17 П, від 14.03.2013 року №24 П, від 14.03.2013 року №23 П, від 14.03.2013 року №22 П, від 14.03.2013 року №19П, від 14.03.2013 року №20 П, від 14.03.2013 року №21 П, від 14.03.2013 року №18 П, від 05.02.2013 року №15 ПС, від 01.02.2013 року №14 ПО, від 09.01.2013 року №090113, від 11.01.2013 року №110113, від 04.01.2013 року № 040113.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові накладні.

Проте, позивачем не надано документів, що визначають умови поставки товарів, товаро-транспортні накладні, сертифікати відповідності товарів , паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості.

При цьому, відповідно до видаткових та податкових накладних до перевірки встановлено що товарами є зокрема: комплект ПГС, масло 2Т1л, цепь, надбудова передня в зборі, комплект гідроінструменту та ін.

Водночас, відповідачем встановлено, що згідно ЄРПН ТОВ Оздобспецбуд за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року придбавало наступні товари: морозиво, текстильні вироби, побутова техніка та ін.

Крім того, в наданих до перевірки видаткових накладних не зазначено посади та/або ПІБ осіб відповідальних за здійснення господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Стоун Девелопмент , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між TOB "Компанія Тітал" та підприємством-постачальником TOB "СТОУН ДЕВЕЛОПМЕНТ" укладено договір від 15.10.2013 року № 15/2013.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банку.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що в ТОВ Стоун Девелопмент відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що товари які нібито постачалися на адресу ТОВ "Компанія Тітал", ТОВ "СТОУН ДЕВЕЛОПМЕНТ" не придбавало та не здійснювало їх імпорт (згідно ІС Податковий блок ). Таким чином ланцюг поставки ТОВ "СТОУН ДЕВЕЛОПМЕНТ" не підтверджується.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Дорсет , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ Компанія ТІТАЛ та ТОВ Дорсет укладено типові договори №22-п від 25.06.2013р., №18-п від 11.06.2013р., №21-п від 21.06.2013р.

На підтвердження виконання договорів надано податкові накладні, видаткові накладні.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Дорсет , зроблені з огляду на те, що перевіркою встановлено , що товари які нібито постачалися на адресу TOB "Компанія Тітал", TOB "ДОРСЕТ" не придбавало та не здійснювало їх імпорт (згідно ІС Податковий блок ). Таким чином ланцюг поставки TOB "ДОРСЕТ" не підтверджується.

Крім того, Головним слідчим управлінням МВС України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013000000000546 від 26.09.2013, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яке заподіяло велику матеріальну шкоду державні, та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчинені за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Персоніус , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Компанія ТІТАЛ та ТОВ Персоніус укладено договори від 17.11.2014 року № 18 , від 15.10.2014 року №9, відповідно до умов яких продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар і в кількості та асортименті, згідно специфікації доданого договору, на умовах що наведені в договорі.

На підтвердження виконання договорів надано податкові накладні, видаткові накладні прибуткову накладну, картки рахунку.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Персоніус зроблені з огляду на інформацію, отриману із ІС Податковий блок , згідно якої товари які нібито постачалися на адресу TOB "Компанія Тітал", TOB "ПЕРСОНІОС" не придбавало та не здійснювало їх імпорт.

Окрім зазначеного, висновки відповідача базуються на тому, що в ТОВ Персоніос відсутні матеріальні, трудові ресурси, транспортні засоби та виробничі потужності, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Компанія ТІТАЛ з ТОВ Смарт Трейд Кост ,суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, , між ТОВ Компанія ТІТАЛ та ТОВ Смарт Трейд Кост укладено договір №20 від 20.10.2014 року , відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар і в кількості та асортименті, згідно специфікації доданого договору, на умовах що наведені в договорі.

На підтвердження виконання договорів надано специфікація до Договору №20, видаткова накладна, прибуткова накладна, картка рахунку.

Проте, позивачем не надано документів, що визначають умови поставки товарів, товаро-транспортні накладні, сертифікати відповідності товарів , паспорта заводів виробників, дозволи та свідоцтва, щодо підтвердження якості.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що ланцюг поставки ТОВ Смарт Трейд Кост не підтверджується.

Крім того, як зазначено відповідачем в наданих до перевірки видаткових накладних не зазначено посади осіб відповідальних за здійснення господарських операцій та місце складання первинного документу. Відсутні матеріальні та трудові ресурси, транспортні засоби.

Дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин суду необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування валових витрат.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Так, наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

З наданих позивачем первинних та бухгалтерських документів вбачається лише формальне документування господарських операцій на папері.

Оцінюючі надані позивачем первинні документи, суд вважає їх недостатніми та такими, що не можуть бути достовірними та належними доказами для встановлення товарності господарських операцій.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Під час розгляду справи позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій, реальна мета укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених у судовому засіданні не дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Щодо тверджень відповідача про порушення пп. 138.1.1. п.138.1, п. 138.6 ст.138, п.161.2 ст.161 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на загальну суму 511 007,85 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік-248 042,3 грн.; 2014 рік-262 965,57 грн., то суд зазначає наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Тітал" (покупець) та Force Stream LLP (Великобританія, постачальник) укладено контракти на поставку обладнання (деталі та обладнання, що використовується при виробництві пожежних автомобілів ) від 19.11.2012 №12-1911, від 23.01.2013 №13-2301. Згідно наданих документів (інвойси, ВМД) встановлено, що країнами - відправниками даного товару є Японія, Тайвань, Франція, Італія та ін.

Таким чином встановлено, що підприємство здійснює імпорт товарів за непрямими контрактами через компанію-посередника Force Stream LLP.

Постачальником товару відповідно до контрактів та отримувачем грошових коштів є Force Stream LLP, а фактичним вантажовідправником та товаровиробником товару на адресу TOB "Компанія Тітал" є інші підприємства, що зазначені в вантажно митних деклараціях.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку, а саме рахунків 281, 632, 902 встановлено, що підприємством віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів у Force Stream LLP в періоді, що перевірявся на загальну суму З 406 719,27 грн., в тому числі по періодах: 2013 рік- 1 653 615,45 грн.; 2014 рік - 1 753 103,82 грн.

За інформацією, отриманою з інтернет-джерел, партнерами (учасниками) компанії Force Stream LLP є:

- FERAN INVESTMENT (5 New Road, P.O. Box 388, Belize City, Belize);

- KARENA INVESTMENT LIMITED (1 Mapp Street, Belize City, Belize);

- KUDRYAVYKH, VALERIY (Flat 32, 26 Zhovtneva Street, City Of Vishneve, Ukraine).

Згідно з розпорядженням КМУ від 23.02.2011 № 143-р Про перелік офшорних зон Беліз є офшорною зоною.

Згідно розпорядження КМУ від 25 грудня 2013 р. № 1042 Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні , Беліз входить до Переліку Держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Відповідно до листа-відповіді від 12.03.2015 № G000323, отриманого від компетентного органу Великобританії на запит ДФС України стосовно оподаткування партнерства LLP за умовами податкового законодавства Великобританії, встановлено наступне:

1. Чи оподатковуються партнерства на території Великобританії?

Ні, ми не оподатковуємо партнерства на території Великобританії. Доходи партнерства визначаються (розраховуються) на рівні партнерств, але ми не оподатковуємо партнерство. Ми оподатковуємо кожного партнера за його часткою прибутку в партнерстві.

2. Чи вважається партнерство резидентом Великобританії з метою оподаткування?

Ні, ми зважаємо на резиденцію партнерів, а не партнерства. .

Тобто, за умовами податкового законодавства Великобританії за отриманими партнерством доходами податок стягується з його партнерів згідно з законодавством країни їх юрисдикції.

Партнерство з обмеженою відповідальністю (LLP) створюється відповідно до Limited Liability Partnerships Act 2000 та реєструється в Реєстрі компаній Англії та Уельсу. При засновництві партнерства його учасниками (партнерами) визнаються особи, які підписали документ про створення партнерства, який повинен бути підписаний не менш як двома учасниками (партнерами).

Відповідно до розділу Оподаткування Limited Liability Partnerships Act 2000 з метою оподаткування приросту капіталу власниками активів визнаються учасники партнерства, які виступають у якості партнерів. Також, укладені партнерством угоди про здійснення комерційної або господарської діяльності визнаються учасниками партнерства, які виступають у якості партнерів.

Виходячи із положень Income and Corporation Taxes Act 1988 (section 112), якщо контроль та управління партнерством здійснюється з-за кордону, то з метою оподаткування партнерство визнається нерезидентом Великобританії, навіть якщо один з учасників є резидентом Великобританії.

В Модельній податковій конвенції щодо доходів та капіталу, затвердженій ОЕСР, в п.8.8 коментарів до статті 4 зазначено, що положення Конвенції застосовуються до часток партнерів (учасників) в доході партнерства.

Таким чином, якщо партнерами (засновниками) компанії організаційно-правової форми LLP виступають юридичні (фізичні) особи, які зареєстровані в офшорних зонах, то з огляду на особливості оподаткування партнерів (засновників) та їх партнерств, підприємства-імпортери при здійсненні операцій з вищезазначеними компаніями повинні застосовувати обмеження, визначені п. 161.2 ст.161 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), а саме п.161.2 ст.161 у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Пояснення щодо вказаних порушень посадовими особами підприємства не надавались.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що ТОВ Компанія ТІТАЛ порушено вимоги пп.138.1.1. п. 138.1, п. 161.2 ст. 161 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів на загальну суму 511 007,85 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Головним управлінням Державної фіскальної служби України доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТІТАЛ" задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа