Постанова

від 16.01.2018 по справі 826/16905/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16905/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Літвіної М.Н.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТІТАЛ на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТІТАЛ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ТІТАЛ (далі - позивач, ТОВ Компанія ТІТАЛ ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2016 р. №№1138140304, 1137140304, 1139140304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ Компанія ТІТАЛ (код ЄДРПОУ 24571799) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Компанія Тітал з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 05.07.2016 р. №191/26-15-14-03-04/24571799.

У зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

1) п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 138.1.1 п.138.1, п.п.138.2, 138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.161.2 ст.161 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2 851 045,00 грн.;

2) п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , п.9.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п.198.3, 198.6 ст. 198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 457 160,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 1 697 362,00 грн.

Зазначені висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції позивача з ПП Епізод , ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ , ТОВ Алюр-ЛТД , ТОВ Регіон-Транс , ТОВ Комсервіс Плюс , ПП Багвам , ТОВ Оздобспецбуд , ТОВ ПТО Талан , ТОВ Стоун Девелопмент , ТОВ Дорсет , ТОВ Екологічні Ресурси України , ТОВ Піраміда Сіріус , ТОВ Смарт Трейд Кост , ТОВ Персоніус за перевіряємий період не мають реального характеру.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.07.2016 р.:

1) №0705140304, яким позивачу визначено зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 457 160,00 грн. та штрафні санкції у сумі 228 580,00 грн.;

2) №0706140304, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток 2 851 045,00 грн. та штрафні санкції у сумі 1 425 523,00 грн.;

3) №0707140304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 697 362,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 848 681,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному досудовому порядку до ДФС України.

За результатами розгляду його скарги ДФС України прийнято рішення від 27.09.2016 р. №20883/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 19.07.2016 р. №№0705140304, 0706140304, 0707140304 скасовано в частині щодо визначення позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій по взаємовідносинам з ТОВ Регіон-Транс , ПП Багвам , ТОВ ПТО Талан , ТОВ Екологічні Ресурси України , ТОВ Піраміда Сіріус , ПП Епізод , а скаргу в зазначеній частині задоволено.

У зв'язку з цим, з урахуванням висновків ДФС України, відповідачем винесено нові податкові повідомлення-рішення від 03.10.2016 р.:

1) №1138140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 95 316,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 196877 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 98 439,00 грн.;

2) №1137140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 069 387,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 2 046 258,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 023 129,00 грн.;

3) №1139140304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 641438,00 грн.

Податкові зобов'язання та штрафні санкції у зазначених податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем нараховані по взаємовідносинам позивача з ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ , ТОВ Алюр-ЛТД , ТОВ Комсервіс Плюс , ТОВ Оздобспецбуд , ТОВ Стоун Девелопмент , ТОВ Дорсет , ТОВ Смарт Трейд Кост , ТОВ Персоніус .

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 03.10.2016 р. №№1138140304, 1137140304, 1139140304 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірності його дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат, спірні операції не мали реального характеру та оформлені лише документально, а також з того, що позивачем завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів.

Дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( далі - Закон № 996-XIV ).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп.14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України закріплено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У п.161.2 ст.161 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб'єктом господарювання витрат, які в наступному враховуються ним при обчисленні об'єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

При цьому, достатньою та необхідною правовою підставою для визнання господарських операцій такими, що дійсно відбулися, є одночасна сукупність наступних умов: 1) підтвердження їх товарності відповідними первинними та іншими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та містять інформацію про зміст та обсяг операції і рух товарів; 2) факт використання суб'єктом господарювання придбаних товарів у його господарській діяльності; 3) наявність ділової мети, розумних економічних причин, економічного ефекту в результаті господарської діяльності.

Виходячи з цього та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів встановила, що між позивачем і ТОВ Стоун Девелопмент , ТОВ Комсервіс Плюс укладено договори від 15.10.2013 р. № 15/2013, від 14.10.2013 р. №14-10/2013 предметом яких є поставка товару на умовах Інкотермс DDP (склад покупця), відповідно до специфікацій (двері ролетні, пульт управління, насос пожежний, коробка відбору потужності, цистерна, каркас та копус надбудови) (Т.2 а.с.22-23, 28-29).

Товарність операцій позивача з його контрагентами за вказаними договорами, а також розрахунки між сторонами, підтверджуються відповідними первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними, банківськими виписками (Т.2 а.с.24-27, 30-32).

Також між позивачем і ТОВ Оздобспецбуд було укладено договори купівлі-продажу від 12.03.2013 р. №17 П, від 14.03.2013 р. №24 П, від 14.03.2013 р. №23 П, від 14.03.2013 р. №22 П, від 14.03.2013 р. №19П, від 14.03.2013 р. №20 П, від 14.03.2013 р. №21 П, від 14.03.2013 р. №18 П, від 05.02.2013 р. №15 ПС, від 01.02.2013 р. №14 ПО, від 09.01.2013 р. №090113, від 11.01.2013 р. №110113, від 04.01.2013 р. №040113., предметами яких є поставка товару, визначеного у специфікаціях (котушка рукавна, лебідка електрична, ліхтар, комплект гідро інструменту, головка перехідна та ін.), на умовах Інкотермс DDP (склад покупця) і реальність операцій за вказаними договорами підтверджується відповідними видатковими, прибутковими та податковими накладними і банківськими виписками (Т.3 а.с.171-250).

Крім того, між позивачем і приватною фірмою Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ укладено договори від 02.12.2013 р. №02-12/2013, від 17.01.2014 р. №1/17-01/2014, від 17.01.2014 р. №2/17-01/2014, предметом яких є поставка товару, визначеного у специфікаціях (мотопомпа, рукав пожежний, сітка всмоктувальна, ключ для рукавів тощо), на умовах Інкотермс DDP (склад покупця) і товарність таких операцій підтверджується відповідними видатковими, прибутковими та податковими накладними, карткою рахунку (Т.4 а.с.95-100, 110-118, 139-145).

Між позивачем і ТОВ Алюр-ЛТД укладено договір від 23.10.2013 р. №32, предметом якого є поставка товару, визначеного у специфікаціях (бонове загородження, скиммер-нафтосборщик), на умовах Інкотермс DDP (склад покупця) і їх реальність підтверджується відповідними видатковими, прибутковими та податковими накладними, карткою рахунку (Т.4 а.с.166-176).

Між позивачем і ТОВ Смарт Трейд Кост укладено договір від 20.10.2014 р. №20, предметом якого є поставка товару, визначеного у специфікаціях (бензоріз, насос, ножиці, домкрат, каска, броне шлем) на умовах Інкотермс DDP (склад покупця) і їх товарність підтверджується відповідними видатковими, прибутковими та податковими накладними, карткою рахунку (Т.4 а.с.190-200).

Між позивачем і ТОВ Персоніос , ТОВ Дорсет укладено договори від 17.11.2014 р. № 18 , від 15.10.2014 р. №9, від 25.06.2013 р. №22-п, від 11.06.2013 р. №18-п, від 21.06.2013 р. №21-п, предметом яких є поставка товару, визначеного у специфікаціях (апарати дихальні, ствол пожежний ручний), на умовах Інкотермс DDP (склад покупця) і їх реальність підтверджується відповідними видатковими, прибутковими та податковими накладними, карткою рахунку (Т.4 а.с.211-217, 222-227).

Також позивачем з компанією Force Stream LLP (Великобританія, постачальник) укладено контракти на поставку обладнання від 19.11.2012 р. №12-1911, від 23.01.2013 р. №13-2301, на підставі яких позивачем здійснювалося імпортування товару, а саме: деталей та обладнання, що використовується при виробництві пожежних автомобілів (Т.4 а.с.234-241).

Дослідивши предмет та умови вказаних договорів і первинну документацію, складену під час виконання операцій за ними, колегія суддів зазначає, що постачання позивачу товару за вказаними договорами (контрактами) повністю відповідає видами його діяльності за КВЕД (виробництво автотранспортних засобів, торгівля автотранспортними засобами) (Т.1 а.с.110).

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт використання товарів, придбаних позивачем у зазначених контрагентів, в його господарській діяльності, зокрема у наступних правовідносинах з Управлінням ДСНС України у Волинській області, ВАТ Мозирський нафтопереробний завод , ДСНС України, ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , Республіканським унітарним підприємством з аеронавігаційного обслуговування повітряного руху Белаеронавігація , Департаментом взаємодії з правоохоронними органами, цивільного захисту та оборонної роботи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Управлінням ДСНС України у Вінницькій області, ГУ ДСНС України у Полтавській області (Т.2 а.с.33-59, Т.3 а.с.286-299, Т.4 а.с.101-109, 119-138, 146-165, 177-185, 201-207, 218-221, 228-231).

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що позивачем підтверджено наявність в нього матеріально-технічної бази і достатньої кількості кваліфікованого персоналу для використання в його господарській діяльності товарів, придбаних у вищезазначених контрагентів за відповідними договорами (Т.2 а.с.6-11).

Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що реальність господарських операцій позивача з ПФ Расчетно-проектное инженерное бюро ГИДРОПНЕВМОПРОЕКТ , ТОВ Алюр-ЛТД , ТОВ Комсервіс Плюс , ТОВ Оздобспецбуд , ТОВ Стоун Девелопмент , ТОВ Дорсет , ТОВ Смарт Трейд Кост , ТОВ Персоніус , зокрема рух товару та коштів, факт поставки товару, його оприбуткування, зберігання, використання в подальшій господарській діяльності підприємства, господарська мета таких операцій та їх економічна доцільність, підтверджується відповідними первинними документами, які за формою та змістом узгоджуються з приписами ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, а отже, формування позивачем показників його податкової звітності за результатами таких операцій відповідає вимогам чинного податкового законодавства, є правомірним та вказує на належність виконання позивачем його податкових зобов'язань.

При цьому, посилання відповідача в акті перевірки від 05.07.2016 р. №191/26-15-14-03-04/24571799 та в запереченнях на позовну заяву щодо здійснення контрагентами позивача господарської діяльності поза межами правового поля, на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, акти перевірок контрагентів позивача та на ланцюг правовідносин контрагентів позивача з іншими особами (їх контрагентами), припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст.242 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Доводи відповідача щодо порушення кримінальних проваджень №№12014200440002273, 42014200000000029 , 12013000000000546 колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки податковим органом не надано жодних належних і допустимих у розумінні ст.ст.73,74 КАС України доказів, які б підтверджували, що у рамках досудового слідства у межах вказаних проваджень встановлено беззаперечні докази фіктивності спірних операцій позивача з його контрагентами та, взагалі, що такі провадження стосуються господарської діяльності позивача, а також не надано ані відповідних процесуальних документів, ані вироків суду.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Також апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Твердження відповідача про те, що контрагенти позивача не мають необхідних матеріально-технічних і людських ресурсів для виконання спірних операцій і що вони не придбавали товар, який продали позивачу, не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій, оскільки ведення господарської діяльності належить до відання безпосередньо суб'єкта господарювання, яким вона здійснюється, а не його контрагентів за ланцюгом правовідносин.

Крім того, предметом спірних правовідносин у цій справі є не операції контрагентів позивача з іншими юридичними особами, а безпосередньо їх операції з позивачем, що, як було встановлено вище, підтверджуються відповідними первинними документами та відповідають діловій меті їх вчинення.

Доводи відповідача про те, що контрагент позивача - компанія Force Stream LLP має ознаки офшорності та посилання податкового органу на інтернет-ресурс, у зв'язку з чим він дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.161.2 ст.161 ПК України та здійснив нарахування йому зобов'язання з податку на прибуток, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та голослівними.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у листі-відповіді від 12.03.2015 р. №G000323, наданому на запит ДФС України компетентним органом Великобританії, стосовно оподаткування партнерства LLP зазначено, що фіскальна служба Великобританії оподатковує кожного партнера за його часткою прибутку в партнерстві (Т.4 а.с.78-80).

У контексті викладеного апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу того, що контрагент позивача - Force Stream LLP є офшорною компанією, зокрема в документах, залучених до матеріалів справи за клопотанням податкового органу (Т.4 а.с.71-81) саме такі відомості відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.10.2016 р. №№1138140304, 1137140304, 1139140304 є протиправними і відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, не доведено зворотного.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Крім того, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому воно підлягає скасуванню.

Разом з тим, відповідно до положень ч.1, 6 ст.139 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат, присудивши на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачені ним суми судового збору, а саме: 75092,11 грн. + 82601,33 грн. = 157693,44 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТІТАЛ задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТІТАЛ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.10.2016р. №№1138140304, 1137140304, 1139140304.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТІТАЛ (код ЄДРПОУ 24571799) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати у розмірі 157 693 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот дев'яносто три гривні) та 44 коп. (сорок чотири копійки).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.01.2018 року.