Ухвала

від 21.09.2017 по справі 7/293

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

21.09.2017р. Справа № 7/293

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В., розглянувши скаргу Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії на дії державного виконавця за вх. № 18793/17 від 13.07.2017р.

по справі № 7/293

за позовом Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії

до відповідача Державного підприємства Артемвугілля

про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 74 951 076,88 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 60 825,66 грн.,

за участю учасників процесу:

від позивача (скаржника): ОСОБА_1, за довіреністю від 23.06.2017р. № 43

від відповідача: не з'явився

від органу ДВС: ОСОБА_2, за довіреністю від 29.12.2016р. № 796/20.3-03

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. по справі № 7/293 позовні вимоги ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії до ДП Артемвугілля про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 74 951 076,88 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 60 825,66 грн. задоволено. Стягнуто з ДП Артемвугілля на користь ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії заборгованість за активну електроенергію - 74 951 076,88 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 60 825,66 грн., державне мито в сумі 25 418,37 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,25 грн.

15.03.2011р. на виконання вказаного рішення господарським судом виданий відповідний наказ.

13.07.2017р. за вх. № 18793/17 господарський суд одержав скаргу ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії на дії державного виконавця, згідно з якою позивач (скаржник) просить суд визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 недійсною; зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 згідно з ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №25977870.

В обґрунтування вимог скарги позивач (скаржник) посилається на те, що державним виконавцем не було вчинено всіх можливих та достатніх виконавчих дій з метою своєчасного і в повному обсязі виконання наказу ГСДО від 15.03.2011р. по справі № 7/293, зокрема, державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна, що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження .

У письмових поясненнях за вх. № 23164/17 від 06.09.2017р. позивач (скаржник) також посилається на відсутність акту, складання якого передбачено ч. 2 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження .

21.09.2017р. за вх. № 24623/17 господарський суд одержав письмові заперечення ДДВС МУЮ України, згідно з якими останній просить суд відмовити у задоволенні скарги з посиланням на те, що відповідно до приписів ЗУ Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, але ЗУ Про виконавче провадження не передбачено підстав для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішення щодо державних вугледобувних підприємств. Водночас, ЗУ Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, а тому державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа на підставі п.п. 2,9 ч. 1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження .

Відповідач (боржник) у судові засідання не з'явився, при цьому про час та місце судових засідань останній повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштових відправлень та витяг з офіційного сайту УДППЗ Укрпошта за результатами пошуку поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 6102222667258 станом на 21.09.2017р., а тому, враховуючи приписи ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою неявка боржника в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, господарський суд визнав за можливе розглянути скаргу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши скаргу ДП Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії, заслухавши пояснення представників останнього та органу ДВС, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог скарги, з наступних мотивів:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, частини першої статті 4-5, частини першої статті 84 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Судові рішення ухвалюються іменем України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ Про виконавче провадження . (ст. 115 ГПК України).

05.10.2016р. набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ, у п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Крім того, відповідно до приписів ст. 54 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

За приписами ст. 10 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ).

Згідно ст. 36 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ, п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. № 512/5 (в редакції від 05.10.2016р.) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містить також і ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. № 512/5 в редакціях, які діяли до 05.10.2016р.

Крім того, положеннями ст. 54 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ запроваджено право державного виконавця на звернення за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Таким чином, наведеними приписами законодавства передбачені певні права та обов'язки державного виконавця, які останній зобов'язаний ефективно та у належному порядку реалізовувати з метою виконання рішення суду.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження №25977870, 12.04.2011р. позивач (скаржник) звернувся до органу ДВС із заявою від 01.04.2011р. № 2697/12 про примусове виконання наказу ГСДО від 15.03.2011р. № 7/293.

17.04.2011р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25977870 на підставі ст ст. 17, 19, 21,25 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV.

17.10.2011р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №25977870 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV.

06.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №25977870 на підставі ч. 5 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV.

12.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №25977870 до зведеного виконавчого провадження №36979110 на підставі ст. 33 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999р. №606-ХІV.

12.04.2013р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №25977870 на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження .

17.05.2017р. державним виконавцем винесені постанови про арешт майна та коштів боржника в зведеному виконавчому провадження №36979110 на підставі ст. 56 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ, якими накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, та на грошові кошти, що містяться на рахунках в наступних банківських установах: АБ Укргазбанк , Краматорська філія ПАТ КБ Приватбанк , ПАТ ПУМБ , Філії - Донецьке обласне управління АТ Ощадбанк , ПАТ Промінвестбанк та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення у розмірі 1 401 421 375,97 грн.

23.05.2017р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ. Постанова мотивована відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Згідно з п.2 ч.1, ч.2 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

При цьому, висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату. (Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 21.10.2014р. по справі №9/38-10).

Між тим, судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження №25977870 не містять жодних доказів, які підтверджують вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій з виявлення майна боржника, зокрема, у матеріалах виконавчого провадження відсутні запити до Державної фіскальної служби України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної реєстраційної служби, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної комісії з цінних паперів та фондової біржі, Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та інших органів щодо рахунків боржника, відкритих у банківських установах та грошових коштів на них, земельних ділянок, будівель, транспортних засобів, цінних паперів, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання до банківських установ постанов про арешт майна та коштів боржника від 17.05.2017р., відповідних платіжних вимог, та докази прийняття/повернення цих постанов та платіжних вимог банківськими установами. При цьому, саме лише складання супровідних листів про направлення банківським установам постанов про арешт майна та коштів боржника від 17.05.2017р. не підтверджує їх надсилання.

Водночас, матеріали виконавчого провадження №25977870 не містять і доказів здійснення перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням, доказів звернення до органів доходів і зборів щодо надання інформації про дебіторську заборгованість боржника.

Такі обставини свідчать про передчасність висновків державного виконавця про відсутність майна у боржника та безрезультатність дій щодо його розшуку.

Водночас, у матеріалах виконавчого провадження №25977870 відсутній акт про наявність обставин, які стали підставою для повернення виконавчого документа, необхідність складання якого встановлено приписами ч. 2 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог скарги в частині визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 недійсною.

Крім того, суд також зазначає, що приписами Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств від 13.04.2017р. № 2021-VIII, який набрав чинності 24.05.2017р., передбачено тимчасове, до 1 січня 2019 року, зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , зняття арештів та заборон відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача (скаржника) на те, що державний виконавець не звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням, до матеріально відповідальних і посадових осіб боржника з вимогою за наданням пояснень за фактом невиконання рішення або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, не наклав стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, жодним чином не дають підстави для висновку щодо передчасності винесення постанови про повернення виконавчого документу. Встановлення виконавцем факту відсутності майна, що є підставою для повернення виконавчого документу, жодним чином не залежить ані від розгляду судом справи щодо тимчасової заборони виїзду керівника боржника, ані від надання пояснень матеріально відповідальних і посадових осіб боржника щодо невиконання рішення, ані від вжиття заходів щодо накладення штрафу, а тому відповідні посилання позивача (скаржника) не приймаються судом до уваги в якості підстав для визнання постанови про повернення виконавчого документу недійсною.

Також, в якості підстав для визнання постанови про повернення виконавчого документу, не приймаються судом і посилання позивача (скаржника) на невикористання державним виконавцем прав безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення, оскільки зі змісту наведеного випливає те, що реалізація такого права можлива при примусовому виконанні рішення щодо боржника-фізичної особи, а не боржника - юридичної особи.

Щодо решти вимог скарги, суд виходить з наступного.

У п.9.13 Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до вимог ст. 41 ЗУ Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VІІ у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Тобто, Законом встановлено обов'язок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.

При цьому, визнання недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була прийнята з порушенням приписів чинного законодавства, є ефективним та достатнім способом захисту порушених прав стягувача на теперішній час та сприяє відновленню його порушених прав, створює належні підстави державному виконавцю для самостійного усунення виявлених судом порушень та приведення на виконання вимог закону, вчинених виконавчих дій у відповідність.

Отже, враховуючи те, що відновлення виконавчого провадження є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу недійсною (незаконною), та з огляду на відсутність доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, вимоги скаржника щодо зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 згідно з ч.1 ст.41 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №25977870 є передчасними та задоволенню не підлягають.

Посилання органу ДВС на положення ЗУ Про введення мораторію на примусову реалізацію майна щодо встановлення мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків до вдосконалення визначення законами України механізму примусової реалізації майна та на приписи п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження , згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, не прийняті господарським судом до уваги, оскільки жодним чином не стосуються фактичних обставин, пов'язаних з винесенням державним виконавцем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, враховуючи також те, що підставою винесення останньої є п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження .

Керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Державного підприємства Регіональні електричні мережі в особі Донецької філії на дії державного виконавця за вх. № 18793/17 від 13.07.2017р. задовольнити частково.

2. Визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 недійсною.

3. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Л.В. Ніколаєва