Постанова

від 12.12.2017 по справі 7/293

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.12.2017 справа №7/293

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді при секретарі за участю представників сторін: від апелянта: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 за довіреністю Не з'явилися розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 р. у справі№7/293 за позовом до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії , м. Мирноград, Донецька область Державного підприємства «Артемвугілля» , м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 74951076,88 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 60 825,66 грн. В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.09.2017 р. у справі №7/293 задоволено частково скаргу Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії на дії державного виконавця за вх. № 18793/17 від 13.07.2017р.

Визнано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 недійсною.

Відмовлено у задоволенні решти вимог скарги.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчим органом в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду у справі №7/293 не було вжито необхідних та можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для належного виконання рішення господарського суду Донецької області, тому постанова ВП№25977870 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документу стягувачу є передчасною, а дії органу Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2017р. у ВП№25977870 є неправомірними.

Суд першої інстанції посилаючись на відсутність в матеріалах справи доказів ухилення державного виконавця від вчинення дій щодо відновлення виконавчого провадження, дійшов висновку, що вимоги скаржника щодо зобов'язання відновити виконавче провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ (далі по тексту - ДВС) звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017 р. по справі №7/293, в якій просить її скасувати в частині задоволених вимог та прийняте нове рішення, яким відмовити скаржнику в частині задоволених вимог.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що державним виконавцем вчинені всі можливі дії щодо перевірки майнового стану та розшуку майна боржника, передбачені Законом «України «Про виконавче провадження» та обґрунтовано винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.05.2017р. у ВП№25977870 на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії вважає, що здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних заходів у передбаченій нормативно-правовими актами послідовності, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження.

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії посилається на те, що матеріали виконачого провадження ВП№25977870 не містять акту про відсутність у боржника майна. Крім того, державним виконавцем не здійснено комплексу виконавчих дій, які визначені законодавством , необхідних для повного виконання наказу суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до Донецького апеляційного господарського суду не надано.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., судді: Будко Н.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. порушене провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі № 7/293, розгляд справи призначено на 12.12.2017р.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

За приписами ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників апелянта та позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. по справі № 7/293 позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до ДП «Артемвугілля» про стягнення заборгованості за активну електроенергію - 74 951 076,88 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 60 825,66 грн. задоволено. Стягнуто з ДП «Артемвугілля» на користь ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії заборгованість за активну електроенергію - 74 951 076,88 грн., за перевищення договірної величини електричної потужності - 60 825,66 грн., державне мито в сумі 25 418,37 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,25 грн.

15.03.2011р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.

З матеріалів виконавчого провадження №25977870 вбачається, що 12.04.2011р. позивач (скаржник) звернувся до органу ДВС із заявою від 01.04.2011р. № 2697/12 про примусове виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.03.2011р. № 7/293.

17.04.2011р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №25977870 на підставі ст. 17, 19, 21,25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

17.10.2011р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №25977870 на підставі п.15 ч.1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

06.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження №25977870 на підставі ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

12.03.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №25977870 до зведеного виконавчого провадження №36979110 на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV.

12.04.2013р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №25977870 на підставі п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

17.05.2017р. державним виконавцем винесені постанови про арешт майна та коштів боржника в зведеному виконавчому провадження №36979110 на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, якими накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику, та на грошові кошти, що містяться на рахунках в наступних банківських установах: АБ «Укргазбанк» , Краматорська філія ПАТ КБ «Приватбанк» , ПАТ «ПУМБ» , Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» , ПАТ «Промінвестбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення у розмірі 1 401 421 375,97 грн.

23.05.2017р. державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ. Постанова мотивована відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

13.07.2017р. за вх. № 18793/17 до господарського суду Донецької області надійшла скарга ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії на дії державного виконавця, в якій позивач (скаржник) просить суд визнати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 недійсною; зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №25977870.

В обґрунтування вимог скарги позивач (скаржник) посилається на те, що державним виконавцем не було вчинено всіх можливих та достатніх виконавчих дій з метою своєчасного і в повному обсязі виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.03.2011р. по справі № 7/293, зокрема, державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна, що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» . ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії також посилається на відсутність акту, складання якого передбачено ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» .

21.09.2017р. господарським судом Донецької області прийнято ухвалу, що оскаржується.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди однієї із сторін.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, у п. 7 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Крім того, відповідно до приписів ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

За приписами ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ).

Згідно ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ, п. 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. № 512/5 (в редакції від 05.10.2016р.) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містить також і Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-ХІV та Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012р. № 512/5 в редакціях, які діяли до 05.10.2016р.

Крім того, положеннями ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ запроваджено право державного виконавця на звернення за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Таким чином, наведеними приписами законодавства передбачені певні права та обов'язки державного виконавця, які останній зобов'язаний ефективно та у належному порядку реалізовувати з метою виконання рішення суду.

Згідно з п.2 ч.1, ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

При цьому, висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

В пункті 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" роз'яснено щодо необхідності у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа, обстеження державним виконавцем майна боржника за місцем його знаходження на предмет використання майна у виробничій діяльності та складення за результатами такого обстеження акту.

Приписами Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» від 13.04.2017р. № 2021-VIII, який набрав чинності 24.05.2017р., передбачено тимчасове, до 1 січня 2019 року, зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , зняття арештів та заборон відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали виконавчого провадження №25977870 не містять доказів, які підтверджують вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій з виявлення майна боржника, зокрема, у матеріалах виконавчого провадження відсутні запити до Державної фіскальної служби України, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державної реєстраційної служби, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної комісії з цінних паперів та фондової біржі, Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та інших органів щодо рахунків боржника, відкритих у банківських установах та грошових коштів на них, земельних ділянок, будівель, транспортних засобів, цінних паперів, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав), належних на праві власності відповідачу.

Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання до банківських установ постанов про арешт майна та коштів боржника від 17.05.2017р., відповідних платіжних вимог, та докази прийняття/повернення цих постанов та платіжних вимог банківськими установами.

При цьому, саме лише складання супровідних листів про направлення банківським установам постанов про арешт майна та коштів боржника від 17.05.2017р. не підтверджує їх надсилання.

Водночас, матеріали виконавчого провадження №25977870 не містять і доказів здійснення перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням, доказів звернення до органів доходів і зборів щодо надання інформації про дебіторську заборгованість боржника.

За таких обставин державний виконавець передчасно дійшов до висновку про відсутність майна у боржника та безрезультатність дій щодо його розшуку.

Крім того, у матеріалах виконавчого провадження №25977870 відсутній акт про наявність обставин, які стали підставою для повернення виконавчого документа, необхідність складання якого передбачена ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІ.

Відповідно до п.9.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

В абз. 1 п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішення, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

За таких обставин господарським судом першої інстанціх обгрунтовано задоволено вимоги скарги в частині визнання постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 недійсною.

Щодо вимоги про зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №25977870, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Порядок відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками визнання недійсною постанови про закінчення такого провадження унормований положеннями статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIII, відповідно до якої у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому закону органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як роз'яснено у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Враховуючи, що постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 23.05.2017р. про повернення виконавчого документа за виконавчим провадженням №25977870 визнано недійсною, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що відмова у задоволенні другої вимоги скаржника не призведене до поновлення прав позивача у цій справі, відтак вимога про зобов'язання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України ОСОБА_7 згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження №25977870 підлягає задоволенню, як похідна від первісної вимоги.

Посилання місцевого господарського суду, що оскільки ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» містить імперативну норму, яка регламентує дії державного виконавця та встановлює спеціальні строки для вчинення державним виконавцем відповідних дій у разі визнання судом недійсною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу, як на підставу для відмову у задоволенні вимог скаржника щодо зобов'язання головного державного виконавця згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. винести постанову про відновлення виконавчого провадження №25977870 не є переконливими.

Вимоги скарги про зобов'язання головного державного виконавця згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 25977870 підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в цій частині - підлягає скасуванню.

Доводи, викладені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в оскаржуваному процесуальному документі.

Апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі № 7/293 не підлягає задоволенню.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 21.09.2017р. в частині відмови у задоволенні вимоги скарги щодо зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 25977870 підлягає скасуванню.

В іншій частині ухвала господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі №7/293 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, п.1 ч.1 ст.104, ст. 105, 106, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі №7/293 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі №7/293 скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги скарги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 25977870.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно із ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 25977870.

В іншій частині ухвалу господарського суду Донецької області від 21.09.2017р. у справі №7/293 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий: Т.Д. Геза

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3