Рішення

від 31.10.2017 по справі 905/2041/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2017 Справа № 905/2041/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства "Комунальник" Селидівської міської ради", Донецька область, м. Селидове

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Селидове

про: стягнення заборгованості у розмірі 4470,11 грн. та розірвання договору №88 від 01.07.2011р.

за участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 31.10.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Комунальник" Селидівської міської ради", м. Селидове, Донецька область звернувся до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Селидове про стягнення заборгованості у розмірі 4470,11 грн. та розірвання договору №88 від 01.07.2011р.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Бойко І.А.

Відповідно до довідки повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 15.09.2017р. у зв'язку з відставкою судді Бойко І.А. справу передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №88 від 01.07.2011р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість у розмірі 4470,11грн.; заяву відповідача від 12.05.2017р. про розірвання договору, припинення надання послуг з вивезення твердих побутових відходів з 01.05.2017р.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 1, 2, 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 623, 651, 654 Цивільного кодексу України, ст. 188, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: правоустановчі документи; договір №88 від 01.07.2011р. з додатком; договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2010р.; рахунки: №464 від 25.06.2011р., №675 від 31.08.2011р., №789 від 30.09.2011р., №907 від 31.10.2011р., №23 від 30.11.2011р., №26 від 19.12.2011р., №26/14 від 31.01.2012р., №64 від 29.02.2012р., №88 від 30.03.2012р., №26 від 30.04.2012р., №37 від 31.05.2012р., №37 від 29.06.2012р., №33 від 31.07.2012р., №33 від 31.08.2012р., №33 від 30.09.2012р., №33 від 31.10.2012р., №33 від 30.11.2012р., №33 від 29.12.2012р., №33 від 31.01.2013р., №33 від 28.02.2013р., №33 від 29.03.2013р., №33 від 30.09.2013р., №33 від 31.10.2013р., №33 від 29.11.2013р., №33 від 31.12.2013р., №33 від 31.01.2014р., №33 від 28.02.2014р., №33 від 31.03.2014р., №33 від 30.04.2014р., №33 від 30.05.2014р., №33 від 30.06.2014р., №33 від 31.07.2014р., №33 від 29.08.2014р., №33 від 30.09.2014р., №33 від 31.10.2014р., №33 від 28.11.2014р., №33 від 31.12.2014р., №153 від 30.01.2015р., №153 від 27.02.2015р., №153 від 31.03.2015р., №153 від 30.04.2015р., №153 від 29.05.2015р., №153 від 30.06.2015р., №153 від 31.07.2015р., №153 від 31.08.2015р., №153 від 30.09.2015р., №153 від 30.10.2015р., №153 від 30.11.2015р., №153 від 31.12.2015р., №153 від 29.01.2016р., №153 від 29.02.2016р., №153 від 31.03.2016р., №153 від 29.04.2016р., №153 від 31.05.2016р., №153 від 30.06.2016р., №153 від 29.07.2016р., №153 від 31.08.2016р., №153 від 30.09.2016р., №153 від 31.10.2016р., №153 від 30.11.2016р., №153 від 30.12.2016р., №153 від 31.01.2017р., №153 від 28.02.2017р., №153 від 31.03.2017р., №153 від 28.04.2017р.; довідку щодо суму заборгованості за договором №88 від 01.07.2011р.; претензію №284 від 20.047.2017р. та докази її направлення відповідачу; рішення Виконавчого комітету Селидівської міської ради №83 від 23.03.2011р. Про затвердження тарифів з вивезення твердих побутових відходів в м. Селидовому з додатком; рішення Виконавчого комітету Селидівської міської ради №113 від 29.04.2011р. №2/1 від 09.01.2013р., №110 від 24.07.2013р., №21/2 від 11.03.2015р., №30/1 від 15.06.2016р., №31/1 від 16.03.2017р. з додатками; угоди про внесення змін до договору №88 від 01.07.2011р.: №108 від 01.02.2013р., №2/289 від 10.10.2013р.; заяву ФОП ОСОБА_1 від 27.10.2014р.; угоди про внесення змін до договору №88 від 01.07.2011р.: №1/192 від 31.10.2014р., №1/110 від 15.05.2014р., №125/1 від 26.03.2015р.; додаткові угоди: №135/2 від 29.06.2016р., №47/1 від 27.03.2017р.; заяву ФОП ОСОБА_1 від 12.05.2017р.; листи КП Комунальник №367 від 15.05.2017р., №406 від 30.06.2017р. та докази їх направлення відповідачу

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: розпорядження Селидівської міської ради №116-к від 13.05.2017р. про призначення в.о. директора КП Комунальник ; довідка №519 від 08.09.2017р. про наявність заборгованості, довідка №539 від 28.09.2017р. про тарифи та ціни, які діяли у період 2015-2017р.р.; акт звірки взаємних розрахунків від 08.09.2017р., заява від 04.10.2017р. про розгляд справи без участі представника позивача; заява від 04.10.2017р. про відшкодування понесених витрат на проїзд та проживання представника позивача.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2017р. не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві від 04.10.2017р. просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 31.10.2017р. не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал суду за адресою, зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011р. між Комунальним підприємством Комунальник Селидівської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Донецька область, м. Селидове (споживач) було укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №88 (далі договір), відповідно до п. 1, якого виконавець зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів накопичених на території магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 та магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2, а споживач - своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим договором (далі послуги).

За умовами п.п. 10-14 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата здійснюється згідно розрахунку додатка №1. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 20 числа періоду, що настає за розрахунковим. Плата вноситься на розрахунковий рахунок виконавця. У разі зміни вартості послуги її виконавець повідомляє не пізніше ніж за 20 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань.

Згідно п.п. 26, 28, договір набирає чинності з 01.07.2011р. до 31.12.2011р. Договір вважається продовженим на календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, кожна зі сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд.

Судом встановлено, що договір №88 від 01.07.2011р. автоматично продовжувався на кожний наступний календарний рік.

Дія договору припиняється у разі, коли: закінчився строк, на який його укладено; відпала потреба в наданні послуг або споживач відмовляється від виконавця. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п. 29 договору).

31.10.2014р. між Комунальним підприємством Комунальник Селидівської міської ради (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Селидове, Донецька область (споживач) була укладена додаткова угода №1/192, якою було виключено з договору об'єкти обслуговування: магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1; магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташований за адресою: АДРЕСА_2. Дана угода набрала чинності 01.11.2014р.

У зв'язку зі змінами тарифів на надання послуг, згідно з рішенням виконкому Селидівської міської ради, позивачем складалися угоди про внесення змін та додаткові угоди з новими розрахунками для оплати послуг (№108 від 01.02.2013р., №2/289 від 10.10.2013р., №1/110 від 15.05.2014р., №125/1 від 26.03.2015р., №135/2 від 29.06.2016р., №47/1 від 27.03.2017р.), з яких відповідачем були підписані угоди про внесення змін №108 від 01.02.2013р., №2/289 від 10.10.2013р., №1/110 від 15.05.2014р., №125/1 від 26.03.2015р.

На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки: №153 від 30.01.2015р., №153 від 27.02.2015р., №153 від 31.03.2015р., №153 від 30.04.2015р., №153 від 29.05.2015р., №153 від 30.06.2015р., №153 від 31.07.2015р., №153 від 31.08.2015р., №153 від 30.09.2015р., №153 від 30.10.2015р., №153 від 30.11.2015р., №153 від 31.12.2015р., №153 від 29.01.2016р., №153 від 29.02.2016р., №153 від 31.03.2016р., №153 від 29.04.2016р., №153 від 31.05.2016р., №153 від 30.06.2016р., №153 від 29.07.2016р., №153 від 31.08.2016р., №153 від 30.09.2016р., №153 від 31.10.2016р., №153 від 30.11.2016р., №153 від 30.12.2016р., №153 від 31.01.2017р., №153 від 28.02.2017р., №153 від 31.03.2017р., №153 від 28.04.2017р.

Відповідач звернувся до позивача з заявою від 12.05.2017р., в якій останній, посилаючись на те, що не користується послугами позивача з вивезення твердих побутових відходів, магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не працює з 2014р., на інший торговий майданчик укладений договір на утилізацію відходів з іншим суб'єктом правовідносин, просив вважати договір №88 від 01.07.2011р. розірваним.

В листі №367 від 15.05.2017р., який був направлений на адресу відповідача 17.06.2017р., позивач не заперечив проти розірвання договору, проте зазначив, що у відповідності до вимог ст. 654 ЦК України, розірвання вказаного договору повинно бути вчинено у письмові формі. Крім того, повідомив відповідача про те, що з 01.11.2014р. комунальним підприємством надаються послуги лише по об'єкту магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та заначив про наявність заборгованості за договором №88 від 01.07.2011р. у розмірі 4101,86грн.

30.06.2017р. позивач повторно направив лист №406 від 30.06.2017р., що є тотожним за змістом листу №367 від 15.05.2017р.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг всупереч вимогам договору та закону не виконав та з 01.05.2017р. послуги не надаються, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення 4470,11грн. та розірвання договору №88 від 01.07.2011р.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

За своїм змістом та правовою природою договір №88 від 01.07.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Позивач (виконавець) свої зобовязання за договором виконав та виставив відповідачу (споживачу) рахунки: №153 від 30.01.2015р., №153 від 27.02.2015р., №153 від 31.03.2015р., №153 від 30.04.2015р., №153 від 29.05.2015р., №153 від 30.06.2015р., №153 від 31.07.2015р., №153 від 31.08.2015р., №153 від 30.09.2015р., №153 від 30.10.2015р., №153 від 30.11.2015р., №153 від 31.12.2015р., №153 від 29.01.2016р., №153 від 29.02.2016р., №153 від 31.03.2016р., №153 від 29.04.2016р., №153 від 31.05.2016р., №153 від 30.06.2016р., №153 від 29.07.2016р., №153 від 31.08.2016р., №153 від 30.09.2016р., №153 від 31.10.2016р., №153 від 30.11.2016р., №153 від 30.12.2016р., №153 від 31.01.2017р., №153 від 28.02.2017р., №153 від 31.03.2017р., №153 від 28.04.2017р., всього на загальну суму 4470,11грн.

Відповідачем не доведено та не надано доказів ненадання послуг або надання послуг не в повному обсязі.

Умовами договору встановлений обов'язок споживача оплачувати послуги виконавця щомісячно, не пізніше ніж до 20 числа періоду, що настає за розрахунковим.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання за договором №88 від 01.07.2011р. з оплати наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого утворився борг в розмірі 4470,11грн., який також підтверджений довідкою позивача за підписом в.о. директора, головного бухгалтера та бухгалтера підприємства.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості не надано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4470,11грн.

Стосовно вимоги позивача про розірвання договору №88 від 01.07.2011р. суд зазначає наступне:

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 3 ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, за змістом наведених норм права, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Верховний Суд України зазначив, що cудам слід звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття розірвання договору і припинення зобов'язання/договору . Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

В свою чергу, зі змісту умов договору вбачається, що сторонами погоджено право споживача відмовитися від виконавця, а саме п. 30 встановлено що дія договору припиняється у разі, коли, зокрема, відпала потреба в наданні послуг або споживач відмовляється від виконавця.

В матеріалах справи наявна заява відповідача від 12.05.2017р., в якій останній, посилаючись на п.п. 28, 29 договору, у зв'язку з відсутністю потреби в наданні послуг та відмовою від виконавця, просив вважати договір №88 від 01.07.2011р. розірваним.

Вказана заява була отримана відповідачем, про що було зазначено у його листі №367 від 15.05.2017р.

Крім того, позивач припинив надавати послуги з 01.05.2017р. Таким чином, договір №88 від 01.07.2011р. є припиненим.

За таких обставин, вимога позивача про визнання розірваним договору №88 від 01.07.2011р. задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 3200,00грн., вартості автобусного квитку в розмірі 269,45грн., вартості проживання представника позивача в готелі в розмірі 625,00грн. На підтвердження судових витрат позивач надав: квиток на автобус сполученням Покровськ Харків на 03.10.2017р.; рахунки на оплату проживання від 03.10.2017р. та докази їх оплати.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи те, що в ухвалах суду від 01.09.2017р., 20.09.2017р., 04.10.2017р. явка сторін не визнавалась обов'язковою, вимоги про відшкодування понесених витрат позивача (автобусний квиток, вартість проживання) задоволенню не підлягають.

Витрати з оплати судового збору у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Комунальник" Селидівської міської ради", Донецька область, м. Селидове до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Селидове про стягнення заборгованості у розмірі 4470,11грн. та розірвання договору №88 від 01.07.2011р. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3) на користь Комунального підприємства "Комунальник" Селидівської міської ради" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Шевченка, 122, ЄДРПОУ 37314281) суму основного боргу - 4470,11грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1600,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 31.10.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2017р.

Суддя Я.О. Левшина