Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/13725/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа №910/13725/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВІСА ГРУП

про стягнення 2627591,40 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Ходаківський Ю.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - Аліменко О.Ю. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову про стягнення суми санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань виконати роботи по договору від 13.12.2016 № ПЗ/Е-161378/НЮ.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві, та зокрема, оскільки вважає, що роботу по договору неможливо виконати у встановлені ним строки; що сторони добросовісно помилялись щодо строків виконання робіт та продовжуючи строк дії Договору мали на увазі продовження і строків виконання робіт; що приступити до виконання робіт Відповідачу заважало непогодження Позивачем кошторисної документації, що частину роботи Відповідач виконав та з інших підстав. Також Відповідач просив суд зменшити суму санкцій, у випадку задоволення позову, до 187856,50 грн.

У судових засіданнях 04.09.2017 та 09.10.2017 судом оголошувались перерви.

При цьому, судом враховано, що під час розгляду спору змінилося місцезнаходження Відповідача з м. Києва на м. Слов'янськ (Донецької області), але оскільки позовна заява була прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, то відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, дана справа розглядається і вирішується Господарським судом міста Києва по суті, не зважаючи на те, що в процесі розгляду вона стала підсудною іншому господарському суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

13.12.2016 між Позивачем, як замовником, та Відповідачем, як підрядником, було укладено договір підряду №ПЗ/Е-161378/НЮ (з додатковими угодами №1 від 30.12.2016 та №2 від 28.02.2017, далі разом - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати роботи по зовнішньому електропостачанню будівель та споруд для ведення садівництва на землях Нещерівської селищної ради ГО СТ Анастасія в Обухівському районі Київської області, а замовник натомість зобов'язується прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна сума договору становить 1390260 грн., а строк завершення робіт та здача їх замовнику - 30.12.2016 (п. 5.2 Договору). Пунктом 5.5 Договору передбачено, що робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником або уповноваженою ним особою.

При цьому, згідно з п. 10.1 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016. У подальшому строк дії Договору сторонами продовжувався додатковими угодами №1 від 30.12.2016 та №2 від 28.02.2017, та відповідно до останньої був встановлений до 30.06.2017.

Посилання Відповідача, щодо того, що сторони добросовісно помилялись щодо строків виконання робіт та продовжуючи строк дії Договору мали на увазі продовження і строків виконання робіт судом відхиляється, оскільки строк виконання робіт та строк дії Договору у тексті Договору викладено двома окремими пунктами, відтак, оскільки сторони вносили зміни у один пункт Договору, не чіпаючи інший, то не вбачається наміру та волі сторін внести зміни і у другий пункт - щодо строків виконання робіт.

Суд зазначає, що договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Про те, що на момент укладення Договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків, свідчать підписи сторін на спірному договорі. Договір недійсним повністю або в частині не визнавався; матеріали справи не містять доказів протилежного. Тому на час вирішення даного спору судом правомірність Договору презюмується за ст. 204 ЦК України.

Отже, як Позивач, так і Відповідач під час укладення Договору були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються , або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом, або на інших умовах.

Тому, укладаючи Договір, Відповідач вважав його умови вигідними для себе, як у частині винагороди так і розмірів санкцій за неповне або несвоєчасне виконання, зрозумілими та був обізнаний з усіма умовами Договору, які зобов'язався виконувати, не вважав Договір несправедливим або таким, що порушує його права, або є неможливим для виконання у визначені ним строки, та вільно обираючи контрагента уклав Договір з Позивачем на погодженим з ним умовах.

З огляду на наведене, судом відхиляються заперечення Відповідача, що виконати обумовлені Договором роботи у встановлений ним строк (до 31.12.2016) було неможливо і про це сторони знали при його підписанні.

При цьому, судом враховано, що листом від 14.12.2016 Позивач вимагав від Відповідача виконати роботи у встановлений Договором строк.

З залучених до матеріалів справи листів Позивача, вбачається, що з його боку мала місце затримка погодження кошторисних розрахунків, у зв'язку з чим Позивач погодився продовжити строк дії Договору, проте Відповідач не довів, що невчасне погодження кошторису є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки, по-перше, умовами Договору не передбачено, що після підписання Договору початку виконання робіт обов'язково передує погодження кошторису, та що до його погодження Відповідач не мав права приступити до виконання робіт. Та по-друге, Відповідач не довів, що на відсутності погодженого кошторису, але при наявності додатку до Договору - договірної ціни, Відповідач не міг приступити до виконання робіт та їх виконати.

Посилання Відповідача на часткове виконання ним робіт судом відхиляється, оскільки пунктом 5.5 Договору передбачено, що робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних робіт замовником або уповноваженою ним особою, але такого акта - про виконання робіт по зовнішньому електропостачанню будівель та споруд для ведення садівництва на землях Нещерівської селищної ради ГО СТ Анастасія , Відповідачем надано не було.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідач роботи на суму 1390260 грн. у строк, встановлений Договором, не виконав, тому Відповідач, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених Договором та законом.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, передбачених цим договором, останній сплачує замовнику 1% від вартості несвоєчасно виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Перевіряючи надані Позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку, що Позивачем, хоча і було допущено описки у позові у сумі вартості прострочених робіт, від якої обраховувались санкції, проте суми санкцій - суми пені та штрафу, були обраховані правильні за вказаний Позивачем, перевірений та визнаний обґрунтованим судом, період прострочення 31.12.2016 - 30.06.2017, оскільки роботи повинні були бути виконані до 31.12.2016, а отже 31.12.2016 є першим днем прострочення.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 1390260 31.12.2016 - 30.06.2017 182 1 % 2530273.20

1390260 * 7 = 97318,20 грн.

Отже, Позивачем було обгрунтвоано нараховано Відповідачу 2530273.20 грн. пені та 97318,20 грн. штрафу.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 ГПК України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, судом враховується правова позиція, викладена у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Застосовуючи статтю 233 ГК України суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Таким чином, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому Відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Судом враховано, що Позивач належить до державного сектору економіки (100% акцій належить державі), а за ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: 1) за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення; 2) за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З урахуванням викладеного, суд підстав для зменшення штрафу, менше ніж встановлений законом розмір - 7%, не вбачає, тому вимоги позову у частині стягнення 97318,20 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позову про стягнення 2530273,20 грн. пені, то суд вважає за можливе зменшити її при стягненні на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України до 10% - 253027,32 грн., що не перевищує встановлений законом розмір (0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення), з огляду на те, що:

- Позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем робіт;

- розмір нарахованої пені (2530273,20 грн.) є неспіврозмірним з порушеним інтересом;

- розмір пені значно перевищує вартість робіт (1390260 грн.), обумовлених договором;

- відповідач помилково вважав продовження строку дії договору продовженням терміну виконання робіт.

Отже, суд дійшов висновку, що зменшення розміру пені до 253027,32 грн. є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

Таким чином, вимоги Позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 253027,32 грн. та в іншій частині суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги задовольняються частково.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 викладено правову позицію, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІВІСА ГРУП (Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Карла Маркса, 38, квартира 204; ідентифікаційний код 40028220) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 40081221) 97318 (дев'яносто сім тисяч триста вісімнадцять) грн. 20 коп. штрафу, 253027 (двісті п'ятдесят три тисячі двадцять сім) грн. 32 коп. пені, а також 39413 (тридцять дев'ять тисяч чотириста тринадцять) грн. 87 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.11.2017

Суддя Сташків Р.Б.