Рішення

від 01.11.2017 по справі 914/2069/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017р. Справа № 914/2069/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Приватного підприємства «Деос охорона» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент-Сіті» , м.Львів

про стягнення 42 589, 80 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;

Суть спору: Приватне підприємство «Деос охорона» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент-Сіті» про стягнення 42 589, 80 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він на виконання умов договору №02ФО17 про надання послуг з охорони, здійснював фізичну охорону будівельного майданчика і майна відповідача за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7. Відповідач отримані послуги з охорони оплатив частково у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість у сумі 36870,00 грн. за період лютий-квітень 2017р.

За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 146,00грн., інфляційні втрати в сумі 2 146,51грн. та 3% річних в сумі 427,29 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 11.10.2017року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 25.10.2017року.

23.10.2017р. позивач подав через канцелярію суду документи, які витребовувались судом.

В судове засідання 25.10.2017р. з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи. По суті спору представник пояснив, що позивач на виконання умов договору №02ФО17 про надання послуг з охорони, здійснював фізичну охорону будівельного майданчика і майна відповідача за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7, однак відповідач свої договірні зобов'язання не виконав в повному обсязі та не оплатив отримані послуги за лютий, березень та квітень 2017 року в повному обсязі, у зв'язку із чим в нього виникла заборгованість у сумі 36870,00 грн. Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3 146,00грн, інфляційні втрати в сумі 2 146,51грн та 3% річних в сумі 427,29 грн.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, посилається на те, що між сторонами не було договірних відносин з приводу охорони будівельного майданчика та майна, що знаходиться на його території за адресою: м.Львів, вул.Струмок-Масарика,7 протягом 2016 року а відтак зарахування позивачем оплат в рахунок погашення боргу за 2016 рік є безпідставним. Представник вважає, що залишок боргу відповідача становить 5208,00грн та просив суд в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі в судовому засіданні 25.10.2017р. було оголошено перерву до 01.11.2017р.

В судове засідання 01.11.2017р. з'явилися представники сторін. Представник позивача подав заяву про зміну підстав позову в якій зазначив, що договірні відносини між сторонами розпочались в квітні 2016 року і станом на 01.01.2017р. за відповідачем числилась заборгованість в сумі 31 662,00 грн. Представник просив суд прийняти дану заяву до розгляду та здійснювати розгляд справи із врахуванням даної заяви.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пленум Верховного суду України у своїй постанові від 06.12.2018р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції з цього приводу роз'яснив, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Суд звертає увагу на те, що позивачем всупереч вимог ст. 57 ГПК України не долучено до справи доказів направлення відповідної заяви відповідачу, а відтак заяву позивача про зміну підстав позову слід повернути позивачу без розгляду.

Окрім того суд звертає увагу на те, що заяви про зміну предмета або підстави позову подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

В судовому засіданні 25.10.2017р. суд вже перейшов до розгляду справи по суті та заслухав пояснення представників сторін з приводу позовних вимог.

Представник позивача в наданих суду поясненнях підтримав позовні вимоги, просив суд їх задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелопмент-Сіті» (замовник) та Приватним підприємством «Деос охорона» (виконавець) було укладено договір №02ФО17 за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату здійснювати фізичну охорону будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7, забезпечувати схоронність майна замовника та/або третіх осіб, яке знаходиться на об'єкті.

Факт передачі під охорону будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території підтверджується актом від 01.01.2017р. (а.с. 20).

Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що ціна договору визначається сторонами, виходячи з вартості утримання фізичної охорони об'єкту.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору №02ФО17 сторони визначили, що з метою забезпечення належної охорони будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7, фізична охорона об'єкта буде здійснюватись виходячи з необхідності забезпечення безперервної охорони та недопущення розкрадання/знищення/пошкодження майна, прийнятого під охорону. Вартість послуг виконавця за одну годину охорони одним охоронцем (постом) становить 25,00грн.

Відповідно до п.3.2 договору сторони щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітнім, визначають й фіксують в Акті приймання-передачі вартість наданих послуг з фізичної охорони об'єкту, виходячи з вартості однієї години охорони, фактичної кількості годин, протягом яких надавались послуги у відповідному календарному місяці, та кількості охоронців, що здійснювали фізичну охорону об'єкта, а також Переліку майна, що охороняється. На момент підписання Договору, вартість послуг Виконавця по фізичній охороні об'єкта одним охоронцем протягом 1 (однієї) години складає 25 (двадцять п'ять) грн., в т.ч. ПДВ.

В підтвердження факту надання послуг з охорони, між сторонами було підписано ряд актів, зокрема:

- Акт від 31.01.2017р. №158 про надання послуг фізичної охорони в січні 2017р. на суму 18 600,00 грн.

- Акт від 28.02.2017р. №318 про надання послуг фізичної охорони в лютому 2017р. на суму 16800,00 грн.

- Акт від 31.03.2017р. № 482 про надання послуг фізичної охорони в березні 2017р. на суму 18600,00 грн;

- Акт від 30.04.2017р. №646 про надання послуг фізичної охорони в квітні 2017р. на суму 18000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг 72 000,00 грн.

Згідно із п.4.2.2 договору, замовник зобов'язався своєчасно та в порядку, передбаченому розділом 3 Договору здійснювати розрахунки з Виконавцем за охоронні послуги.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником щомісяця, до 25 числа поточного місяця, згідно з виставленим виконавцем рахунком.

Відповідно до ст.526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України .

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідачем було проведено тільки частково оплату наданих позивачем послуг в сумі 53400,00грн. згідно платіжних доручень від 12.04.2017р. №1570 на суму 16800,00 грн., від 31.01.2017р. №1351 на суму 18000,00 грн. та від 23.02.2017р. №1440 на суму 18600,00грн.

Суд звертає увагу на те, що зарахування позивачем частини коштів сплачених відповідачем в період з січня по квітень 2017р. в рахунок погашення боргу в сумі 31 662,00 грн, який за твердженнями позивача виник в 2016 році за іншим договором про надання послуг з охорони того ж самого об'єкта, є безпідставним. Предметом спору по справі №914/2069/17 є правовідносини, які виникли між сторонами в 2017 році на підставі договору від 01.01.2017р. №02ФО17. Будь-які інші відносини, які мали місце між сторонами до 01.01.2017р. щодо охорони будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7, судом не досліджувались.

Окрім того не беруться судом до уваги твердження представника відповідача про те, що кошти в сумі 13 392,00 грн. перераховані згідно платіжного доручення №1503 від 17.03.2017р. слід було зараховувати в рахунок оплати вартості наданих послуг по спірному договорі. Як вбачається з даного платіжного доручення, в призначенні платежу, як підставу оплати зазначено рахунок від 29.12.2016р. №1769. Позивачем надано суду Акт від 31.12.2016р. №1814 про надання послуг з фізичної охорони за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7 в грудні 2016 року. Загальна вартість таких послуг становить 13 392,00 грн. Окрім того позивачем долучено до справи рахунок на оплату від 29.12.2016р. №1769 згідно якого вартість послуг з охорони наданих у грудні 2016р. становить 13 392,00 грн.

Із системного аналізу наведених документів вбачається, що кошти в сумі 13 392,00 грн. перераховані відповідачем згідно платіжного доручення №1503 від 17.03.2017р. не могли бути зараховані для оплати послуг наданих позивачем за спірним договором, так як призначались для оплати послуг з охорони які не врегульовані положеннями спірного договору.

Таким чином за відповідачем числиться заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг фізичної охорони в сумі 18600,00 грн за договором від 01.01.2017р. №02ФО17 за період з 01.01.2017р. до30.04.2017р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день простроченого платежу.

За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 146,00грн., інфляційні втрати в сумі 2 146,51грн. та 3% річних в сумі 427,29 грн.

Суд проведено перевірку здійснених позивачем нарахувань та встановлено, що до стягнення підлягають:

- пеня в розмірі 1685,87 грн;

- 3% річних в розмірі 200,27грн;

- Інфляційні втрати 567,77грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 21 053,91грн з яких: 18600,00 грн - основний борг, пеня в розмірі 1685,87грн, 3% річних в розмірі 200,27грн, інфляційні втрати 567,77грн.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст.49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 790,95 грн.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент-Сіті» (79012,

м.Львів, вул. Сахарова,43, оф. 409, ідентифікаційний номер: 40038129) на користь Приватного підприємства «Деос охорона» (79035,м.Львів, вул.Зелена,149, ідентифікаційний номер:35146077) - 21053,91грн та 790,95грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повне рішення складено 06.11.2017р.

Суддя Запотічняк О.Д.