Постанова

від 01.02.2018 по справі 914/2069/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа № 914/2069/17

Львівський апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.,

суддів Бойко С.М.,

ОСОБА_1,

при секретарі Совинської С.В.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №15 від 14.09.2017);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент-Сіті» м.Львів б/н б/д (вх..№ЛАГС 01-05/5997/17 від 19.12.2017 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2017 р.

у справі № 914/2069/17

за позовом приватного підприємства «Деос охорона» м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Девелопмент-Сіті» м.Львів

про стягнення 42 589, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.11.2017 (суддя О.Д.Запотічняк) частково задоволено позов ТОВ Девелопмент-Сіті та стягнуто з ТОВ Девелопмент-Сіті на користь ПП Деос охорона 21 053,91 грн. та 790,95 грн. судового збору.

В цій частині рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором №02ФО17 від 01.01.2017, в установлений договором строк не здійснив оплати наданих позивачем послуг з охорони будівельного майданчика і майна відповідача за адресою: м. Львів, вул. Струмок-Масарика,7 в період лютий-квітень 2017 року, у зв'язку з чим підлягають задоволенню вимоги про стягнення 21 053,91 грн., з яких: 18 600,00 грн. неоплаченої суми основної заборгованості за договором №02ФО17 від 01.01.2017, 1 685,87 грн. пені, 567,77 грн. інфляційних втрат та 200,27 грн. 3% річних.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 21 535,89 грн., з яких: 18 270,00 грн. основної заборгованості, 1460,13 грн. пені, 1 578,74 грн. інфляційних втрат та 227,02 грн. 3% річних.

В цій частині рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кошти в сумі 13 392,00 грн., які перераховані відповідачем згідно платіжного доручення №1503 від 17.03.2017 не могли бути зараховані для оплати послуг наданих позивачем за спірним договором, так як призначались для оплати послуг з охорони за інший період та не врегульовані положеннями спірного договору. Решта суми основного боргу частково оплачена відповідачем згідно платіжних доручень №1570 від 12.04.2017 на суму 16 800,00 грн., №1351 від 31.01.2017 на суму 18 000,00 грн. та №1440 від 23.02.2017 на суму 18 600,00 грн. Відмова в задоволенні у стягненні 1460,13 грн. пені, 1 578,74 грн. інфляційних втрат та 227,02 грн. 3% річних мотивована безпідставністю їх нарахування, що встановлено судом після здійснення відповідного перерахунку вказаних нарахувань згідно вимог чинного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2017 та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з метою погашення заборгованості в розмірі 72 000,00 грн. за договором №02ФО17 від 01.01.2017, відповідачем здійснювались проплати 31.01.2017 на суму 18 000,00 грн., 24.02.2017 на суму 18 600,00 грн., 17.03.2017 на суму 13 392,00 грн. та 12.04.2017 на суму 16 800,00 грн., що загалом становить 66 792,00 грн., а тому сума заборгованості становить 5 208,00 грн., а не 42 589,80 грн., як це заявлено позивачем. Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано оплату 13 392,00 грн. згідно платіжного доручення №1503 від 17.03.2017.

В судове засідання 01.02.2018 представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання, а тому його неявка у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ТОВ Девелопмент-Сіті без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між ТОВ Девелопмент-Сіті (замовник) та ПП Деос охорона (виконавець) було укладено договір №02ФО17 від 01.01.2017, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату здійснювати фізичну охорону будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території за адресою: м. Львів, вул. Струмок-Масарика,7, забезпечувати схоронність майна замовника та/або третіх осіб, яке знаходиться на об'єкті.

Факт передачі під охорону будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території підтверджується актом від 01.01.2017 (а.с. 20).

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору визначається сторонами, виходячи з вартості утримання фізичної охорони об'єкту.

Згідно з п. 1 додатку №2 до договору №02ФО17 від 01.01.2017 сторони визначили, що з метою забезпечення належної охорони будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території за адресою: м.Львів, вул. Струмок-Масарика,7, фізична охорона об'єкта буде здійснюватись виходячи з необхідності забезпечення безперервної охорони та недопущення розкрадання/знищення/пошкодження майна, прийнятого під охорону. Вартість послуг виконавця за одну годину охорони одним охоронцем (постом) становить 25,00 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що сторони щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітнім, визначають й фіксують в акті приймання-передачі вартість наданих послуг з фізичної охорони об'єкту, виходячи з вартості однієї години охорони, фактичної кількості годин, протягом яких надавались послуги у відповідному календарному місяці та кількості охоронців, що здійснювали фізичну охорону об'єкта, а також переліку майна, що охороняється. На момент підписання договору, вартість послуг виконавця по фізичній охороні об'єкта одним охоронцем протягом 1 (однієї) години складає 25 (двадцять п'ять) грн., в т.ч. ПДВ.

В підтвердження факту надання послуг з охорони, між сторонами було підписано ряд актів, зокрема: акт №158 від 31.01.2017 про надання послуг фізичної охорони в січні 2017 на суму 18 600,00 грн.; акт №318 від 28.02.2017 про надання послуг фізичної охорони в лютому 2017 на суму 16 800,00 грн.; акт №482 від 31.03.2017 про надання послуг фізичної охорони в березні 2017 на суму 18 600,00 грн.; акт №646 від 30.04.2017 про надання послуг фізичної охорони в квітні 2017 на суму 18 000,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що загальна вартість наданих послуг становить 72 000,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.3, 4.2.2. вказаного договору, оплата за надані послуги здійснюється замовником щомісяця, до 25 числа поточного місяця, згідно з виставленим виконавцем рахунком.

Замовник зобов'язався своєчасно та в порядку, передбаченому розділом 3 договору здійснювати розрахунки з виконавцем за охоронні послуги.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Однак, судами встановлено, що відповідачем було проведено тільки частково оплату наданих позивачем послуг в сумі 53 400,00 грн. згідно платіжних доручень №1570 від 12.04.2017 на суму 16 800,00 грн., №1351 від 31.01.2017 на суму 18 000,00 грн. та №1440 від 23.02.2017 на суму 18 600,00 грн.

Також, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що зарахування позивачем частини коштів сплачених відповідачем в період з січня по квітень 2017 року в рахунок погашення боргу в сумі 31 662,00 грн., який за твердженнями позивача виник в 2016 році за іншим договором про надання послуг з охорони того ж самого об'єкта, є безпідставним.

Предметом спору у даній справі є правовідносини, які виникли між сторонами в 2017 році на підставі договору №02ФО17 від 01.01.2017.

З цих підстав, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що відносини, які мали місце між сторонами до 01.01.2017 щодо охорони будівельного майданчика і майна, що знаходиться на його території за адресою: м. Львів, вул. Струмок-Масарика,7, судом не досліджуються, оскільки не відносяться до предмету даного спору.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що згідно платіжного доручення №1503 від 17.03.2017, в призначенні платежу, як підставу оплати зазначено рахунок №1769 від 29.12.2016. Позивачем надано суду акт №1814 від 31.12.2016 про надання послуг з фізичної охорони за адресою: м. Львів, вул. Струмок-Масарика,7 в грудні 2016 року. Загальна вартість таких послуг становить 13 392,00 грн. Окрім того позивачем долучено до справи рахунок на оплату №1769 від 29.12.2016, згідно якого вартість послуг з охорони наданих у грудні 2016 році становить 13 392,00 грн.

Отже, кошти в сумі 13 392,00 грн., які перераховані відповідачем згідно платіжного доручення №1503 від 17.03.2017 не могли бути зараховані для оплати послуг наданих позивачем за спірним договором, так як призначались для оплати послуг з охорони які не врегульовані положеннями спірного договору.

Таким чином, сума несплаченої заборгованості по оплаті наданих позивачем послуг фізичної охорони за договором№02ФО17 від 01.01.2017 в період з 01.01.2017 до 30.04.2017 становить 18 600,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230, ч.6. ст.232 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок пені за період з 13.04.2017 р. по 01.09.2017 р., погоджується з позицією суду першої інстанції, що до стягнення з відповідача підлягає 1 685, 87 грн. пені та відмови у стягненні пені у сумі 1 460, 13 грн.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши 3% річних за період 13.04.2017 р. по 01.09.2017 р. та інфляційних втрат за період березень - травень 2017 року, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 200, 27 грн. 3% річних та 567, 77 грн. інфляційних втрат, а відповідно відмови у стягненні 3 % річних у сумі 227, 02 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 578, 74 грн.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 01.11.2017 у справі №914/2069/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Девелопмент-Сіті залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: О.І. Матущак

Судді: С.М. Бойко

ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 07.02.2018.