Постанова

від 01.11.2017 по справі 917/1426/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 917/1426/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 05 від 30.10.17 р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" , м. Полтава (вх. №3106 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.17 у справі № 917/1426/17

за позовом Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" , м. Полтава

про стягнення 95000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 у справі № 917/1426/17 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" на користь Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" 95000,00 грн. заборгованості, 1600,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 у справі № 917/1426/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити, виклавши його в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" на користь Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" 20 000,00 грн. заборгованості, 336,00 грн. судового збору. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат понесених сторонами під час розгляду справи суді апеляційної інстанції» .

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на відсутність доказів виставлення та направлення відповідачу для оплати рахунку-фактури № 05-12 від 22.12.2016 року, тому вважає, що строк оплати товару на суму 75 000,00 грн. за актом приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року не настав. Крім того, на думку відповідача, норми ст. 530 ЦК України в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки умовами договору підряду № 01/07 від 27.06.2016 було визначено (встановлено) строк виконання боржником обов'язку щодо оплати товару.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач наголошує, що станом на 25.10.2017 у відповідача існує заборгованість за договором в розмірі 95 000,00 грн. та зазначає, що на виконання умов договору він направив відповідачу рахунки на оплату: № 20-08 від 31.08.2016 року (факт отримання якого підтверджується відповідачем), та № 05-12 від 22.12.2016 року (який отримано відповідачем на руки). Крім цього, 24.10.2017 відповідачу повторно направлений рахунок на оплату № 05-12 від 22.12.2016 (докази надані до матеріалів справи). Позивач також посилається на факт часткової сплати заборгованості відповідачем в розмірі 28 994,99 грн., а також на факт визнання відповідачем заборгованості в сумі 95 000,00 грн. листом № 03/08 від 03.08.2017, який направлено у відповідь на претензію позивача № 14/9 від 27.06.2017 про погашення заборгованості за договором на суму 95 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами в зв'язку з відсутністю можливості прийняти участь у судовому засіданні.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 01.11.2017 року за відсутності представника позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, Полтавська експедиція по геофізичним дослідженням у свердловинах, яка є відокремленим підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» в особі начальника - ОСОБА_2 та ТОВ «Надраспецтехнологія» уклали договір підряду № 01/07 від 27 червня 2016 року на виконання геофізичних досліджень, прострілювально-вибухових робіт, геолого-геохімічних та технологічних досліджень.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що відповідно до умов договору ДГП «Укргеофізика» свої зобов'язання виконало, про що сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн..

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивач направив рахунки на оплату: № 20-08 від 31.08.2016 року; № 05-12 від 22.12.2016 року.

Відповідач оплатив частину заборгованості у сумі 28 994,99 грн.

30.06.2017 року позивач направив відповідачу претензію № 14/9 від 27.06.2017 року про погашення заборгованості за договором на суму 95 000,00 грн.

У відповідь на претензію відповідач направив лист № 06/07 від 18.07.2017 року, а також лист № 03/08 від 03.08.2017 року, в якому визнав суму заборгованості згідно вищезазначеного договору (договір № 01/07 від 27 червня 2016 року) у розмірі 95000,00 грн. та запропонував розглянути та затвердити графік погашення заборгованості.

Оскільки відповідач свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у повному обсязі не виконав, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 95 000,00 грн.

За таких обставин, у відповідності з ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем за актами приймання-передачі робіт, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором № 01/07 від 27.06.2016 у розмірі 95 000,00 грн.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини за договором підряду № 01/07 від 27 червня 2016 року на виконання геофізичних досліджень, прострілювально-вибухових робіт, геолого-геохімічних та технологічних досліджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліків у виконані роботі.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на виконання умов договору були виконані примослово-геофізичні роботи (прострілювально-вибухові роботи) у свердловині та геофізичні дослідження по свердловині, про що складені акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн.

Розділом 4 договору визначена вартість робіт та порядок розрахунку.

Так, згідно п. 4.1 договору вартість робіт визначається на підставі актів виконаних робіт на свердловині, обрахованих відповідно до підписаних сторонами Розцінок на геофізичні дослідження і роботи в свердловинах на нафту і газ .

Відповідно до п. 4.4 договору остаточна сума договору визначається за фактично виконаним обсягом досліджень підтвердженим актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаних замовником та підрядником.

Замовник приймає до оплати виконані роботи згідно акту приймання-передачі виконаних робіт (складеного на підставі актів виконаних робіт на свердловині), підписаного керівниками замовника та підрядника та скріплені їх печатками (п.4.5 договору).

Акти приймання-передачі виконаних робіт замовник підписує протягом трьох календарних днів з моменту їх одержання, або надсилає вмотивовану письмову відмову від прийняття робіт. Якщо акт приймання-передачі виконаних робіт не буде підписаний та не буде надіслана вмотивована відмова від прийняття робіт замовником протягом 5-ти календарних днів, акт вважати підписаним, а роботи прийнятими (п. 4.6 договору).

Замовник оплачує вартість виконаних робіт (з урахуванням авансового платежу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підряднику протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку останнього (п. 4.8 договору).

В даному випадку акти приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн. підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємств позивача та відповідача (а.с. 13, 14). В актах зазначено, що роботи виконані повністю і якісно, відповідають вимогам замовника. А отже, у відповідності до вищевказаних положень договору, акти приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення між сторонами розрахунків за виконані роботи у визначеній сумі.

Відповідач факт виконання робіт позивачем визнає, будь-якими доказами не спростовує, але посилається на те, що строк оплати на суму 75 000,00 грн. за актом приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2016 року не настав в зв'язку з відсутністю доказів виставлення та направлення відповідачу для оплати рахунку-фактури № 05-12 від 22.12.2016 року.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: № 20-08 від 31.08.2016 року; № 05-12 від 22.12.2016 року.

Факт направлення рахунку на оплату № 20-08 від 31.08.2016 року та отримання його відповідачем підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем.

Відповідач оплатив частину заборгованості у сумі 28 994,99 грн.

Як зазначає позивач, рахунок № 05-12 від 22.12.2016 року був отриманий відповідачем на руки. Проте, документальні докази на підтвердження зазначеного в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи надані докази повторного направлення відповідачу 24.10.2017 рахунку на оплату № 05-12 від 22.12.2016.

Крім цього, 30.06.2017 року позивач направив відповідачу претензію № 14/9 від 27.06.2017 року з вимогою про погашення заборгованості за договором на суму 95 000,00 грн. (а.с. 17-19).

У відповідь на претензію відповідач направив лист № 06/07 від 18.07.2017 року (а.с. 20), в якому підтвердив заборгованість в сумі 95 000,00 грн. та зазначив про неможливість негайного здійснення оплати за договором в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Також листом № 03/08 від 03.08.2017 року (а.с. 21) відповідач визнав суму заборгованості згідно договору № 01/07 від 27 червня 2016 року у розмірі 95000,00 грн. та запропонував розглянути та затвердити графік погашення заборгованості.

При цьому, відповідач у вищевказаних листах жодним чином не посилався на обставини відсутності рахунку № 05-12 від 22.12.2016 року, а навпаки заборгованість у розмірі 95000,00 грн. визнав у повному обсязі.

Як вбачається з норм договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не направлення позивачем рахунків-фактури відповідачу не є підставою для невиконання останнім своїх договірних зобов'язань та для визнання позовних вимог необґрунтованими.

До того ж, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, відносяться зокрема накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, товарно-транспортна накладна та інше.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до умов укладеного між сторонами договору підряду підтвердженням виконання робіт, їх прийняття відповідачем, а отже ї підставою для виникнення у відповідача зобов'язання з оплати є підписані між сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт.

Колегія суддів також звертає увагу, що п. 4.9 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, якщо замовник протягом 3-х банківських днів не здійснить оплату за виконані роботи, саме з моменту підписання обома сторонами акту приймання -передачі виконаних робіт.

У відповідно до ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, ч. 2 ст. 193 ГК України зазначає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки факт виконання позивачем робіт за договором та їх прийняття відповідачем за актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.08.2016 року на суму 48 994,99 грн. та від 22.12.2016 року на суму 75 000,00 грн. є доведеним та підтвердженим належними доказами у справі, у відповідача у відповідності з умовами договору та нормами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті виконаних робіт в розмірі 95 000,00 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність рахунків-фактури, як на підставу для несплати боргу, колегія суддів не вважає належним аргументом та підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не обґрунтовано належними доказами наявність обставин та правових підстав на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити розрахунок позивачем за договором підряду, а також не надано жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 по справі № 917/1426/17 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Надраспецтехнологія" , м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.09.2017 по справі № 917/1426/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.