Ухвала

від 01.11.2017 по справі 823/368/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/368/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства Колос Чигиринщини до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко Оксани Анатоліївни, треті особи: ОСОБА_3,Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ПП Колос Чигиринщини звернулося у суд із позовом до Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, Державного реєстратора виконавчого комітету Чигиринської міської ради Грицаєнко О.А., у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. від 17.03.2016 (номер запису про інше речове право 15863111) щодо реєстрації за ТОВ СП Нібулон на підставі договору від 18.02.2010 права оренди земельної ділянки, площею 1,8607га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, третя особа - ТОВ СП Нібулон подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято в період дії договору позивача із ОСОБА_3 від 27.05.2011 року №196 про оренду спірної земельної ділянки, тобто в порушення вимог законодавства України, державний реєстратор при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі за ТОВ СП Нібулон , належним чином не перевірив наявність права оренди на дану земельну ділянку за ПП Колос Чигиринщини , внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що 27 травня 2011 року між ПП Колос Чигиринщини , як орендарем, та ОСОБА_3, як орендодавцем, укладено договір № 196 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на п'ять років. Вказаний договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області (у Державному реєстрі земель запис від 05.08.2011року). Відповідно до Акту приймання - передачі від 05.08.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вказану земельну ділянку.

06серпня 2015 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено додатковий договір оренди вищевказаної земельної ділянки №196 строком на 10 років.

Рішенням від 08 лютого 2017 №32804616 державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права оренди щодо вказаного договору з огляду на те, що заявлене право вже зареєстровано за іншим орендарем.

Так, відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується внесення 17 березня 2016 року запису №15863111 про інше речове право. Підставою його виникнення зазначено договір оренди б/н від 18.02.2010 та договір про внесення змін від 01.06.2016 б/н, укладені між ТОВ СП НІБУЛОН та ОСОБА_3

Уважаючи дії відповідачів щодо проведення реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон протиправними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час реєстрації договору оренди земельної ділянки ПП Колос Чигиринщини ), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі із ПП Колос Чигиринщини) (далі - Закон № 161-ХІV), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Закон № 1952-IV) (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

У ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 статті 29 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Отже, наведеними правовими нормами чітко передбачений обов'язок державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013р.

Однак, державним реєстратором не надано суду жодних доказів щодо звернення з відповідним запитом про наявність або відсутність зареєстрованого договору оренди земельної ділянки до відповідного Відділу Держземагенства (Держгеокадастру) у Чигиринському районі Черкаської області як до у органу, який здійснював таку реєстрацію до 01.01.2013.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства державний реєстратор при проведенні державної реєстрації договору оренди належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку. Внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів. Вказане є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації вказаного іншого речового права, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи було право оренди на таку земельну ділянку зареєстровано до 01.01.2013 р., а отже порушив порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, регламентований ст.ст. 10, 29 Закону № 1952-IV.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2016 року у справі №802/324/16, від 24 травня 2017 року у справі №802/1172/16а, а також в постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі № 21-760а15.

Покликання апелянта на рішення Верховного Суду України від 01.12.2010 року у справі №6-7902св10 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 року у справі №2-а-4126/1470 колегія суддів до уваги не приймає, адже договір оренди від 27 травня 2011 року №196 достроково припинений чи розірваний не був. Ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду апелянтом (чи іншою стороною, яка бере участь у справі), не було надано жодного доказу оскарження зазначеного договору в судовому порядку чи визнання його недійсним (нікчемним).

Доводи апелянта про те, що 17.03.2016 року державним реєстратор не приймалося рішення про проведення державної реєстрації прав оренди земельної ділянки за ТОВ СП Нібулон , з огляду на дату укладення договору про внесення змін від 01.06.2016 року до договору від 18.02.2010 року, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Окрім того, колегія суддів уважає необґрунтованими посилання ТОВ СП Нібулон на те, що у даній справі наявний спір про право, у зв'язку із чим її необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства. Оскільки предметом розгляду в даній справі є правомірність рішення суб'єкта владних повноважень, надаючи оцінку якому, суд повинен перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ СП Нібулон , мав пересвідчитися чи не існує перешкод у здійсненні відповідної реєстраційної дії. Відтак, з урахуванням ст. 17 КАС України, даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Таким чином, рішення державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко О.А. від 17.03.2016 (номер запису про інше речове право 15863111) щодо реєстрації за ТОВ СП Нібулон на підставі договору від 18.02.2010 права оренди земельної ділянки, площею 1,8607га, кадастровий номер НОМЕР_1, є протиправним, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом не заслуговують на увагу, позаяк про наявність рішення державного реєстратора від 17.03.2016 року, яке позивач просить скасувати, останній дізнався 17 лютого 2017 року після отримання відповідної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та звернувся у суд 03 березня 2017 року, тобто в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон - залишити без задоволення .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест