Ухвала

від 07.11.2017 по справі 826/10861/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10861/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пан Укрейн до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПАН Укрейн звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправними та скасування податкову вимогу відповідача № 269-16 від 22.02.2016 року та рішення відповідача про опис майна ТОВ ПАН Укрейн у податкову заставу № 2651/10/26-54-16-01-24 від 23.02.2016 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем, подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Позивачем та ПАТ КБ Даніель укладено договір банківського рахунку № РКО-32192 Т від 29.07.2009 р., згідно умов якого, з урахуванням умов додаткової угоди від 17.08.2009 р. до зазначеного договору, банк зобов'язаний здійснювати комплексне розрахунково-касове обслуговування клієнта та виконувати за його дорученням розрахункові та касові операції.

Позивачем, з метою своєчасної сплати до бюджету податків та зборів, відправлялися банку наступні платіжні доручення: від 19.07.2013 р. № 3138 на суму 2 188,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток липень 2013 р. (авансовий платіж); від 29.07.2013 р. № 3140 на суму 350 000,00 грн., в рахунок сплати податку на додану вартість - термін сплати 30.07.13 р.; від 21.08.2013 р. № 3142 на суму 200 000,00 грн., в рахунок сплати податку на додану вартість за серпень 2013 року; від 22.08.2013 р. № 3143 на суму 865 802,00 грн., в рахунок сплати податку на додану вартість за липень 2013 року - термін сплати до 30.08.13 р.; від 29.08.2013 р. № 3144 на суму 42 000,00 грн., в рахунок сплати податку на додану вартість за серпень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи по рахунку Позивача № 260043219201, сформованої станом на 22.08.2013 р. та 30.08.2013 р., стан рахунку не змінився, залишок коштів залишився незмінним у сумі 1 460 826,54 грн., що свідчить про невиконання банком договірних зобов'язань та не проведення відповідних платежів у зв'язку з чим позивач звертався до банку з вимогою від 30.08.2013 р. №112 про перерахування коштів за зазначеними платіжними дорученнями, але кошти до бюджету перераховані не були.

Листом від 30.08.2013 р. № 111 Позивач повідомив Відповідача про те, що в рахунок сплати задекларованого ним у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 865802,00 грн., яка підлягає сплаті до бюджету в строк до 30.08.2013 р., ним подано в ПАТ КБ "Даніель" платіжне доручення № 3143 від 22.08.2013 року на суму 865802,00 грн., але, з невідомих йому причин, станом на 30.08.2013 р. відповідна сума до бюджету не перерахована. До листа позивачем було додано відповідне платіжне доручення та виписки по рахунку. Лист отримано відповідачем 30.08.2013 р.

Вказані обставини встановлені судовим рішенням по справі № 826/14830/13-а від 07.10.2013 року за позовом ТОВ ПАН Укрейн до ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкову вимогу № 427-25 від 06.09.2013 року та рішення відповідача про опис майна ТОВ ПАН Укрейн у податкову заставу № 6867/10 від 13.09.2013 року, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга ДПІ в Оболонського районі ГУ Міндоходів у м. Києві без задоволення.

Такі самі висновки містяться в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 справі №826/6914/15 за позовом ТОВ ПАН Укрейн до ДПІ в Оболонському районі ДФС у м. Києві, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015. В справі №826/6914/15 позовні вимоги ТОВ ПАН Укрейн задоволені повністю, а аналогічну податкову вимогу та рішення про опис майна визнано протиправними та скасовано.

ТОВ ПАН Укрейн зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання вчинення певних дій, де відповідачем є ПАТ Комерційний банк Даніель , а третьою особою - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/17006/13 зобов'язано ПАТ Комерційний банк Даніель перерахувати грошові кошти з поточного рахунку № 260043219201, МФО 380980, відкритого ТОВ ПАН Укрейн відповідно до платіжних доручень № 3138 від 19.07.2013 p. на суму 2 188,00 грн. - авансовий внесок з податку на прибуток, № 3140 від 29.07.2013 p. на суму 350 000,00 грн. - сплата податку на додану вартість, № 3142 від 21.08.2013 p. на суму 200 000,00 грн. - сплата податку на додану вартість; № 3143 від 22.08.2013 p. на суму 865 802,00 грн. - сплата податку на додану вартість, № 3144 від 29.08.2013 p. на суму 42 000,00 грн. - сплата податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 по справі № 910/17006/13 апеляційну скаргу ПАТ Комерційний банк Даніель залишено без задоволення а Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2013 - без змін.

За приписами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, щ набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому у зв'язку з ненадходженням станом на 21.02.2016 року до бюджету узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 431 243,17грн., відповідачем винесена податкова вимога № 569-16 від 22.02.2016 року, якою вимагається терміново сплатити суму податкового боргу та попереджено позивача про те, що контролюючим органом буде здійснено опис майна у податкову заставу.

Контролюючим органом 23.02.2016 року винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 2651/10/26-54-16-01-24, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності позивача (господарському віданні або оперативному управлінні).

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна позивача у податкову заставу, вказуючи про помилковість покладання відповідальності на платника податків за неперерахування чи несвоєчасне перерахування Банком до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжне доручення № 3143 від 22.08.2013 про перерахування до Державного бюджету податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2013 року Товариством подано до банківської установи на повну суму зобов'язання в межах граничного строку сплати та прийняте до виконання банківською установою в день його подання (а.с.33).

Так, згідно ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (далі - Закон № 2346-ІІІ), переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно з п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку виконує платіжна система (п. 1.29 ст. 1 даного Закону).

Отже, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання та його сплати, пов'язане саме з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а ініціювання переказу вважається остаточно завершеним і за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи, що визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду, колегія суддів приходить до висновку, що у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкової вимоги та рішення про опис майна Товариства у податкову заставу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року в адміністративній справі № К/800/65943/13.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма