Ухвала

від 01.11.2017 по справі 820/14/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м. Київ К/800/25495/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Єрьоміна А.В., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі також - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що в жовтні 2016 року вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_1, яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

У відповідь на її звернення відповідач направив листа від 25 листопада 2016 року № Б-21501/0/6-21118/0/2-16 в якому зазначив, що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих.

Таку відповідь позивач вважає протиправною, а тому звернулась до суду з позовом в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у формі листа-відповіді від 25 листопада 2016 року за № Б- 21501/0/6-21118/0/2-16 щодо розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_1 , яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_2, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_2, яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення, що передбачено статтею 118 Земельного кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, є протиправною.

Також суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав буде зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення, що передбачено статтею 118 Земельного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з такого.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Частиною третьою статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За приписами абз.1 частини першої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України) .

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_1, яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Листом від 25 листопада 2016 року № Б-21501/0/6-21118/0/21-16 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача, що з 2014 року Президентом України, Урядом України, іншими органами виконавчої влади підтримана ініціатива Держземагентства України про надання земельних ділянок військовослужбовцям Збройних сил України, МВС, СБУ та інших військових формувань, які захищають територіальну цілісність і суверенітет країни у східних та південно-східних областях України. У межах реалізації ініціативи щодо впровадження програми соціальної допомоги сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України, на постійній основі здійснюється формування списків військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в антитерористичних операціях і бажають безоплатно отримати у власність земельні ділянки. За оперативною інформацією Міністерства соціальної політики України, станом на кінець 2015 року, статус учасників АТО на Донбасі, які відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок, отримали понад 124 тисячі осіб, без урахування кількості членів сімей загиблих. І ця кількість має постійну тенденцію до суттєвого збільшення. З метою зняття соціальної напруги серед даної категорії громадян, Головним управлінням на постійній основі вживаються заходи щодо виявлення земель запасу, складання їх переліків, з подальшим наданням відповідних пропозицій. Зазначено, що земельний масив, на якому позивач бажає отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарств передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих. Вирішення питання позивача по суті можливе лише після повного першочергового забезпечення учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих земельними ділянками.

Судами встановлено, що при розгляді заяви позивача не було виявлено підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів який відповідачем не перевірявся.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, яке затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жилого - комунального господарства України від 03 лютого 2015 року № 14, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2015 року за вих. № 177/26622, у п.п. 12 п. 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи те, що оскаржуваний лист - відмова відповідача за № Б - 21501/0/6-21118/0/2-16 від 25 листопада 2016 року щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція у наданні дозволу не містить визначених частиною 7 статті 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні вказаної заяви, крім того, відповідачем не досліджувався пакет документів, поданих ОСОБА_1 разом із заявою (клопотанням) для надання дозволу на розробку проекту землеустрою та рішення на підставі цих документів у порядку визначеному законом не приймалось, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його дій, що оскаржуються.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про застосування в даному випадку положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення, що передбачено статтею 118 ЗК України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Доводи відповідача про те, що зобов'язання повторно розглянути заяву законодавством не передбачено, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до норм Земельного кодексу України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у області відповідач, зокрема, здійснює розгляд звернень громадян, пов'язаних з діяльністю Держгеокадастру.

В свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, номер кадастрової зони: НОМЕР_2, яка розташована за межами населеного пункту на території Забродівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А.В. Єрьомін

Л.Л. Мороз