Ухвала

від 01.11.2017 по справі 814/2024/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м. Київ К/800/7304/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Спецтранс про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Спецтранс на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Спецтранс (далі - відповідач, Товариство) податкового боргу з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 301 239,35 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року, позов задоволено, стягнуто з Товариства до Державного бюджету України податковий борг у сумі 301 239,35 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки у позивача був наявний податковий борг, який не був сплачений Товариством у добровільному порядку, а отже вимога контролюючого органу про його стягнення є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги Товариство вказує на відсутність у нього податкового боргу, а також на порушення процесуальних норм, зокрема щодо змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин по справі, оскільки представник Товариства був позбавлений можливості у судовому засіданні надати докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства податкового боргу у розмірі 301 239,35 грн., який виник в результаті несплати відповідачем самостійного задекларованих в деклараціях за квітень-серпень 2016 року сум податкових зобов'язань з ПДВ на суму 300 734,52 грн. та нарахованої контролюючим органом пені в сумі 504,83 грн.

Крім того, судами також встановлено, що позивачем вчинялися дії щодо позасудового стягнення з Товариства податкового боргу. Зокрема, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від 05.02.2016 року №37-25 на загальну суму 181 847,00 грн., яка була повернута до контролюючого органу з відміткою установи поштового зв'язку за закінченням строку зберігання , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.11).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 19№.1 ст. 19№ Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів та здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

А згідно пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 вказаного кодексу контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до п. п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України у разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З урахуванням вказаних положень Податкового кодексу України, надіслана контролюючим органом податкова вимога від 05.02.2016 року №37-25 на загальну суму 181 847,00 грн., яка була повернута з відміткою установи поштового зв'язку за закінченням строку зберігання вважається врученою Товариству 09.03.2016 року.

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом вживались заходи щодо погашення платником податкового боргу (надіслана податкова вимога та дотримано 60-денний строк), які не призвели до сплати Товариством боргу в добровільному порядку, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність вимоги позивача про стягнення з Товариства заборгованості в сумі 301 239,35 грн.

Крім того, в апеляційній та касаційній скаргах Товариство вказує на те, що ним протягом листопада та грудня 2016 року повністю було погашено заборгованість з ПДВ шляхом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань та сплати коштів, що також свідчить про наявність податкового боргу у відповідача на момент звернення контролюючого органу з цим позовом та на момент прийняття судом першої інстанції рішення про його задоволення.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо усунення представника Товариства від участі у судовому засіданні, який фактично прибув до суду, проте не був запрошений до зали судових засідань, є необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки, таке твердження не підтверджено будь - якими доказами.

Як стверджує відповідач факт прибуття ним до суду 7 лютого 2017 року з метою прийняти участь у судовому засіданні підтверджується власноруч написаною ним заявою про видачу рішення, зареєстрованою канцелярією суду від 7 лютого 2017 року, проте це не є підтвердженням прибуття представником відповідача до суду з метою участі у судовому засіданні, а також не є підтвердженням своєчасного прибуття.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно п. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, хоча про дату, час та місце судового засідання були сповіщені належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення з відміткою про отримання 18.01.2017 року та повернений поштовий конверт без вручення відповідачу з відміткою установи поштового зв'язку за закінченням строку зберігання , а також телефонограма від 03.02.2017 року про сповіщення представника ТОВ Юг-Спецтранс ОСОБА_4 про дату час та місце розгляду справи (а.с. 78-84), а отже суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач також був належним чином повідомлений і про розгляд його касаційної скарги в судовому засіданні 1 листопада 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (0102920769044) та телефонограма від 19.10.2017 року, яку отримала представник Товариства ОСОБА_4, проте в судове засідання представник не з'явився.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Спецтранс залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2017 року у справі № 814/2024/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна