Ухвала

від 01.11.2017 по справі 757/28724/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3321/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» - ОСОБА_7 та директора ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» - ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 та накладено арешт на майно вилучене під час обшуку на території річкового порту, який належить ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, а саме на: пшеницю урожаю 2016 року, яку для квото-держателя Savoy Trading L.P. поставлено ТОВ «Грейн Коммодитиз» загальною вагою 2 202 460 кг.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене прокурором у клопотанні, та прийшов до висновку про необхідність його задоволення, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» ОСОБА_7 та директор ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» - ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність.

В.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» ОСОБА_7 в обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що клопотання прокурора ОСОБА_9 про арешт майна надійшло до суду через 5 діб з моменту проведення обшуку, а тому підлягає скасуванню, у зв`язку із сплином часу на подання клопотання про арешт майна.

Далі в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» є портовим оператором, який експлуатує морський термінал, і не є зерновим складом загального користування, а тому понаднормативне зберігання арештованого майна, обмежує правомірну підприємницьку діяльність товариства та є неможливим через відсутність відповідних технологічних умов для такого зберігання.

Також автор апеляційної скарги зазначає, що стороною обвинувачення, в порушення вимог ст. 132 КПК України, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження висновку органу досудового розслідування про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та вказує, що санкцією ч. 2 ст. 367 КК України не передбачено конфіскації майна.

Крім того, апелянт вказує, що ТОВ «Грейн Коммодитиз» згідно товарно-транспортних накладних виступало в якості експортера, а не постачальника.

У підсумку, апелянт вказує, що подальше перебування арештованого майна на території ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА»шкодить діяльності товариства та не відповідає завданням кримінального провадження.

Одночасно апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску такого строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено без виклику у судове засідання особи, яка її оскаржує, її копію представником ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» отримано 07.06.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 12.06.2017 року.

Директор ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» ОСОБА_8 мотивуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що клопотання прокурора про арешт майна є формальним, необгрунтованим та невмотивованим та зазначає, що власник арештованого майна не є та не може бути юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження за ч. 2 ст. 367 КК України, не має процесуального статусу підозрюваного, не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. Додає, що арештоване майно не має жодного відношення до розслідування даного кримінального провадження, оскільки не могло бути знаряддям вчинення злочину та вказує, що необхідність арешту майна обгрунтовуєтьсяя обставинами які не співвідносяться з обставинами кримінального провадження, що розслідується, а тому, на думку апелянта, арештоване майно не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Далі апелянт вказує, що арештоване зерно є власністю ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» та поставлене комісіонером на територію річкового порту в межах господарської діяльності товариства, яке не може належним чином передати покупцю вказане майно за контрактом, чи іншим чином їм розпоряджатися.

Також апелянт стверджує, що правоохоронні органи до ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» з приводу арештованого майна не зверталися, а накладення арешту на вказане майно обґрунтовуються обставинами, які не співвідносяться з обставинами даного кримінального провадження внаслідок чого допущено порушення права власності ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС».

Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропуску такого строку зазначає, що оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна, про її існування товариству «МЕЛАНТ ПЛЮС» стало відомо після спливу строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, проте враховуючи, що власники майна участі у судовому засіданні не приймали, про існування хвали слідчого судді товариству «МЕЛАНТ ПЛЮС» стало відомо після спливу строку на апеляційне оскарження, у зв`язку із чим директор ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» ОСОБА_8 просить поновити строк, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Враховуючи, що в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» ОСОБА_7 копію оскаржуваного судового рішення отримав 07.06.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 12.06.2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні військової прокуратури Київського гарнізону перебувають матеріали кримінального провадження № 42017110350000079, відомості про яке 06.04.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Прокурор військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене під час обшуку на території річкового порту, який належить ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, задоволено та накладено арешт на майно.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 42017110350000079 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обгрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема рапорт заступника начальника відділу УЗЕ в Київській області ОСОБА_11 (а.с. 7-8), рапорт заступника начальника відділу УЗЕ в Київській області ОСОБА_11 (а.с. 23-25), протокол обшуку (а.с. 30-35).

Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» ОСОБА_7 про те, що санкцією ч. 2 ст. 367 КК України не передбачено конфіскації майна та посилання директора ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» ОСОБА_8 на те, що власник арештованого майна не юридичною особою, щодо якої здійснюється дане провадження, не має процесуального статусу підозрюваного, не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» ОСОБА_7 на те, що ТОВ «Грейн Коммодитиз» згідно товарно-транспортних накладних виступало в якості експортера, а не постачальника, та те, що ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» є портовим оператором, не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Доводи апелянта стовно того, що арештоване майно не має відношення до даного кримінального провадження, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення.

Посилання апелянтів на те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні, слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до наявної у матеріалах провадження постанови про визнання речовими доказами від 22.05.2017 року, пшениця урожаю 2016 року, яку для квото-держателя Savoy Trading L.P. поставлено ТОВ «Грейн Коммодитиз» загальною вагою 2 202 460 кг., визнана речовим доказом, оскільки її намагались незаконно вивезти ТОВ «Грейн Коммодитиз», а тому, як зазначено у постанові, вона може бути використана як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а.с. 63-66).

Твердження в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» про те, що арешт майна шкодить діяльності товариства, є необгрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариства.

Посилання директора ТОВ «Мелант Плюс» на необгрунтованість, формальність та невмотивованість клопотання прокурора про арешт, не заслуговують на увагу, оскільки,з урахуванням змісту клопотання та долучених до нього матеріалів, клопотання прокурора відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.

Посилання апелянтів на порушення ініціатором клопотання строків його звернення, заслуговують на увагу, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Крім того, посилання директора ТОВ «Мелант Плюс» на те, що правоохоронні органи до даного товариства з приводу арештованого майна не зверталися, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, з урахуванням мети арешту та доданих ініціатором клопотання документів на його обгрунтування.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на зазначене у клопотанні прокурора майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянтів щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити директору ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 та накладено арешт на майно вилучене під час обшуку на території річкового порту, який належить ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, а саме на: пшеницю урожаю 2016 року, яку для квото-держателя Savoy Trading L.P. поставлено ТОВ «Грейн Коммодитиз» загальною вагою 2 202 460 кг., - залишити без змін, а апеляційні скарги в.о. начальника порту ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» ОСОБА_7 та директора ТОВ «МЕЛАНТ ПЛЮС» ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4