Ухвала

від 07.11.2017 по справі 490/309/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №490/309/15-к 07.11.2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянув у письмовому провадженні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 32015160000000001, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2015 року, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Кожухівка Васильківського району Київської області, мешкає в АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 05.01.2015 р. між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції Прокуратури Одеської області ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 32015160000000001.

ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник в інтересах ОСОБА_5 просить вирок відносно ОСОБА_6 скасувати та направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що в провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Під час судового засідання прокурором долучено копію вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2015 р. відносно ОСОБА_6 , в якому йдеться про співучасть ОСОБА_5 із засудженим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, а саме створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину.

За наведеного апелянт вважає, що створюється преюдиція щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, що не лише входить в колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Також вказує, що посилання Центрального районного суду м. Миколаєва у вироку від 26.01.2015 р. відносно ОСОБА_6 на те, що останній діяв на прохання ОСОБА_5 , а також вчиняв дії із створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою приховання незаконної діяльності за домовленістю із ОСОБА_5 є констатацією винуватості останнього у вчиненні злочину, що є порушенням норм міжнародного права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, який у своїй практиці вказує, що порушення презумпції невинності має місце і у разі коли є висловлювання відносно винуватості особи до встановлення цього відповідно до закону.

Наведені обставини, на думку апелянта, порушують принцип невинуватості, встановлений ст. ст. 7, 17 КПК України та ст. 62 Конституції України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, допущеним судом першої інстанції під час постановлення вироку відносно ОСОБА_6 .

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

ОСОБА_6 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 800 грн., у грудні 2012 року надав згоду ОСОБА_5 зареєструвати на своє ім`я фіктивне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтайгер» (ЄДРПОУ 38458384).

06.12.2012 р. ОСОБА_6 , діючи умисно, та, завідомо знаючи, що діяльність ТОВ «Ремтайгер» буде носити незаконний характер, а саме, здійснення безтоварних операцій та оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, за вказівкою ОСОБА_5 підписав протокол № 1 установчих зборів учасників ТОВ «Ремтайгер», відповідно якому став одноособовим засновником товариства.

06.12.2012 р. ОСОБА_6 прибув до приватного нотаріуса ОСОБА_8 за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 36 та засвідчив своїм підписом статут ТОВ «Ремтайгер», затверджений протоколом № 1 установчих зборів учасників ТОВ «Ремтайгер» від 06.12.2014 р.

На підставі засвідчених ОСОБА_6 документів, 12.12.2012 р. здійснено державну реєстрацію установчих документів ТОВ «Ремтайгер» у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції за №15221050000023078.

ТОВ «Ремтайгер» 12.12.2012 р. зареєстровано та постановлено на облік, як платник податків в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС України в Миколаївській області та 01.03.2013 р. видано свідоцтво платника податку на додану вартість за № 200111602.

В подальшому весною 2013 року, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 прибув на бульвар Лесі Українки у м. Києві та в приміщенні АТ «Укрбудінвестбанк» (МФО 380377) підписав документи про відкриття поточного рахунку ТОВ «Ремтайгер» № НОМЕР_1 (українська гривня).

Після вчинених необхідних дій, пов`язаних з реєстрацією підприємства, всі реєстраційні документи ТОВ «Ремтайгер» ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_6 засвідчив своїм підписом складені у встановленій законом формі установчі документи про створення ним суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Ремтайгер» та документи про відкриття розрахункових рахунків в банківських установах, вчинив умисні дії, направлені на створення суб`єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Фактично ОСОБА_6 фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Ремтайгер» не займався, договори не укладав, фінансово-господарські документи та податкову звітність не складав, не підписував та не подавав.

Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 205 КК України, як фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

05.01.2015 р. між прокурором та підозрюваним ОСОБА_6 укладено та підписано угоду про визнання винуватості, за якою ОСОБА_6 під час досудового розслідування визнав свою винуватість у зазначених діяннях.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 цілком розуміє положення ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, інтересам суспільства, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_6 погодився на призначення узгодженого покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Така ж правова позиція закріплена і в ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.

За змістом ч. 1 ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.

За положеннями ст. 90 КПК України, рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиційне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

За змістом оскаржуваного вироку, суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_6 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 800 грн., у грудні 2012 року надав згоду ОСОБА_5 зареєструвати на своє ім`я фіктивне підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Ремтайгер».

Весною 2013 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 прибув на бульвар Лесі Українки у м. Києві та в приміщенні АТ «Укрбудінвестбанк» підписав документи про відкриття поточного рахунку ТОВ «Ремтайгер».

Також, весною 2013 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 в приміщенні «УкрСиббанк» у м. Одесі підписав документи щодо відкриття поточного рахунку ТОВ «Ремтайгер».

У вересні 2013 року ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 прибув до ПАТ АБ «Порто-франко» за адресою: вул. Пушкінська, м. Одеса та підписав документи про відкриття поточного рахунку ТОВ «Ремтайгер»

Після вчинення необхідних дій, пов`язаних з реєстрацією підприємства, всі реєстраційні документи ТОВ «Ремтайгер» ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 .

Тобто, суд першої інстанції фактично дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 , який не був учасником даного кримінального провадження, є співучасником фіктивного підприємництва, тобто створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Між тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд провадиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Прізвище ОСОБА_5 не повинно було зазначатись у вироку суду, оскільки рішення щодо нього у цьому провадженні не приймалося. За такого, в силу істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає зміні, а саме у мотивувальної частини вироку слова: « ОСОБА_5 » (у відповідних відмінках та скороченнях), слід замінити словами: «особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження».

За наведеного підстав для скасування вироку суду з направленням кримінального провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, як того просить апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає

З огляду на наведене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419, 424, 425, 426, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 січня 2015 року відносно ОСОБА_6 змінити.

В мотивувальній частині вироку слова: « ОСОБА_5 » (у відповідних відмінках та скороченнях) замінити словами: «особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділено в окреме провадження».

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3