Постанова

від 05.06.2007 по справі 1/536-06-13834

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/536-06-13834

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" червня 2007 р. Справа № 1/536-06-13834

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 05.06.2007р.

від позивача: Ковальчук І.В., довіреність №220/450/д від 25.12.2006р.;

від відповідача: Швець О.В., довіреність б/н від 14.11.2006р.;

від прокуратури: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника військового прокурора Центрального регіону України

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 лютого 2007р.

у справі №1/536-06-13834

за позовом Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі, якою є Міністерство оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерім Сервіс”

про стягнення 14760,85 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.04.2007р. оголошено перерву до 14.05.2006р., 14.05.2007р. розгляд справи відкладено на 05.06.2007р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2006р. розгляд апеляційного подання продовжено до 20.06.2007р.

В С Т А Н О В И В :

26.12.2006р. до господарського суду Одеської області від заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України надійшла позовна заява до ТОВ „Інтерім Сервіс” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 14760,85грн.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора Полтавського гарнізону посилається на те, що відповідач не виконав в повному обсязі обов'язки за договором №246/1/2/05/39Д від 17.09.2005р., а саме –не допоставив продукцію на суму 210869,34грн.. Умовами п. 6.3 договору передбачено, що за недопоставку продукції з постачальника - ТОВ „Інтерім Сервіс” стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленої продукції, отже сума штрафу становить 14760,85грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2006р. по справі №1/536-06-13834 порушено провадження у справі та прийнято вказану позовну заяву до розгляду.

24.01.2007р. до господарського суду Одеської області від ТОВ „Інтерім Сервіс” надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджувався з позовними вимогами та просив суд залишити їх без задоволення, мотивуючи це тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 04.12.2006р. по справі №27/324-06-10010, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ „Інтерім Сервіс” про стягнення штрафних санкцій за недопоставку продукції за договором №246/1/2/05/39Д з підстав, що ТОВ „Інтерім Сервіс” не порушувало умови договору поставки, що виключає можливість застосування штрафних санкцій.

Крім того, ТОВ „Інтерім Сервіс” вказувало на те, що відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені ) застосовується позовна давність в один рік, тому оскільки позивач вважає, що його право було порушено 21.10.2005р., то строк для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу сплинув 21.10.2006р., а відтак, на думку відповідача, позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з чим ТОВ „Інтерім Сервіс” просив суд застосувати до вимог позивача позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. по справі №1/536-06-13834 (суддя Гарнік Л.Л.) відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ „Інтерім Сервіс” про стягнення штрафних санкцій у розмірі 14760,85грн., з посиланням на те, що фактичні обставини справи свідчать, що станом на 20.10.2005р. включно відповідач не здійснив поставку товару в обсязі, визначеному договором поставки від 17.09.2005р. №246/1/2/05-39Д, вартість недопоставленого товару складала 210869,34грн., отже, право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (штрафу), передбачених п. 6.3 названого договору поставки, виникло після закінчення строку, наданого відповідачу для здійснення поставки палива на загальну суму 5248530,66грн., тобто 21.10.2005р., за таких обставин наявні підстави вважати, що річний строк позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, закінчився до того, як заступник прокурора звернувся до господарського суду з позовними вимогами, які є предметом розгляду по даній справи, а тому слід визнати доречною заяву відповідача про застосування строку позовної давності при вирішенні цього спору, так як позивач не надав доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку позовної давності .

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням №5/1159 від 02.03.2007р. звернувся заступник військового прокурора Центрального регіону України, в якому просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. по справі №1/536-06-13834 та прийняти нове рішення, котрим задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що: 1) відповідно до п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання, п.9.1. договору поставки передбачено, що даний договір діє до 31.12.2005р., у зв'язку з чим замовник чекав на добросовісне виконання умов договору в межах дії договору, тобто до 31.12.2005р., а позовна заява була подана 21.12.2006р., тобто за 10 днів до закінчення строку позовної давності, на що господарський суд першої інстанції не звернув уваги.

11.04.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Інтерім Сервіс” надійшов відзив на апеляційне подання, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, оскільки воно прийняте з врахуванням чинного законодавства та обставин справи, а апеляційне подання - без задоволення.

30.05.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на апеляційне подання, в яких відповідач в обґрунтування своїх тверджень послався на судову практику Вищого господарського суду України з питання застосування строку позовної давності при стягненні штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційного подання заступника прокурора Центрального регіону України, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційне подання –без задоволення з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 17.09.2005р. між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ „Інтерім Сервіс” (постачальник) укладено договір №246/1/2/05-39Д про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильні матеріали згідно специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами згідно зі специфікацією, строк поставки продукції 1200 тон на загальну суму 5459400 грн. сторонами встановлено до 20.10.2005р..

Пунктом 9.1 вказаного договору визначено, що договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2005р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Актом звірки виконання зобов'язань щодо постачання пального та пально-мастильних матеріалів за договором від 17.09.2005р. №246/1/2/05-39Д, укладеним між Міністерством оборони України та ТОВ „Інтерім Сервіс”, станом на 29.11.2005р. встановлено, що ТОВ „Інтерім Сервіс” поставлено Міністерству оборони України 1153,650 тон на загальну суму 5248530,66грн.,

Таким чином, постачальник виконав свої зобов'язання не в повному обсязі, вказана обставина ним не заперечується.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції ( ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.3 договору за відмову від поставки або непоставку (недопоставку) продукції з постачальника стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

В такому випадку є правомірним застосування Міністерством оборони України до ТОВ „Інтерім Сервіс” штрафу за п. 6.3 договору, оскільки відповідачем не допоставлено позивачу 46,350 тон пально-мастильних матеріалів на загальну суму 210869,34 грн. у строк до 20.10.2005р.

Згідно з розрахунком позивача з ТОВ „Інтерім Сервіс” слід стягнути штраф 7% від вартості недопоставленого товару, що становить 14760,85грн.

Проте, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з підстав, визначених у п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, з позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції (штраф) у розмірі 14760,85грн. за неналежне виконання зобов'язання - недопоставку товару станом на 21.10.2005р.

Право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення штрафу, передбаченого п. 6.3 договору поставки, виникло після закінчення строку, наданого відповідачу для здійснення поставки товару, передбаченого п.1.1 вказаного договору, тобто відповідно до вимог ст. ст. 253, 261 Цивільного кодексу України - 21.10.2005р.

Заступник військового прокурора Полтавського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ „Інтерім Сервіс” про стягнення штрафних санкцій лише 22.12.2006р., отже з пропуском строку позовної давності, при цьому ані заступником прокурора, ані позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, натомість відповідач під час розгляду справи заявив клопотання про застосування строку позовної давності з врахуванням ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Не приймається до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду твердження скаржника, що строк позовної давності слід рахувати відповідно до п. 9.1 договору поставки, яким передбачено, що договір діє до 31.12.2005р., оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідно до п. 1.1 договору строк постачання товару сторонами встановлено 20.10.2005р., оскільки у вказаний термін відповідачем не було поставлено товар у кількості, визначеній договором, 21.10.2005р. у позивача виникло право на нарахування штрафу, а отже слід застосовувати ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.  

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно прийняте з врахуванням чинного законодавства та обставин справи, а апеляційне подання заступника військового прокурора Центрального регіону України –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Рішення господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. по справі №1/536-06-13834 залишити без змін, апеляційне подання –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                               Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                    Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                                    О. Т. Лавренюк